|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# во врeмz џно востaнетъ міхаи1лъ кнsзь вели1кій стоsй њ сынёхъ людjй твои1хъ: и3 бyдетъ врeмz ск0рби, ск0рбь, kковA не бhсть, tнeлэже создaсz kзhкъ на земли2, дaже до врeмене џнагw: и3 въ то2 врeмz спасyтсz лю1діе твои2 вси2, њбрётшіисz впи1сани въ кни1зэ, | І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. |
|
2
|
2
|
| и3 мн0зи t спsщихъ въ земнёй пeрсти востaнутъ, сjи въ жи1знь вёчную, ґ џніи во ўкори1зну и3 въ стыдёніе вёчное. | І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. |
|
3
|
3
|
| И# смhслzщіи просвэтsтсz ѓки свётлость твeрди, и3 t првdныхъ мн0гихъ ѓки ѕвёзды во вёки и3 є3щE. | І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. |
|
4
|
4
|
| Тh же, даніи1ле, загради2 словесA и3 запечaтай кни6ги до врeмене скончaніz, д0ндеже научaтсz мн0зи, и3 ўмн0житсz вёдэніе. | А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэхъ ѓзъ даніи1лъ, и3 сE, двA и4ніи стоsху, є3ди1нъ њ сію2 странY ќстіz рэки2, ґ другjй њб8 nнY странY ќстіz рэки2. | Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. |
|
6
|
6
|
| И# речE къ мyжу њболчeнному въ ри1зу льнsну, и4же бsше верхY воды2 рэчнhz: док0лэ њкончaніе чудeсъ, ћже рeклъ є3си2; | І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» |
|
7
|
7
|
| И# слhшахъ t мyжа њболчeннагw въ ри1зу льнsну, и4же бsще верхY воды2 рэчнhz, и3 воздви1же десни1цу свою2 и3 шyйцу свою2 на нeбо и3 клsтсz живyщимъ во вёки, ћкw во врeмz и3 во временA и3 въ п0лъ врeмене, є3гдA скончaетсz разсhпаніе руки2 людjй њсвzщeнныхъ, и3 ўвёдzтъ сі‰ вс‰. | І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. |
|
8
|
8
|
| Ѓзъ же слhшахъ, и3 не разумёхъ, и3 рёхъ: г0споди, что2 послBднzz си1хъ; | Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» |
|
9
|
9
|
| И# речE: грzди2, даніи1ле, ћкw заграждє1на словесA и3 запеч†тана дaже до концA врeмене: | І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. |
|
10
|
10
|
| и3збрaнни бyдутъ и3 ўбэлsтсz, и3 ѓки nгнeмъ и3скусsтсz и3 њсвzтsтсz мн0зи: и3 собеззак0ннуютъ беззакHнницы, и3 не ўразумёютъ вси2 нечести1віи, но ќмніи ўразумёютъ: | Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. |
|
11
|
11
|
| t врeмене же премёненіz жeртвы всегдaшніz, и3 дaстсz мeрзость запустёніz на дни6 тhсzща двёсти дeвzтьдесzтъ: | З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів. |
|
12
|
12
|
| блажeнъ терпsй и3 дости1гнувый до днjй тhсzщи трeхъ сHтъ три1десzти пzти2: | Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. |
|
13
|
13
|
| тh же и3ди2 и3 почивaй: є3щe боднjе сyть и3 часы2 во и3сполнeніе скончaніz, и3 почjеши, и3 востaнеши въ жрeбій тв0й, въ скончaніе днjй. | А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів». |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
