Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ воста̀ і҆ꙋ́да нарица́емый маккаве́й сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2	2
И҆ помога́хꙋ є҆мꙋ̀ всѝ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ всѝ є҆ли́цы прилѣпи́шасѧ ко ѻ҆тцꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆полча́хꙋсѧ ѡ҆полче́нїемъ і҆и҃ль съ весе́лїемъ.	І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3	3
И҆ распространѝ сла́вꙋ лю́демъ свои̑мъ: и҆ ѡ҆блече́сѧ въ бронѧ̀ ꙗ҆́кѡ и҆споли́нъ и҆ препоѧ́сасѧ ѻ҆рꙋ́жїемъ свои́мъ бра́ннымъ, и҆ соста́ви ра̑ти, защища́ѧ ѡ҆полчє́нїѧ мече́мъ свои́мъ,	Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4	4
и҆ оу҆подо́бисѧ львꙋ̀ въ дѣ́лѣхъ свои́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ рыка́ющь въ лови́твѣ:	він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5	5
и҆ погна̀ беззакѡ́нныѧ и҆зслѣ́дꙋѧй, и҆ смꙋща́ющихъ лю́ди є҆гѡ̀ пожжѐ пла́менемъ.	він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6	6
И҆ слѧко́шасѧ беззако́ннїи ѿ стра́ха є҆гѡ̀, и҆ всѝ дѣ́лателє беззако́нїѧ смѧто́шасѧ, и҆ благопоспѣ́шно бы́ти спасе́нїе рꙋко́ю є҆гѡ̀.	І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7	7
И҆ ѡ҆горчѝ цари̑ мнѡ́ги и҆ возвеселѝ і҆а́кѡва въ дѣ́лѣхъ свои́хъ, и҆ да́же до вѣ́ка па́мѧть є҆гѡ̀ во благослове́нїе:	Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8	8
и҆ про́йде гра́ды і҆ꙋ̑дины, и҆ погꙋбѝ нечести́выхъ ѿ ни́хъ, и҆ ѿвратѝ гнѣ́въ ѿ і҆и҃лѧ,	пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9	9
и҆ и҆мени́тъ бы́сть да́же до послѣ́днихъ землѝ, и҆ собра̀ погиба́ющихъ.	і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10	10
А҆поллѡ́нїй же собра̀ ꙗ҆зы́ки и҆ ѿ самарі́и си́лꙋ ве́лїю, є҆́же ра́товати на і҆и҃лѧ.	Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11	11
И҆ оу҆вѣ́да і҆ꙋ́да и҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀, и҆ поразѝ є҆го̀ и҆ оу҆бѝ того̀: и҆ падо́ша ꙗ҆́звенїи мно́зи, а҆ про́чїи оу҆бѣго́ша.	Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12	12
И҆ взѧ̀ коры̑сти и҆́хъ, и҆ ме́чь а҆поллѡ́нїевъ ѿѧ̀ і҆ꙋ́да, и҆ бы́сть вою́ѧ и҆́мъ всѧ̑ дни̑.	І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13	13
И҆ оу҆слы́ша сирѡ́нъ нача́лникъ во́євъ сѵ́рскихъ, ꙗ҆́кѡ собра̀ і҆ꙋ́да совокꙋпле́нїе и҆ цр҃ковь вѣ́рныхъ съ ни́мъ и҆сходѧ́щихъ на бра́нь,	І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14	14
и҆ речѐ: сотворю̀ себѣ̀ и҆́мѧ, и҆ просла́влюсѧ въ ца́рствїи, и҆ поборю̀ і҆ꙋ́дꙋ и҆ сꙋ́щихъ съ ни́мъ и҆ оу҆ничижа́ющихъ сло́во царе́во.	і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15	15
(и҆ оу҆гото́васѧ) и҆ приложѝ є҆́же взы́ти: и҆ взы́де съ ни́мъ по́лкъ нечести́выхъ крѣ́покъ помощѝ є҆мꙋ̀ и҆ сотвори́ти ѿмще́нїе на сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ.	І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16	16
И҆ прибли́жисѧ да́же до восхо́да веѳѡрѡ́нска: и҆ и҆зы́де і҆ꙋ́да во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ въ ма́лѣ.	Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17	17
Є҆гда́ же оу҆ви́дѣша по́лкъ грѧдꙋ́щїй во срѣ́тенїе и҆̀мъ, рѣ́ша і҆ꙋ́дѣ: ка́кѡ мо́жемъ въ ма́лѣ сꙋ́ще ѡ҆полча́тисѧ проти́вꙋ мно́жества толи́кагѡ крѣ́пкагѡ; и҆ мы̀ оу҆трꙋжде́ни є҆смы̀ посто́мъ дне́сь.	які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18	18
И҆ речѐ і҆ꙋ́да: оу҆до́бь є҆́сть ѡ҆б̾ѧ́ти мно́гихъ рꙋко́ю ма́лыхъ: и҆ нѣ́сть ра́знствїѧ пред̾ бг҃омъ нбⷭ҇нымъ спⷭ҇тѝ во мно́гихъ и҆лѝ въ ма́лыхъ:	Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19	19
ꙗ҆́кѡ не во мно́жествѣ во́євъ ѡ҆долѣ́нїе бра́ни є҆́сть, то́кмѡ ѿ нб҃сѐ крѣ́пость:	бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20	20
сі́и грѧдꙋ́тъ къ на́мъ во мно́жествѣ оу҆кори́зны и҆ беззако́нїѧ, є҆́же и҆сто́ргнꙋти на́съ и҆ жєны̀ на́шѧ и҆ ча̑да на̑ша, є҆́же взѧ́ти коры̑сти на́шѧ,	Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21	21
мы́ же ѡ҆полча́емсѧ за дꙋ́шы на́шѧ и҆ зако́ны на́шѧ:	а ми боремося за душі наші і закони наші.
22	22
и҆ са́мъ гдⷭ҇ь сокрꙋши́тъ и҆̀хъ пред̾ лице́мъ на́шимъ, вы́ же не оу҆страши́тесѧ и҆́хъ.	Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23	23
Ꙗ҆́коже преста̀ глаго́лати, и҆ наскочѝ на ни́хъ внеза́пꙋ, и҆ сотре́сѧ сирѡ́нъ и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ пред̾ ни́мъ:	Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24	24
и҆ погна̀ є҆го̀ въ низхожде́нїе веѳѡрѡ́на да́же до по́лѧ: и҆ падо́ша ѿ ни́хъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́смь сѡ́тъ мꙋже́й, про́чїи же побѣго́ша въ зе́млю фѷлїсті́млю.	І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25	25
И҆ нападѐ стра́хъ і҆ꙋ́динъ и҆ бра́тїи є҆гѡ̀ и҆ боѧ́знь на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ.	І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26	26
И҆ до́йде до царѧ̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ ѡ҆полче́нїихъ і҆ꙋ́диныхъ повѣ́дахꙋ всѝ ꙗ҆зы́цы.	Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27	27
Є҆гда́ же оу҆слы́ша ца́рь а҆нтїо́хъ словеса̀ сїѧ̑, разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю, и҆ посла́въ собра̀ си̑лы всѧ̑ ца́рства своегѡ̀, по́лкъ крѣ́покъ ѕѣлѡ̀:	Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28	28
и҆ ѿве́рзе сокро́вище своѐ, и҆ дадѐ ѡ҆бро́ки во́инѡмъ свои̑мъ на лѣ́то, и҆ заповѣ́да и҆̀мъ въ лѣ́то бы́ти готѡ́вымъ на всѧ́кꙋ потре́бꙋ.	і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29	29
И҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ̀ сребро̀ ѿ сокро́вищъ, и҆ да̑ни ѿ стра́нъ ма̑лы, ра́ди несогла́сїѧ и҆ ꙗ҆́звы, ꙗ҆̀же сотворѝ на землѝ, да во́зметъ закѡ́ннаѧ, ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ ѿ пе́рвыхъ дні́й.	Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30	30
И҆ оу҆страши́сѧ, да не вознеимѣ́етъ є҆ди́ною и҆ два́жды въ росхо́ды и҆ даѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же даѧ́ше пре́жде простра́нною рꙋко́ю, и҆ и҆збы́точествова па́че царе́й бы́вшихъ пре́жде.	І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31	31
И҆ смѧте́сѧ дꙋше́ю свое́ю ѕѣлѡ̀, и҆ оу҆мы́сли и҆тѝ въ персі́дꙋ и҆ прїѧ́ти да̑ни ѿ стра́нъ и҆ собра́ти сребра̀ мно́гѡ.	Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32	32
И҆ ѡ҆ста́ви лѷсі́ю человѣ́ка сла́вна и҆ ѿ ро́да ца́рска над̾ вещьмѝ ца́рскими, ѿ рѣкѝ є҆ѵфра́та да́же до предѣ̑лъ є҆гѵ́петскихъ:	А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33	33
и҆ пита́ти а҆нтїо́ха сы́на своего̀, до́ндеже возврати́тсѧ са́мъ.	також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34	34
И҆ предадѐ є҆мꙋ̀ по́лъ си́лы и҆ слонѡ́въ и҆ заповѣ́да є҆мꙋ̀ ѡ҆ всѣ́хъ, и҆́хже совѣща̀, и҆ ѡ҆ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ꙋде́и и҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ,	і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35	35
посла́ти на ни́хъ си́лꙋ, є҆́же сокрꙋши́ти и҆ и҆сто́ргнꙋти крѣ́пость і҆и҃левꙋ и҆ ѡ҆ста́нокъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ ѿѧ́ти па́мѧть и҆́хъ ѿ мѣ́ста,	щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36	36
и҆ всели́ти сынѡ́въ и҆норо́дныхъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ и҆́хъ, и҆ по жре́бїю раздѣли́ти зе́млю и҆́хъ.	і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37	37
И҆ ца́рь взѧ̀ по́лъ си́лы ѡ҆ста́вшихъ и҆ и҆зы́де ѿ а҆нтїохі́и ѿ гра́да ца́рства своегѡ̀, лѣ́та сто̀ четы́редесѧть седма́гѡ: и҆ пре́йде є҆ѵфра́тъ рѣкꙋ̀ и҆ прохожда́ше въ вы̑шнїѧ страны̑.	Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38	38
И҆ и҆збра̀ лѷсі́а птоломе́а сы́на дорѷме́нова, и҆ нїкано́ра, и҆ горгі́ю мꙋ́жы си̑льныѧ ѿ дрꙋгѡ́въ царе́выхъ.	Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39	39
И҆ посла̀ съ ни́ми четы́редесѧть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ се́дмь ты́сѧщъ ко́нникѡвъ, є҆́же и҆тѝ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ и҆ растли́ти ю҆̀ по словесѝ ца́рскꙋ.	і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40	40
И҆ ѿидо́ша со все́ю си́лою свое́ю, и҆ прїидо́ша, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ бли́з̾ а҆ммаꙋ́ма на землѝ полево́й.	Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41	41
И҆ слы́шаша кꙋпцы̀ страны̀ тоѧ̀ и҆́мѧ и҆́хъ, и҆ взѧ́ша сребро̀ и҆ зла́то мно́го ѕѣлѡ̀ и҆ ѻ҆́троки: и҆ прїидо́ша въ станы̀, да во́змꙋтъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ рабы̑, и҆ приложи́шасѧ къ ни̑мъ вѡ́и сѵ́рскїѧ и҆ землѝ и҆ноплеме́нникѡвъ.	Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42	42
И҆ ви́дѣ і҆ꙋ́да и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жишасѧ ѕла̑ѧ, и҆ вѡ́и ѡ҆полча́хꙋсѧ въ предѣ́лѣхъ и҆́хъ: и҆ позна́ша словеса̀ царє́ва, ꙗ҆̀же повелѣ̀ лю́демъ сотвори́ти въ погꙋбле́нїе и҆ сконча́нїе.	Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43	43
И҆ речѐ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: воста́немъ за и҆стребле́нїе люді́й на́шихъ и҆ ѡ҆полчи́мсѧ за лю́ди на́шѧ и҆ ст҃ы̑ѧ.	І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44	44
И҆ собра́сѧ со́нмъ є҆́же бы́ти готѡ́вымъ на бра́нь и҆ є҆́же моли́тисѧ и҆ проси́ти ми́лости и҆ щедро́тъ.	І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45	45
И҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ бѣ̀ неѡбита́емь а҆́ки пꙋсты́нѧ: не бѣ̀ входѧ́й и҆ и҆сходѧ́й ѿ порожде́нїй є҆гѡ̀, и҆ ст҃ы́нѧ попра́на, и҆ сы́нове и҆норо́дныхъ въ краегра́дїи, бы́сть ѡ҆бита́лище ꙗ҆зы́кѡмъ: и҆ взѧ́сѧ весе́лїе ѿ і҆а́кѡва, и҆ ѡ҆скꙋдѣ̀ (тꙋ̀) сопѣ́ль и҆ гꙋ́сли.	Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46	46
И҆ собра́шасѧ и҆ прїидо́ша въ массифꙋ̀ прѧ́мѡ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, поне́же мѣ́сто моли́твы въ массифѣ̀ пе́рвѣе і҆и҃лю.	Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47	47
И҆ пости́шасѧ тогѡ̀ днѐ, и҆ ѡ҆блеко́шасѧ во врє́тища, и҆ пе́пелъ посы́паша на главы̑ своѧ̑, и҆ растерза́ша ѡ҆дѣѧ̑нїѧ своѧ̑,	І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48	48
и҆ распростро́ша кни́гꙋ зако́на, ѡ҆ ни́хже и҆спыта́хꙋ ꙗ҆зы́цы написа́ти на ни́хъ подѡ́бїѧ і҆́дѡлъ свои́хъ,	розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49	49
и҆ принесо́ша ри̑зы свѧти́тєлскїѧ и҆ перворѡ́днаѧ и҆ десѧти̑ны: и҆ воздви́гнꙋша назїре́євъ, и҆̀же напо́лниша дни̑,	і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50	50
и҆ возопи́ша гла́сомъ (ве́лїимъ) на нб҃о, рекꙋ́ще: что̀ сотвори́мъ си̑мъ и҆ ка́мѡ и҆̀хъ ѿведе́мъ;	і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51	51
и҆ ст҃а̑ѧ твоѧ̑ попра́шасѧ и҆ ѡ҆скверни́шасѧ, и҆ свѧще́нницы твоѝ въ ско́рби и҆ въ смире́нїи:	Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52	52
и҆ сѐ, ꙗ҆зы́цы собра́шасѧ на ны̀, да расто́ргнꙋтъ на́съ: ты̀ вѣ́си, ꙗ҆̀же помышлѧ́ютъ на на́съ:	І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53	53
ка́кѡ возмо́жемъ ста́ти пред̾ лице́мъ и҆́хъ, а҆́ще не ты̀ помо́жеши на́мъ;	Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54	54
И҆ вострꙋби́ша трꙋба́ми и҆ возопи́ша гла́сомъ ве́лїимъ.	І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55	55
И҆ посе́мъ поста́ви і҆ꙋ́да воевѡ́ды люді́й, ты́сѧщники и҆ со́тники, и҆ пѧтьдесѧ́тники и҆ десѧтонача́лники.	Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56	56
И҆ реко́ша созида́ющымъ до́мы и҆ ѡ҆брꙋча́ющымъ жєны̀, и҆ насажда́ющымъ вїногра́ды и҆ боѧзли̑вымъ возврати́тисѧ комꙋ́ждо въ до́мъ сво́й по зако́нꙋ.	І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57	57
И҆ воздви́жесѧ по́лкъ и҆ ѡ҆полчи́сѧ на ю҆́гъ а҆ммаꙋ́ма.	Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58	58
И҆ речѐ і҆ꙋ́да: препоѧ́шитесѧ, и҆ бꙋ́дите въ сы́ны си̑льны, и҆ бꙋ́дите гото́ви въ заꙋ́трїе ѡ҆полчи́тисѧ на ꙗ҆зы́ки сїѧ̑, и҆̀же собра́шасѧ на ны̀ растерза́ти на́съ и҆ ст҃а̑ѧ на̑ша:	І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59	59
ꙗ҆́кѡ лꙋ́чше є҆́сть на́мъ оу҆мре́ти въ бра́ни, не́же ви́дѣти ѕла̑ѧ люді́й на́шихъ и҆ ст҃ы́хъ:	Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60	60
и҆ ꙗ҆́коже во́лѧ бꙋ́детъ на нб҃сѝ, та́кѡ сотвори́тъ.	А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт