Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава даi

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Главa д7i	Глава 14

1	1
И# цaрь ґстmaгъ приложи1сz къ nтцє1мъ свои6мъ: и3 пріS кЂръ пeрсzнинъ цaрство є3гw2.	Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.
2	2
И# бsше даніи1лъ сожи1телствующь со царeмъ и3 слaвенъ пaче всёхъ другHвъ є3гw2.	І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
3	3
И# бsше кумjръ вавmлHнzнwмъ, є3мyже и4мz ви1лъ, и3 и3ждивaху є3мY на кjйждо дeнь муки2 семідaлны ґртав†съ дванaдесzть и3 nвeцъ четhредесzть и3 вінA мёръ шeсть.	Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
4	4
И# цaрь почитaше є3го2 и хождaше по вс‰ дни6 клaнzтисz є3мY: даніи1лъ же клaнzшесz бGу своемY. И# речE є3мY цaрь: почто2 не покланsешисz ви1лу;	Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
5	5
Џнъ же речE: понeже не покланsюсz кумjрwмъ рукaми сотворє1ннымъ, но жив0му бGу сотв0рщему нeбо и3 зeмлю и3 владyщему всёми.	Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
6	6
И# речE є3мY цaрь: не мни1тсz ли ти2 ви1лъ бhти жи1въ б0гъ; и3ли2 не ви1диши, коли1кw ћстъ и3 піeтъ по вс‰ дни6;	Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
7	7
И# речE даніи1лъ посмэsвсz: не прельщaйсz, царю2! т0й бо внутрьyду прaхъ є4сть, ґ внэyду мёдь, и не kдE, ни пи2 никогдaже.	Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
8	8
И# разгнёвавсz цaрь призA жерцы2 сво‰ и3 речE и5мъ: ѓще не повёсте ми2, кто2 ћстъ брaшно сіE, то2 ќмрете:	Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
9	9
ѓще же покaжете, ћкw ви1лъ снэдaетъ є5, ќмретъ даніи1лъ, ћкw похyлилъ є4сть ви1ла. И# речE даніи1лъ царю2: бyди по глаг0лу твоемY.	Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
10	10
Бsше же жерцє1въ ви1ловыхъ сeдмьдесzтъ, кромЁ жeнъ и3 дэтeй.	Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11	11
И# пріи1де цaрь со даніи1ломъ во хрaмъ ви1ловъ. И# рёша жерцы2 ви1лwвы: сE, мы2 и3зhдемъ в0нъ, тh же, царю2, постaви ћди, и3 віно2 начeрпавъ постaви, заключи1 же двє1ри и3 запечaтай пeрстнемъ свои1мъ:	І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
12	12
и3 пришeдъ заyтра, ѓще не њбрsщеши всегw2 и3з8sдена ви1ломъ, тогдA и4змремъ, и3ли2 даніи1лъ солгaвый на ны2.	І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
13	13
Тjи же пренебрегaху, понeже сотвори1ша под8 трапeзою сокровeнъ вх0дъ и3 вхождaху тёмъ всегдA и3 и3з8zдaху т†z.	Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
14	14
И# бhсть, є3гдA и3зыд0ша nни2, и3 цaрь постaви брaшно ви1лу: и3 повелЁ даніи1лъ nтрокHмъ свои6мъ, и3 принес0ша пeпелъ и3 посhпаша вeсь хрaмъ пред8 царeмъ є3ди1нымъ: и3 и3зшeдше заключи1ша двє1ри, и3 запечaташа пeрстнемъ царeвымъ, и3 tид0ша.	Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
15	15
Жерцh же внид0ша н0щію по њбhчаю своемY, и3 жєны2 и4хъ и3 ч†да и4хъ, и3 поzд0ща вс‰ и3 и3спи1ша.	Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
16	16
И# ўрaни цaрь заyтра, и3 даніи1лъ съ ни1мъ.	На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,
17	17
И# речE цaрь: цBлы ли сyть пєчaти, даніи1ле; Џнъ же речE: цBлы, царю2.	і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.
18	18
И# бhсть ѓбіе, є3гдA tверз0ша двє1ри, воззрёвъ цaрь на трапeзу, возопи2 глaсомъ вели1кимъ: вели1къ є3си2, ви1ле, и3 нёсть льсти2 въ тебЁ ни є3ди1ныz.	І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
19	19
И# посмэsсz даніи1лъ, и3 ўдержA царS, є4же бы не вни1ти є3мY внyтрь, и3 речE: ви1ждь u5бо пом0стъ и3 u5разумёй, чі‰ сyть стwпы2 сі‰;	Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
20	20
И# речE цaрь: ви1жду стопы2 мyжєски и3 жє1нски и3 дBтски.	Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
21	21
И# разгиёвавсz цaрь, ћтъ тогдA жерцы2 и3 жєны2 и4хъ и3 дёти и4хъ, и3 показaша є3мY сокровє1нныz двє1ри и4миже вхождaху и3 поzдaху ±же на трапeзэ.	І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22	22
И# и3зби2 \| цaрь и3 дадE ви1ла въ рyцэ даніи1лу, и3 разби2 є3го2 и3 хрaмъ є3гw2 разори2.	Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
23	23
И# бsше ѕмjй вели1кій на мёстэ т0мъ, и3 почитaху є3го2 вавmлHнzне.	Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
24	24
И# речE цaрь даніи1лу: є3дA и3 семY речeши, ћкw мёдь є4сть; сeй жи1въ є4сть, и3 ћстъ и3 піeтъ: не м0жеши рещи2, ћкw нёсть сeй б0гъ жи1въ: u5бо поклони1сz є3мY.	І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
25	25
И# речE даніи1лъ: гDу бGу моемY поклоню1сz, ћкw т0й є4сть бGъ жи1въ:	Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
26	26
тh же, царю2, дaждь ми2 влaсть, и3 ўбію2 ѕмjа без8 мечA и3 без8 жезлA. И# речE цaрь: даю1 ти.	Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
27	27
И# взS даніи1лъ см0лу и3 тyкъ и3 в0лну, и3 возвари2 вкyпэ, и3 сотвори2 гом0лу, и3 ввeже во ўстA ѕмjю, и3 и3з8sдъ разсёдесz ѕмjй. И# речE даніи1лъ: зри1те чти6лища в†ша.	Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
28	28
И# бhсть, є3гдA ўслhшаша вавmлHнzне, возроптaша ѕэлw2 и3 њбрати1шасz на царS и3 рёша: їудeанинъ бhсть цaрь, ви1ла раст0рже, и3 ѕмjа ўби2, и3 жерцы2 и3зсэчE.	Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
29	29
И# рёша пришeдше ко царю2: предaждь нaмъ даніи1ла: ѓще ли ни2, то2 ўбіeмъ тS и3 д0мъ тв0й.	і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
30	30
И# ви1дэ цaрь, ћкw налегaютъ на него2 ѕэлw2, и3 принуждeнъ предадE и5мъ даніи1ла.	І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
31	31
Тjи же вверг0ша є3го2 въ р0въ лeвскъ, и3 бЁ тaмw днjй шeсть.	вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
32	32
Бsху же въ р0вэ сeдмь львHвъ, и3 даsху и5мъ на дeнь двA тBла и3 двЁ џвцы: тогдa же не дaша и5мъ, да снэдsтъ даніи1ла.	У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33	33
Ґввакyмъ же прbр0къ бsше во їудeи, и3 т0й свари2 варeніе и3 вдроби2 хлёбы въ нHщвы, и3 и3дsше на п0ле донести2 жaтелємъ.	Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
34	34
И# речE ѓгGлъ гDень ґввакyму: tнеси2 њбёдъ, є3г0же и4маши, въ вавmлHнъ даніи1лу, въ р0въ лeвскъ.	Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
35	35
И# речE ґввакyмъ: гDи, вавmлHна не ви1дэхъ, и3 рвA не вёмъ, гдЁ є4сть.	Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
36	36
И# ћтъ є3го2 ѓгGлъ гDень за вeрхъ є3гw2, и3 держA за власы2 главы2 є3гw2, и3 постaви є3го2 въ вавmлHнэ верхY рвA шyмомъ дyха своегw2.	Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
37	37
И# возопи2 ґввакyмъ глаг0лz: даніи1ле, даніи1ле! возми2 њбёдъ, є3г0же послA тебЁ бGъ.	І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38	38
И# речE даніи1лъ: помzнyлъ бо мS є3си2, б9е, и3 нёси њстaвилъ лю1бzщихъ тS.	Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
39	39
И# востaвъ даніи1лъ ћдE: ѓгGлъ же б9ій пaки постaви ґввакyма внезaпу на мёстэ є3гw2.	І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40	40
Цaрь же пріи1де въ седмhй дeнь жалёти даніи1ла, и3 пріи1де над8 р0въ, и3 воззрЁ и3 сE, даніи1лъ сэдS.	У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.
41	41
И# возопи2 цaрь глaсомъ вели1кимъ и3 речE: вели1къ є3си2, гDи, б9е даніи1ловъ, и3 нёсть и3н0гw рaзвэ тебє2.	І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
42	42
И# и3схити2 є3го2, пови6нныz же пaгубэ є3гw2 ввeрже въ р0въ, и3 и3з8zдeни бhша ѓбіе пред8 ни1мъ.	І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт