|
Κεφάλαιο 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
|
ΚΑΙ ἐγένετο λόγος Κυρίου πρός με λέγων·
|
И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz:
|
|
2
|
2
|
|
υἱὲ ἀνθρώπου, ἐπίστρεψον τὸ πρόσωπόν σου ἐπ' ὄρος Σηεὶρ καὶ προφήτευσον εἰς αὐτὸ
|
сhне человёчь, њбрати2 лицE твоE къ горЁ сеjръ и3 прорцы2 на ню2 и3 рцы2 є4й:
|
|
3
|
3
|
|
καὶ εἰπόν· τάδε λέγει Κύριος Κύριος· ἰδοὺ ἐγὼ ἐπὶ σέ, ὄρος Σηείρ, καὶ ἐκτενῶ τὴν χεῖρά μου ἐπὶ σέ καὶ δώσω σε εἰς ἔρημον καὶ ἐρημωθήσῃ,
|
сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: сE, ѓзъ на тS, горо2 сеjръ, и3 прострY рyку мою2 на тS и3 постaвлю тS пyсту, и3 њпустёеши,
|
|
4
|
4
|
|
καὶ ταῖς πόλεσί σου ἐρημίαν ποιήσω, καὶ σὺ ἔρημος ἔσῃ· καὶ γνώσῃ ὅτι ἐγώ εἰμι Κύριος,
|
и3 во градёхъ твои1хъ пустhню сотворю2, и3 ты2 въ пустhню бyдеши, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ є4смь гDь.
|
|
5
|
5
|
|
ἀντὶ τοῦ γενέσθαι σε ἐχθρὰν αἰωνίαν καὶ ἐνεκάθισας τῷ οἴκῳ ᾿Ισραὴλ δόλῳ, ἐν χειρὶ ἐχθρῶν μαχαίρᾳ ἐν καιρῷ ἀδικίας ἐπ' ἐσχάτῳ,
|
Понeже бhсть въ тебЁ враждA вёчнаz, и3 присэдёла є3си2 д0му ї}леву лукaвствомъ, рук0ю врагHвъ съ мечeмъ во врeмz печaли и4хъ и3 во врeмz непрaвды, на послёдокъ:
|
|
6
|
6
|
|
διὰ τοῦτο, ζῶ ἐγώ, λέγει Κύριος Κύριος, εἰ μήν, εἰς αἷμα ἥμαρτες, καὶ αἷμα διώξεταί σε.
|
сегw2 рaди живY ѓзъ, гlетъ ґдwнаJ гDь, понeже въ кр0ви согрэши1ла є3си2, и3 кр0вь поженeтъ тS, кр0вь возненави1дэла є3си2, и3 кр0вь и3жденeтъ тS.
|
|
7
|
7
|
|
καὶ δώσω τὸ ὄρος Σηεὶρ εἰς ἔρημον καὶ ἠρημωμένον καὶ ἀπολῶ ἀπ' αὐτοῦ ἀνθρώπους καὶ κτήνη
|
И# постaвлю г0ру сеjръ пyсту и3 њпустёвшу, и3 погублю2 t неS человёки и3 скоты2, (и3 приходsша и3 tходsща:)
|
|
8
|
8
|
|
καὶ ἐμπλήσω τῶν τραυματιῶν τοὺς βουνούς σου καὶ τὰς φάραγγάς σου, καὶ ἐν πᾶσι τοῖς πεδίοις σου τετραυματισμένοι μαχαίρᾳ πεσοῦνται ἐν σοί.
|
и3 нап0лню ћзвеными твои1ми х0лмы тво‰ и3 дє1бри тво‰, и3 на всёхъ п0лехъ твои1хъ ћзвеніи мечeмъ падyтъ въ тебЁ:
|
|
9
|
9
|
|
ἐρημίαν αἰώνιον θήσομαί σε, καὶ αἱ πόλεις σου οὐ μὴ κατοικηθῶσιν ἔτι· καὶ γνώσῃ ὅτι ἐγώ εἰμι Κύριος.
|
и3 пyсту во вёкъ постaвлю тS, и3 грaди твои2 не населsтсz ктомY, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ є4смь гDь.
|
|
10
|
10
|
|
διὰ τὸ εἶπεῖν σε· τὰ δύο ἔθνη καὶ αἱ δύο χῶραι ἐμαὶ ἔσονται καὶ κληρονομήσω αὐτάς, καὶ Κύριος ἐκεῖ ἐστι,
|
Понeже реклA є3си2: џба kзы6ка и3 џбэ странB мои2 бyдутъ, и3 возмY и5хъ въ наслёдіе, ґ гDь тaмw є4сть:
|
|
11
|
11
|
|
διὰ τοῦτο, ζῶ ἐγώ, λέγει Κύριος, καὶ ποιήσω σοι κατὰ τὴν ἔχθραν σου καὶ γνωσθήσομαί σοι, ἡνίκα ἂν κρινῶ σε,
|
сегw2 рaди живY ѓзъ, гlетъ ґдwнаJ гDь, и3 сотворю2 тебЁ по враждЁ твоeй и3 по рeвности твоeй, ю4же сотвори1ла є3си2 t ненавидёніz къ ни6мъ, и3 познaнъ бyду тоб0ю, є3гдA и4мамъ тебE суди1ти, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ є4смь гDь.
|
|
12
|
12
|
|
καὶ γνώσῃ ὅτι ἐγώ εἰμι Κύριος. ἤκουσα τῆς φωνῆς τῶν βλασφημιῶν σου, ὅτι εἶπας· τὰ ὄρη ᾿Ισραὴλ ἔρημα, ἡμῖν δέδοται εἰς κατάβρωμα·
|
Слhшахъ глaсъ всёхъ хулeній твои1хъ, ±же глаг0лала є3си2: г0ры ї}лєвы п{сты даны2 нaмъ во снёдь:
|
|
13
|
13
|
|
καὶ ἐμεγαλορρημόνησας ἐπ' ἐμὲ τῷ στόματί σου· ἐγὼ ἤκουσα.
|
и3 велерёчила є3си2 на мS ўсты2 твои1ми и3 ўмн0жила на мS словесA, ѓзъ же ўслhшахъ.
|
|
14
|
14
|
|
τάδε λέγει Κύριος· ἐν τῇ εὐφροσύνῃ πάσης τῆς γῆς ἔρημον ποιήσω σε,
|
Сегw2 рaди тaкw гlетъ ґдwнаJ гDь: во весeліи всеS земли2 пyсту тS сотворю2:
|
|
15
|
15
|
|
ἔρημον ἔσῃ, ὄρος Σηείρ, καὶ πᾶσα ἡ ᾿Ιδουμαία ἐξαναλωθήσεται· καὶ γνώσῃ ὅτι ἐγώ εἰμι Κύριος ὁ Θεὸς αὐτῶν.
|
ћкоже порaдоваласz є3си2 њ наслёдій д0му ї}лева, ћкw поги1бе, тaкw сотворю2 тебЁ: пустA бyдеши, горо2 сеjръ, и3 всS їдумeа потреби1тсz, и3 ўвёдzтъ, ћкw ѓзъ є4смь гDь бGъ и4хъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.