Порівняти Біблія церковнослов'янською (Острозька, 1581р.) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глvа, і~”

Порівняти:

⇄

Глава 10 з 16

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

.bible-chapters-list-desktop:not(.is-ready) .bible-desktop-chapter-pages { max-height: none; overflow: visible; }

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глvа, і~”	Глава 10

1	1
И$ въ лњто, р~ћ, в#зы'иде а^лећан#дръ сн~ъ антїѓ'ховъ прего'рдыи, и^ ё^держа птоломаи'дђ и^ прїя'ша е^го, и^ цр~ьствова т^ђ”	У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там.
2	2
И$ слы'ша дими'трїи цр~ь и^ събра во'и мно'го ѕњ'ло, і^ и^ꙁы'иде проти'вђ е^мђ на' брань”	Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну.
3	3
И$ посла дими'трїи къ и^ѓ^наџа'нђ е^писто'лїя словесы ми'рными велича'юще е^го.	І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його,
4	4
рече б^о, преDвари'мъ сътвори'ти ми'ръ съ ни'ми, преже неже сътво'ритъ съ а^лећан#дромъ проти'вђ насъ”	бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:
5	5
Помянетъ б^о вся ѕла'я ја%же сътвори'хомъ на него, и^ на бра'тїю е^го, и^ на ја^ꙁы'къ е^го”	тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його.
6	6
И$ да'сть и^мъ вла'сть сᲆбираᲄи во'и, и^ ёготова'ти ѓ^рђж'їа, и^ быᲄи е^го дрђга е^мђ, і^ ѓ^мїра и^же бя'хђ вᲆ краю повелњ да'ти е^мђ”	І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці.
7	7
И$ прїиде и^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsлимъ и^ почте е^писто'лїя въ ё^слыша'нїе всњм# лю'демъ, і^ и'же эT кра'я”	Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці;
8	8
И$ ё^страши'шася стра'хомъ ве'лїи^мъ, е^гда слы'шаша ја^ко да'сть е^мђ цр~ь вла'сть събира'ти вои`”	і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо;
9	9
И$ преда'ша и^же эT кра'ю и^ѓ^наџа'нђ ѓ^ми'ра, и^ не эTда иX сроDникомъ и^хъ.	а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім.
10	10
и^ ѓ^бита и^ѓ^наџан# въ і^ерsлимњ, и^ нача` съꙁида'ти и^ ѓ^бнови'ти гра'дъ”	І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,
11	11
И$ рече къ творя'щиM дњ'ла зда'ти зда'нїя и^ го'рђ сїѓ'нъ ѓ%крsтъ эT ка'менїи четвероё^го'лныхъ къ ё^тверже'нїю, и^ сътвори'ша си'це”	і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так.
12	12
И$ побњго'ша и^ноплеме'нницы и^же бяхђ въ тверды'няхъ, иXже създа вак#хи'дъ”	Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:
13	13
И$ ѓ^ста'ви ко'ждо мњсто свое, и^ эTи^де в ꙁе'млю свою”	кожен залишив своє місце і пішов у свою землю.
14	14
ѓ^ба'че же въ веџсђрњ ѓ^ста'ша нњцыи. эT ѓ^ста'вльшихъ ꙁако'нъ и^ ꙁа'повњди бж~їа, б^њ бо и^мъ ё^бњжище”	Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком.
15	15
И$ слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь ѓ^бњща'нїя и^же е^ли'ка посла` дими'трїи и^ѓ^наџа'нђ. и^ повњда'ша е^мђ бра'ни и^ мђжества ја%же сътвори сеи, и^ бра'тїа е^го, и^ трђды иXже и^мњхђ”	І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони.
16	16
И$ рече, е^да ли ѓ^бря'щемъ кое^го мђж'а такова, и^ нн~њ сътво'римъ е^го вᲆ дрђ'га и^ сᲆбор#ника на нихъ.	Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником.
17	17
и^ написа е^писто'лїя и^ посла е^мђ, по словесXњ сиX рекђщи”	І написав і послав йому лист у таких словах:
18	18
Цр~ь а^лећа'ндръ бра'тђ и^ѓ^наџа'нђ радоватися”	«Цар Олександр братові Іонафану — радуватися.
