|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: | (За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ: |
|
2
|
2
|
| ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. | вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе. |
|
3
|
3
|
| Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, | ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы, |
|
4
|
4
|
| і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. | и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ: |
|
5
|
5
|
| Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. | глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ. |
|
6
|
6
|
| Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, | (За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, |
|
7
|
7
|
| підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. | приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща. |
|
8
|
8
|
| Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? | Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть); |
|
9
|
9
|
| Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. | можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ. |
|
10
|
10
|
| Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. | Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ: |
|
11
|
11
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. | всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате: |
|
12
|
12
|
| Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. | возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2: |
|
13
|
13
|
| Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. | ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S. |
|
14
|
14
|
| Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників | ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ, |
|
15
|
15
|
| і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. | речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ: |
|
16
|
16
|
| І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. | и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ. |
|
17
|
17
|
| Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? | Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху; |
|
18
|
18
|
| Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. | Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми. |
|
19
|
19
|
| Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. | И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху. |
|
20
|
20
|
| Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. | Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма: |
|
21
|
21
|
| І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. | и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS. |
|
22
|
22
|
| Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? | И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи; |
|
23
|
23
|
| Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. | Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ: |
|
24
|
24
|
| Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й. |
|
25
|
25
|
| При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. | Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2. |
|
26
|
26
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE. |
|
27
|
27
|
| І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, | И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2: |
|
28
|
28
|
| бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. | сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ. |
|
29
|
29
|
| Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. | Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2. |
|
30
|
30
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску. |
|
31
|
31
|
| Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. | ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда: |
|
32
|
32
|
| По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. | по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи. |
|
33
|
33
|
| Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. | Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz. |
|
34
|
34
|
| Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. |
|
35
|
35
|
| Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. | Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша. |
|
36
|
36
|
| Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. | ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw. |
|
37
|
37
|
| І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. | И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти. |
|
38
|
38
|
| Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. | ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю. |
|
39
|
39
|
| І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. | И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2. |
|
40
|
40
|
| І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? | И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю; |
|
41
|
41
|
| Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA. |
|
42
|
42
|
| Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. | Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS. |
|
43
|
43
|
| І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. | И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ. |
|
44
|
44
|
| І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. | И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ. |
|
45
|
45
|
| Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. | ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ: |
|
46
|
46
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. | востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS. |
|
47
|
47
|
| І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. | И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ. |
|
48
|
48
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. | Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2. |
|
49
|
49
|
| І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. | И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2. |
|
50
|
50
|
| Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. | Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2. |
|
51
|
51
|
| І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. | И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо. |
|
52
|
52
|
| Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; | ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ: |
|
53
|
53
|
| чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? | и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ; |
|
54
|
54
|
| Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? | кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти; |
|
55
|
55
|
| Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. | Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE. |
|
56
|
56
|
| Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. | Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша. |
|
57
|
57
|
| А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. | (За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz. |
|
58
|
58
|
| Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. | Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну. |
|
59
|
59
|
| Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, | Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2, |
|
60
|
60
|
| і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки | и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz, |
|
61
|
61
|
| і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. | рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5. |
|
62
|
62
|
| І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? | И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ; |
|
63
|
63
|
| Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? | Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій; |
|
64
|
64
|
| Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. | Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ. |
|
65
|
65
|
| Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! | ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2: |
|
66
|
66
|
| Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. | что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти. |
|
67
|
67
|
| Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках | ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2], |
|
68
|
68
|
| і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? | глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS; |
|
69
|
69
|
| Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. | Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ. |
|
70
|
70
|
| Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. | Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши. |
|
71
|
71
|
| Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. | И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ. |
|
72
|
72
|
| І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. | И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка. |
|
73
|
73
|
| Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. | Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ. |
|
74
|
74
|
| Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. | ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2. |
|
75
|
75
|
| І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. | И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
