Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ в҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
И҆ ви́дѣ і҆ѡнаѳа́нъ ꙗ҆́кѡ вре́мѧ є҆мꙋ̀ споспѣшествꙋ́етъ, и҆ и҆збра̀ мꙋ́жы и҆ посла̀ и҆̀хъ въ ри́мъ соста́вити и҆ ѡ҆бнови́ти съ ни́ми дрꙋ́жбꙋ,	Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,
2	2
и҆ ко спартїа́тѡмъ и҆ ко и҆ны̑мъ мѣстѡ́мъ посла̀ є҆пїстѡ́лїи, по томꙋ́жде ѡ҆́бразꙋ.	і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.
3	3
И҆ и҆до́ша въ ри́мъ и҆ внидо́ша въ совѣ́тный до́мъ и҆ реко́ша: і҆ѡнаѳа́нъ а҆рхїере́й и҆ ꙗ҆зы́къ і҆ꙋде́йскїй посла́ша на́съ ѡ҆бнови́ти дрꙋ́жбꙋ съ ва́ми и҆ споборе́нїе по пре́жнемꙋ.	І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше».
4	4
И҆ да́ша є҆пїстѡ́лїи и҆̀мъ къ ни̑мъ по мѣ́стꙋ, да прово́дѧтъ и҆̀хъ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ съ ми́ромъ.	І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.
5	5
И҆ сїѐ списа́нїе є҆пїсто́лїй, и҆̀хже писа̀ і҆ѡнаѳа́нъ ко спартїа́тѡмъ:	Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям:
6	6
і҆ѡнаѳа́нъ а҆рхїере́й и҆ старѣ̑йшины люді́й, и҆ жерцы̀ и҆ про́чїи лю́дїе і҆ꙋде́йстїи, спартїа́тѡмъ бра́тїи ра́доватисѧ:	«первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися.
7	7
є҆щѐ пре́жде пѡ́сланы бѧ́хꙋ є҆пїстѡ́лїи ко ѻ҆ні́и а҆рхїере́ю ѿ да́рїа ца́рствовавшагѡ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ є҆стѐ бра́тїѧ на̑ша, ꙗ҆́коже списа́нїе содержи́тъ:	Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список.
8	8
и҆ прїѧ̀ ѻ҆ні́а мꙋ́жа по́сланаго сла́внѡ и҆ прїѧ́тъ є҆пїстѡ́лїи, въ ни́хже завѣща́но ѡ҆ споборе́нїи и҆ дрꙋ́жбѣ:	І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу.
9	9
и҆ мы̀ оу҆̀бо не тре́бꙋюще си́хъ, оу҆тѣше́нїе и҆мꙋ́ще ст҃ы̑ѧ кни̑ги, ꙗ҆̀же въ рꙋка́хъ на́шихъ,	Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших,
10	10
покꙋси́хомсѧ посла́ти къ ва́мъ ѡ҆бнови́ти бра́тство и҆ дрꙋ́жбꙋ, є҆́же бы не ѿчꙋжди́тисѧ ва́съ: мнѡ́га бо времена̀ проидо́ша, ѿне́лѣже посла́сте къ на́мъ:	але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас.
11	11
мы̀ оу҆̀бо во всѧ́ко вре́мѧ непреста́ннѡ и҆ въ пра́здники и҆ въ про́чихъ подоба́ющихъ дне́хъ воспомина́емъ ва́съ въ же́ртвахъ, ꙗ҆̀же прино́симъ, и҆ въ моли́твахъ, ꙗ҆́коже подоба́етъ и҆ лѣ́по є҆́сть воспомина́ти бра́тїю:	Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів.
12	12
весели́мсѧ оу҆̀бо ѡ҆ сла́вѣ ва́шей:	Ми радіємо за вашу славу;
13	13
на́съ же ѡ҆быдо́ша мнѡ́ги скѡ́рби и҆ мнѡ́ги бра̑ни, и҆ ра́товаша на́съ ца́рїе, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ:	нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі.
