|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И ца́рь Соломо́нъ бѣ́ женолюби́въ, и поя́ жены́ чужды́я, и дще́рь фарао́ню, Моаві́тяныни, Аммані́тяныни, и Аморре́аныни,
|
І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок,
|
|
2
|
2
|
|
от язы́къ, и́хже отрече́ Госпо́дь сыно́мъ Ізра́илевымъ: не входи́те въ ня́, и ті́и да не вхо́дятъ въ ва́съ, да не отвратя́тъ ду́шъ ва́шихъ вслѣ́дъ і́долъ свои́хъ: къ тѣ́мъ прилѣпи́ся Соломо́нъ люби́ти,
|
з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю.
|
|
3
|
3
|
|
и бы́ша єму́ же́нъ нача́лныхъ се́дмь со́тъ, и подло́жницъ три́ста.
|
І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його.
|
|
4
|
4
|
|
И бы́сть въ вре́мя ста́рости Соломо́ни, и соврати́ша жены́ чужді́я се́рдце єго́ вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ, и не бѣ́ се́рдце єго́ соверше́нно съ Го́сподемъ Бо́гомъ єго́, я́коже се́рдце даві́да отца́ єго́,
|
В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.
|
|
5
|
5
|
|
и хожда́ше Соломо́нъ вслѣ́дъ Аста́рта ме́рзости Сідо́нскія и вслѣ́дъ царя́ и́хъ, і́дола сыно́въ Аммо́нихъ.
|
І став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській.
|
|
6
|
6
|
|
И сотвори́ Соломо́нъ лука́воє предъ Го́сподемъ: и не хожда́ше вслѣ́дъ Го́спода, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́.
|
І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його.
|
|
7
|
7
|
|
Тогда́ созда́ Соломо́нъ высо́ко [ка́пище] хамо́су, і́долу Моа́влю, и царю́ и́хъ, і́долу сыно́въ Аммо́нихъ, и Аста́ртѣ, ме́рзости Сідо́нстѣй, на горѣ́ я́же предъ Ієрусали́момъ:
|
Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській.
|
|
8
|
8
|
|
и та́ко сотвори́ всѣ́мъ жена́мъ свои́мъ чужди́мъ, я́же кадя́ху и жря́ху і́доломъ свои́мъ.
|
Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам.
|
|
9
|
9
|
|
И разгнѣ́вася Госпо́дь на Соломо́на, я́ко уклони́ се́рдце своє́ от Го́спода Бо́га Ізра́илева, и я́вльшагося єму́ два́жды
|
І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,
|
|
10
|
10
|
|
и заповѣ́давшаго єму́ два́жды о словеси́ се́мъ, весма́ не ходи́ти єму́ вслѣ́дъ бого́въ инѣ́хъ, но храни́ти и твори́ти я́же заповѣ́да єму́ Госпо́дь Бо́гъ,
|
і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог].
|
|
11
|
11
|
|
и рече́ Госпо́дь къ Соломо́ну: поне́же бы́ша сія́ съ тобо́ю, и не сохрани́лъ єси́ за́повѣдій мои́хъ и повелѣ́ній мои́хъ, я́же заповѣ́дахъ тебѣ́, раздира́я раздеру́ ца́рство твоє́ изъ руку́ твоє́ю и да́мъ є́ рабу́ твоєму́:
|
І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;
|
|
12
|
12
|
|
оба́че во дни́ твоя́ не сотворю́ си́хъ даві́да ра́ди отца́ твоєго́: от руки́ же сы́на твоєго́ отиму́ є́:
|
але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його;
|
|
13
|
13
|
|
то́кмо всего́ ца́рства не возму́, ски́петръ єди́нъ да́мъ сы́ну твоєму́ даві́да ра́ди раба́ моєго́ и Ієрусали́ма ра́ди гра́да, єго́же избра́хъ.
|
і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.
|
|
14
|
14
|
|
И воздви́же Госпо́дь проти́вника на Соломо́на Аде́ра Ідуме́анина от сѣ́мене ца́рска во Ідуме́и.
|
І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.