19	19
Слы'шахомᲆ ѓ^ тебњ ја%ко мђж'ъ си'ленъ е^си крњпостїю, и^ ё^го'денъ е^си бы'ти намъ дрђ'гъ”	Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.
20	20
И$ нн~њ поставля'емъ т^я дне'сь а^рхїере'я ја^зы'ка твое^го. и^ дрђ'га цр~ьска нарњца'тися” И$ посла` е^мђ перфи'рђ и^ вњнецъ ꙁла'тъ” И$ мDђръствова'ти ја%же на'ша, и^ снабдњва'ти дрђж'бђ къ намъ”	Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами».
21	21
И$ ѓ^блечеся и^ѓ^наџа'нъ въ ст~ђю ри'ꙁђ сеDмаго мsца лњта р~ћ, въ дн~ь пра'зDника кђщнаго” И$ събра си'лы и^ ё^гото'ва ѓ^рђжїя многа”	І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї.
22	22
И$ слы'ша дими'трїи словеса сїя, и^ ѓ^скорби'ся ѕњ'ло и^ рече”	І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:
23	23
Чт^о с^е сътвори'хомъ ја%ко преDвари наs а^лећа'ндръ поста'вити дрђжбђ і^ё^деѓмъ въ ё^тверже'нїе”	що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе?
24	24
Напишђ и^ а'ꙁъ и^мъ словеса моли'твена и^ въꙁвыше'нїя и^ да'ры, въ е^же да бђ'дђтъ намъ въ по'мощь”	Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені.
25	25
И$ написа и^мъ по словесе'хъ сихъ” Цр~ь дими'трїи ја^ꙁы'кђ і^ё^де'искђ радоватися.	І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися.
26	26
понеже снабдњсте ꙁавњтъ к наM, и^ пребыва'сте въ дрђжбњ на'шеи. и^ не пристђпи'сте къ врагомъ на'шимъ, слы'шахомъ и^ радовахомся”	Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших.
27	27
и^ нн~њ пребываите е^ще съхрани'ти к намъ вњрђ” и^ въꙁдадемъ вамъ бл~гая и%хже ради твориᲄе съ нами.	Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас:
28	28
и^ ѓ^ста'вимъ вамъ ѓ^ставле'нїя мно'га, и^ дадиM вамъ да'ры.	зробимо вам багато поступок і дамо вам дари.
29	29
и^ нн~њ раꙁрњшаю васъ и^ ѓ^ставляю ваM всњхъ і^ё^де'ѓвъ эT да'неи, и^ цњны со'ли, и^ эT вњнцевъ.	Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;
30	30
и^ в мњстотрети'ны сњменїи, и^ в мњсто пол ча'сти пло'довъ дре'вныхъ, прилњжа'щее м^и вꙁя'ти ѓ^ставля'ю эT дне'сь и^ потоM, е^же не в#ꙁима'ти эT ꙁемли` і^ё'дины. и^ эT трехъ предњлъ прилежа'щихъ е'и эT самарїя и^ галиле'я и^ эT дн~ешняго дн~е и^ въ вњкъ вњка”	і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи.
31	31
І$ерsлимъ бђдеT ст~ъ и^ свободенъ съ предњ'лы свои^ми. и^ десяти'ны и^ да'ни	І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.
32	32
ѓ^ставлю, и^ влаs кра'я и^же въ і^ерsлимњ, и^ да'мъ а^рхїерею да е^же а^ще поста'витъ в неи, и^ мђжа и^хже а^ще и^ꙁберетъ самъ храни'ти ю&.	Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;
33	33
и^ вся'кђ дш~ђ и^ё^де'искђю и^же плњне'на е^сть эT ꙁемля` і^ё'дины, въ все црsтво мое ѓ^ста'влю свобо'днђ тђ'не, и^ всᲇ да ѓ^ставля'ются да'нїи и^ ско'тъ свои^хъ”	і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.
34	34
И$ вся пра'ꙁдники и^ сђбо'ты и^ новомњсячїя. и^ дн~и въчине'нїи, и^ три дн~и прежDе празDника, и^ дн~и по пра'ꙁдницњ бђ'дђтъ вс^и дн~и свобо'дни и^ эTпђщени всњмъ і^ё^деѓм# сђщимъ въ црsтвїи мое^мъ”	Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві.
35	35
И$ никто и^мњти бђ'детъ вла'сти повелњти и^ ни стђжи'ти нњ'коего и^хъ ѓ^ вся'кои ве'щи”	Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі.
36	36
И$ да напи'шђтся эT і^ё^де'и въ вои` цр~ьски дотридесятъ ты'сящъ мђжїи и^ дадђтся и^мъ ѓ^бро'ки ја%ко подоба'етъ всњмъ во'емъ црsкиM”	І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими.
37	37
И$ да поста'вятся эT нихъ въ тверды'няхъ црsкихъ велїи^хъ. и^ эT сихъ поставля'ются на поᲄребы цр~евы сђщїи въ вњ'рђ. и^ нача'лницы бђдђтъ эT ниX и^ да хо'дятъ въ ꙁако'нњхъ свои^хъ. ја%же повелњ цр~ь въ ꙁемли і^ё'динњ”	І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській.
38	38
И$ трехъ предњлехъ прило'жшихся і^ё^деи эT страны самарїя. да приложатся і^ё^деи, да бђ'дђтъ въ е^ді'но ё^мале'нїя ра'ди, е^же не послђшати и^ныя вла'сти н^ото'кмо а^рхїерея”	І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика.
39	39
Птоломаи'дђ и^ предњ'лы е^я` да'хъ да'ръ ст~ымъ и^же сђть въ і^ерsлимњ на потре'бная ст~ымъ”	Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;
40	40
И$ а'ꙁъ да'мъ ко'ижDо лњтъ, е~і. ты'сящь си'кль сребра эT гл~емыхъ цр~ьскихъ эT мњстъ прилежа'щихъ”	я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць.
41	41
И$ вся'ко ё^множе'ное е^же не възда'ша эT потребъ ја%ко въ прьвыхъ лњтехъ. эT нн~њ дадђтъ въ дњ'ла хра'мђ”	І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму.
42	42
И$ въ сїа. Wе~, си'кля сребра и%хже вꙁимахђ эT потре'бъ а^ки въ пре'жнихъ лњтехъ ст~го эT сло'ва по лњтђ” и^ сїя ѓ^ставля'ются жрьцемъ слђжа'щимъ”	Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать.
43	43
и^ е^ли'цы же прибњга'ютъ къ цр~кви и^же въ і^ерsлимXњ и^ въ всњхъ предњлехъ е^го” длъжни сђщи цр~ьская и^ вся'ка ве'щь да эTрњши'тся” и^ вся` е^ли'ка е^сть и^хъ въ црsтвїи мое^мъ”	І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму.
44	44
и^ съꙁида'ти и^же ѓбновля'ти дњ'ла ст~ыхъ” І$ и^ꙁда'нїя да'сться эT ве'щи цр~ьскїя.	І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських.
45	45
и^ е^же съꙁида'ти стњ'ны і^ерsлима. и^ ё^тверже'нїе ѓ%крsтъ. и^ꙁда'нїе да'сться эT събра'нїя цр~ьска, и^ на съꙁида'нїе стњ'нъ въ і^ё^де'и”	І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї».
46	46
ЈА/ко слы'ша і^ѓ^наџа'нъ и^ лю'ди словесъ сихъ не вњроваша и^мъ ниже въспрїя'ша. ја%ко помянђша зло'бђ ве'лїю ю%же сътвори въ і^и^л~и и^ ѓ^скорби и^хъ ѕњ'ло”	Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх,
47	47
И$ бл~говоли'ша съ а^лећа'ндромъ ја^ко се'и быs и^мъ нача'лникъ словесемъ ми'рным# и^ съпоборя'хђ е^мђ вся дн~и”	і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.
48	48
И$ събра` цр~ь а^лећа'ндръ си'лђ велїю и^ ѓ^плъчи'ся противђ дими'трїя”	Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія.
49	49
И$ сътвори'ша бра'нь дв^а цр~я, и^ побњже ѓ^поlче'нїе дими'трїево и^ гна` е^го а^лећа'ндр# и^ ё^крњпи'ся на ни'хъ,	І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг,
50	50
и^ въꙁмо'же бра'нь ѕњло, дондеже за'иде слн~це. и^ паде дими'трїи въ дн~ь ѓ'нъ”	і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.
51	51
И$ посла` а^лећа'дръ къ птоломњю цр~ю е^гљ=петъскђ старњ'ишины по словесехъ си'хъ рекђщи”	Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами:
52	52
Понеже ѓ^брати'хся въ црsтво мое и^ сњдоX на прsтлњ эTц~ъ мои^хъ. и^ ё^дръжа'хъ нача'льство и^ съкрђшихъ дими'трїя. и^ въздержа'хъ странђ нашђ,	«я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої.
53	53
и^ съста'вихᲆ противђ е^го ра'ть и^ съкрђши'ся сам и^ ѓ^плъче'нїе е^го эT насъ, и^ сњдо'хъ на прsтлњ црsтва е^го”	Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.
54	54
И$ н~нњ соста'ви междђ нами дрђжбђ. и^ нн~њ дажDь мнњ дщерь твою въ женђ` и^ бђдђ ꙁя'ть твои, и^ дамъ тебњ да'ры и^ сїе достоя'нїе твое”	Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе».
55	55
И$ эTвњща` цр~ь птоломеи рекђщи, бл~гъ дн~ь въньже ѓ^брати'лся е^си в ꙁемлю эTц~ъ твои^хъ и^ сњлъ е^си на прsтлњ црsтва и^хъ”	І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.
56	56
И$ нн~њ сътворю т^и ја%же писа'лъ е^си. н^о сря'щися въ птоломаи'дњ. ја%ко да ви'диM дрђгъ дрђга. и^ бђдеши м^и зя'ть ја%коже ре'клъ е^си”	Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав».
57	57
І$ и^зы'иде птоломњи эT е^гљ'пта са'м# и^ клеѓ^па'тра дщи` е^го, и^ прїиде въ птоломаи'дђ, лњта рћ~в,	І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.
58	58
и^ срњте е^го а^лећа'ндръ цр~ь, и^ даде е^мђ клеѓ^па'трђ дще'рь свою, и^ сътвори` браk е^го въ птоломаи'дњ, ја%ко цр~и въ сла'вњ вели'цњ”	Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою.
59	59
И$ написа` а^лећа'ндръ цр~ь і^ѓ^наџа'нђ прїити` въ срњте'нїе е^мђ”	Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч.
60	60
І$ и^де съ сла'вою въ птоломаи'дђ, и^ срњте` ѓ%ба цр~я, и^ даде иM сребро` и^ зла'то и^ дрђгомъ и^хъ да'ры, и^ ѓ^брњте` блгDть пред ни'ми.	І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх.
61	61
и^ собра'шася нань мђжи гђби'тели эT і^и^л~я, мђжи безако'ннїи ѓ^клевета'юще е^го и^ не вня'тъ и^мъ цр~ь”	І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх.
62	62
И$ повелњ` цр~ь съвлещи і^ѓ^наџана съ ризъ е^го, и^ ѓ^блещи е^го въ прьфи'рђ, и^ сътвори'шA та'ко”	І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так.
63	63
И$ посади` е^го цр~ь съ собо'ю. и^ рече нача'лникомъ свои^мъ, и^зы'идњте с ни'мъ на средњ града и^ проповњдњте ни е^дїномђ клевета'ти на'нь, ни ѓ^ е^дїнои вещи. и^ ни е^дїнъ е^мђ да стђжитъ ѓ^ вся'комъ гл~њ”	І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою.
64	64
И$ быs ја%ко ви'дњша клеве'тницы сла'вђ е^го ја%ко проповњда'ша, и^ ѓ^блече'нA е^го перфи'рою и^ бњжа'ша вси`”	Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися.
65	65
И$ просла'ви е^го цр~ь, и^ написа` е^го въ прьвыX дрђзњхъ и^ поста'ви е^го вое^во'дђ и^ ча'сти началника”	Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем.
66	66
И$ възврати'ся і^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsлимъ съ миромъ и^ весе'лїемъ”	І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.
67	67
И$ в лњто рћ~е, прїиде дими'трїи сн~ъ димиᲄрїевъ эT крљ'тA в зе'млю эTц~ъ свои^хъ”	Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх.
68	68
И$ слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь и^ ѓ^скорби'ся ѕњло, и^ ѓ^брати'ся въ а^нтїѓхїю”	Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію.
69	69
И$ поста'ви дими'трїи а^пол#лонїя сђщаго въ ё^до'лњ сљ=рїистњи, и^ събра` си'лђ ве'лїю и^ по'иде въ и^а^мнїю” И$ посла` къ і^ѓ^наџа'нђ а^рхїере'ю гл~ющи.	І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати:
70	70
ты` е^ді'нъ възноси'шися на' ны, а^з# же бы'хъ в посмXњ и^ въ поноше'нїе тебе раd, и^ чт^о ради власᲄельствђ'еши наD на'ми въ гора'хъ”	ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?
71	71
Нн~њ ё^бо а^ще надњешися в силахъ твои^хъ и^ꙁыиди` к на'м# на' поле. і^ и^скђсимся т^ђ междђ собо'ю, ја%ко со мно'ю е^сть си'ла гра'днаа	Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст.
72	72
въпроси и^ наё^чи'ся кт^о е^смь, и^ про'чїи помага'ющїи намъ, и^ гл~ютъ нњсть стоя'нїе ноги` преD лицемъ на'шимъ, ја%ко два'щи в бњгъ премени'шася эTц~ы твои` в ꙁе'млю и^хъ”	Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.
73	73
И$ нн~њ не мо'жеши потръпњти ко'нникA и^ си'лы таковыя въ по'ли. и^дњже нњсть ка'мени ни стњны`, ни мњсᲄа бњжа'нїю”	І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту.
74	74
ЈА/коже слы'ша і^ѓ^наџаn словеса` а^пол#лонїя подви'жеся мы'слїю, і^ и^з#бра` Wі~ мђжїи, і^ и^ꙁыиде эT і^ерsлима, и^ сни'деся с нимъ симоn бра'тъ е^го вᲆ по'мощъ е^мђ.	Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому.
75	75
и^ поста'виша ѓ^пол#че'нїя въ и^ѓ^п#пїи и^ ꙁаста'ша е^мђ эT гра'да. ја%ко стража а^пол#лонїя въ и^ѓп#пїи бы'сть и^ ратова` е^го”	І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.
76	76
И$ ё^боя'вшеся эTвръзоша и^же эT гра'да и^ въздержа` і^ѓ^наџа'нъ и^ѓ^п#пїю”	Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією.
77	77
И$ слы'ша а^пол#лонїи и^ събра` Wг~ ко'нникъ и^ си'лђ ве'лїю, і^ и^де въ аꙁо'тъ ја%ко пђтьствова'ше въкђпњ проиде въ по'ле ꙁане и^мњя'ше мно'жество ко'нникъ и^ надњ'ашеся на ниX”	Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї.
78	78
И$ гна` і^ѓ^наџа'нъ въ слDњ е^го во а^зоT, и съста'виша бра'ни въ слњдъ е^го въ ра'ть”	Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву.
79	79
И$ ѓ^ста'ви а^пол#лонъ, Wа~. ко'нникъ съза'ди и^хъ въ та'инњ”	Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них;
80	80
И$ поꙁна` і^ѓ^наџа'нъ ја%ко е^сть лая'тели съза'ди е^го. и^ ѓ^быидо'ша е^го ѓ^поlченїе и^ стреля'хђ на люди эT ё'тра даже до' вечера”	але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора,
81	81
Лю'ди же ста'ша ја%ко заповњда і^ѓ^наџа'нъ, и^ ё^трђди'шася ко'нницы и^хъ.	народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися.
82	82
и^ эTлђчи'ся си'монъ съ воеM свои^мъ. и^ сони'деся на ѓ^пол#ченїю. ко'нницы б^о ё^трђжени бя'хђ. и^ съкрђши'шася эT него и^ побњго'ша	Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки.
83	83
и^ конницы расточи'шася по' полю. и^ бњго'ша въ а^зо'тъ, и^ внидо'ша въ виџъдагонъ и%дола и^хъ и^же ё^целњти”	І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися.
84	84
И$ пож#же` і^ѓ^наџанъ а^зоT и^ гра'ды и^же бᲇхђ ѓ%крsтъ е^го. и^ взя` коры'сти и^хъ и^ ка'пище даго'ново, и^ въбњгшихъ въ не` пож#же` ѓ^гнемъ”	Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем.
85	85
И$ бы'сть падшихъ мече'мъ съ сож#же'ными ја%ко Wи~ мђжїи”	І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів.
86	86
И$ эTи'де эTђдђ і^ѓ^наџа'нъ и^ прїиде въ а^скалоn, і^ и^зыидо'ша эT гра'да въ стрњте'нїе е^мђ въ сла'вњ вели'цњ”	Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю.
87	87
И$ ѓ^брати'ся і^ѓ^наџа'нъ въ і^ерsли'мъ съ сђщими с ни'мъ и^мђщи коры'сти мно'ги”	І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі.
88	88
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша а^лећа'ндръ цр~ь словеса` сїя и^ приложи` просла'вити і^ѓ^наџа'на.	Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана
89	89
и^ посла` е^мђ ѓ^рђжїе позла'щено, ја%ко ѓ^бы'чаи е^сть дая'ти сроDникомъ цр~евымъ. и^ даде` е^мђ а^к#кароn и^ вся предњлы е^го въ ѓ^дръжа'нїе”	і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.

Глава 10 з 16

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт