Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Порівняти:
⇄

Глава 4 з 16
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Глава`, д~”
Глава 4
1
1
И па'кы нача'тъ оу^чити при' мори, и^ събра'ся к немђ нароD многъ, ја%коже самомђ влњꙁшђ в# корабль, сњдњти в# мо'ри, и^ ве'сь нароD при' мори на земли` бя'ше.
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2
2
и^ оу^чаше и^хъ при'тчями мно'го, и% гл~аше и^мъ въ оу^ченїи своемъ”
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3
3
Слы'шите. с^е и^зы'де сња'и` сњ'ати”
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4
4
И$ бысть егда сњаше, ѓ%во паде на пђти`, и^ прїидо'ша пти'ця и^ поꙁоба'шя е&”
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5
5
дрђгое же паде` на ка'мени, и^дњже не и^мя'ше земля мно'ги, и^ а%бїе прозябе`, зане не и^мя'ше глђбины ꙁемныа.
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
6
слн~цђ же въсїа'вшђ, присвя'де, и^ ꙁане не имя'ше корене, и%сше”
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7
7
И$ дрђго'е паде` вᲆ тръннїи, и^ взы'де тр'ънїе, и^ подави е&, и^ плода` не дастᲆ”
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8
8
И$ дрђго'е паде на ꙁемли` до'брњ, и^ даа'ше плоD, въсходящъ, и^ растђщъ. и^ приплодоваше на, л~, и^ на, ћE, и^ на' сто.
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9
9
и^ гл~аше, и^мњ'аи` оу^ши слы'шаᲄи да слы'шитъ”
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
10
Є/гда же бысть е^ді'нъ, въпроси'шя его и^же бњхђ с нимъ съ ѓ^бњманадесяте, ѓ^ притчи”
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11
11
И$ гл~аше и^мъ, ваM е^сть дано вњдати та'ины црsтвїя бж~їа, ѓ^нњм же в#нњшнимъ в# прит#чяхъ вс^я быва'ютъ.
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12
12
да ви'дяще ви'дятъ, и^ не оу'ꙁрятъ. и^ слы'шаще слы'шятъ, и^ не раꙁђмњютъ. да не когда ѓ^брятятся, и^ ѓ^ста'вят#ся и^мъ грњси`.
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13
13
и^ гл~а и^мъ. не вњ'сте ли при'тча сеа`; и^ ка'ко вс^я притчя раꙁђмњ'ете;
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14
14
сњ'аи`, сло'во сњ'етъ.
Сівач слово сіє.
15
15
сїи же сђть и^же на пђти`, и^дњже сњ'ется сло'во, и^ е^гда` оу^слы'шят#, а%бїе прїидетъ сатана, и^ эTи'метъ сло'во сњ'анное в# срDцихъ и^хъ”
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16
16
И$ сїи сђть та'кожDе и^же на ка'менныхᲆ сњ'емїи. и^же е^гда оу^слы'шитъ сло'во, а%бїе с ра'достїю прие'млютъ е&,
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17
17
и^ не и^мђтъ коре'нїа в себњ, н^о време'нни сђть” Таже бы'вши печали, и^л^и гоне'нїю словесе` ради, а%бїе съблажняют#ся”
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18
18
А$ сїи сђть и^же в# трᲆнїи сњ'емїи. слы'шащеи` сло'во,
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19
19
и^ печали вᲇка сего, и лесть богатьства, и^ ѓ^ про'чихъ похотїи в#ходя'ще, подавляюT слово, и^ беспло'дъно быва'етъ”
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20
20
и^ сїи сђть и^же на ꙁемли до'брњи сњ'емїи, и^же слы'шятъ сло'во, и^ прїе'млютъ, и^ плоDствђютъ, на, л~, и^ на, ћE, и^ на сто”
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21
21
И$ гл~аше и^мъ” е^да свњти'лникъ приходитъ, да поD спђ'дом# положатъ е^го, и^л^и поD ѓ^дромъ; не да ли на свњщницњ положенъ бђдет#;
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22
22
нњсть бота'ино, е^же не ја^ви'тся. ни бысть потае^но, н^о да прїидетъ въ ја^вле'нїе”
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23
23
А$ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24
24
И/ гл~аше и^мъ, блюдњте чт^о слы'шите. в нюже мњрђ мњ'рите, въꙁмњрится вамъ, и^ приложится вамъ слы'шящым#”
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25
25
И$же б^о а^ще и%мать, дасться е^мђ. а^ и^же не и%мать, и^ е^же и'мать, эTи'мется эT него”
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26
26
И$ гл~аше, та'ко е^сть и^ црsтвїе бж~їе, ја%коже чл~къ в#мњта'етъ сњмя в# ꙁем#лю,
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27
27
и^ спитъ, и^ въста'етъ но'щїю и^ дн~їю, и^ сњмя проꙁяба'етъ и^ растетъ, ја^коже не вњсть ѓ'нъ.
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28
28
в себњ б^о ꙁемля пло'дитъ преже травђ, потоM класъ. таже и^сполняетъ пшени'цђ в# кла'сњ.
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29
29
е^гда же съзрњ'етъ плодъ, а%бїе по'слетъ ср'ъпъ, ја%ко наста` жа'тва”
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30
30
И$ гл~аше, чесомђ оу^подо'биM црsтвїе бж~їе; и^ли кое'й притчи приложимъ е&;
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31
31
ја^ко зе'рно горђшично, е^же е^гда всњ'ано бђ'детъ в ꙁемли, мнње всњхъ сњменъ е^сть ꙁемных#,
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32
32
и^ е^гда` всњано бђ'детъ възрастетъ, и^ бђдетъ бо'ле всњхъ ꙁелїи, и^ сътворит# вњтви ве'лїа, ја%ко мощи поD сњнїю е^го пти'цямъ нбsнымъ вїтати”
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33
33
И$ таковњми притчями мно'гами гл~аше иM сло'во, ја%коже можахђ слы'шати”
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34
34
Бес при'тча же не гл~аше и^мъ словесе” ѓ^со'б# же оу^чн~комъ свои^мъ скаꙁаа'ше вся”
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35
35
И/ гл~а и^мъ в# то'и дн~ь, вечерђ бывшђ, пре'идемъ на ѓ^нъ полъ.
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36
36
и^ эTпђщ#ше наро'ды, поя'ша е^го, ја%коже бњ в корабли. и^ і'нїи корабли бњхђ с ни'мъ”
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37
37
И$ бысть бђ'ря вњтрена вели'ка, влъны же влива'хђся в корабль, ја%коже оу^же погрђжатися е^мђ.
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38
38
и^ б^њ самъ на кормњ на въꙁглавници, сп^я, и^ въꙁбђди'шя е^го, и^ гл~ашя е^мђ. оу^чи'телю, нерадиши ли ја%ко погиба'ем#;
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39
39
и^ в#ставъ, ꙁапрњти вњтрђ, и^ рече мо'рю, млъчи`, преста'ни. и^ оу^ле'же вњтръ, и^ бысть ти'шина ве'лїа.
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40
40
и^ рече и^мъ, чтота'ко страшли'ви е^сте; ка'ко не и'мате вњ'рђ;
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41
41
и^ оу^боа'шяся страхомъ ве'лїемъ, и^ гл~ахђ дрђгъ къ дрђгђ, кто оу^бо се'и е^сть, ја%ко и^ вњтръ и^ мо'ре, послђшаюT е^го;
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?

Глава 4 з 16
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16