|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
И сія́ язы́ки, я́же оста́ви Госпо́дь, да иску́ситъ и́ми Ізра́иля, вся́ невѣ́дущыя бра́ней Ханаа́нскихъ,
|
Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, —
|
|
2
|
2
|
|
то́кмо ра́ди родо́въ сыно́въ Ізра́илевыхъ, є́же научи́ти я́ бра́ни, оба́че и́же пре́жде и́хъ не увѣ́даша и́хъ:
|
для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її:
|
|
3
|
3
|
|
пя́ть воєво́дствъ иноплеме́нническихъ, и всего́ Ханане́а и Сідо́нія, и Єве́а живу́щаго въ Ліва́нѣ от горы́ Ваа́лъ-єрмо́нъ до Лавоєма́ѳа.
|
п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф.
|
|
4
|
4
|
|
И бы́сть да иску́ситъ и́ми Ізра́иля, да увѣ́сть, а́ще послу́шаютъ за́повѣдій Госпо́днихъ, я́же заповѣ́да отце́мъ и́хъ руко́ю Моисе́овою.
|
Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея.
|
|
5
|
5
|
|
И сы́нове Ізра́илевы обита́ша посредѣ́ Ханане́а и Хетте́а, и Аморре́а и Ферезе́а, и Єве́а и Гергесе́а и Ієвусе́а,
|
І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв,
|
|
6
|
6
|
|
и поя́ша дще́ри и́хъ себѣ́ въ жены́, и дще́ри своя́ да́ша сыно́мъ и́хъ, и послужи́ша бого́мъ и́хъ.
|
і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх.
|
|
7
|
7
|
|
И сотвори́ша сы́нове Ізра́илевы зло́є предъ Го́сподемъ и забы́ша Го́спода Бо́га своєго́, и послужи́ша Ваа́лу и дубра́вамъ.
|
І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті.
|
|
8
|
8
|
|
И разгнѣ́вася я́ростію Госпо́дь на Ізра́иля и предаде́ и́хъ въ ру́ки хусарсаѳе́ма царя́ Месопота́міи Си́рскія: и рабо́таша сы́нове Ізра́илевы хусарсаѳе́му лѣ́тъ о́смь.
|
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років.
|
|
9
|
9
|
|
И возопи́ша сы́нове Ізра́илевы ко Го́споду. И возста́ви Госпо́дь спаси́теля Ізра́илю, и спасе́ и́хъ, Гоѳоніи́ла, сы́на Кене́за бра́та хале́вова юнѣ́йшаго єго́.
|
Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового.
|
|
10
|
10
|
|
И бы́сть на не́мъ Ду́хъ Госпо́день, и суди́ Ізра́иля. И изы́де на ра́ть къ хусарсаѳе́му: и предаде́ Госпо́дь въ ру́цѣ єго́ хусарсаѳе́ма царя́ Си́рска, и укрѣпи́ся рука́ єго́ надъ хусарсаѳе́момъ.
|
На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема.
|
|
11
|
11
|
|
И бы́сть въ поко́и земля́ четы́редесять лѣ́тъ. И у́мре Гоѳоніи́лъ сы́нъ Кене́зовъ.
|
І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа.
|
|
12
|
12
|
|
И приложи́ша сы́нове Ізра́илевы сотвори́ти зло́є предъ Го́сподемъ: и укрѣпи́ Госпо́дь єгло́ма царя́ Моа́вля на Ізра́иля, зане́же сотвори́ша зло́є предъ Го́сподемъ.
|
Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа.
|
|
13
|
13
|
|
И собра́ къ себѣ́ вся́ сы́ны Аммо́ни и Амали́ковы: и и́де, и порази́ Ізра́иля, и взя́ гра́дъ фі́ніческъ.
|
Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм.
|
|
14
|
14
|
|
И рабо́таша сы́нове Ізра́илевы єгло́му царю́ Моа́влю лѣ́тъ осмьна́десять.
|
І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років.
|
|
15
|
15
|
|
И возопи́ша сы́нове Ізра́илевы ко Го́споду: и возста́ви и́мъ Госпо́дь спаси́теля, Ао́да сы́на Гира́ня, сы́на Іємені́ина, му́жа ободеснору́чна: и посла́ша сы́нове Ізра́илевы да́ры руко́ю єго́ єгло́му царю́ Моа́влю.
|
Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському.
|
|
16
|
16
|
|
И сотвори́ себѣ́ Ао́дъ но́жъ обоюдуо́стръ, на пя́дь єди́ну долгота́ єго́, и припоя́са єго́ подъ ри́зу по бедрѣ́ деснѣ́й своє́й.
|
Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна,
|
|
17
|
17
|
|
И и́де, и принесе́ да́ры єгло́му царю́ Моа́влю: єгло́мъ же му́жъ добротѣле́сенъ бѣ́ зѣло́.
|
[і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним.
|
|
18
|
18
|
|
И бы́сть єгда́ сконча́ Ао́дъ принося́ да́ры, и отсла́ нося́щихъ да́ры:
|
Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари,
|
|
19
|
19
|
|
и єгло́мъ обрати́ся от і́долъ и́же въ Галга́лѣхъ. И рече́ Ао́дъ: сло́во мнѣ́ є́сть къ тебѣ́ та́йно, царю́. И рече́ єгло́мъ къ нему́: молчи́. И отсла́ от себе́ всѣ́хъ предстоя́щихъ предъ ни́мъ.
|
то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.
|
|
20
|
20
|
|
И Ао́дъ вни́де къ нему́. Се́й же сѣдя́ше въ го́рницѣ лѣ́тнѣй своє́й єди́нъ. И рече́ Ао́дъ: сло́во Бо́жіє мнѣ́ къ тебѣ́, царю́. И воста́ єгло́мъ со престо́ла бли́зъ єго́.
|
Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним].
|
|
21
|
21
|
|
И бы́сть єгда́ воста́, и простре́ Ао́дъ ру́ку лѣ́вую свою́, и извлече́ но́жъ, и́же надъ стегно́мъ єго́ десны́мъ, и вонзе́ во чре́во єгло́мово:
|
[Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його,
|
|
22
|
22
|
|
и вти́сне и рукоя́ть за о́стріємъ, и заключи́ ту́къ за о́стріємъ, я́ко не извлече́ ножа́ изъ чре́ва єго́, [и изы́де лайно́].
|
так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини.
|
|
23
|
23
|
|
И изы́де Ао́дъ въ притво́ръ, и про́йде стрегу́щихъ, и затвори́ две́ри го́рницы за собо́ю и заключи́,
|
І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
|
|
24
|
24
|
|
и са́мъ изы́де. И раби́ єго́ пріидо́ша и узрѣ́ша, и се́, две́ри го́рницы заключе́ны, и рѣ́ша: єда́ у потре́бы сѣди́тъ во отлуче́ніи ло́жа?
|
Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті.
|
|
25
|
25
|
|
И прежда́ша до́ндеже посрами́шася: и се́, не бы́сть отверза́яй две́ри го́рницы. И взя́ша клю́чь, и отверзо́ша: и се́, господи́нъ и́хъ лежи́тъ на земли́ ме́ртвъ.
|
Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий.
|
|
26
|
26
|
|
И Ао́дъ спасе́ся внегда́ смуща́хуся, и не бѣ́ помышля́ющаго о не́мъ: а о́нъ пре́йде і́долы, и спасе́ся въ сетіро́ѳѣ.
|
Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф.
|
|
27
|
27
|
|
И бы́сть єгда́ пріи́де Ао́дъ въ зе́млю Ізра́илеву, и воструби́ ро́гомъ въ горѣ́ Єфре́мли: и снидо́ша съ ни́мъ съ горы́ сы́нове Ізра́илевы, и то́й предъ ни́ми.
|
Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними.
|
|
28
|
28
|
|
И рече́ къ ни́мъ: иди́те вслѣ́дъ мене́, я́ко предаде́ Госпо́дь Бо́гъ враги́ на́шя Моа́вляны въ ру́ки на́шя. И идо́ша вслѣ́дъ єго́, и предвзя́ша прехо́ды Іорда́на Моа́вля, и ни єди́ному му́жу попусти́ша преити́.
|
І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити.
|
|
29
|
29
|
|
И изби́ша Моа́ва въ то́ вре́мя я́ко де́сять ты́сящъ муже́й, вся́ во́ины, и́же въ ни́хъ, и вся́каго му́жа си́льна: и ни єди́нъ му́жъ спасе́ся.
|
І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік.
|
|
30
|
30
|
|
И премѣни́ся Моа́въ въ то́й де́нь подъ ру́ку Ізра́илеву, и бы́сть въ поко́и земля́ о́смьдесятъ лѣ́тъ: и суди́ и́хъ Ао́дъ до́ндеже у́мре.
|
Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.]
|
|
31
|
31
|
|
И по не́мъ воста́ самега́ръ сы́нъ ана́ѳовъ: и изби́ иноплеме́нниковъ ше́сть со́тъ муже́й ра́ломъ воло́вымъ: и спасе́ и се́й Ізра́иля.
|
Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.
|
