Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.

Порівняти:
⇄

Глава 20 з 22
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22
Глава 20
Глава 20
1
1
И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій собра́ всю́ си́лу свою́, и возше́дъ обсѣ́де самарі́ю, и съ ни́мъ три́десять два́ царя́ и вси́ ко́нницы и колесни́цы: и взыдо́ша, и обсѣдо́ша самарі́ю, и ра́товаша на ню́:
Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
2
2
и посла́ ко Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву во гра́дъ и рече́ къ нему́: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ:
І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
3
3
сребро́ твоє́ и зла́то твоє́ моє́ є́сть, и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ до́брая моя́ су́ть.
і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
4
4
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: я́коже глаго́лалъ єси́, го́споди мо́й царю́, тво́й є́смь а́зъ и вся́ моя́.
І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.
5
5
И возврати́шася послы́ и рѣ́ша: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ: а́зъ посыла́хъ къ тебѣ́, глаго́ля: сребро́ и зла́то твоє́ и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ да́ждь мнѣ́:
І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
6
6
я́ко въ се́й ча́съ у́тро послю́ рабы́ моя́ къ тебѣ́, и изы́щутъ до́мъ тво́й и до́мы о́трокъ твои́хъ, и бу́дутъ вся́ жела́ємая оче́съ и́хъ, на ни́хже а́ще возложа́тъ ру́ки своя́, и во́змутъ.
тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
7
7
И призва́ ца́рь Ізра́илевъ вся́ старѣ́йшины земли́ и рече́: зна́йте ны́нѣ и ви́дите, я́ко то́й злѣ́ про́ситъ, я́ко присла́ ко мнѣ́ [глаго́ля] о жена́хъ мои́хъ и о сынѣ́хъ мои́хъ и о дще́рехъ мои́хъ: сребра́ моєго́ и зла́та моєго́ не возбрани́хъ єму́.
І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
8
8
И рѣ́ша єму́ старѣ́йшины и вси́ лю́діє: не послу́шай, ни восхощи́ [да́ти].
І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
9
9
И рече́ посло́мъ сы́на Аде́рова: рцы́те господи́ну ва́шему: вся́, и́хже ра́ди посыла́лъ єси́ къ рабу́ твоєму́ пре́жде, сотворю́, сего́ же глаго́ла не могу́ сотвори́ти. И отидо́ша му́жіє [аде́ровы] и возвѣсти́ша єму́ сло́во.
І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
10
10
И па́ки посла́ къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ, глаго́ля: сія́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сія́ да приложа́тъ, а́ще дово́лна бу́детъ пе́рсть самарі́и горсте́мъ всѣ́хъ люді́й пѣшце́въ мои́хъ.
І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
11
11
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: дово́лно: да не хва́лится сля́ченъ, я́коже прямы́й.
І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
12
12
И бы́сть єгда́ отвѣща́ єму́ сло́во сіє́, бѣ́ пію́щь са́мъ и вси́ ца́ріє, и́же бя́ху съ ни́мъ въ ку́щахъ: и рече́ отроко́мъ свои́мъ: сотвори́те Ва́лъ. И сотвори́ша Ва́лъ надъ гра́домъ.
Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
13
13
И се́, проро́къ єди́нъ пріи́де къ Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву и рече́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: ви́диши ли ве́сь наро́дъ се́й вели́кій? се́, а́зъ да́мъ єго́ дне́сь въ ру́цѣ твои́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ [є́смь] Госпо́дь.
І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
14
14
И рече́ Ахаа́въ: въ че́мъ? И рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: во о́троцѣхъ князе́й гра́дских. И рече́ Ахаа́въ: кто́ на́чнетъ бра́нь? И рече́: ты́.
І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
15
15
И сочте́ Ахаа́въ о́троки князе́й гра́дских, и бы́сть и́хъ двѣ́сти три́десять и два́: и по си́хъ сочте́ лю́ди вся́ сы́ны си́лы, се́дмь ты́сящъ.
[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.
16
16
И изы́де въ полу́дне: и сы́нъ Аде́ровъ пія́нъ бѣ́ зѣло́ въ сокхо́ѳѣ са́мъ и ца́ріє [и́же съ ни́мъ], три́десять два́ царя́ помо́щника єму́.
І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
17
17
И изыдо́ша о́троцы воєво́дъ гра́дскихъ въ пе́рвыхъ. И посла́ сы́нъ Аде́ровъ, и возвѣсти́ша царю́ Си́рскому, глаго́люще: му́жіє изыдо́ша изъ самарі́и.
І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
18
18
И рече́ и́мъ: а́ще на ми́ръ изыдо́ша, поими́те и́хъ живы́хъ: и а́ще на бра́нь изыдо́ша, живы́хъ поими́те и́хъ, да не исхо́дятъ изъ гра́да.
Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
19
19
И ті́и изыдо́ша изъ гра́да о́троцы воєво́дъ гра́дских, и си́ла вслѣ́дъ и́хъ.
Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
20
20
И порази́ кі́йждо проти́внаго себѣ́, и удво́и кі́йждо проти́внаго себѣ́. И бѣжа́ сирі́а: и погна́ и́хъ Ізра́иль, и гонзе́ то́кмо сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій на кони́ ко́нника.
І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.
21
21
И изы́де ца́рь Ізра́илевъ, и взя́ вся́ ко́ни и колесни́цы, и порази́ я́звою вели́кою въ сирі́и.
І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
22
22
И пріи́де проро́къ къ царю́ Ізра́илеву и рече́: укрѣпи́ся и разумѣ́й, и ви́ждь, что́ сотвори́ши, я́ко преходя́щу лѣ́ту сему́, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь сирі́йскій, пріи́детъ на тя́.
І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
23
23
И о́троцы царя́ сирі́йска рѣ́ша єму́: Бо́гъ го́ръ Бо́гъ Ізра́илевъ, а не Бо́гъ юдо́лій, сего́ ра́ди укрѣпи́ся па́че на́съ: а́ще же срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и́стинно укрѣпи́мся па́че и́хъ:
Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
24
24
по глаго́лу же сему́ сотвори́: распусти́ цари́ коєго́ждо на мѣ́сто своє́, и поста́ви вмѣ́сто и́хъ воєво́ды,
Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
25
25
и премѣни́мъ тебѣ́ си́лу вмѣ́сто си́лы па́дшія у тебе́, и ко́ни вмѣ́сто ко́ней, и колесни́цы вмѣ́сто колесни́цъ, и срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и укрѣпи́мся па́че и́хъ. И послу́ша гла́са и́хъ и сотвори́ та́ко.
і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
26
26
И бы́сть мину́вшу лѣ́ту тому́, и сочте́ сы́нъ Аде́ровъ сирі́ю, и взы́де во Афе́ку на бра́нь на Ізра́иля.
Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
27
27
И сы́нове Ізра́илевы сочи́слишася и изыдо́ша во срѣ́теніє и́мъ. И ополчи́шася Ізра́илтяне проти́ву и́мъ, а́ки два́ ста́да ко́зъ: сирі́ане же напо́лниша зе́млю.
Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
28
28
И пріи́де человѣ́къ Бо́жій и рече́ къ царю́ Ізра́илеву: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же рече́ сирі́а: Бо́гъ го́ръ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и не Бо́гъ юдо́лій то́й, и да́мъ си́лу вели́кую сію́ въ ру́ку твою́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ Госпо́дь.
І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
29
29
И ополчи́шася ті́и проти́ву и́мъ се́дмь дні́й. И бы́сть въ де́нь седмы́й, и прибли́жися бра́нь, и порази́ Ізра́иль сирі́анъ, сто́ и два́десять ты́сящъ пѣшце́въ во єди́нъ де́нь.
І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
30
30
И бѣжа́ша оста́вшіися во Афе́ку гра́дъ, и паде́ стѣна́ на два́десять се́дмь ты́сящъ муже́й оста́вшихся: сы́нъ же Аде́ровъ бѣжа́ и вни́де въ до́мъ ло́жа, въ черто́гъ.
Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
31
31
И рѣ́ша къ нему́ о́троцы єго́: се́, ны́нѣ вѣ́мы, я́ко ца́ріє до́му Ізра́илева ми́лостиви су́ть: да возло́жимъ ны́нѣ вре́тища на чре́сла на́ша и у́жа на вы́и на́шя, и изы́демъ ко царю́ Ізра́илеву, да не́гли оживи́тъ ду́шы на́шя.
І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.
32
32
И препоя́сашася во вре́тища по чре́сломъ свои́мъ, и возложи́ша у́жя на вы́и своя́, и пріидо́ша къ царю́ Ізра́илеву и рѣ́ша: ра́бъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ глаго́летъ: да живе́тъ душа́ моя́. И рече́: а́ще є́сть єще́ жи́въ, бра́тъ ми́ є́сть.
І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
33
33
И му́жіє за зна́къ и въ зало́гъ прія́ша сло́во от у́стъ єго́, и рѣ́ша: бра́тъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ. И рече́: иди́те и приведи́те єго́. И изы́де къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ. И возведо́ша єго́ къ нему́ на колесни́цу.
Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.
34
34
И рече́ къ нему́: гра́ды, я́же взя́ оте́цъ мо́й от отца́ твоєго́, отда́мъ тебѣ́: и на исхо́дъ сотвори́ши я́ себѣ́ въ дама́сцѣ, я́коже положи́ оте́цъ мо́й въ самарі́и, и а́зъ въ завѣ́тѣ пущу́ тя́. И положи́ єму́ завѣ́тъ и отпусти́ єго́.
І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
35
35
И человѣ́къ єди́нъ от сыно́въ проро́чихъ рече́ ко бли́жнему своєму́ по словеси́ Госпо́дню: бі́й мя́ ны́нѣ. И не восхотѣ́ человѣ́къ би́ти єго́.
Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
36
36
И рече́ къ нему́: поне́же не послу́шалъ єси́ гла́са Госпо́дня, се́, ты́ отъи́деши от мене́, и порази́тъ тя́ ле́въ. И отъи́де от него́, и обрѣ́те єго́ ле́въ и порази́ єго́.
І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
37
37
И обрѣ́те человѣ́ка ина́го и рече́: бі́й мя́ ны́нѣ. И би́ єго́ человѣ́къ, и порази́въ сокруши́ єго́.
І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
38
38
И и́де проро́къ и предста́ царю́ Ізра́илеву на пути́ и покры́ покрыва́ломъ о́чи свои́.
І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
39
39
И бы́сть єгда́ мимоидя́ше ца́рь, и се́й возопи́ ко царю́ и рече́: ра́бъ тво́й изы́де на войну́ бра́ни, и се́, му́жъ приведе́ ко мнѣ́ му́жа и рече́ ко мнѣ́: сохрани́ му́жа сего́: а́ще же отрѣши́вся отско́читъ, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, или́ тала́нтъ отда́си сребра́:
Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».
40
40
и бы́сть я́ко озрѣ́ся ра́бъ тво́й сѣ́мо и ова́мо, и сего́ не бы́сть. И рече́ къ нему́ ца́рь Ізра́илевъ: се́, су́дъ тво́й при мнѣ́, са́мъ себе́ уби́лъ єси́.
Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
41
41
И ускори́ и отъя́ покрыва́ло от оче́съ свои́хъ. И позна́ єго́ ца́рь Ізра́илевъ, я́ко от проро́къ се́й є́сть.
Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
42
42
И рече́ къ нему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: поне́же испусти́лъ єси́ ты́ му́жа па́губнаго изъ руки́ твоєя́, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, и лю́діє твои́ вмѣ́сто люді́й єго́.
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.
43
43
И отъи́де ца́рь Ізра́илевъ къ до́му своєму́ смуще́нъ и разсла́бленъ, и пріи́де въ самарі́ю.
І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.

Глава 20 з 22
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22
Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.