|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И рече́ къ ни́мъ Іуді́ѳъ: послу́шайте у́бо мене́, бра́тія, и взе́мше главу́ сію́ повѣ́сите ю́ на забра́лѣ стѣны́ ва́шея:
|
Юдиф сказала їм: послухайте ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої стіни.
|
|
2
|
2
|
|
и бу́детъ єгда́ возсія́єтъ утро, и взы́детъ со́лнце на зе́млю, пріимете ко́ждо ору́дія бра́нная ва́ша, и изы́дете вся́къ му́жъ си́льный внѣ́ гра́да, и дади́те воєво́ду надъ ними, а́ки сходя́ще на по́ле ко пе́рвѣй стра́жи сыно́въ Ассу́ровыхъ, и не сни́дете:
|
Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте.
|
|
3
|
3
|
|
и взе́мше сі́и всеору́жія своя́, по́йдутъ ко ополче́нію своєму́, и возбу́дятъ воєво́ды си́лы Ассу́ровы, и стеку́тся ко шатру́ Олофе́рнову, и не обря́щутъ єго́, и нападе́тъ на ни́хъ стра́хъ, и побѣ́гнутъ от лица́ ва́шего:
|
Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.
|
|
4
|
4
|
|
и возслѣ́довавшіи ва́мъ, и вси́ живу́щіи во все́мъ предѣ́лѣ Ізра́илстѣмъ, постила́йте я́ по путе́мъ и́хъ:
|
А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.
|
|
5
|
5
|
|
пре́жде же є́же сотвори́ти сія́, призови́те мнѣ́ Ахіо́ра Аммані́тина, да ви́дѣвъ позна́єтъ уничтожа́ющаго до́мъ Ізра́илевъ, и сего́ я́ко на сме́рть по́сланнаго къ на́мъ.
|
Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.
|
|
6
|
6
|
|
И призва́ша Ахіо́ра изъ до́му Озі́ина. Єгда́ же пріи́де и ви́дѣ главу́ Олофе́рнову въ руцѣ́ му́жа єди́наго въ собра́ніи люді́й, паде́ на лице́, и разсла́бися ду́хъ єго́.
|
І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.
|
|
7
|
7
|
|
Єгда́ же подъя́ша єго́, припаде́ къ нога́ма Іуді́ѳы, и поклони́ся лицу́ єя́, и рече́: благослове́на ты́ во вся́цѣмъ селе́ніи Іу́динѣ и во вся́цѣмъ язы́цѣ, и́же услы́шавше и́мя твоє́ смяту́тся:
|
Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.
|
|
8
|
8
|
|
и ны́нѣ́ возвѣсти́ ми, єли́ка сотвори́ла єси́ во дне́хъ си́хъ. И возвѣсти́ єму́ Іуді́ѳъ посредѣ́ люді́и вся́, єли́ка сотвори́, от него́же дне́ изы́де, до́ндеже глаго́лаше и́мъ.
|
Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними.
|
|
9
|
9
|
|
Єгда́ же преста́ глаго́лющи, воскли́кнуша лю́діє гла́сомъ вели́кимъ и дадо́ша гла́съ весе́лый во гра́дѣ своє́мъ.
|
Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті.
|
|
10
|
10
|
|
Ви́дѣвъ же Ахіо́ръ вся́, єли́ка сотвори́ Бо́гъ Ізра́илевъ, вѣ́рова Бо́гу зѣло́, и обрѣ́за пло́ть кра́йнюю свою́, и приложи́ся къ до́му Ізра́илеву да́же до дне́ сего́.
|
Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.
|
|
11
|
11
|
|
Єгда́ же денни́ца взы́де, свѣ́сиша главу́ Олофе́рнову со стѣны́: и воспрія́тъ вся́къ му́жъ Ізра́илевъ ору́жія своя́, и изыдо́ша полка́ми на восхо́ды горы́.
|
Коли настав ранок, повісили голову Олоферна на стіну; кожен чоловік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори.
|
|
12
|
12
|
|
Сы́нове же Ассу́ровы, я́ко уви́дѣша и́хъ, разосла́ша къ вожде́мъ свои́мъ: они́ же пріидо́ша къ воєво́дамъ и ты́сящникомъ и ко вся́кому кня́зю своєму́,
|
Сини Ассура, побачивши їх, послали до своїх начальників, а вони пішли до вождів, до тисячоначальників і до всякого проводиря свого.
|
|
13
|
13
|
|
и пріидо́ша къ шатру́ Олофе́рнову, и рѣ́ша су́щему надъ всѣми єго́: возбуди́ у́бо господи́на на́шего, зане́ дерзну́ша раби́ сходи́ти къ на́мъ на бра́нь, да истребя́тся въ коне́цъ.
|
Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.
|
|
14
|
14
|
|
И вни́де ваго́а и толкну́ во дворъ шатра́, мня́ше бо спа́ти єго́ со Іуді́ѳою.
|
Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю.
|
|
15
|
15
|
|
Єгда́ же никто́же послу́шаше, раствори́въ вни́де въ ло́жницу и обрѣ́те єго́ при пра́зѣ пове́ржена ме́ртва, и глава́ єго́ отъя́та бы́сть от него́:
|
Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олоферн мертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього.
|
|
16
|
16
|
|
и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ съ пла́чемъ и стена́ніємъ и во́племъ крѣ́пкимъ, и раздра́ ри́зы своя́:
|
І він голосно викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.
|
|
17
|
17
|
|
и вни́де въ шате́ръ, идѣ́же бѣ́ Іуді́ѳъ обита́ющи, и не обрѣ́те єя́, и изскочи́ къ лю́демъ и возопи́:
|
Потім увійшов у намет, у якому перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав:
|
|
18
|
18
|
|
отверго́шася раби́, сотвори́ сту́дъ єди́на жена́ Євре́йская на до́мъ царя́ Навуходоно́сора: зане́ се́, Олофе́рнъ до́лу, и главы́ нѣ́сть на не́мъ.
|
раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому.
|
|
19
|
19
|
|
Єгда́ же услы́шаша сія́ глаго́лы кня́зіє си́лы Ассу́ровы, раздра́ша ри́зы своя́, и смяте́ся душа́ и́хъ зѣло́, и бы́сть и́хъ кри́къ и во́пль зѣло́ посредѣ́ полка́.
|
Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.
|
