Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава Gi

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Главa Gi	Глава 13

1	1
И# бЁ мyжъ живhй въ вавmлHнэ, и4мz же є3мY їwакjмъ.	У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким.
2	2
И# поS женY, є4йже и4мz сwсaнна, дщeрь хелкjева, добрA ѕэлw2 и3 боsщисz бGа.	І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.
3	3
Роди1тєлz же є3S прaвєдна, и3 научи1ста дщeрь свою2 по зак0ну мwmсeову.	Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого.
4	4
Бё же їwакjмъ богaтъ ѕэлw2, и3 бЁ є3мY вертогрaдъ бли1з8 дворA є3гw2: и3 схождaхусz къ немY їудeє, понeже т0й бsше слaвнэе всёхъ.	Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх.
5	5
И# и3збр†на бhста двA ст†рца t людjи въ судіи6 въ то2 лёто, њ ни1хже гlа вLка, ћкw и3зhде беззак0ніе и3з8 вавmлHна t стaрєцъ судjй, и5же мнsхусz ўправлsти людjй.	І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом.
6	6
Сі‰ прихождaста чaстw въ д0мъ їwакjмль, и3 прихождaху къ ни1ма вси2 прsщіисz.	Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи.
7	7
И# бhсть, внегдA tхождaху лю1діе њ полyдни, вхождaше сwсaнна и3 хождaше во вертогрaдэ мyжа своегw2.	Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки.
8	8
И# смотрsста є3S џба ст†рца по вс‰ дни6 входsщую и3 и3сходsщую, и3 бhста въ похотёніи є3S,	І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї,
9	9
и3 разврати1ста ќмъ св0й, и3 ўклон0ста џчи свои2, є4же не взирaти на нeбо, нижE поминaти судeбъ прaведныхъ.	і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.
10	10
И# бёста џба ўsзвлєна п0хотію на ню2, и3 не возвэсти1ста дрyъ дрyгу болёзни своеS,	Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого,
11	11
понeже стыдsстасz и3сповёдати вожделёніе своE, ћкw хотsста бhти съ нeю.	тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її.
12	12
И# наблюдaста жад†юща по вс‰ дни6 зрёти ю5, и3 рёста дрyгъ ко дрyгу:	І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
13	13
п0йдемъ ќбо въ д0мъ, ћкw њбёда чaсъ є4сть. И# и3зшє1дша разыд0стасz дрyгъ t дрyга,	«ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного,
14	14
и3 возвр†щшасz пріид0ста во є3ди1но (мёсто), и3 и3стzз†вша дрyгъ t дрyга вины2, и3сповёдаста дрyгъ дрyгу похотёніе своE, и3 тогдA џбще ўстaвиста врeмz, когдA возм0гутъ џную њбрэсти2 є3ди1ну.	і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.
15	15
И# бhсть є3гдA наблюдaста днE ўг0днагw, вни1де сwсaниа, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE, со двэмA т0чію nтрокови1цами, и3 восхотЁ мhтисz во вертогрaдэ, ћкw зн0й бsше.	І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно.
16	16
И# не бsше никогHже тaмw, кромЁ двою2 стaрцєвъ сокровeнныхъ и3 стрегyщихъ є3S.	І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її.
17	17
И# речE nтрокови1цамъ: принеси1те ми2 мaсло и3 мhло и3 двє1ри вертогр†дныz затвори1те, да и3змhюсz.	І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися.
18	18
И# сотвори1стэ ћкоже речE, и3 затвори1стэ двє1ри вертогр†дныz, и3 и3зыд0стэ зaдними двeрьми принести2 повелённое и4ма, и3 не ви1дэстэ стaрцєвъ, понeже бsста сокровє1нна.	Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися.
19	19
И# бhсть, є3гдA и3зыд0стэ nтрокови6цы, востaста џба ст†рца, и3 тек0ста къ нeй, и3 рёста:	І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали:
20	20
сE, двє1ри њгрaдныz затвори1шасz, и3 никт0же ви1дитъ нaсъ, ґ въ похотёніи твоeмъ є3смы2: сегw2 рaди соизв0ли нaмъ, и3 бyди съ нaми:	Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами.
21	21
ѓще же ни2, то2 послyшествуемъ на тS, ћкw бЁ съ тоб0ю ю4ноша, и3 тогw2 рaди tпусти1ла є3си2 nтрокови1цъ t тебє2.	Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
22	22
И# возстенA сwсaнна и3 речE: тёсно ми2 tвсю1ду: ѓще бо сіE сотворю2, смeрть ми2 є4сть: ѓще же не сотворю2, не и3збёгну t рyкъ вaшихъ:	Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших.
23	23
и3зволeніе ми2 є4сть не сотвори1вшей впaсти въ рyцэ вaши, нeжели согэши1ти пред8 бGомъ.	Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом.
24	24
И# возопи2 глaсомъ вели1кимъ сwсaнна: возопи1ста же и3 џба ст†рца проти1ву є4й,	І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї,
25	25
и3 тeкъ є3ди1нъ, tвeрзе двє1ри вертогр†дныz.	і один побіг і відчинив двері саду.
26	26
Е#гдa же ўслhшаша кли1чь во вертогрaдэ домaшніи, вскочи1ша зaдними двeрьми ви1дэти случи1вшеесz є4й.	Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею.
27	27
Е#гдa же повёдаста стaрцы словесA сво‰, ўстыдёшасz раби2 є3S ѕэлw2, ћкw николи1же речeсz таково2 сл0во њ сwсaннэ.	І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
28	28
И# бhсть наyтріе, є3гдA собрaшасz лю1діе къ мyжу є3S їwакjму, пріид0ста и3 џба ст†рца пHлна беззак0ннагw помышлeніz на сwсaнну, є4же ўмори1ти ю5,	І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть.
29	29
и3 рёста пред8 людьми2: посли1те по сwсaнну дщeрь хелкjеву, ћже є4сть женA їwакjмлz. nни1 же послaша.	І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали.
30	30
И# пріи1де тA и3 роди1тєлz є3S, и3 ч†да є3S и3 вси2 ќжики є3S.	І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її.
31	31
Сwсaнна же бsше младA ѕэлw2 и3 добрA w4бразомъ.	Сусанна була дуже ніжна і красива лицем,
32	32
Беззак0нніи же повелёста tкрhти ю5, бsше бо покровeна, ћкw да насhтzтсz добр0ты є3S.	і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її.
33	33
Плaкаху же сyщіи при нeй и3 вси2 знaющіи ю5.	Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали.
34	34
Вост†вша же џба ст†рца посредЁ людjй, возложи1ста рyцэ на главY є3S.	А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її.
35	35
Сіs же плaчущи воззрЁ на нeбо, ћкw бsше сeрдце є3S ўповaz на гDа.	Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа.
36	36
Рёста же џба ст†рца: ходsщымъ нaмъ nбои1мъ во вертогрaдэ, вни1де сіS со двэмA nтрокови1цами, и3 затвори2 двє1ри вертогр†дныz, и3 tпусти2 nтрокови6цы,	І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць;
37	37
и3 пріи1де къ нeй ю4ноша, и4же бsше сокровeнъ, и3 возлежE съ нeю:	і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею.
38	38
мh же сyще во ќглэ вертогрaда, ви1дэвше беззак0ніе, тек0хомъ на нS:	Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них,
39	39
и3 ви1дэвше и5хъ смэшaющихсz, џнаго ќбw не мог0хомъ ћти понeже пaче нaсъ можaше, и3 tвeрзъ двє1ри вертогр†дныz и3зскочи2:	і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.
40	40
сію1 же є4мше, вопрошaхомъ, кто2 бЁ ю4ноша; и3 не восхотЁ повёдати нaмъ: њ сeмъ послyшествуемъ.	Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо.
41	41
И# вёрова и4ма с0нмъ ѓки ст†рцємъ людски6мъ и3 судіsмъ, и3 њсуди1ша ю5 на ўмeртвіе.	І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42	42
И# возопи2 сwсaнна глaсомъ вели1кимъ и3 речE: б9е вёчиый и3 сокровeнныхъ вёдателю, свёдый вс‰ прeжде бытіS и4хъ!	Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його!
43	43
ты2 вёси, ћкw лжY послyшествоваста на мS, и3 сE, ўмирaю, не сотв0рши ничесHже, њ ни1хже сjи слукaвноваста на мS.	Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.
44	44
И# послyша гDь глaса є3S,	І почув Господь голос її.
45	45
и3 вед0мэй є4й на погублeніе, воздви1же бGъ д¦омъ стhмъ џтрока ю4на, є3мyже и4мz даніи1лъ:	І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл,
46	46
и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ: чи1стъ ѓзъ t кр0ве сеS.	і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її!
47	47
Њбрати1шажесz вси2 лю1діе къ немy и3 рёша: что2 сл0во сіE, є4же ты2 глаг0леши;	Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
48	48
Сeй же стaвъ средЁ и4хъ речE: си1це ли юр0диви, сhнове ї}лєвы, не и3спытaвше, ни и4стины разумёвше, њсуди1сте дщeрь ї}леву;	Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
49	49
возврати1тесz на суди1ще: лжy бо сjи послyшествоваста на ню2.	Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили.
50	50
И# возврати1шасz вси2 лю1діе съ потщaніемъ. И# рёша є3мY стaрцы: грzди2, сsди посредЁ нaсъ и3 возвэсти2 нaмъ, ћкw тебЁ дадE бGъ старёйшинство.	І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство.
51	51
И# речE къ ни6мъ даніи1лъ: разведи1те \| дрyгъ t дрyга далeче, и3 вопрошY и5хъ.	І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх.
52	52
Е#гдa же развед0ша є3ди1наго t другaгw, призвA є3ди1наго t ни1хъ и3 речE къ немY: њбетшaлый ѕлhми дeнми, нн7э приспёша грэси2 твои2, ±же твори1лъ є3си2 прeжде,	Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,
53	53
судS суды2 непрaвєдны и3 непови6нныz ќбw њсуждaж, прощaz же пови6нныz, гlющу бGу: непови1нна и3 прaведна не ўбивaй:	чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй».
54	54
нн7э u5бо сію2 ѓще є3си2 ви1дэлъ, рцы2, под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 и5хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 тeрномъ.	Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.
55	55
Речe же даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 на твою2 главY: сe бо, ѓгGлъ б9ій пріи1мъ tвётъ t бGа, раст0ргнетъ тS полмA.	Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.
56	56
И# tпусти1въ є3го2 повелЁ привести2 другaго и3 речE є3мY: плeмz ханаaне, ґ не їyдино, добр0та прельсти1 тz, и3 похотёніе разврати2 сeрдце твоE:	Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє.
57	57
си1це твори1ли є3стE дщeремъ ї}лєвымъ, w4ныz же боsшzсz живsху съ вaми, но (нн7э) дщeрь їyдина не претерпЁ беззак0ніz вaшегw:	Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого.
58	58
нн7э u5бо глаг0ли ми2: под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 си1хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 чресми1ною.	Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом.
59	59
Речe же є3мY даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 и3 ты2 на свою2 главY: ждeтъ бо ѓгGлъ б9ій мечeмъ разсэщи2 тS полмA, ћкw да потреби1тъ вы2.	Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас.
60	60
И# возопи2 вeсь с0нмъ глaсомъ вели1кимъ и3 благослови2 бGа сп7сaющаго надёющыzсz на него2.	Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього,
61	61
И# востaша на џба ст†рца, ћкw њбличи2 и5хъ даніи1лъ t ќстъ и4хъ, лжY послyшествовавшихъ.	і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили;
62	62
И# сотвори1ша и4ма ћкоже слукaвноваста бли1жнему, сотвори1ти по зак0ну мwmсeову: и3 ўби1ша и5хъ, и3 спасeсz кр0вь непови1нна въ т0й дeнь.	і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна.
63	63
Хелкjа же и3 женA є3гw2 похвали1ша бGа њ дщeри своeй сwсaннэ со їwакjмомъ мyжемъ є3S и3 со ќжиками всёми, ћкw не њбрётесz въ нeй стyднаz вeщь.	Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла.
64	64
Даніи1лъ же бhсть вели1къ пред8 людьми2 t днE тогw2 и3 пот0мъ.	І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт