Завантаження...
Друкувати
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф.

Порівняти:
⇄

Глава 24 з 27
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
Глvа, к~д”
Глава 24
1
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
2
заповњждь сн~омъ і^и^л~вымъ, да принесTђ т^и е^ле'и эT дре'ва чи'ста, и^ цњжена въ свњтњнїе. да гори'тъ свњти'ло всегда`.
накажи синам Ізраїлевим, щоб вони принесли тобі єлею чистого, вичавленого, для освітлення, щоб постійно горів світильник;
3
3
вн^њё%дђ за вњсы въ хра'мњ свњдњ'нїя, и^ да ж#гђтъ е&, а^а^ро'нъ и^ сн~ове е^го, эT ве'чера до заё%тра прDе гм~ъ, не преста'юще зако'нъ вњчны'и в роже'нїя ва'ша,
ззовні завіси ковчега одкровення в скинії зібрання Аарон [і сини його] повинні ставити його перед Господом з вечора до ранку завжди: це вічна постанова в роди ваші;
4
4
на свњти'лњ чи'стеM да ж#жетъ въ свњти'лњ прDе гм~ъ до заё%тра,
на свічнику чистому повинні вони ставити світильник перед Господом завжди.
5
5
и^ да въ'змете мђки` пшени'чны, и^ да сътвори'те эT нея, в~і хлњ'бовъ. дв~ђ десяти'нъ да бђ'дет# хлњ'бъ е^ді'нъ,
І візьми пшеничного борошна і спечи з нього дванадцять хлібів; у кожному хлібі повинні бути дві десятих ефи;
6
6
и^ възложи'те и^хъ на дв^а положе'нїя” По ѕ~, хлњ'бовъ на трапе'зњ чи'стњ прDе гм~ъ.
і поклади їх у два ряди, по шість у ряд, на чистому столі перед Господом;
7
7
и^ да възложи'те на е^ді'но положе'нїе џимияM чи'стъ и^ со'ль, и^ да бђ'дђтъ хлњ'бы въ память преDлежа'щїи преD гм~ъ,
і поклади на [кожен] ряд чистого ливану [і соли], і буде це при хлібі, у пам’ять, у жертву Господу;
8
8
въ дн~ь сђбо'ты, да преDлежи'тъ прDе гм~ъ всегда` эT сн~овъ і^и^л~въ, завњт# вњ'чныи,
у кожен день суботи постійно слід класти їх перед Господом від синів Ізраїлевих: це завіт вічний;
9
9
и^ да бђ'дет# а^а^ро'нђ и^ сн~ом# е^го, и^ да ја%дятъ я& въ мњстњ ст~њ сђть б^о ст~ая ст~ыхъ. с^е иM эT тре'бы г~ђ закоn вњ'чныи”
вони будуть належати Аарону і синам його, які будуть їсти їх на святому місці, бо це велика святиня для них із жертв Господніх: це постанова вічна.
10
10
І$ и^зы'де сн~ъ жены` і^и^л~ьтески, и^ се же бњяше сн~ъ е^гљ=пътянина въ сн~њхъ і^и^л~вых#, и^ котороа^шеся въ полчищи, и^же эT і^и^л~ьтеныня мђжъ і^и^л~ьтянинъ
І вийшов син однієї ізраїльтянки, що народилася від єгиптянина, до синів Ізраїлевих, і посварився у стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином;
11
11
наре'къ сн~ъ жены` і^и^л~ьтяныни и%мя гн~е прокля`” И$ приведо'ша и& къ мољ=сїю, и^мя же мт~ри е^го саломи'џъ. д#щи даврі'и^на эT племени` да'нова,
хулив син ізраїльтянки ім’я [Господнє] і лихословив. І привели його до Мойсея [ім’я ж матері його Саломиф, дочка Давриїна, з племені Данового];
12
12
и^ въвергоша и& въ темни'цђ ѓ^сђди'ти и& по велњ'нїемъ гн~имъ”
і посадили його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня.
13
13
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
14
14
и^зведи'те кля'вшаго вн^њ по'лчища, и^ да възложаT вс^и слы'шавшїи` рђцњ` свои` на главђ` е^го, и^ да побию'тъ и& каменїемъ ве'сь со'нм#”
виведи того, хто лихословив, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада поб’є його камінням;
15
15
И$ сн~омъ і^и^л~выM гл~и, и^ рече'ши к ни'мъ, чл~къ чл~къ и^же а^ще проклене'тъ б~а свое^го грњх# прїиметъ”
і синам Ізраїлевим скажи: хто буде лихословити Бога свого, той понесе гріх свій;
16
16
Клены'и же и%мя гн~е, смр~тїю да ё%мретъ ка'менїемъ да побию'тъ и& весь со'ньмъ, а^ще л^и земецъ и^л^и прише'лецъ, внегда` проклене'тъ, и%мя гн~е да ё%мретъ”
і хулитель ім’я Господнього повинен померти, камінням поб’є його вся громада: чи прибулець, чи тубілець стане хулити ім’я [Господнє], відданий буде на смерть.
17
17
И чл~къ и^же а^ще ё^бїетъ вся'кђ дш~ђ чл~чђ смр~тїю да ё%мретъ,
Хто уб’є яку-небудь людину, той відданий буде на смерть.
18
18
и^же а^ще кт^о ё^бїетъ говя'до и^ ё'мрет#, да тяжет# дш~ђ въ дш~и мњсто,
Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї, худобу за худобу.
19
19
и^ а'ще кт^о сътвори'тъ поро'къ бли'жнемђ, ја^коже сътвори` е^мђ та'коже и^ емђ сътворя'тъ,
Хто зробить ушкодження на тілі ближнього свого, тому слід зробити те саме, що він зробив:
20
20
и^зломле'нїе въ и^зломле'нїя мњсто, ѓ^ко въ ѓ^ка мњсто, зђбъ въ зђ'ба мњсто. ја%коже сътвори'лъ поро'къ чл~кђ та'коже сътворяT и^ емђ,
перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; як він зробив ушкодження на тілі людини, так і йому треба зробити.
21
21
и^же а^ще кт^о ё^даритъ чл~ка и^ ё'мрет# и^ то'и смр~тїю да ё%мреT”
Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї; а хто уб’є людину, того треба віддати на смерть.
22
22
ѓ^правле'нїе е^ді'но е^сть, прише'лцђ и^ насе'лникђ, ја%ко а^зъ г~ь б~ъ ва'шъ,
Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш.
23
23
и^ гл~а мољ=сїи къ сн~омъ і^и^л~вымъ, і^ и^зведо'ша кля'вшаго вн^њ по'лчища и^ поби'ша и& ка'менїемъ ве'сь соньмъ сн~въ і^и^л~въ, сътвори'ша е^же заповњда г~ь мољ=сїю”
І сказав Мойсей синам Ізраїлевим; і вивели того, хто лихословив, геть зі стану, і побили його камінням, і зробили сини Ізраїлеві, як повелів Господь Мойсеєві.

Глава 24 з 27
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
Друкувати
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф.