|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, и глаго́лъ Госпо́день бы́сть ко иліи́ въ лѣ́то тре́тіє глаго́ля: иди́ и яви́ся Ахаа́ву, и да́мъ до́ждь на лице́ земли́.
|
Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
|
|
2
|
2
|
|
И и́де иліа́ ко Ахаа́ву яви́тися, и бѣ́ гла́дъ крѣ́покъ въ самарі́и.
|
І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.
|
|
3
|
3
|
|
И призва́ Ахаа́въ Авді́а строи́теля до́му: и Авді́й бѣ́ боя́ся Го́спода зѣло́.
|
І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
|
|
4
|
4
|
|
И бы́сть єгда́ нача́ избива́ти Ієзаве́ль проро́ки Госпо́дни, и взя́ Авді́й сто́ муже́й проро́ки и скры́ я́ по пяти́десяти во двои́хъ верте́пѣхъ и кормя́ше и́хъ хлѣ́бомъ и водо́ю.
|
і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
|
|
5
|
5
|
|
И рече́ Ахаа́въ ко Авді́ю: гряди́, и пре́йдемъ на зе́млю, и на исто́чники водны́я, и на вся́ пото́ки, да не́гли ка́ко обря́щемъ бы́ліє и преко́рмимъ ко́ни и мски́, да не изги́бнутъ от ско́тъ.
|
І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.
|
|
6
|
6
|
|
И раздѣли́ша себѣ́ пу́ть ити́ по нему́: Ахаа́въ и́де путе́мъ єди́нымъ єди́нъ, и Авді́й и́де путе́мъ други́мъ єди́нъ.
|
І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
|
|
7
|
7
|
|
И бѣ́ Авді́й єди́нъ на пути́: и пріи́де иліа́ на срѣ́теніє єму́ єди́нъ. И Авді́й потща́ся, и паде́ на лице́ своє́ и рече́: ты́ ли єси́ са́мъ, го́споди мо́й иліє́?
|
Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
|
|
8
|
8
|
|
И рече́ иліа́ ко Авді́ю: а́зъ є́смь: иди́ и повѣ́ждь господи́ну твоєму́, глаго́ля: се́, иліа́.
|
Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ Авді́й: что́ согрѣши́хъ а́зъ, я́ко предає́ши раба́ твоєго́ въ ру́цѣ Ахаа́вли є́же умертви́ти мя́?
|
Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?
|
|
10
|
10
|
|
жи́въ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, а́ще є́сть язы́къ или́ ца́рство, а́може не посла́ господи́нъ мо́й иска́ти тебе́: и рѣ́ша, нѣ́сть: и закля́ ца́рство и страны́ єго́, я́ко не обрѣ́те тебе́:
|
Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
|
|
11
|
11
|
|
и ны́нѣ ты́ глаго́леши ми́: иди́, возвѣсти́ господи́ну твоєму́: се́, иліа́:
|
а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
|
|
12
|
12
|
|
и бу́детъ єгда́ а́зъ отиду́ от тебе́, и Ду́хъ Госпо́день во́зметъ тя́ въ зе́млю, єя́же не вѣ́мъ, и вни́ду возвѣсти́ти Ахаа́ву, и не обря́щетъ тебе́, и убіє́тъ мя́: ра́бъ же тво́й є́сть боя́йся Го́спода от ю́ности своєя́:
|
Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
|
|
13
|
13
|
|
или́ не возвѣсти́ся тебѣ́ господи́ну моєму́, я́же сотвори́хъ, єгда́ убива́ше Ієзаве́ль проро́ки Госпо́дни, и сокры́хъ проро́ки Госпо́дни сто́ муже́й, по пяти́десяти въ верте́пѣ, и корми́хъ и́хъ хлѣ́бомъ и водо́ю?
|
Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
|
|
14
|
14
|
|
и ны́нѣ ты́ глаго́леши ми́: иди́, повѣ́ждь господи́ну твоєму́: се́, иліа́: и убіє́тъ мя́.
|
А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
|
|
15
|
15
|
|
И рече́ иліа́: жи́въ Госпо́дь си́лъ, єму́же предстою́ предъ ни́мъ, я́ко дне́сь покажу́ся єму́.
|
І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.
|
|
16
|
16
|
|
И и́де Авді́й во срѣ́теніє Ахаа́ву и возвѣсти́ єму́. И ускори́ Ахаа́въ и и́де во срѣ́теніє иліи́.
|
І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
|
|
17
|
17
|
|
И бы́сть єгда́ узрѣ́ Ахаа́въ илію́, и рече́ Ахаа́въ ко иліи́: ты́ ли єси́ развраща́яй Ізра́иля?
|
Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
|
|
18
|
18
|
|
И рече́ иліа́: не развраща́ю а́зъ Ізра́иля, но ра́звѣ ты́ и до́мъ отца́ твоєго́, єгда́ оста́висте вы́ Го́спода Бо́га ва́шего и идо́сте вслѣ́дъ Ваа́ла:
|
І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
|
|
19
|
19
|
|
и ны́нѣ посли́ и собери́ ко мнѣ́ всего́ Ізра́иля на го́ру карми́лскую, и проро́ки сту́дныя Ваа́ловы четы́реста и пятьдеся́тъ, и проро́ковъ дубра́вныхъ четы́реста, яду́щихъ трапе́зу Ієзаве́лину.
|
тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
|
|
20
|
20
|
|
И посла́ Ахаа́въ во ве́сь Ізра́иль, и приведе́ вся́ проро́ки на го́ру карми́лскую.
|
І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
|
|
21
|
21
|
|
И приведе́ ко всѣ́мъ и́мъ илію́, и рече́ и́мъ иліа́: доко́лѣ вы́ хра́млете на о́бѣ плеснѣ́ ва́шы? а́ще є́сть Госпо́дь Бо́гъ, иди́те вслѣ́дъ єго́: а́ще же Ваа́лъ є́сть, то́ иди́те за ни́мъ. И не отвѣща́ша лю́діє словесе́.
|
І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: а́зъ оста́хъ проро́къ Госпо́день єди́нъ: и проро́цы Ваа́ловы четы́реста и пятьдеся́тъ муже́й, и проро́ковъ дубра́вныхъ четы́реста.
|
І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
|
|
23
|
23
|
|
[И рече́ иліа́:] да дадя́тъ на́мъ два́ вола́, и да изберу́тъ себѣ́ єди́наго, и да расте́шутъ и́ [на у́ды], и возложа́тъ на дрова́, и да не возгнѣтя́тъ огня́: и а́зъ растешу́ вола́ друга́го, и возложу́ на дрова́, и огня́ не возгнѣщу́:
|
нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
|
|
24
|
24
|
|
и да призовете́ имена́ бого́въ ва́шихъ, и а́зъ призову́ и́мя Го́спода Бо́га моєго́: и бу́детъ Бо́гъ, и́же а́ще послу́шаєтъ огне́мъ, то́й є́сть Бо́гъ. И отвѣща́ша вси́ лю́діє и рѣ́ша: до́бръ глаго́лъ [иліи́нъ], єго́же глаго́ла [да бу́детъ та́ко].
|
і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
|
|
25
|
25
|
|
И рече́ иліа́ проро́комъ сту́днымъ: избери́те себѣ́ юнца́ єди́наго, и сотвори́те вы́ пре́жде, я́ко ва́съ є́сть мно́жество: и призови́те имена́ бого́въ ва́шихъ, и огня́ не возгнѣща́йте.
|
І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
|
|
26
|
26
|
|
И поя́ша юнца́, и сотвори́ша [та́ко], и призыва́ху и́мя Ваа́лово от у́тра до полу́дне, и рѣ́ша: послу́шай на́съ, Ваа́ле, послу́шай на́съ. И не бѣ́ гла́са, ни послуша́нія. И риста́ху о́коло же́ртвенника, єго́же сотвори́ша.
|
І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
|
|
27
|
27
|
|
И бы́сть въ полу́дне, и поруга́ся и́мъ иліа́ Ѳесві́тянинъ и рече́: зови́те гла́сомъ вели́кимъ, я́ко бо́гъ є́сть, я́ко непра́здность єму́ є́сть, и не́гли что́ и́но стро́итъ, или́ спи́тъ са́мъ, и воста́нетъ.
|
Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
|
|
28
|
28
|
|
И зовя́ху гла́сомъ вели́кимъ, и кроя́хуся по обы́чаю своєму́ ножа́ми, и мно́зи би́шася бичми́, до проли́тія кро́ве своєя́,
|
І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
|
|
29
|
29
|
|
и прорица́ху, до́ндеже пре́йде ве́черъ: и бы́сть єгда́ пріи́де вре́мя взы́ти же́ртвѣ, и не бѣ́ гла́са, ниже́ послуша́нія. И рече́ иліа́ Ѳесві́тянинъ проро́комъ сту́днымъ, глаго́ля: отступи́те ны́нѣ, да и а́зъ сотворю́ же́ртву мою́. И отступи́ша ті́и, и умо́лкнуша.
|
Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]
|
|
30
|
30
|
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: приступи́те ко мнѣ́. И приступи́ша вси́ лю́діє къ нему́.
|
Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
|
|
31
|
31
|
|
И взя́ иліа́ двана́десять ка́меній по числу́ колѣ́нъ Ізра́илевыхъ, я́коже глаго́ла къ нему́ Госпо́дь, глаго́ля: Ізра́иль бу́детъ и́мя твоє́.
|
І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.
|
|
32
|
32
|
|
И созда́ ка́меніє во и́мя Госпо́дне, и изцѣли́ олта́рь раско́панный, и сотвори́ мо́ре вмѣща́ющеє двѣ́ мѣ́ры сѣ́мене о́крестъ олтаря́.
|
І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,
|
|
33
|
33
|
|
И воскладе́ дрова́ на олта́рь, єго́же сотвори́, и растеса́ на у́ды всесожега́ємая, и возложи́ на дрова́, и воскладе́ на олта́рь.
|
і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
|
|
34
|
34
|
|
И рече́ иліа́: принеси́те ми́ четы́ри водоно́сы воды́, и возлива́йте на всесожже́ніє и на полѣ́на. И сотвори́ша та́ко. И рече́: удво́йте. И удво́иша. И рече́: утро́йте. И утро́иша.
|
і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,
|
|
35
|
35
|
|
И прохожда́ше вода́ о́крестъ олтаря́, и мо́ре испо́лнися воды́.
|
і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
|
|
36
|
36
|
|
И возопи́ иліа́ на небо и рече́: Го́споди Бо́же Авраа́мовъ и Ісаа́ковъ и Іа́ковль, послу́шай мене́, Го́споди, послу́шай мене́ дне́сь огне́мъ, и да уразумѣ́ютъ вси́ лю́діє сі́и, я́ко ты́ єси́ Госпо́дь єди́нъ Ізра́илевъ, и а́зъ ра́бъ тво́й, и тебе́ ра́ди сотвори́хъ дѣла́ сія́:
|
Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
|
|
37
|
37
|
|
послу́шай мене́, Го́споди, послу́шай мене́ огне́мъ, и да разумѣ́ютъ вси́ лю́діє сі́и, я́ко ты́ єси́ [єди́нъ] Госпо́дь Бо́гъ, и ты́ обрати́лъ єси́ сердца́ люді́й си́хъ вслѣ́дъ тебе́.
|
Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
|
|
38
|
38
|
|
И спаде́ о́гнь от Го́спода съ небесе́, и пояде́ всесожега́ємая, и дрова́, и во́ду, я́же въ мо́ри, и ка́меніє и пе́рсть полиза́ о́гнь.
|
І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
|
|
39
|
39
|
|
И падо́ша вси́ лю́діє на лице́ своє́ и рѣ́ша: вои́стинну Госпо́дь Бо́гъ то́й є́сть Бо́гъ.
|
Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
|
|
40
|
40
|
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: поима́йте проро́ки Ваа́ловы, да ни єди́нъ скры́єтся от ни́хъ. И я́ша и́хъ, и веде́ я́ иліа́ на пото́къ кі́ссовъ, и закла́ и́хъ та́мо.
|
І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
|
|
41
|
41
|
|
И рече́ иліа́ ко Ахаа́ву: взы́ди, и я́ждь и пі́й, я́ко гла́съ є́сть дожде́внаго хожде́нія.
|
І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
|
|
42
|
42
|
|
И взы́де Ахаа́въ я́сти и пи́ти. Иліа́ же взы́де на карми́лъ, и преклони́ся на зе́млю, и положи́ лице́ своє́ между́ колѣ́нома свои́ма,
|
І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,
|
|
43
|
43
|
|
и рече́ о́трочищу своєму́: взы́ди и воззри́ на пу́ть морскі́й. И взы́де, и воззрѣ́ о́трочищь, и рече́: нѣ́сть ничто́же. И рече́ иліа́: и ты́ обрати́ся седми́жды.
|
і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
|
|
44
|
44
|
|
И обрати́ся о́трочищь седми́жды: и бы́сть въ седмо́є, и се́, о́блакъ ма́лъ, а́ки слѣ́дъ ноги́ му́жескія, вознося́щь во́ду изъ мо́ря. И рече́: взы́ди и рцы́ Ахаа́ву: впрязи́ колесни́цу твою́ и сни́ди, да не пости́гнетъ тебе́ до́ждь.
|
На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».
|
|
45
|
45
|
|
И бы́сть до здѣ́ и до здѣ́, и не́бо примрачи́ся о́блаки и ду́хомъ, и бы́сть до́ждь ве́лій. И пла́кася, и и́де Ахаа́въ до Ієзрає́ля.
|
Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
|
|
46
|
46
|
|
И рука́ Госпо́дня бы́сть на иліи́, и стягне́ чре́сла своя́, и тече́ предъ Ахаа́вомъ во Ієзрає́ль.
|
І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.
|
