Весь ти був, отче, у земному житті своєму правилом віри і образом лагідності. Начальнику і засновнику Троїцької пустелі, відродителю чернечого життя на горах Угольських. У молитвах, чуваннях та в трудах чернечих ти був для братії дзеркалом для наслідування. У бідах і гоніннях — терпеливий страднику, а для всіх, хто приходить до тебе — допомого і утіхо. Не переставай молитися за всіх, хто шанує твою пам'ять, Іове, преподобний отче наш, Карпатського краю похвало.

Весь бил єси́, о́тче, в до́льнем житії́ своє́м пра́вило ві́ри і о́браз кро́тости. Тро́їцькия пу́стині нача́льниче і основа́телю, житія́ мона́шеськаго на гора́х у́гольских возроди́телю. В моли́твах, бді́нії і в труді́х мона́шеских для́ бра́тії зерца́ло подража́нія. В біда́х і гоне́ніях терпіли́вий сноси́телю, і всім приходя́щим к тебі́ по́мощ і утіше́ніє. Не преста́й моля́ся о всіх, чту́щих твою́ па́м'ять, І́ове, преподо́бне о́тче наш, Карпа́тськия страни́ похвало́.

Преподобний отче Іове преславний, / ти весь, наче свічка, палав полум’ям перед Богом. / У неусипному бдінні предстоючи, молився ти за світ, / і нині радієш у чертозі небесному. / Поминай нас, чад твоїх, / що звертаються до тебе і взивають: / виблагай, щоб дароване було нам гріхів відпущення // і душам нашим велика милість.

Преподо́бне о́тче І́ове пресла́вне, / ти весь пла́менем а́ки свіча́ горі́л єси́ пред Бо́гом. / В неуси́пном бді́нії предстоя́ моля́ся о ми́рі / і ни́ні лику́єши в черто́зі небе́снім, / помина́й нас, чад твої́х, / притека́ющих і вопію́щих тебі́: / гріхо́в разріше́ніє іспроси́ нам пода́ти // і душа́м на́шим ве́лія ми́лості.