|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть ўг0дно пред8 царeмъ, и3 постaви во цaрствэ кнzзeй сто2 и3 двaдесzть, є4же бhти и5мъ во всeмъ цaрствэ є3гw2, | Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, |
|
2
|
2
|
| над8 ни1ми же три2 чин0вники, t ни1хже бЁ даніи1лъ є3ди1нъ, дабы2 tдавaли и5мъ кн‰зи сл0во, ћкw да царю2 не стужaютъ. | а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. |
|
3
|
3
|
| И# бЁ даніи1лъ над8 ни1ми, ћкw дyхъ бsше преиз8oби1ленъ въ нeмъ, и3 цaрь постaви є3го2 над8 всёмъ цaрствомъ свои1мъ. | Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. |
|
4
|
4
|
| ЧинHвницы же и3 кн‰зи и3скaху вины2 њбрэсти2 на даніи1ла: и3 всsкіz вины2 и3 соблaзна и3 грэхA не њбрэт0ша на него2, ћкw вёренъ бsше. | Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. |
|
5
|
5
|
| И# рёща чинHвницы не њбрsщемъ на даніи1ла вины2, ѓще не въ зак0нэхъ бGа є3гw2. | І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. |
|
6
|
6
|
| ТогдA чинHвницы и3 кн‰зи предстaша царю2 и3 рёша є3мY: дaріе царю2, во вёки живи2: | Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! |
|
7
|
7
|
| совэщaша вси2 и5же во цaрствэ твоeмъ воевHды и3 кн‰зи, mпaти и3 њбладaющіи странaми, є4же ўстaвити ўстaвъ цaрскій и3 ўкрэпи1ти предёлъ, ћкw ѓще кто2 попр0ситъ прошeніz t всsкагw б0га и3 человёка до днjй три1десzти, рaзвэ т0чію t тебє2, царю2, да ввeрженъ бyдетъ въ р0въ лeвскій: | Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. |
|
8
|
8
|
| нн7э u5бо, царю2, ўстaви предёлъ и3 положи2 писaніе, ћкw да не и3змэни1тсz зaповэдь ми1дска и3 пeрсска, (да никт0же престyпитъ є3S). | Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. |
|
9
|
9
|
| ТогдA цaрь дaрій повелЁ вписaти зaповэдь. | Цар Дарій підписав указ і це повеління. |
|
10
|
10
|
| Даніи1лъ же є3гдA ўвёдэ, ћкw зaповэдь вчини1сz, вни1де въ д0мъ св0й: двє1рцы же tвє1рсты є3мY въ г0рницэ є3гw2 проти1ву їеrли1ма, въ три1 же временA днE бsше прекланsz кwлёна сво‰, молsсz и3 и3сповёдаzсz пред8 бGомъ свои1мъ, ћкоже бЁ творS прeжде. | Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. |
|
11
|
11
|
| ТогдA мyжіе џніи наблюд0ша и3 њбрэт0ша даніи1ла просsща и3 молsщасz бGу своемY, | Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, |
|
12
|
12
|
| и3 пришeдше рёша пред8 царeмъ: царю2, не вчини1лъ ли є3си2 ты2 предёла, ћкw да всsкъ человёкъ, и4же ѓще попр0ситъ ў всsкагw б0га и3 человёка прошeніz до три1десzти днjй, но т0чію ў тебє2, царю2, да ввeржетсz въ р0въ лeвскъ; И# речE цaрь: и4стинно сл0во, и3 зaповэдь ми1дска и3 пeрсска не мимои1детъ. | потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. |
|
13
|
13
|
| ТогдA tвэщaша пред8 царeмъ и3 глаг0лаша: даніи1лъ, и4же t сынHвъ плёна їудeйска, не покори1сz зaповэди твоeй (и3 не радЁ) њ предёлэ, є3г0же вчини1лъ є3си2: въ три1 бо временA днE пр0ситъ ў бGа своегw2 прошeній свои1хъ. | Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. |
|
14
|
14
|
| ТогдA цaрь, ћкw слhшавъ сл0во сіE, ѕэлw2 њпечaлисz њ нeмъ, и3 њ даніи1лэ прsшесz є4же и3збaвити є3го2, и3 бЁ дaже до вeчера прsсz є4же и3збaвити є3го2. | Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його. |
|
15
|
15
|
| ТогдA мyжіе џніи глаг0лаша царю2: вёждь, царю2 ћкw ми1дwмъ и3 пeрсwмъ не лёть є4сть премэни1ти всsкагw предёла и3 ўстaва, є3г0же цaрь ўстaвитъ. | Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. |
|
16
|
16
|
| ТогдA цaрь речE, и3 привед0ша даніи1ла и3 вверг0ша є3го2 въ р0въ лeвскъ. И# речE цaрь даніи1лу: бGъ тв0й, є3мyже ты2 слyжиши пrнw, т0й и3збaвитъ тS. | Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! |
|
17
|
17
|
| И# принес0ша кaмень є3ди1нъ и3 возложи1ша на ќстіе рвA, и3 запечaта цaрь пeрстнемъ свои1мъ и3 пeрстнемъ вельм0жъ свои1хъ, да не и3змэни1тсz дэsніе њ даніjлэ. | І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. |
|
18
|
18
|
| И# tи1де цaрь въ д0мъ св0й и3 лsже без8 вeчери, и3 ћди не внес0ша къ немY: и3 с0нъ tступи2 t негw2. И# заключи2 бGъ ўстA львHмъ, и3 не стужи1ша даніи1лу. | Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. |
|
19
|
19
|
| ТогдA цaрь востA заyтра на свётэ и3 со тщaніемъ пріи1де ко рвY лeвску. | Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, |
|
20
|
20
|
| И# є3гдA прибли1жисz ко рвY, возопи2 глaсомъ крёпкимъ: даніи1ле, рaбе бGа живaгw! бGъ тв0й, є3мyже ты2 слyжиши пrнw, возм0же ли и3збaвити тS и3з8 ќстъ льв0выхъ; | і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? |
|
21
|
21
|
| И# речE даніи1лъ царeви: царю2, во вёки живи2: | Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! |
|
22
|
22
|
| бGъ м0й послA ѓгGла своего2 и3 затвори2 ўстA львHвъ, и3 не вреди1ша менE, ћкw њбрётесz пред8 ни1мъ прaвда моS, и3 пред8 тоб0ю, царю2, согрэшeніz не сотвори1хъ. | Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. |
|
23
|
23
|
| ТогдA цaрь вельми2 возвесели1сz њ нeмъ и3 речE даніи1ла и3звести2 и3з8 рвA. И# и3зведeнъ бhсть даніи1лъ и3з8 рвA, и3 всsкагw тлёніz не њбрётесz на нeмъ ћкw вёрова въ бGа своего2. | Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. |
|
24
|
24
|
| И# речE цaрь, и3 привед0ша мyжы њклеветaвшыz даніи1ла и3 въ р0въ лeвскъ вверг0ша | и3 сhны и4хъ и3 жєны2 и4хъ: и3 не доид0ша днA рвA, дaже соwдолёша и5мъ львы2 и3 вс‰ кHсти и4хъ и3стончи1ша. | І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні. |
|
25
|
25
|
| ТогдA дaрій цaрь написA всBмъ лю1демъ, племенHмъ, ћзhкwмъ, живyщымъ во всeй земли2: ми1ръ вaмъ да ўмн0житсz: | Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! |
|
26
|
26
|
| t лицA моегw2 заповёдасz зaповэдь сіS во всeй земли2 цaрства моегw2, да бyдутъ трепeщуще и3 боsщесz t лицA бGа даніи1лова, ћкw т0й є4сть бGъ живhй и3 пребывazй во вёки, и3 цrтво є3гw2 не разсhплетсz, и3 влaсть є3гw2 до концA: | Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. |
|
27
|
27
|
| под8eмлетъ и3 и3збавлsетъ, и3 твори1тъ знaмєніz и3 чудесA на небеси2 и3 на земли2, и4же и3збaви даніи1ла t ќстъ льв0выхъ. | Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». |
|
28
|
28
|
| Даніи1лъ же ўправлsше во цaрствэ дaріевэ и3 во цaрствэ кЂра пeрсzнина. | І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
