|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
И приложи́ша єще́ сы́нове Ізра́илевы твори́ти зло́ предъ Го́сподемъ: и предаде́ я́ Госпо́дь въ ру́ку Филісті́мску четы́редесять лѣ́тъ.
|
Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок років.
|
|
2
|
2
|
|
И бя́ше му́жъ єди́нъ от Сараи́, от пле́мене Да́нова, и́мя же єму́ Мано́є: и жена́ єму́ бя́ше непло́ды и не ражда́ше.
|
У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала.
|
|
3
|
3
|
|
И яви́ся Ангелъ Госпо́день къ женѣ́ и рече́ къ не́й: се́, ты́ непло́ды и не ражда́ла єси́, и зачне́ши и роди́ши сы́на:
|
І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина;
|
|
4
|
4
|
|
и ны́нѣ блюди́ся, и не пі́й віна́ и сіке́ра, и не я́ждь вся́каго нечи́стаго:
|
отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого;
|
|
5
|
5
|
|
я́ко се́, ты́ во утро́бѣ пріи́меши и роди́ши сы́на: и желѣ́зо на главу́ єго́ не взы́детъ, я́ко назоре́й Богови бу́детъ сіє́ отроча́ от чре́ва: и се́й на́чнетъ спаса́ти Ізра́иля изъ руки́ Филісті́мли.
|
бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян.
|
|
6
|
6
|
|
И вни́де жена́ и рече́ му́жу своєму́, глаго́лющи: человѣ́къ Бо́жій пріи́де ко мнѣ́, и о́бразъ єго́ я́ко о́бразъ Ангела Бо́жія, стра́шенъ зѣло́: и вопроша́хъ єго́, отку́ду єси́? и и́мене своєго́ не повѣ́да ми́,
|
Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені імені свого;
|
|
7
|
7
|
|
и рече́ мнѣ́: се́, ты́ во утро́бѣ зачне́ши и роди́ши сы́на: и ны́нѣ не пі́й віна́, ни сіке́ра, и не я́ждь вся́каго нечи́стаго, я́ко назоре́й Бо́гу бу́детъ о́трочищь от утро́бы да́же до дне́ сме́рти своєя́.
|
він сказав мені: «ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим».
|
|
8
|
8
|
|
И помоли́ся Мано́є ко Го́споду и рече́: во мнѣ́, Го́споди, человѣ́къ Бо́жій, єго́же посла́лъ єси́, да пріи́детъ єще́ къ на́мъ и наста́витъ ны́, что́ сотвори́мъ отроча́ти ражда́ющемуся.
|
Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися.
|
|
9
|
9
|
|
И послу́ша Бо́гъ моли́твы Мано́євы: и пріи́де па́ки Ангелъ Бо́жій къ женѣ́, сія́ же сѣдя́ше на селѣ́, и Мано́є му́жъ єя́ не бя́ше съ не́ю.
|
І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею.
|
|
10
|
10
|
|
И потща́ся жена́, и те́кши ско́ро повѣ́да му́жу своєму́, и рече́ къ нему́: се́, яви́ся мнѣ́ му́жъ, и́же приходи́лъ въ де́нь о́нъ ко мнѣ́.
|
Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді.
|
|
11
|
11
|
|
И воста́въ и́де Мано́є вслѣ́дъ жены́ своєя́, и пріи́де къ му́жу и рече́ єму́: ты́ ли єси́ му́жъ глаго́лавый къ женѣ́ [моє́й]? И рече́ Ангелъ: а́зъ.
|
Маной встав і пішов з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я.
|
|
12
|
12
|
|
И рече́ Мано́є: ны́нѣ у́бо да пріи́детъ сло́во твоє́, кі́й бу́детъ су́дъ отроча́те, и что́ дѣла́ єго́?
|
І сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею?
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ Ангелъ Госпо́день къ Мано́ю: от всѣ́хъ, я́же глаго́лахъ къ женѣ́, да сохрани́тся:
|
Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині;
|
|
14
|
14
|
|
от всего́, є́же исхо́дитъ изъ віногра́да, да не я́стъ, и віна́ и сіке́ра да не піє́тъ, и вся́каго нечи́стаго да не я́стъ: и вся́, єли́ка заповѣ́дахъ є́й, да храни́тъ.
|
нехай не їсть нічого, що вирощує виноградна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй.
|
|
15
|
15
|
|
И рече́ Мано́є ко Ангелу Госпо́дню: да удержи́мъ тя́ здѣ́, и сотвори́мъ предъ тобо́ю ко́злище от ко́зъ.
|
І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня.
|
|
16
|
16
|
|
И рече́ Ангелъ Госпо́день къ Мано́ю: а́ще мя́ пону́диши, не бу́ду я́сти хлѣ́ба твоєго́: но а́ще сотвори́ши всесожже́ніє Го́сподеви, то́ вознеси́ є́. Не вѣ́дяше бо Мано́є, я́ко Ангелъ Госпо́день то́й.
|
Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній.
|
|
17
|
17
|
|
И рече́ Мано́є ко Ангелу Госпо́дню: что́ и́мя твоє́? да єгда́ сбу́дется сло́во твоє́, просла́вимъ тя́.
|
І сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє.
|
|
18
|
18
|
|
И рече́ єму́ Ангелъ Госпо́день: почто́ сіє́ вопроша́єши и́мене моєго́? и то́ є́сть чу́дно.
|
Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне.
|
|
19
|
19
|
|
И взя́ Мано́є ко́злища от ко́зъ и же́ртву, и вознесе́ на ка́мень Го́сподеви чу́дная творя́щему: Мано́є же и жена́ єго́ зря́ста.
|
І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його.
|
|
20
|
20
|
|
И бы́сть єгда́ пла́мень взы́де вы́ше олтаря́ да́же до небесе́, и взы́де Ангелъ Госпо́день въ пла́мени олтаря́: Мано́є же и жена́ єго́ смотря́ста, и падо́ста лице́мъ свои́мъ на зе́млю.
|
Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю.
|
|
21
|
21
|
|
И не приложи́ ктому́ Ангелъ Госпо́день яви́тися Мано́ю и женѣ́ єго́. Тогда́ увѣ́дѣ Мано́є, я́ко Ангелъ Госпо́день є́сть.
|
І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ Мано́є къ женѣ́ своє́й: сме́ртію у́мремъ, я́ко Бо́га ви́дѣхомъ.
|
І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ єму́ жена́ єго́: а́ще бы хотѣ́лъ Госпо́дь умертви́ти на́съ, не бы́ взя́лъ от ру́къ на́шихъ всесожже́нія и же́ртвы, и не бы́ показа́лъ на́мъ си́хъ всѣ́хъ, и не бы́ слы́шана сія́ сотвори́лъ на́мъ я́коже ны́нѣ.
|
Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього.
|
|
24
|
24
|
|
И роди́ жена́ сы́на, и нарече́ и́мя єму́ Сампсо́нъ. И возмужа́ отроча́, и благослови́ є́ Госпо́дь:
|
І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь.
|
|
25
|
25
|
|
и нача́ Ду́хъ Госпо́день ходи́ти съ ни́мъ въ полцѣ́ Да́новѣ, посредѣ́ Сараи́ и посредѣ́ Єсѳао́ла.
|
І почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом.
|
