Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
И҆ слы́ша дими́трїй, ꙗ҆́кѡ падѐ нїкано́ръ и҆ си̑лы є҆гѡ̀ во бра́ни, и҆ приложѝ вакхі́да и҆ а҆лкі́ма па́ки посла́ти во і҆ꙋде́ю, и҆ десны́й ро́гъ съ ни́ми.	Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.
2	2
И҆ и҆до́ша пꙋте́мъ, и҆́же (веде́тъ) въ галга̑лы, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на месалѡ́ѳъ, и҆́же є҆́сть во а҆рви́лѣхъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀, и҆ поби́ша дꙋ́шъ человѣ́ческихъ мно́гѡ.	І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.
3	3
И҆ въ мцⷭ҇ъ пе́рвый лѣ́та сто̀ пѧтьдесѧ́тъ втора́гѡ, пристꙋпи́ша во́ини ко і҆ерⷭ҇ли́мꙋ,	У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,
4	4
и҆ воста́ша и҆ и҆до́ша въ вере́ю въ два́десѧти ты́сѧщахъ мꙋже́й и҆ двѣ̀ ты́сѧщы ко́нникѡвъ.	але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.
5	5
І҆ꙋ́да же бѣ̀ ѡ҆полче́нъ во є҆лаа́сѣ, и҆ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й и҆збра́нныхъ съ ни́мъ.	А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.
6	6
И҆ ви́дѣша мно́жество си́лъ, ꙗ҆́кѡ мнѡ́ги сꙋ́ть, и҆ оу҆страши́шасѧ ѕѣлѡ̀: и҆ и҆збѣго́ша мно́зи ѿ полка̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ то́кмѡ ѻ҆́смь сѡ́тъ мꙋже́й.	Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7	7
И҆ ви́дѣ і҆ꙋ́да, ꙗ҆́кѡ расточи́сѧ по́лкъ є҆гѡ̀, и҆ бра́нь ѡ҆скорблѧ́ше є҆го̀: и҆ сокрꙋши́сѧ се́рдцемъ, ꙗ҆́кѡ не и҆мѣ́ѧше вре́мене собра́ти и҆̀хъ,	Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.
8	8
и҆ ѡ҆слабѣ̀ и҆ речѐ ѡ҆ста́вшымъ: воста́немъ и҆ взы́демъ на сꙋпоста́ты на́шѧ, а҆́ще мо́жемъ ра́товати проти́вꙋ и҆́хъ.	Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.
9	9
И҆ ѿвраща́хꙋ є҆го̀ рекꙋ́ще: не мо́жемъ, но спасе́мъ то́кмѡ дꙋ́шы своѧ̑ нн҃ѣ, и҆ возврати́мсѧ со бра́тїею на́шею, и҆ ѡ҆полчи́мсѧ на ни́хъ: мы́ же ма́ли.	Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.
10	10
И҆ речѐ і҆ꙋ́да: не бꙋ́ди мѝ сотвори́ти ве́щь сїю̀, є҆́же бѣжа́ти ѿ ни́хъ: и҆ а҆́ще прибли́жисѧ вре́мѧ на́ше, оу҆́мремъ мꙋ́жественнѡ ра́ди бра́тїи на́шеѧ и҆ не ѡ҆ста́вимъ вины̀ сла́вѣ на́шей.	Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.
11	11
И҆ воздви́жесѧ си́ла ѿ полка̀ и҆ ста̀ во срѣ́тенїе и҆̀мъ, и҆ разлꙋчи́шасѧ кѡ́нницы на двѣ̀ ча̑сти, и҆ пра́щницы и҆ стрѣлцы̀ пред̾идѧ́хꙋ си́лѣ, и҆ предподви́жницы всѝ си́льнїи.	І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.
12	12
Вакхі́дъ же бѣ̀ на деснѣ́мъ ро́зѣ, и҆ прибли́жисѧ по́лкъ ѿ двою̀ странꙋ̑, и҆ возглаша́хꙋ трꙋба́ми.	Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.
13	13
И҆ вострꙋби́ша, и҆̀же бѧ́хꙋ ѿ страны̀ і҆ꙋ́дины, и҆ ті́и трꙋба́ми: и҆ поколеба́сѧ землѧ̀ ѿ гла́са ѡ҆полче́нїй. и҆ бы́сть бра́нь сраже́на ѿ оу҆́тра да́же до ве́чера.	Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.
14	14
И҆ ви́дѣ і҆ꙋ́да, ꙗ҆́кѡ вакхі́дъ и҆ крѣ́пость полка̀ въ десны́хъ: и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѝ крѣ́пцыи се́рдцемъ:	Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —
15	15
и҆ сотре́сѧ десны́й ро́гъ ѿ ни́хъ, и҆ гна́ше в̾слѣ́дъ и҆́хъ да́же до горы̀ а҆зѡ́та.	і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.
16	16
И҆ сꙋ́щїи въ лѣ́вѣмъ ро́зѣ ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ сотре́сѧ десны́й ро́гъ, и҆ ѡ҆брати́шасѧ по стопа́мъ і҆ꙋ̑динымъ и҆ сꙋ́щихъ съ ни́мъ созадѝ.	Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.
17	17
И҆ ѡ҆тѧгчи́сѧ бра́нь, и҆ падо́ша ꙗ҆́звени мно́зи ѿ си́хъ и҆ ѿ тѣ́хъ:	І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,
18	18
и҆ і҆ꙋ́да падѐ, про́чїи же бѣжа́ша.	впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.
19	19
И҆ взѧ́ста і҆ѡнаѳа́нъ и҆ сі́мѡнъ і҆ꙋ́дꙋ бра́та своего̀ и҆ погребо́ста є҆го̀ во гро́бѣ ѻ҆тє́цъ є҆гѡ̀ въ мѡди́нѣ.	І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.
20	20
И҆ пла́кашасѧ ѡ҆ не́мъ и҆ рыда́ше є҆го̀ ве́сь і҆и҃ль пла́чемъ ве́лїимъ, и҆ сѣ́товахꙋ дни̑ мнѡ́ги и҆ реко́ша:	Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:
21	21
ка́кѡ падѐ си́льный спаса́ѧй і҆и҃лѧ;	як упав сильний, який спасав Ізраїля?
22	22
Прѡ́чаѧ же слове́съ и҆ бра́ней і҆ꙋ́диныхъ и҆ благи́хъ мꙋ́жествъ, и҆̀хже сотворѝ, и҆ вели́чєства є҆гѡ̀, не сꙋ́ть пи̑сана: мнѡ́га бо бѧ́хꙋ ѕѣлѡ̀.	Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23	23
И҆ бы́сть по преставле́нїи і҆ꙋ́динѣ, пронико́ша беззако́ннїи во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ і҆и҃левыхъ, и҆ прозѧбо́ша всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе.	Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.
24	24
Во дни̑ ѡ҆́ны бы́сть гла́дъ вели́къ ѕѣлѡ̀, и҆ ѿстꙋпѝ страна̀ съ ни́ми.	У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.
25	25
И҆ и҆збра̀ вакхі́дъ нечести́выхъ мꙋже́й и҆ поста́ви и҆̀хъ госпо́дїѧми страны̀.	І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.
26	26
И҆ и҆ска́хꙋ и҆ и҆спыта́хꙋ дрꙋгѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ привожда́хꙋ тѣ́хъ къ вакхі́дꙋ: и҆ мстѧ́ше и҆̀мъ и҆ посмѣва́шесѧ и҆̀мъ.	Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.
27	27
И҆ бы́сть ско́рбь вели́ка во і҆и҃ли, ꙗ҆́же не бы́сть ѿ дні́й, въ ни́хже не ꙗ҆ви́сѧ прⷪ҇ро́къ во і҆и҃ли.	І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.
28	28
И҆ собра́шасѧ всѝ дрꙋ́зи і҆ꙋ̑дины и҆ реко́ша і҆ѡнаѳа́нꙋ:	Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:
29	29
ѿне́лѣже бра́тъ тво́й і҆ꙋ́да сконча́сѧ, и҆ мꙋ́жъ подо́бенъ є҆мꙋ̀ нѣ́сть и҆зы́ти проти́вꙋ врагѡ́въ и҆ вакхі́да и҆ враждꙋ́ющихъ ꙗ҆зы́кꙋ на́шемꙋ:	відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.
30	30
нн҃ѣ оу҆̀бо тебѐ дне́сь и҆збра́хомъ, є҆́же бы́ти вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ на́мъ въ нача́лника и҆ вожда̀, є҆́же ра́товати во бра́ни на́шей.	Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.
31	31
И҆ прїѧ̀ і҆ѡнаѳа́нъ во вре́мѧ ѻ҆́но нача́лство и҆ воста̀ вмѣ́стѡ і҆ꙋ́ды бра́та своегѡ̀.	І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.
32	32
И҆ позна̀ вакхі́дъ и҆ и҆ска́ше є҆го̀ оу҆би́ти.	І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.
33	33
И҆ позна̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ сі́мѡнъ бра́тъ є҆гѡ̀ и҆ всѝ и҆̀же съ ни́мъ (бѧ́хꙋ), и҆ побѣго́ша въ пꙋсты́ню ѳекꙋ́е, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ при водѣ̀ рва̀ а҆сфа́ра.	Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.
34	34
И҆ позна̀ вакхі́дъ въ де́нь сꙋббѡ́тъ, и҆ пре́йде са́мъ и҆ всѝ вѡ́и є҆гѡ̀ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на.	Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.
35	35
И҆ посла̀ і҆ѡнаѳа́нъ бра́та своего̀ вожда̀ наро́дꙋ и҆ молѝ навате́ѡвъ дрꙋгѡ́въ свои́хъ предста́вити и҆̀мъ приготовле́нїе и҆́хъ мно́гое.	А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36	36
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове і҆амврі̑ины ѿ мида́вы, и҆ ꙗ҆́ша і҆ѡа́нна и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка и҆мѣ̀, и҆ ѿидо́ша и҆мꙋ́ще та̑.	Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.
37	37
По словесѣ́хъ же си́хъ возвѣсти́ша і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ сі́мѡнꙋ бра́тꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ сы́нове і҆амврі̑ины творѧ́тъ бра́къ вели́кїй и҆ ведꙋ́тъ невѣ́стꙋ ѿ надава́ѳа, дще́рь є҆ди́нагѡ ѿ вели́кихъвельмо́жъ ханаа́нскихъ, съ го́рдостїю ве́лїею.	Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.
38	38
И҆ помѧнꙋ́ша і҆ѡа́нна бра́та своего̀, и҆ взыдо́ша, и҆ скры́шасѧ под̾ сѣ́нїю горы̀:	Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.
39	39
и҆ воздви́гнꙋша ѻ҆́чи своѝ и҆ ви́дѣша, и҆ сѐ, пли́щь и҆ оу҆гото́ванїе мно́гое, и҆ жени́хъ и҆зы́де и҆ дрꙋ́зи є҆гѡ̀ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ бо срѣ́тенїе и҆̀мъ съ тѷмпа̑ны и҆ мꙋсїкі́ами и҆ ѻ҆рꙋ̑жїи мно́гими:	Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.
40	40
и҆ воста́ша на ни́хъ ѿ заса́ды и҆̀же при і҆ѡнаѳа́нѣ и҆ оу҆би́ша и҆̀хъ, и҆ падо́ша ꙗ҆́звени мно́зи, про́чїи же бѣго́ша въ го́рꙋ: и҆ взѧ́ша всѧ̑ коры̑сти и҆́хъ.	Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.
41	41
И҆ ѡ҆брати́сѧ бра́къ въ сѣ́тованїе, и҆ гла́съ мꙋсїкі́и и҆́хъ въ пла́чь.	І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.
42	42
И҆ ѿмсти́ша ѿмще́нїе кро́ве бра́та своегѡ̀ и҆ возврати́шасѧ на бре́гъ і҆ѻрда́нскїй.	Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.
43	43
И҆ слы́ша вакхі́дъ и҆ прїи́де въ де́нь сꙋббѡ́тный да́же до брегѡ́въ і҆ѻрда́нскихъ съ си́лою мно́гою.	І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.
44	44
И҆ речѐ ко свои̑мъ і҆ѡнаѳа́нъ: воста́немъ нн҃ѣ и҆ ѡ҆полчи́мсѧ за дꙋ́шы на́шѧ, нѣ́сть бо дне́сь ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ:	Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.
45	45
се́ бо, бра́нь проти́вꙋ на́съ и҆ созадѝ на́съ: вода́ же і҆ѻрда́нскаѧ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ, и҆ бла́то и҆ лѣ́съ, и҆ нѣ́сть мѣ́ста, є҆́же оу҆клони́тисѧ:	Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.
46	46
нн҃ѣ оу҆̀бо возопі́йте на нб҃о, да и҆зба́витесѧ ѿ рꙋ́къ врагѡ́въ ва́шихъ. и҆ срази́сѧ бра́нь.	Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.
47	47
И҆ прострѐ і҆ѡнаѳа́нъ рꙋ́кꙋ свою̀ оу҆би́ти вакхі́да, и҆ оу҆клони́сѧ и҆ негѡ̀ вспѧ́ть.	І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.
48	48
И҆ вскочѝ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ и҆̀же съ ни́мъ во і҆ѻрда́нъ, и҆ преплыва́хꙋ на ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀, и҆ не преидо́ша по ни́хъ і҆ѻрда́на.	І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.
49	49
И҆ падо́ша ѿ страны̀ вакхі́дины днѐ ѻ҆́нагѡ ꙗ҆́кѡ ты́сѧща мꙋже́й.	Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.
50	50
И҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ созда̀ гра́ды твє́рды во і҆ꙋде́и, тверды́ню во і҆ерїхѡ́нѣ и҆ ꙗ҆́же во є҆ммаꙋ́мѣ и҆ веѳѡрѡ́нѣ, и҆ веѳи́ли и҆ ѳемна́ѳѣ, и҆ фараѳѡ́нѣ и҆ тефѡ́нѣ, со стѣна́ми высо́кими и҆ врата́ми и҆ заво́рами,	І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,
51	51
и҆ поста́ви стра́жꙋ въ ни́хъ, є҆́же враждова́ти і҆и҃лю:	і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.
52	52
и҆ оу҆твердѝ гра́дъ и҆́же въ веѳсꙋ́рѣ, и҆ газа́рꙋ, и҆ краегра́дїе, и҆ поста́ви въ ни́хъ си̑лы и҆ предложе́нїе бра́шенъ:	Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,
53	53
и҆ взѧ̀ сы́ны вождѡ́въ страны̀ въ зало́гъ и҆ посадѝ и҆̀хъ въ краегра́дїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ под̾ стра́жею.	і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54	54
И҆ въ лѣ́то сто̀ пѧтьдесѧ́тъ тре́тїе мцⷭ҇а втора́гѡ, заповѣ́да а҆лкі́мъ разори́ти стѣ́нꙋ двора̀ ст҃ы́хъ внꙋ́треннѧгѡ, и҆ разорѝ дѣла̀ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆ нача̀ разорѧ́ти.	У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.
55	55
Во вре́мѧ ѻ҆́но пораже́нъ бы́сть а҆лкі́мъ, и҆ воспѧти́шасѧ дѣла̀ є҆гѡ̀, и҆ загради́шасѧ оу҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ разслабѣ̀ и҆ не можа́ше ктомꙋ̀ глаго́лати сло́ва и҆ заповѣ́дати ѡ҆ до́мѣ свое́мъ.	Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.
56	56
И҆ оу҆́мре а҆лкі́мъ во вре́мѧ ѻ҆́но съ мꙋ́кою ве́лїею.	І помер Алким у той же час у тяжких муках.
57	57
И҆ ви́дѣ вакхі́дъ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре а҆лкі́мъ, и҆ возврати́сѧ ко царю̀. и҆ оу҆молча̀ землѧ̀ і҆ꙋ́дина лѣ̑та два̀.	Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.
58	58
И҆ совѣща́ша всѝ беззакѡ́нницы рекꙋ́ще: сѐ, і҆ѡнаѳа́нъ и҆ и҆̀же съ ни́мъ въ поко́и ѡ҆бита́ютъ оу҆пова́юще: нн҃ѣ оу҆̀бо наведе́мъ вакхі́да, и҆ поима́етъ и҆̀хъ всѣ́хъ во є҆ди́нꙋ но́щь.	Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.
59	59
И҆ ше́дше совѣща́шасѧ съ ни́мъ.	Пішли і запропонували йому таку пораду.
