Главa к7в
|
Глава 22
|
1
|
1
|
Сhнъ nсми2 лётъ бЁ їwсjа, є3гдA начA цaрствовати, и3 три1десzть є3ди1но лёто цaрствова во їеrли1мэ. И$мz же мaтери є3гw2 їедідA, дщи2 є3дeева, t васурHfа. | Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи. |
2
|
2
|
И# сотвори2 прaвое пред8 nчи1ма гDнима, и3 хождaше во всёхъ путeхъ давjда nтцA своегw2, не соврати1сz ни на дeсно, ни на шyее. | І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч. |
3
|
3
|
И# бhсть во nсмоенaдесzть лёто цaрства їwсjина, въ седмhй мцcъ, послA цaрь сафaна, сhна є3зелjина, сhна месоллaмлz, книг0чію д0му гDнz, глаг0лz: | У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши: |
4
|
4
|
взhди къ хелкjи жерцY вели1кому и3 запечатлёй сребро2 внесeное въ д0мъ гDень, є4же собрaша стрегyщіи врaтъ t людjй, | піди до Хелкії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу, |
5
|
5
|
и3 да дадyтъ є5 въ рyки творsщихъ дэлA пристaвникwмъ въ хрaмэ гDни: да дадsтъ є5 творsщымъ дэлA въ домY гDни, є4же подкрэплsти разсBлины хрaма, | і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому, |
6
|
6
|
древодёлємъ и3 каменосёчцємъ и3 покупaющымъ древA и3 кaменіе тeсаное на ўтверждeніе разсёлинъ хрaма. | теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому; |
7
|
7
|
Nбaче не сочислsху и4хъ њ сребрE даeмэмъ и5мъ, ћкw вёрнw тjи творsху. | втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно. |
8
|
8
|
И# речE хелкjа жрeцъ вели1кій ко сафaну книг0чію: кни1гу зак0на (б9іz) њбрэт0хъ въ домY гDни. И# дадE хелкjа кни1гу сафaну, и3 прочтE ю5. | І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її. |
9
|
9
|
И# вни1де въ д0мъ гDень и3 царю2 їwсjи, и3 возвэсти2 царю2 сл0во и3 речE: сліsша раби2 твои2 сребро2 њбрётшеесz въ домY гDни, и3 дaша є5 прист†вницы въ рyки творsщымъ дэлA въ хрaмэ гDни. | І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього. |
10
|
10
|
И# речE сафaнъ книг0чіz къ царю2, глаг0лz кни1гу зак0на дадE ми2 хелкjа жрeцъ. И# прочтE ю5 сафaнъ пред8 царeмъ. | І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. |
11
|
11
|
И# бhсть ћкw ўслhша цaрь словесA кни1ги зак0нныz, и3 раздрA ри6зы сво‰, | Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій. |
12
|
12
|
и3 заповёда цaрь хелкjи жрецY и3 ґхікaму сhну сафaню, и3 ґховHру сhну міхeину и3 сафaну книг0чію и3 ґсаjю рабY царeву, глаг0лz: | І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи: |
13
|
13
|
пріиди1те, и3спроси1те гDа њ мнЁ и3 њ всёхъ лю1дехъ и3 њ всeмъ їyдэ, и3 њ словесёхъ кни1ги њбрётшіzсz сеS, ћкw вели1къ гнёвъ гDень разжжeный на нaсъ, понeже не послyшаша nтцы2 нaши словeсъ кни1ги сеS, є4же твори1ти по всBмъ напи1саннымъ на ны2. | підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас. |
14
|
14
|
И# и4де хелкjа жрeцъ и3 ґхікaмъ, и3 ґховHръ и3 сафaнъ и3 ґсаjасъ ко џлдaмэ прор0чицэ, женЁ сели1ма сhна fекyева, сhна ґрaса ризохрани1телz: и3 сіS живsше во їеrли1мэ въ масeнэ: и3 глаг0лаша къ нeй по семY. | І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею. |
15
|
15
|
И# речE и5мъ: си1це гlетъ гDь бGъ ї}левъ: рцhте мyжеви послaвшему вы2 ко мнЁ: | І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене: |
16
|
16
|
тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ наведY ѕл†z на мёсто сіE и3 на живyщыz въ нeмъ, вс‰ словесA кни6жнаz, ±же прочтE цaрь їyдинъ: | так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський. |
17
|
17
|
понeже њстaвиша мS и3 кадsху богHмъ други6мъ, ћкw да прогнёваютъ мS дэлесы2 рyкъ свои1хъ, и3 разжжeтсz ћрость моS на мёсто сіE и3 не ўгaснетъ: | За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне. |
18
|
18
|
и3 ко царю2 їyдину послaвшему вaсъ вопроси1ти гDа, си1це рцhте є3мY: тaкw гlетъ гDь бGъ ї}левъ: словесA, ±же слhшалъ є3си2, | А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув: |
19
|
19
|
за сі‰, ћкw ўмzгчи1сz сeрдце твоE и3 смири1лсz є3си2 пред8 лицeмъ гDнимъ, ўслhшавъ є3ли6ка гlахъ на мёсто сіE и3 на живyщыz въ нeмъ, є4же бhти въ погублeніе и3 въ проклsтіе, и3 раздрaлъ є3си2 ри6зы тво‰, и3 плaкалсz предо мн0ю, и3 ѓзъ u5бо ўслhшахъ, гlетъ гDь: | оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. |
20
|
20
|
сегw2 рaди ѓзъ приложY тS ко nтцє1мъ твои6мъ, и3 соберeшисz во гр0бъ тв0й въ ми1рэ, и3 не ќзриши nчи1ма твои1ма всёхъ ѕлhхъ, ±же ѓзъ и4мамъ навести2 на мёсто сіE и3 на живyщыz въ нeмъ. | За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь. |