|
|
15
|
15
|
|
И бы́сть єгда́ искорени́ даві́дъ Єдо́ма, єгда́ и́де Іоа́въ воєво́да во́й погреба́ти побіє́нныя, изсѣче́ вся́къ му́жескъ по́лъ во Ідуме́и:
|
Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї, —
|
|
16
|
16
|
|
я́ко ше́сть ме́сяцъ сѣдя́ше та́мо Іоа́въ и ве́сь Ізра́иль во Ідуме́и, до́ндеже изби́ вся́къ му́жескъ по́лъ въ Ідуме́и:
|
бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, —
|
|
17
|
17
|
|
и избѣже́ Аде́ръ са́мъ и вси́ му́жіє Ідуме́йстіи от отроко́въ отца́ єго́ съ ни́мъ, и внидо́ша во Єги́петъ: Аде́ръ же бя́ше о́трочищь ма́лъ.
|
тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при батькові його; Адер був тоді малою дитиною.
|
|
18
|
18
|
|
И воста́ша му́жіє изъ гра́да Мадіа́мска, и пріидо́ша въ Фара́нъ, и взя́ша муже́й съ собо́ю и пріидо́ша къ фарао́ну царю́ Єги́петскому. И вни́де Аде́ръ къ фарао́ну, и даде́ єму́ [ца́рь] до́мъ, и пи́щу опредѣли́ єму́, и зе́млю даде́ єму́.
|
Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з собою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.
|
|
19
|
19
|
|
И обрѣ́те Аде́ръ благода́ть предъ очи́ма фарао́нима зѣло́, и даде́ єму́ въ жену́ сестру́ жены́ своєя́, сестру́ Ѳекемі́ны бо́лшую.
|
Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.
|
|
20
|
20
|
|
И роди́ єму́ сестра́ Ѳекемі́ны Аде́ру ганива́ѳа сы́на своєго́, и воскорми́ єго́ Ѳекемі́на посредѣ́ сыно́въ фарао́нихъ, и бѣ́ ганива́ѳъ посредѣ́ сыно́въ фарао́нихъ.
|
І народила йому сестра Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими.
|
|
21
|
21
|
|
И Аде́ръ услы́ша бо Єги́птѣ, я́ко у́спе даві́дъ со отцы́ свои́ми, и я́ко у́мре Іоа́въ воєво́да во́инству, и рече́ Аде́ръ къ фарао́ну: отпусти́ мя, да возвращу́ся въ зе́млю мою́.
|
Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ фарао́нъ Аде́ру: чи́мъ ты́ не дово́ленъ єси́ у мене́? и се́, ты́ про́сишися отити́ въ зе́млю свою́? И рече́ єму́ Аде́ръ: я́ко отпуща́я да отпу́стиши мя́. И возврати́ся Аде́ръ въ зе́млю свою́.
|
І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.]
|
|
23
|
23
|
|
И воздви́же Госпо́дь проти́вника Соломо́ну разо́на, сы́на Єліада́єва, и́же убѣже́ от Ададезе́ра царя́ су́вска, господи́на своєго́.
|
І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського,
|
|
24
|
24
|
|
И собра́шася къ нему́ му́жіє, и бѣ́ воєво́да полка́ мяте́жнаго, єгда́ убива́ше я́ даві́дъ: и идо́ша въ Дама́скъ, и сѣдо́ша въ не́мъ, и воцари́шася въ дама́сцѣ.
|
і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара ; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску.
|
|
25
|
25
|
|
И бѣ́ стужа́я Ізра́илеви во вся́ дни́ Соломо́ни: сія́ зло́ба Аде́ра: и отягчи́ Ізра́иля и воцари́ся въ земли́ Єдо́мстѣй.
|
І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.
|
|
26
|
26
|
|
И ієровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, Єфра́ѳянинъ от сарі́ры, сы́нъ жены́ вдови́цы, ра́бъ Соломо́новъ, и воздви́же ру́цѣ на царя́ Соломо́на.
|
І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, — ім’я матері його вдови: Церуа, — раб Соломонів, підняв руку на царя.
|
|
27
|
27
|
|
И сія́ вина́, я́ко воздви́же ру́цѣ на царя́ Соломо́на: ца́рь Соломо́нъ созида́ше краєгра́діє и огражда́ше стѣно́ю гра́дъ даві́да отца́ своєго́:
|
І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого.
|
|
28
|
28
|
|
ієровоа́мъ же человѣ́къ крѣ́покъ си́лою. И ви́дѣ Соломо́нъ о́трока, я́ко му́жъ дѣ́лъ є́сть, и поста́ви єго́ надъ бремена́ми до́му Іо́сифова.
|
Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового.
|
|
29
|
29
|
|
И бы́сть во вре́мя о́но, и ієровоа́мъ изы́де изъ Ієрусали́ма, и обрѣ́те єго́ Ахі́а Силоні́тянинъ проро́къ на пути́, и соврати́ єго́ съ пути́: и бѣ́ Ахі́а облече́нъ въ ри́зу но́ву: и [бѣ́ста] о́ба єди́ны на по́ли.
|
У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.
|
|
30
|
30
|
|
И взя́ Ахі́а за ри́зу свою́ но́вую, я́же бѣ́ на не́мъ, и раздра́ ю́ на двана́десять жре́бій,
|
І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять частин,
|
|
31
|
31
|
|
и рече́ ієровоа́му: пріими́ себѣ́ де́сять жре́бій, я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: се́, а́зъ отторга́ю ца́рство изъ руки́ Соломо́ни, и да́мъ ти́ хору́гвій де́сять:
|
і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін,
|
|
32
|
32
|
|
и двѣ́ хору́гви бу́дутъ єму́, раба́ ра́ди моєго́ даві́да и Ієрусали́ма ра́ди гра́да, єго́же избра́хъ себѣ́ от всѣ́хъ колѣ́нъ Ізра́илевыхъ,
|
а одне коліно* залишиться за ним заради раба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих.
|
|
33
|
33
|
|
зане́же оста́ви мя́ и поклони́ся Аста́ртѣ ме́рзости Сідо́нстѣй и хамо́су и кумі́ромъ Моа́влимъ и царю́ и́хъ претыка́нію сыно́въ Аммо́нихъ, и не по́йде по путе́мъ мои́мъ, є́же твори́ти уго́дная предо мно́ю, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́:
|
Це за те, що вони залишили Мене і стали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Хамосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його.
|
|
34
|
34
|
|
и не отиму́ ца́рства всего́ от руку́ єго́, поне́же защища́я защищу́ єго́ во вся́ дни́ живота́ єго́, даві́да ра́ди раба́ моєго́, єго́же избра́хъ, и́же сохрани́ за́повѣди моя́ и оправда́нія:
|
Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх;
|
|
35
|
35
|
|
и отиму́ ца́рство от руки́ сы́на єго́, и да́мъ ти́ де́сять хору́гвій,
|
але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;
|
|
36
|
36
|
|
сы́ну же єго́ да́мъ двѣ́ хору́гви, я́ко да бу́детъ престо́лъ рабу́ моєму́ даві́ду во вся́ дни́ предо мно́ю во Ієрусали́мѣ гра́дѣ, єго́же избра́хъ себѣ́ на положе́ніє и́мени моєму́ та́мо:
|
а синові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.
|
|
37
|
37
|
|
и пріиму́ тя́, и воцари́шися, въ ни́хже жела́єтъ душа́ твоя́, и ты́ бу́деши ца́рь надъ Ізра́илемъ:
|
Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем;
|
|
38
|
38
|
|
и бу́детъ а́ще сохрани́ши вся́, єли́ка заповѣ́даю ти́, и по́йдеши по путе́мъ мои́мъ, и сотвори́ши уго́дная предо мно́ю, храни́ти за́повѣди моя́ и повелѣ́нія моя́, я́коже сотвори́ даві́дъ ра́бъ мо́й, и бу́ду съ тобо́ю, и сози́жду ти́ до́мъ вѣ́ренъ, я́коже созда́хъ даві́ду, и да́мъ ти́ Ізра́иля:
|
і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля;
|
|
39
|
39
|
|
и озло́блю ро́дъ даві́довъ за сія́, но не во вся́ дни́.
|
і смирю Я рід Давидів за це, але не на всі дні.
|
|
40
|
40
|
|
И иска́ше Соломо́нъ уби́ти ієровоа́ма. И воста́ ієровоа́мъ, и убѣжа́ во Єги́петъ къ сусакі́му царю́ Єги́петску, и бѣ́ во Єги́птѣ, до́ндеже Соломо́нъ у́мре.
|
Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.
|
|
41
|
41
|
|
И про́чая слове́съ Соломо́нихъ, и вся́ єли́ка сотвори́, и ве́сь смы́слъ єго́, не се́ ли, сія́ пи́сана бы́ша въ кни́зѣ слове́съ Соломо́нихъ?
|
Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових.
|
|
42
|
42
|
|
И дні́є, въ ня́же ца́рствова Соломо́нъ во Ієрусали́мѣ надъ всѣ́мъ Ізра́илемъ, четы́редесять лѣ́тъ.
|
Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.
|
|
43
|
43
|
|
И у́спе Соломо́нъ со отцы́ свои́ми: и погребо́ша єго́ во гра́дѣ даві́да отца́ єго́, и воцари́ся ровоа́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.
|