60	60
И҆ воста̀ и҆тѝ съ си́лою мно́гою и҆ посла̀ є҆пїстѡ́лїи та́й всѣ̑мъ спобори́телємъ є҆гѡ̀, и҆̀же во і҆ꙋде́и, да и҆́мꙋтъ і҆ѡнаѳа́на и҆ сꙋ́щихъ съ ни́мъ. и҆ не возмого́ша, ꙗ҆́кѡ позна́сѧ и҆̀мъ совѣ́тъ и҆́хъ.	Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.
61	61
И҆ ꙗ҆́ша ѿ мꙋже́й страны̀ нача́лникѡвъ ѕло́бы пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й и҆ оу҆би́ша и҆̀хъ.	І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.
62	62
И҆ ѿи́де і҆ѡнаѳа́нъ и҆ сі́мѡнъ и҆ и҆̀же съ ни́ми въ веѳвасі́ю, ꙗ҆́же въ пꙋсты́ни, и҆ созда̀ разорє́наѧ є҆ѧ̀ и҆ оу҆крѣпѝ ю҆̀.	Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.
63	63
И҆ позна̀ вакхі́дъ, и҆ собра̀ всѐ мно́жество своѐ, и҆ сꙋ́щымъ ѿ і҆ꙋде́и возвѣстѝ.	Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,
64	64
И҆ ше́дъ ѡ҆полчи́сѧ на веѳвасі́ю, и҆ воева́ше ю҆̀ дни̑ мнѡ́ги, и҆ сотворѝ миха̑ны.	прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.
65	65
И҆ ѡ҆ста́ви і҆ѡнаѳа́нъ сі́мѡна бра́та своего̀ во гра́дѣ, и҆ и҆зы́де во странꙋ̀, и҆ и҆зы́де въ числѣ̀.	Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,
66	66
И҆ поразѝ ѻ҆доми́ра и҆ бра́тїю є҆гѡ̀ и҆ сынѡ́въ фасїрѡ́нихъ въ жили́щихъ и҆́хъ, и҆ нача̀ и҆збива́ти и҆ восходи́ти въ си́лахъ.	й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.
67	67
Сі́мѡнъ же и҆ и҆̀же съ ни́мъ и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да и҆ пожго́ша миха̑ны,	Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,
68	68
и҆ ра́товахꙋ проти́вꙋ вакхі́да, и҆ сотре́сѧ ѿ ни́хъ, и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́хꙋ є҆го̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ совѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ похо́дъ є҆гѡ̀ вотщѐ.	і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.
69	69
И҆ прогнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю на мꙋже́й беззако́нныхъ, совѣ́товавшихъ є҆мꙋ̀ прїитѝ во странꙋ̀, и҆ оу҆бѝ ѿ ни́хъ мно́гихъ, и҆ совѣща́сѧ ѿитѝ въ зе́млю свою̀.	Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.
70	70
И҆ позна̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ посла̀ къ немꙋ̀ старѣ́йшинъ соста́витими́ръ съ ни́мъ и҆ ѿда́ти и҆̀мъ плѣ́нъ.	Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.
71	71
И҆ прїѧ̀, и҆ сотворѝ по словесє́мъ є҆гѡ̀, и҆ клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ не и҆ска́ти є҆мꙋ̀ ѕла̀ во всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆гѡ̀.	Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого
72	72
И҆ ѿдадѐ є҆мꙋ̀ плѣ́нъ, є҆го́же пре́жде плѣнѝ ѿ землѝ і҆ꙋ́дины: и҆ возвра́щьсѧ ѿи́де въ зе́млю свою̀ и҆ не приложѝ ктомꙋ̀ прїитѝ въ предѣ́лы и҆́хъ.	і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.
73	73
И҆ преста̀ ме́чь ѿ і҆и҃лѧ. и҆ ѡ҆бита̀ і҆ѡнаѳа́нъ въ махма́сѣ: и҆ нача̀ і҆ѡнаѳа́нъ сꙋди́ти лю́ди и҆ и҆стребѝ нечести́выхъ ѿ і҆и҃лѧ.	І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.

← Глава́ и҃

Глава́ і҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт