|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть по дне́хъ во дни́ жа́твы пшени́цы, и посѣти́ сампсо́нъ жену́ свою́, несы́й ко́злище от ко́зъ, и рече́: да вни́ду къ женѣ́ моє́й въ ло́жницу. И не даде́ єму́ оте́цъ єя́ вни́ти.
|
Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти.
|
|
2
|
2
|
|
И рече́ оте́цъ єя́, глаго́ля: рѣ́хъ, я́ко ненави́дя возненави́дѣлъ єси́ ю́, и отда́хъ ю́ єди́ному от друго́въ твои́хъ: не се́ ли сестра́ єя́ ме́ншая добрѣ́йши єя́ є́сть? да бу́детъ тебѣ́ ны́нѣ вмѣ́сто єя́.
|
І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї.
|
|
3
|
3
|
|
И рече́ єму́ сампсо́нъ: чи́стъ є́смь ны́нѣ от Филісті́млянъ, я́ко сотворю́ а́зъ съ ни́ми зло́.
|
Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло.
|
|
4
|
4
|
|
И по́йде сампсо́нъ, и я́тъ три́ста лиси́цъ, и взя́ свѣщы́, и связа́ о́шибъ ко о́шибу, и устро́и єди́ну свѣщу́ между́ двѣма́ о́шибома:
|
І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами;
|
|
5
|
5
|
|
и разжже́ о́гнь въ свѣща́хъ, и пусти́ я́ въ ни́вы Филісті́мски: и запали́ ни́вы от гуме́нъ и да́же до кла́совъ просты́хъ и до віногра́да и ма́сличія.
|
і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові.
|
|
6
|
6
|
|
И реко́ша иноплеме́нницы: кто́ сотвори́ сія́? И реко́ша: сампсо́нъ зя́ть Ѳамнаѳе́євъ, я́ко взя́ жену́ єго́ и даде́ ю́ єди́ному от друго́въ єго́. И взыдо́ша иноплеме́нницы и сожго́ша ю́ и до́мъ отца́ єя́ огне́мъ.
|
І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її.
|
|
7
|
7
|
|
И рече́ и́мъ сампсо́нъ: а́ще и сотвори́сте вы́ та́ко є́й, а́зъ не благоизво́лю, но отмще́ніє моє́ єди́ному кому́ждо ва́съ сотворю́, и посе́мъ почі́ю.
|
Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь.
|
|
8
|
8
|
|
И порази́ и́хъ го́лени до бе́дръ я́звою ве́лією: и сни́де, и всели́ся у водоте́чи въ пеще́рѣ ка́мене ита́ма.
|
І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама.
|
|
9
|
9
|
|
И изыдо́ша Филісті́мляне, и ополчи́шася во Іу́дѣ, и разсѣ́яшася въ лехі́.
|
І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи.
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ и́мъ вся́къ му́жъ Іу́динъ: почто́ пріидо́сте на ны́? И реко́ша иноплеме́нницы: связа́ти сампсо́на пріидо́хомъ и сотвори́ти єму́, я́коже сотвори́ на́мъ.
|
І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.
|
|
11
|
11
|
|
И снидо́ша три́ ты́сящы муже́й от Іу́ды къ пеще́рѣ ка́мене ита́ма и реко́ша къ сампсо́ну: не вѣ́си ли, я́ко владѣ́ютъ на́ми Филісті́мляне? и вску́ю сія́ сотвори́лъ єси́ на́мъ? И рече́ и́мъ сампсо́нъ: я́коже ми́ сотвори́ша, та́ко сотвори́хъ и́мъ.
|
І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними.
|
|
12
|
12
|
|
И реко́ша єму́: связа́ти тебе́ пріидо́хомъ и преда́ти тя́ въ ру́цѣ иноплеме́нникомъ. И рече́ и́мъ сампсо́нъ: клени́теся мнѣ́, да не убіє́те мене́ вы́.
|
І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене.
|
|
13
|
13
|
|
И реко́ша єму́, глаго́люще: ни́, но то́кмо соу́зомъ свя́жемъ тя́ и предади́мъ тя́ въ ру́ки и́хъ, сме́ртію же не умертви́мъ тебе́. И связа́ша єго́ двѣма́ у́жы но́выми и изведо́ша єго́ от ка́мене того́.
|
І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини.
|
|
14
|
14
|
|
И то́й пріи́де до че́люсти: иноплеме́нницы же воскли́кнуша и теко́ша проти́ву єму́. И сни́де на него́ Ду́хъ Госпо́день, и бы́ша у́жя на мы́шцахъ єго́ я́ко изгре́біє, єгда́ зажже́тся огне́мъ: и разрѣши́шася у́зы єго́ от руку́ єго́:
|
Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його.
|
|
15
|
15
|
|
и обрѣ́те че́люсть о́слю пове́ржену, и простре́ ру́ку свою́, и взя́ ю́: и изби́ є́ю ты́сящу муже́й.
|
Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік.
|
|
16
|
16
|
|
И рече́ сампсо́нъ: че́люстію о́слею потребля́я потреби́хъ и́хъ, я́ко че́люстію о́слею изби́хъ ты́сящу муже́й.
|
І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік.
|
|
17
|
17
|
|
И бы́сть єгда́ преста́ глаго́ля, и пове́рже че́люсть от руки́ своєя́: и нарече́ мѣ́сто то́є избіє́ніє че́люстноє.
|
Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи*.
|
|
18
|
18
|
|
И возжажда́ зѣло́, и возопи́ ко Го́споду, и рече́: ты́ благоволи́лъ єси́ въ ру́цѣ раба́ твоєго́ спасе́ніє вели́коє сіє́, и ны́нѣ умира́ю жа́ждею, и впаду́ въ ру́ки необрѣ́занныхъ.
|
І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних.
|
|
19
|
19
|
|
И разве́рзе Бо́гъ я́зву на че́люсти, и изы́де изъ нея́ вода́, и пи́: и возврати́ся ду́хъ єго́, и оживе́: сего́ ра́ди прозва́ся и́мя є́й исто́чникъ призыва́ющаго, и́же є́сть въ че́люсти, да́же до дне́ сего́.
|
І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня.
|
|
20
|
20
|
|
И суди́ Ізра́илю во дни́ Филісті́млянъ два́десять лѣ́тъ.
|
І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.
|
