Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Главa д7	Глава 4

1	1
И# женA є3ди1на t сынHвъ прор0чихъ возопи2 ко є3ліссeю, глаг0лющи: рaбъ тв0й мyжъ м0й ќмре, тh же вёси, ћкw рaбъ тв0й бЁ боsсz гDа: и3 заимодaвецъ пріи1де взsти двA сы6на мо‰ себЁ въ рабы6.	Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2	2
И# речE є3ліссeй: что2 сотворю1 ти; повёждь ми2, что2 и4маши нн7э въ домY; Nнa же речE: нёсть ў рабы2 твоеS ничт0же въ домY, т0кмw мaлw є3лeа, и4мже помaжусz.	І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3	3
И# речE къ нeй: и3ди2, и3спроси2 себЁ сосyды tвнЁ t всёхъ сосBдъ твои1хъ, сосyды пр†здны, не ўмaли:	І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
4	4
и3 вни1ди, и3 затвори2 двeрь за соб0ю и3 за сын0ма твои1ма, и3 вліeши (t є3лeа твоегw2) во вс‰ сосyды сі‰, и3 нап0лненное в0змеши.	і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5	5
И# tи1де t негw2 и3 сотвори2 тaкw, и3 затвори2 двeрь за соб0ю и3 за сын0ма свои1ма: т† приношaста къ нeй, nнa же вливaше:	І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6	6
и3 бhсть є3гдA нап0лнишасz вси2 сосyды, и3 речE сын0ма свои1ма: прибли1жита ми2 є3щE сосyдъ. И# рёста є4й: нёсть є3щE сосyда. И# стA є3лeй.	Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7	7
И# пріи1де и3 возвэсти2 человёку б9ію. И# речE є3ліссeй: и3ди2 и3 продaждь сeй є3лeй, и3 заплати2 ли1хву твою2, и3 ты2 и3 сы6на тво‰ жи1ти бyдете t њстaвшагw є3лeа.	І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8	8
И# бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 прeйде є3ліссeй въ сwмaнъ, и3 тY женA вeліz и3 ўдержA є3го2 снёсти хлёба: и3 бhсть є3мY входи1ти и3 и3сходи1ти мн0жицею, и3 ўклонsшесz тaмw ћсти хлёба.	Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9	9
И# речE женA къ мyжу своемY: сE, нн7э разумёхъ, ћкw человёкъ б9ій с™ъ сeй ми1мw х0дитъ нaсъ пrнw:	І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10	10
сотвори1мъ u5бо є3мY г0рницу, мёсто мaло, и3 постaвимъ є3мY тaмw џдръ и3 трапeзу, и3 прест0лъ и3 свёщникъ: и3 бyдетъ внегдA входи1ти є3мY къ нaмъ, и3 ўклонsетсz тaмw.	зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11	11
И# бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 вни1де тaмw, и3 ўклони1сz въ г0рницу, и3 спA тaмw.	В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12	12
И# речE ко гіезjю џтрочищу своемY: призови1 ми сwманjтzныню сію2. И# призвA ю5, и3 стA пред8 ни1мъ.	і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13	13
И# речE є3мY: рцы2 u5бо є4й: сE, ўдиви1ла є3си2 нaсъ всёмъ попечeніемъ си1мъ: что2 подобaетъ сотвори1ти тебЁ; ѓще є4сть тебЁ сл0во къ царю2 и3ли2 ко кнsзю си1лы; Nнa же речE: (нёсть,) посредЁ людjй мои1хъ ѓзъ є4смь живyщи.	І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14	14
И# речE ко гіезjю: что2 подобaетъ сотвори1ти є4й; И# речE гіезjй џтрочищь є3гw2: вои1стинну сhна нёсть ў неS и3 мyжъ є3S стaръ.	І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15	15
И# речE призови2 ю5. И# призвA ю5, и3 стA при двeрехъ.	І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16	16
И# речE є3ліссeй къ нeй: во врeмz сіE, ћкоже чaсъ сeй живyщи, ты2 зачнeши сhна. Nнa же речE: ни2, господи1не, не солжи2 рабЁ твоeй.	І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17	17
И# зачaтъ во чрeвэ женA, и3 роди2 сhна во врeмz сіE, ћкоже чaсъ сeй живyщи, ћкоже глаг0ла къ нeй є3ліссeй.	І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18	18
И# возмужA џтрочищь. И# бhсть, є3гдA и3зhде ко nтцY своемY, къ жнyщымъ,	І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19	19
и3 речE ко nтцY своемY: главA моS, главA моS (боли1тъ). И# речE ко џтроку: неси2 є3го2 къ мaтери є3гw2.	І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20	20
И# несE є3го2 къ мaтери є3гw2, и3 лежaше на кwлёну є3S до полyдне, и3 ќмре.	І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21	21
И# вознесE є3го2, и3 положи2 є3го2 на nдрЁ человёка б9іz: и3 затвори2 є3го2, и3 и3зhде, и3 призвA мyжа своего2, и3 речE є3мY:	І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
22	22
посли1 ми u5бо є3ди1наго t џтрwкъ, и3 є3ди1но t nслsтъ, и3 текY до человёка б9іz, и3 возвращyсz.	і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23	23
И# речE: что2 ћкw ты2 и4деши къ немY днeсь; не н0въ мцcъ, нижE суббHта. Nнa же речE: ми1ръ.	Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24	24
И# њсэдлA nслS, и3 речE ко џтрочищу своемY: веди2, и3 и3ди2, да не ўдержи1ши менE, є4же всёсти, ћкоже рекY тебЁ: грzди2, и3 и3ди2, и3 пріиди2 къ человёку б9ію на г0ру карми1лскую.	І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25	25
И# и4де, и3 пріи1де до человёка б9іz въ г0ру карми1лскую. И# бhсть ћкw ви1дэ ю5 є3ліссeй грzдyщую, и3 речE ко гіезjю џтрочищу своемY: сE, ќбw сwманjтzнынz џнаz:	І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26	26
нн7э тецы2 во срётеніе є3S и3 речeши є4й: ми1ръ ли тебЁ; И# течE во срётеніе є4й и3 речE є4й: ми1ръ ли тебЁ; ми1ръ ли мyжу твоемY, ми1ръ ли џтрочищу твоемY; Nнa же речE: ми1ръ.	Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
27	27
И# пріи1де ко є3ліссeю на г0ру, и3 ћтсz за н0зэ є3гw2. И# прибли1жнсz гіезjй tри1нути ю5. И# речE є3ліссeй: њстaви ю5, ћкw душA є3S болёзненна въ нeй, и3 гDь ўкры2 t менє2 и3 не возвэсти2 мнЁ.	Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28	28
Qнa же речE: є3дA проси1хъ сhна ў господи1на моегw2, ћкw рек0хъ: не прельсти2 менE;	І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29	29
И# речE є3ліссeй ко гіезjю: препоsши чрeсла тво‰ и3 возми2 жeзлъ м0й въ рyцэ твои2, и3 и3ди2, ћкw ѓще њбрsщеши мyжа, да не благослови1ши є3го2, и3 ѓще благослови1тъ тS мyжъ, не tвэщaй є3мY: и3 возложи2 жeзлъ м0й на лицE џтрочища.	І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30	30
И# речE мaти џтрочища: жи1въ гDь и3 живA душA твоS, ѓще њстaвлю тебE. И# востA є3ліссeй и3 и4де вслёдъ є3S.	І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31	31
И# гіезjй и4де пред8 нeю, и3 возложи2 жeзлъ на лицE џтрочища, и3 не бЁ глaса, и3 не бЁ слhшаніz. И# возврати1сz во срётеніе є3гw2 и3 повёда є3мY глаг0лz: не востA џтрочищь.	Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32	32
И# вни1де є3ліссeй въ хрaмину, и3 сE, џтрочищь ўмeрый положeнъ на nдрЁ є3гw2.	І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33	33
И# вни1де є3ліссeй въ д0мъ и3 затвори2 двeрь за двою2 соб0ю, и3 помоли1сz гDу.	І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
34	34
И# взhде, и3 лsже на џтрочищи, и3 положи2 ўстA сво‰ на ўстёхъ є3гw2, и3 џчи свои2 на џчи є3гw2, и3 рyцэ свои2 на рyцэ є3гw2, и3 плєснЁ свои2 на плєснY є3гw2: и3 слzчeсz над8 ни1мъ, и3 дyну на него2, и3 согрёсz пл0ть џтрочища.	І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
35	35
И# њбрати1сz, и3 походи2 въ хрaминэ сю1ду и3 сю1ду: и3 взhде, и3 слzчeсz над8 џтрочищемъ седми1жды, и3 tвeрзе џтрочищь џчи свои2.	І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36	36
И# возопи2 є3ліссeй ко гіезjю и3 речE: призови1 ми соманjтzныню сію. И# призвA ю5, и3 вни1де къ немY. И# речE є3ліссeй: пріими2 сhна твоего2.	І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37	37
И# вни1де женA, и3 падE на ногY є3гw2, и3 поклони1сz є3мY до земли2: и3 пріsтъ сhна своего2, и3 и3зhде.	І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38	38
И# є3ліссeй возврати1сz въ галгaлы. И# бЁ глaдъ въ земли2 т0й, и3 сhнове прорHчи сэдsху пред8 ни1мъ. И# речE є3ліссeй џтрочищу своемY: настaви кон0бъ вeлій и3 свари2 варeніе сынHмъ прорHчимъ.	Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39	39
И# и3зhде є3ди1нъ на село2 собрaти ѕє1ліz ди6віz: и3 њбрётъ віногрaдъ на селЁ, и3 набрA въ нeмъ ћблока ди1віzгw п0лну ри1зу свою2, и3 всhпа въ котeлъ на сварeніе, ћкw не разумёша,	І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
40	40
и3 принесE мужє1мъ ћсти. И# бhсть kдyщымъ и5мъ t варeніz, и3 сE, возопи1ша и3 рёша: смeрть въ кон0бэ, человёче б9ій. И# не мог0ша ћсти.	І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41	41
И# речE: возми1те муки2 и3 всhплите въ кон0бъ. И# речE є3ліссeй ко гіезjю џтрочищу своемY: и3знеси2 лю1демъ, да kдsтъ. И# не бhсть ктомY ѕлaгw глаг0ла въ кон0бэ.	І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42	42
И# мyжъ пріи1де t веfарjса и3 принесE къ человёку б9ію первор0дныхъ двaдесzть хлёбwвъ kчмeнныхъ и3 смHквы. И# речE: дади1те лю1демъ, да kдsтъ.	Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43	43
И# речE џтрокъ є3гw2: что2 дaмъ сіE стY мужє1мъ; И# речE: дaждь лю1демъ \|, да kдsтъ, ћкw си1це гlетъ гDь: бyдутъ ћсти, и3 њстaнетъ.	І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44	44
И# kд0ша, и3 њстA по гlу гDню.	Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт