|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
И взы́де а́нгелъ Госпо́день от Галга́лъ къ мѣ́сту пла́ча и къ Веѳи́лю и къ до́му Ізра́илеву, и рече́ къ ни́мъ: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: изведо́хъ ва́съ изъ Єги́пта, и введо́хъ ва́съ въ зе́млю, є́юже кля́хся отце́мъ ва́шымъ да́ти ва́мъ: и реко́хъ: не разорю́ завѣ́та моєго́, и́же съ ва́ми, во вѣ́ки:
|
І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік;
|
|
2
|
2
|
|
и вы́ не завѣща́йте завѣ́та съ сѣдя́щими на земли́ се́й, ниже́ бого́мъ и́хъ да поклоните́ся, но изва́янная и́хъ сокруши́те, и олтари́ и́хъ раскопа́йте: и не послу́шасте гла́са моєго́, я́ко сія́ сотвори́сте:
|
і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили?
|
|
3
|
3
|
|
и а́зъ рѣ́хъ: не приложу́ пресели́ти люді́й, и́хже рѣ́хъ изгна́ти, ниже́ отиму́ и́хъ от лица́ ва́шего, и бу́дутъ ва́мъ въ те́рніє, и бо́зи и́хъ бу́дутъ ва́мъ въ собла́знъ.
|
І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю.
|
|
4
|
4
|
|
И бы́сть єгда́ глаго́ла а́нгелъ Госпо́день словеса́ сія́ ко всѣ́мъ сыно́мъ Ізра́илевымъ, и воздвиго́ша лю́діє гла́съ сво́й, и воспла́кашася.
|
Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав.
|
|
5
|
5
|
|
И сего́ ра́ди прозва́ся и́мя мѣ́сту тому́ пла́чь: и пожро́ша та́мо Го́сподеви.
|
Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.
|
|
6
|
6
|
|
И отпусти́ Іису́съ лю́ди, и отидо́ша сы́нове Ізра́илевы кі́йждо въ до́мы своя́ и кі́йждо въ наслѣ́діє своє́ наслѣ́дити зе́млю.
|
Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю,
|
|
7
|
7
|
|
И рабо́таша лю́діє Го́сподеви во вся́ дни́ Іису́совы и во вся́ дни́ старѣ́йшинъ, єли́цы пожи́ша мно́ги дни́ со Іису́сомъ, єли́цы разумѣ́ша все́ дѣ́ло Госпо́дне вели́коє, є́же сотвори́ Ізра́илю.
|
тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю.
|
|
8
|
8
|
|
И сконча́ся Іису́съ сы́нъ нави́нъ ра́бъ Госпо́день, сы́нъ ста́ и десяти́ лѣ́тъ.
|
Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років,
|
|
9
|
9
|
|
И погребо́ша єго́ въ предѣ́лѣхъ наслѣ́дія єго́ въ Ѳамнаѳаре́сѣ, въ горѣ́ Єфре́мли, от сѣ́вера горы́ гаа́съ:
|
і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша;
|
|
10
|
10
|
|
и ве́сь ро́дъ о́нъ приложи́шася ко отце́мъ свои́мъ. И воста́ ро́дъ другі́й по си́хъ, и́же не позна́ша Го́спода и дѣ́ла, є́же сотвори́ во Ізра́или.
|
і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, —
|
|
11
|
11
|
|
И сотвори́ша сы́нове Ізра́илевы зло́є предъ Го́сподемъ и послужи́ша Ваа́лу,
|
тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу;
|
|
12
|
12
|
|
и оста́виша Го́спода Бо́га оте́цъ свои́хъ, изве́дшаго и́хъ изъ земли́ Єги́петски, и поидо́ша вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ, от бого́въ язы́ческихъ, и́же о́крестъ и́хъ, и поклони́шася и́мъ: и разгнѣ́ваша Го́спода,
|
залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа;
|
|
13
|
13
|
|
и оста́виша єго́, и послужи́ша Ваа́лу и Аста́ртомъ.
|
залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.
|
|
14
|
14
|
|
И разгнѣ́вася я́ростію Госпо́дь на Ізра́иля и предаде́ єго́ въ ру́ки плѣня́ющихъ, и плѣни́ша и́хъ: и отдаде́ и́хъ въ ру́ки враго́въ и́хъ, и́же о́крестъ и́хъ, и не возмого́ша ктому́ противоста́ти предъ лице́мъ враго́въ свои́хъ, во всѣ́хъ въ ни́хже прохожда́ху.
|
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
|
|
15
|
15
|
|
И рука́ Госпо́дня бя́ше на ни́хъ во зла́я, я́коже глаго́ла Госпо́дь и я́коже кля́тся Госпо́дь и́мъ, и озло́би и́хъ зѣло́.
|
Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно.
|
|
16
|
16
|
|
И возста́ви [и́мъ] Госпо́дь судіи́, и изба́ви и́хъ Госпо́дь от руки́ плѣня́ющихъ я́.
|
І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх;
|
|
17
|
17
|
|
Но и суді́й не послу́шаша, я́ко соблуди́ша вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ и поклони́шася и́мъ, и разгнѣ́ваша Го́спода: и уклони́шася съ пути́ ско́ро, по нему́же ходи́ша отцы́ и́хъ послу́шати за́повѣдій Госпо́днихъ: не сотвори́ша та́ко.
|
але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили.
|
|
18
|
18
|
|
И я́ко возста́ви и́мъ Госпо́дь суді́й, и бя́ше Госпо́дь съ судіє́ю, и спасе́ я́ от руки́ враго́въ и́хъ во вся́ дни́ судіи́: я́ко умили́ся Госпо́дь от воздыха́нія и́хъ, от лица́ вою́ющихъ на ня́ и озлобля́ющихъ я́.
|
Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх.
|
|
19
|
19
|
|
И бы́сть єгда́ умира́ше судія́, и отвраща́хуся, и па́ки растлѣва́хуся па́че оте́цъ свои́хъ, иду́ще вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ служи́ти и́мъ и покланя́тися и́мъ: не отверго́ша начина́ній свои́хъ и не отступи́ша от путі́й свои́хъ жесто́кихъ.
|
Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї.
|
|
20
|
20
|
|
И разгнѣ́вася я́ростію Госпо́дь на Ізра́иля и рече́: поне́же оста́ви ро́дъ се́й завѣ́тъ мо́й, єго́же заповѣ́дахъ отце́мъ и́хъ, и не послу́шаша гла́са моєго́,
|
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого,
|
|
21
|
21
|
|
и а́зъ не приложу́ изгна́ти му́жа от лица́ и́хъ от си́хъ язы́ковъ, и́хже оста́ви Іису́съ сы́нъ нави́нъ на земли́ и у́мре,
|
і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, —
|
|
22
|
22
|
|
є́же искуша́ти въ ни́хъ Ізра́иля, а́ще сохраня́тъ пу́ть Госпо́день ходи́ти въ не́мъ, я́коже сохрани́ша отцы́ и́хъ, или́ ни́.
|
щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні?
|
|
23
|
23
|
|
И оста́ви Госпо́дь язы́ки сія́ не истреби́ти и́хъ вско́рѣ, и не предаде́ и́хъ въ ру́ку Іису́сову.
|
І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.
|