14	14
не хотѣ́хомъ оу҆̀бо стꙋжа́ти ва́мъ и҆ прѡ́чїимъ спобо́рникѡмъ и҆ дрꙋгѡ́мъ на́шымъ во бра́нехъ си́хъ,	Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах,
15	15
и҆мѣ́емъ бо съ нб҃сѐ по́мощь помога́ющꙋю на́мъ, и҆ и҆зба́вихомсѧ ѿ вра̑гъ на́шихъ, и҆ смири́шасѧ вразѝ на́ши:	бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені.
16	16
и҆збра́хомъ оу҆̀бо нꙋми́нїа а҆нтїо́хова сы́на и҆ а҆нтїпа́тра і҆асѡ́нова, и҆ посла́хомъ къ ри́млѧнѡмъ ѡ҆бнови́ти съ ни́ми дрꙋ́жбꙋ и҆ споборе́нїе пре́жнее:	Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.
17	17
заповѣ́дахомъ оу҆̀бо и҆̀мъ и҆ къ ва́мъ поитѝ и҆ поздра́вити ва́съ, и҆ да́ти ва́мъ ѿ на́съ пѡсла́нїѧ ѡ҆ ѡ҆бновле́нїи и҆ ѡ҆ бра́тствѣ на́шемъ:	Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства.
18	18
и҆ нн҃ѣ добрѣ̀ сотворитѐ ѿвѣщава́юще на́мъ на сїѧ̑.	І ви добре зробите, відповівши нам на них».
19	19
И҆ сїѐ списа́нїе посла́нїй, и҆̀хже посла̀ ѻ҆ні́и:	Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]:
20	20
да́рїй ца́рь спартїа́тѡвъ ѻ҆ні́и свѧще́нникꙋ вели́комꙋ ра́доватисѧ:	«Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися.
21	21
ѡ҆брѣ́тесѧ въ писа́нїихъ ѡ҆ спартїа́тѣхъ и҆ і҆ꙋде́ехъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть бра́тїѧ и҆ ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть ѿ ро́да а҆враа́млѧ:	Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового.
22	22
и҆ нн҃ѣ, ѿне́лѣже сїѧ̑ позна́хомъ, до́брѣ сотворитѐ пи́шꙋще на́мъ ѡ҆ ми́рѣ ва́шемъ:	Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.
23	23
и҆ мы́ же восписа́хомъ ва́мъ: ско́ти ва́ши и҆ и҆мѣ́нїе ва́ше на̑ша сꙋ́ть, и҆ ꙗ҆̀же на̑ша ва̑ша сꙋ́ть: повелѣ́хомъ оу҆̀бо, да возвѣстѧ́тъ ва́мъ сїѧ̑.	Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те».
24	24
И҆ слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, ꙗ҆́кѡ возврати́шасѧ нача̑лницы дими́трїєвы съ си́лою мно́гою, па́че не́же пре́жде, ра́товати на́нь,	І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього,
25	25
и҆ и҆зы́де и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ срѣ́те и҆́хъ во а҆маѳі́тстѣй странѣ̀: не бо̀ дадѐ и҆̀мъ вре́мене, да вни́дꙋтъ во странꙋ̀ є҆гѡ̀:	і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.
26	26
и҆ посла̀ созира́тєли въ по́лкъ и҆́хъ: и҆ возврати́шасѧ и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ си́це оу҆строѧ́ютсѧ напа́сти на нѧ̀ но́щїю.	І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч.
27	27
Є҆гда́ же за́йде со́лнце, заповѣ́да і҆ѡнаѳа́нъ свои̑мъ бдѣ́ти и҆ бы́ти во ѻ҆рꙋ́жїи и҆ гото́витисѧ на бра́нь всю̀ но́щь, и҆ поста́ви стра́жы ѡ҆́крестъ полка̀.	Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів.
28	28
И҆ слы́шаша сꙋпоста́ти, ꙗ҆́кѡ гото́въ є҆́сть і҆ѡнаѳа́нъ со свои́ми на бра́нь, и҆ оу҆боѧ́шасѧ и҆ оу҆жасо́шасѧ се́рдцемъ свои́мъ, и҆ возжго́ша ѻ҆гни̑ въ полцѣ̀ свое́мъ и҆ ѿидо́ша.	І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли.
29	29
І҆ѡнаѳа́нъ же и҆ и҆̀же съ ни́мъ бѣ́ша, не позна́ша да́же до оу҆́тра: ви́дѧхꙋ бо ѻ҆гни̑ горѧ́щыѧ.	Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.
30	30
И҆ погна̀ і҆ѡнаѳа́нъ в̾слѣ́дъ и҆́хъ и҆ не дости́же и҆́хъ, преидо́ша бо є҆леѵѳе́рꙋ рѣкꙋ̀.	І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.
31	31
И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆ѡнаѳа́нъ на а҆ра́вы, и҆̀же нарица́хꙋсѧ заведе́є, и҆ поразѝ и҆̀хъ, и҆ взѧ̀ кѡры́сти и҆́хъ.	Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню.
32	32
И҆ воста́въ и҆́де въ дама́скъ и҆ прохожда́ше всю̀ странꙋ̀ тꙋ̀.	Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.
33	33
Сі́мѡнъ же и҆зы́де и҆ прїи́де да́же до а҆скалѡ́на и҆ бли́жнихъ тверды́нь, и҆ оу҆клони́сѧ во і҆ѻппі́ю и҆ взѧ̀ ю҆̀.	І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,
34	34
Слы́ша бо, ꙗ҆́кѡ совѣща́шасѧ тверды́ню преда́ти странѣ̀ дими́трїевѣ, и҆ поста́ви та́мѡ стра́жꙋ, да стрегꙋ́тъ ю҆̀.	бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її.
35	35
И҆ возврати́сѧ і҆ѡнаѳа́нъ, и҆ собра̀ старѣ̑йшины людскі̑ѧ, и҆ совѣща́сѧ съ ни́ми созида́ти тверды̑ни во і҆ꙋде́и	І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,
36	36
и҆ возвы́сити стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ и҆ воздви́гнꙋти высотꙋ̀ ве́лїю междꙋ̀ краегра́дїемъ и҆ гра́домъ, є҆́же бы ѿлꙋчи́ти ѻ҆́ное ѿ гра́да, да бꙋ́детъ сїѐ на оу҆едине́нїи, ꙗ҆́кѡ да ни кꙋпꙋ́ютъ, нижѐ продаю́тъ.	підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу.
37	37
И҆ собра́шасѧ созида́ти гра́дъ, паде́ бо стѣна̀ пото́ка, ꙗ҆́же ѿ восто́ка, и҆ оу҆гото́ваша нарица́емое хафенаѳа̀.	Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу.
38	38
И҆ сі́мѡнъ созда̀ а҆дїдꙋ̀ въ сефи́лѣ и҆ оу҆твердѝ врата̀ и҆ завѡ́ры.	А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39	39
И҆ взыска̀ трѵ́фѡнъ ца́рствовати во а҆сі́и и҆ возложи́ти дїади́мꙋ и҆ простре́ти рꙋ́кꙋ на а҆нтїо́ха царѧ̀,	Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха,
40	40
и҆ оу҆боѧ́сѧ, да не когда̀ не попꙋ́ститъ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ ра́товати бꙋ́детъ на него̀, и҆ взыска̀ пꙋтѝ, є҆́же ꙗ҆́ти і҆ѡнаѳа́на и҆ оу҆би́ти є҆го̀: и҆ воста́въ прїи́де въ веѳса́нъ.	але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.
41	41
И҆ и҆зы́де і҆ѡнаѳа́нъ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ съ четы́редесѧтїю ты̑сѧщїю мꙋже́й и҆збра́нныхъ на ѡ҆полче́нїе и҆ прїи́де въ веѳса́нъ.	І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан.
42	42
И҆ ви́дѣ трѵ́фѡнъ, ꙗ҆́кѡ прїи́де і҆ѡнаѳа́нъ съ вѡ́и мно́гими, и҆ простре́ти на́нь рꙋ́кꙋ оу҆боѧ́сѧ:	Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.
43	43
и҆ воспрїѧ́тъ є҆го̀ че́стнѡ, и҆ поста́ви є҆го̀ пред̾ всѣ́ми дрꙋ̑ги свои́ми, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ да́ры, и҆ заповѣ́да всѣ̑мъ си́ламъ свои̑мъ послꙋ́шати є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ себє̀.	І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому.
44	44
И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нꙋ: вскꙋ́ю оу҆трꙋди́лъ є҆сѝ всѧ̑ лю́ди сїѧ̑, бра́ни не настоѧ́щей на́мъ;	Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна?
45	45
и҆ нн҃ѣ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ въ до́мы своѧ̑, и҆збери́ же себѣ̀ мꙋже́й ма́лѡ, и҆̀же бꙋ́дꙋтъ съ тобо́ю, и҆ прїидѝ со мно́ю во птолемаі́дꙋ, и҆ преда́мъ тебѣ̀ ю҆̀ и҆ про́чыѧ твєрды́ни и҆ си̑лы про́чыѧ, и҆ всѣ́хъ и҆̀же над̾ потре́бами, и҆ возвра́щьсѧ ѿидꙋ̀: сегѡ́ бо ра́ди прїидо́хъ.	Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут.
46	46
И҆ вѣ́ровавъ є҆мꙋ̀, сотворѝ, ꙗ҆́коже речѐ, и҆ ѿпꙋстѝ си̑лы, и҆ ѿидо́ша въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ.	І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську;
47	47
Ѡ҆ста́ви же съ собо́ю трѝ ты́сѧщы мꙋже́й, и҆́хже двѣ̀ ты́сѧщы ѡ҆ста́ви въ галїле́и, ты́сѧща же и҆до́ша съ ни́мъ.	із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.
48	48
Є҆гда́ же вни́де і҆ѡнаѳа́нъ во птолемаі́дꙋ, заключи́ша врата̀ гра̑дскаѧ во птолемаі́дѣ, и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀, и҆ всѣ́хъ вше́дшихъ съ ни́мъ оу҆би́ша мече́мъ.	Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем.
49	49
И҆ посла̀ трѵ́фѡнъ вѡ́и и҆ ко́нники въ галїле́ю и҆ на по́ле вели́кое, є҆́же погꙋби́ти всѣ́хъ дрꙋгѡ́въ і҆ѡнаѳа́новыхъ.	Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном.
50	50
И҆ позна́ша, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́тъ бы́сть і҆ѡнаѳа́нъ и҆ оу҆бїе́нъ и҆ всѝ и҆̀же съ ни́мъ, и҆ оу҆вѣща́ша са́ми себѐ и҆ и҆до́ша оу҆гото́вани на бра́нь.	Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися.
51	51
И҆ ви́дѣша гонѧ́щїи, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ дꙋшѝ и҆̀мъ є҆́сть, и҆ возврати́шасѧ.	І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад.
52	52
И҆ прїидо́ша всѝ съ ми́ромъ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ, и҆ пла́кашасѧ і҆ѡнаѳа́на и҆ сꙋ́щихъ съ ни́мъ, и҆ оу҆боѧ́шасѧ ѕѣлѡ̀, и҆ пла́каше ве́сь і҆и҃ль пла́чемъ ве́лїимъ.	А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.
53	53
И҆ взыска́ша всѝ ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, сокрꙋши́ти и҆̀хъ, рѣ́ша бо:	Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.
54
не и҆мѣ́ютъ нача́лника и҆ помога́ющагѡ: нн҃ѣ оу҆̀бо пора́тꙋемъ и҆̀хъ и҆ ѿи́мемъ ѿ челѡвѣ́къ па́мѧть и҆́хъ.

← Глава́ а҃і

Глава́ г҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт