Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ а҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
И҆ ца́рь є҆гѵ́петскїй собра̀ си́лꙋ мно́гꙋ а҆́ки песо́къ, и҆́же вскра́й мо́рѧ, и҆ корабли̑ мнѡ́ги: и҆ и҆ска́ше ѡ҆блада́ти ца́рство а҆леѯа́ндрово ле́стїю и҆ приложи́ти є҆̀ къ ца́рствꙋ своемꙋ̀.	Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.
2	2
И҆ и҆зы́де въ сѷрі́ю словесы̀ ми́рными, и҆ ѿверза́хꙋ є҆мꙋ̀ и҆̀же ѿ градѡ́въ и҆ срѣта́хꙋ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь бѣ̀ а҆леѯа́ндра царѧ̀ срѣта́ти є҆го̀, занѐ бѧ́ше те́сть є҆гѡ̀.	Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.
3	3
Є҆гда́ же вхожда́ше во гра́ды, птоломе́й поставлѧ́ше си̑лы на стра́жꙋ въ ко́емждо гра́дѣ.	Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.
4	4
Є҆гда́ же прибли́жисѧ ко а҆зѡ́тꙋ, показа́ша є҆мꙋ̀ ка́пище дагѡ́ново сожже́но, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆гѡ̀ разорє́ны, и҆ тѣлеса̀ пове́ржєна, и҆ побїе́ныхъ, и҆̀хже побѝ во бра́ни: смета́ша бо ѧ҆̀ въ кꙋ̑пы и҆́хъ при пꙋтѝ є҆гѡ̀.	Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,
5	5
И҆ повѣ́даша царю̀, ꙗ҆̀же сотворѝ і҆ѡнаѳа́нъ, є҆́же бы возненави́дѣти є҆го̀. и҆ оу҆молча̀ ца́рь.	і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.
6	6
И҆ срѣ́те і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ во і҆ѻппі́и со сла́вою, и҆ цѣлова́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га и҆ почи́ста тꙋ̀.	Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.
7	7
И҆ и҆́де і҆ѡнаѳа́нъ со царе́мъ да́же до рѣкѝ нарица́емыѧ є҆леѵѳе́ра, и҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.
8	8
Ца́рь же птоломе́й ѡ҆госпо́дствова гра̑ды примо́рскими да́же до селеѵкі́и примо́рскїѧ и҆ размышлѧ́ше на а҆леѯа́ндра совѣ́ты лꙋка̑вы.	Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.
9	9
И҆ посла̀ старѣ́йшинъ къ дими́трїю царю̀, глаго́лѧ: прїидѝ, соста́вимъ междꙋ̀ на́ма завѣ́тъ, и҆ да́мъ тебѣ̀ дще́рь мою̀, ю҆́же и҆́мать а҆леѯа́ндръ, и҆ ца́рствовати и҆́маши во ца́рствїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀:	І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.
10	10
раска́ѧхсѧ бо да́въ є҆мꙋ̀ дще́рь мою̀, и҆ска́ше бо мѧ̀ оу҆би́ти.	Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.
11	11
И҆ похꙋ́ли є҆го̀ ра́ди похотѣ́нїѧ ца́рства є҆гѡ̀.	Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.
12	12
И҆ ѿѧ́въ дще́рь свою̀, дадѐ ю҆̀ дими́трїю и҆ ѿчꙋжди́сѧ ѿ а҆леѯа́ндра, и҆ ꙗ҆ви́сѧ вражда̀ и҆́хъ.	І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.
13	13
И҆ вни́де птоломе́й во а҆нтїохі́ю и҆ возложѝ двѣ̀ дїади̑мы на главꙋ̀ свою̀, а҆сі́йскꙋю и҆ є҆гѵ́петскꙋю.	І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.
14	14
А҆леѯа́ндръ же ца́рь бѣ̀ въ кїлїкі́и во времена̀ ѻ҆́на, поне́же ѿмета́хꙋсѧ и҆̀же ѿ мѣ́стъ ѻ҆́ныхъ.	Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.
15	15
И҆ слы́ша а҆леѯа́ндръ и҆ прїи́де на́нь бра́нїю: и҆ и҆зведѐ птоломе́й си́лꙋ, и҆ срѣ́те є҆го̀ рꙋко́ю крѣ́пкою, и҆ прогна̀ є҆го̀.	Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.
16	16
И҆ побѣжѐ а҆леѯа́ндръ во а҆раві́ю защи́титисѧ та́мѡ: ца́рь же птоломе́й вознесе́сѧ.	І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.
17	17
И҆ оу҆сѣ́кнꙋ завдїи́ль а҆раві́тинъ главꙋ̀ а҆леѯа́ндровꙋ и҆ посла̀ птоломе́ю.	Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.
18	18
И҆ ца́рь птоломе́й оу҆́мре въ тре́тїй де́нь, и҆ сꙋ́щїи въ тверды́нехъ погибо́ша ѿ сꙋ́щихъ въ тверды́нехъ.	Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.
19	19
И҆ воцари́сѧ дими́трїй въ лѣ́то сто̀ шестьдесѧ́тъ седмо́е.	І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.
20	20
Во дни̑ ѡ҆́ны собра̀ і҆ѡнаѳа́нъ сꙋ́щихъ ѿ і҆ꙋде́и, да вою́ютъ краегра́дїе, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ на ѻ҆́ное миха̑ны мнѡ́ги.	У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.
21	21
И҆ и҆до́ша нѣ́цыи ненави́дѧщїи ꙗ҆зы́ка и҆́хъ, мꙋ́жїе беззакѡ́нницы, ко царю̀ дими́трїю и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ і҆ѡнаѳа́нъ ѡ҆бстои́тъ краегра́дїе.	Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.
22	22
И҆ слы́шавъ разгнѣ́васѧ: є҆гда́ же слы́ша, ско́рѡ прїи́де во птолемаі́дꙋ и҆ написа̀ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ, да не ѡ҆бстои́тъ краегра́дїѧ, но да и҆́детъ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ тща́телнѡ во птолемаі́дꙋ, є҆́же бесѣ́довати съ ни́мъ.	Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.
23	23
Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, повелѣ̀ ѡ҆бстоѧ́ти, и҆ и҆збра̀ ѿ старѣ́йшинъ і҆и҃левыхъ и҆ і҆ере́євъ, и҆ вдаде́сѧ въ бѣ́дство:	Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.
24	24
и҆ взѧ́въ зла́то и҆ сребро̀ и҆ ри̑зы и҆ и҆́ны да́ры мнѡ́ги, и҆́де ко царю̀ во птолемаі́дꙋ и҆ ѡ҆брѣ́те благода́ть пред̾ ни́мъ.	Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.
25	25
И҆ клевета́хꙋ на него̀ нѣ́цыи беззако́ннїи ѿ ꙗ҆зы́ка (є҆гѡ̀).	І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,
26	26
И҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ ца́рь, ꙗ҆́коже сотвори́ша є҆мꙋ̀, и҆̀же пре́жде є҆гѡ̀ бы́ша, и҆ возвы́си є҆го̀ пред̾ всѣ́ми дрꙋ̑ги свои́ми,	але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,
27	27
и҆ поста́ви є҆го̀ нача́лника свѧще́нствꙋ, и҆ є҆ли̑ка и҆́на и҆мѣ́ѧше пре́жде честна̑ѧ, и҆ сотворѝ є҆го̀ въ пе́рвыхъ дрꙋзѣ́хъ бы́ти.	й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.
28	28
И҆ молѝ і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ сотвори́ти і҆ꙋде́ю безда́ннꙋ, и҆ трѝ топа̑рхїи, и҆ самарі́ю, и҆ ѡ҆бѣща̀ є҆мꙋ̀ три́ста тала̑нтъ.	І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.
29	29
И҆ оу҆го́дно бы́сть царю̀, и҆ написа̀ і҆ѡнаѳа́нꙋ є҆пїстѡ́лїи ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ, и҆мѣ́ющыѧ ѡ҆́бразъ сицевы́й:	Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:
30	30
ца́рь дими́трїй бра́тꙋ і҆ѡнаѳа́нꙋ ра́доватисѧ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскомꙋ:	«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.
31	31
списа́нїе є҆пїсто́лїи, ю҆́же писа́хомъ ласѳе́нꙋ сро́дникꙋ на́шемꙋ ѡ҆ ва́съ, писа́хомъ и҆ къ ва́мъ, да вѣ́сте:	Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.
32	32
ца́рь дими́трїй ласѳе́нꙋ ѻ҆тцꙋ̀ ра́доватисѧ:	Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.
33	33
ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ дрꙋгѡ́мъ на́шымъ и҆ сохранѧ́ющымъ ꙗ҆̀же къ на́мъ пра́вєднаѧ сꙋди́хомъ благосотвори́ти, ра́ди благопрїѧ́тства и҆́хъ къ на́мъ:	Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.
34	34
оу҆ста́вихомъ оу҆̀бо и҆̀мъ предѣ́лы і҆ꙋдє́йскїѧ и҆ трѝ страны̑, а҆фере́мꙋ, лѵ́ддꙋ и҆ рамаѳе́мъ, и҆̀же приложи́шасѧ і҆ꙋде́и ѿ самарі́и, и҆ всѧ̑ надлєжа́щаѧ къ ни̑мъ, всѣ̑мъ жрꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, вмѣ́стѡ ца́рскихъ, и҆̀хже взима́ше ца́рь ѿ ни́хъ пе́рвѣе на всѧ́ко лѣ́то ѿ жи̑тъ землѝ и҆ ѿ ѻ҆воще́й древе́сныхъ,	Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,
35	35
и҆ и҆́на надлєжа́щаѧ на́мъ ѿнн҃ѣ десѧти́нъ и҆ да́ней надлежа́щихъ на́мъ, и҆ со́ли точи̑ла, и҆ принадлежа́щихъ на́мъ вѣнцє́въ,	і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.
36	36
всѧ̑ ще́дрѡ ѡ҆ставлѧ́емъ и҆̀мъ, и҆ ничто́же ѿ си́хъ ѿи́метсѧ ѿнн҃ѣ и҆ въ вѣ́чное вре́мѧ:	І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.
37	37
нн҃ѣ оу҆̀бо прилѣжи́те сотвори́ти си́хъ списа́нїе, и҆ да да́стсѧ і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ да положи́тсѧ въ горѣ̀ ст҃ѣ́й въ мѣ́стѣ че́стнѣ.	Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».
38	38
И҆ ви́дѣ дими́трїй ца́рь, ꙗ҆́кѡ оу҆тиши́сѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ, и҆ ничто̀ є҆мꙋ̀ проти́витсѧ, и҆ ѿпꙋстѝ всѧ̑ вѡ́и своѧ̑ коего́ждо въ мѣ́сто своѐ, кромѣ̀ чꙋжди́хъ си́лъ, и҆̀хже собра̀ ѿ ѻ҆стровѡ́въ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ враждова́хꙋ є҆мꙋ̀ всѧ̑ си̑лы ѻ҆тцє́въ є҆гѡ̀.	І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.
39	39
Трѵ́фѡнъ же бѣ̀ ѿ а҆леѯа́ндровыхъ пе́рвѣе, и҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ си́лы ро́пщꙋтъ на дими́трїа, и҆ и҆́де ко є҆малкꙋ́ю а҆раві́тинꙋ, и҆́же воспита̀ а҆нтїо́ха дѣ́тище а҆леѯа́ндрово:	Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;
40	40
и҆ прилѣжа́ше є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ да да́стъ є҆мꙋ̀ є҆̀, да воцари́тъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ дими́трїй, и҆ враждꙋ̀, є҆́юже враждꙋ́ютъ на́нь си̑лы є҆гѡ̀, и҆ пребы́сть тꙋ̀ дни̑ мнѡ́ги.	і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.
41	41
И҆ посла̀ і҆ѡнаѳа́нъ ко дими́трїю царю̀, да и҆ждене́тъ сꙋ́щихъ во краегра́дїи и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ и҆̀же въ тверды́нехъ: бѧ́хꙋ бо вою́юще і҆и҃лѧ.	І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.
42	42
И҆ посла̀ дими́трїй ко і҆ѡнаѳа́нꙋ глаго́лѧ: не то́кмѡ сїѧ̑ сотворю̀ тебѣ̀ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ твоемꙋ̀, но и҆ сла́вою просла́влю тѧ̀ и҆ ꙗ҆зы́къ тво́й, а҆́ще благовре́менство полꙋчꙋ̀:	Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.
43	43
нн҃ѣ оу҆̀бо пра́вѡ сотвори́ши, а҆́ще по́слеши мѝ мꙋже́й спобора́ющихъ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ша всѝ вѡ́и моѝ.	Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.
44	44
И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й си́льныхъ крѣ́постїю во а҆нтїохі́ю, и҆ прїидо́ша ко царю̀, и҆ возвесели́сѧ ца́рь ѡ҆ прише́ствїи и҆́хъ.	І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.
45	45
И҆ собра́шасѧ и҆̀же ѿ гра́да въ среди́нꙋ гра́да сто̀ два́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ совѣща́хꙋсѧ оу҆би́ти царѧ̀.	Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.
46	46
И҆ бѣжа̀ ца́рь во дво́ръ, и҆ ѡ҆б̾ѧ́ша и҆̀же бѣ́хꙋ ѿ гра́да пꙋти̑ гра̑дскїѧ, и҆ нача́ша би́тисѧ.	Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.
47	47
И҆ призва̀ ца́рь і҆ꙋдеѡ́въ на по́мощь, и҆ собра́шасѧ всѝ вкꙋ́пѣ къ немꙋ̀: и҆ расточи́шасѧ всѝ по гра́дꙋ,	Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,
48	48
и҆ оу҆би́ша во гра́дѣ въ то́й де́нь сто̀ ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ сожго́ша гра́дъ, и҆ взѧ́ша коры̑сти мнѡ́ги во ѡ҆́нъ де́нь и҆ и҆зба́виша царѧ̀.	і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.
49	49
И҆ ви́дѣша и҆̀же бѧ́хꙋ ѿ гра́да, ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша і҆ꙋде́є гра́дъ, ꙗ҆́коже хотѣ́ша, и҆ и҆знемого́ша мы́сльми свои́ми, и҆ возопи́ша ко царю̀ съ моле́нїемъ, глаго́люще:	І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:
50	50
да́ждь на́мъ десни́цꙋ, и҆ да преста́нꙋтъ і҆ꙋде́є ра́товати на́съ и҆ гра́дъ.	прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.
51	51
И҆ поверго́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑ и҆ сотвори́ша ми́ръ. И҆ просла́вишасѧ і҆ꙋде́є пред̾ царе́мъ и҆ пред̾ всѣ́ми и҆̀же во ца́рствїи є҆гѡ̀, и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆мѣ́юще коры̑сти мнѡ́ги.	І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.
52	52
И҆ сѣ́де дими́трїй ца́рь на престо́лѣ ца́рства своегѡ̀, и҆ оу҆поко́исѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ.	І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.
53	53
И҆ солга̀ всѧ̑ є҆ли̑ка речѐ, и҆ ѿчꙋжди́сѧ і҆ѡнаѳа́на, и҆ не воздадѐ є҆мꙋ̀ по благотворе́нїємъ, ꙗ҆̀же воздадѐ є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆скорбѝ є҆го̀ ѕѣлѡ̀.	Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.
54	54
По си́хъ же возврати́сѧ трѵ́фѡнъ и҆ а҆нтїо́хъ съ ни́мъ ѻ҆́трочищь ю҆́ный: и҆ воцари́сѧ и҆ возложѝ дїади́мꙋ.	Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.
55	55
И҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѝ вѡ́и, и҆̀хже расточѝ дими́трїй, и҆ ра́товаша проти́вꙋ є҆гѡ̀, и҆ побѣжѐ и҆ побѣжде́нъ бы́сть.	І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.
56	56
И҆ взѧ̀ трѵ́фѡнъ ѕвѣ̑ри и҆ ѡ҆держа̀ а҆нтїохі́ю.	І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.
57	57
И҆ писа̀ а҆нтїо́хъ ю҆́ный і҆ѡнаѳа́нꙋ, глаго́лѧ: оу҆ставлѧ́ю тебѣ̀ а҆рхїере́йство и҆ поставлѧ́ю тебѐ над̾ четы́рми страна́ми, и҆ бꙋ́деши въ дрꙋзѣ́хъ ца́рскихъ.	І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.
58	58
И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ слꙋже́нїе, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ вла́сть пи́ти и҆з̾ зла́та и҆ бы́ти въ порфѵ́рѣ и҆ и҆мѣ́ти гри́внꙋ зла́тꙋ.	І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,
59	59
И҆ сі́мѡна бра́та є҆гѡ̀ поста́ви воево́дою ѿ страны̀ тѵ́ра да́же до предѣ̑лъ є҆гѵ́пта.	а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.
60	60
И҆ и҆зы́де і҆ѡнаѳа́нъ и҆ прохожда́ше ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ и҆ во градѣ́хъ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѧ̑ си̑лы сѵ̑рскїѧ въ по́мощь, и҆ прїи́де во а҆скалѡ́нъ, и҆ срѣто́ша є҆го̀ че́стнѡ ѿ гра́да.	І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.
61	61
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ га́зꙋ, и҆ заключи́шасѧ и҆̀же въ га́зѣ, и҆ ѡ҆бстоѧ́ше ю҆̀, и҆ пожжѐ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆ѧ̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ плѣнѝ ѧ҆̀.	Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.
62	62
И҆ моли́ша і҆ѡнаѳа́на и҆̀же ѿ га́зы, и҆ дадѐ и҆̀мъ десни́цꙋ, и҆ взѧ̀ сы́ны нача́лникѡвъ и҆́хъ въ зало́гъ, и҆ посла̀ и҆̀хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ про́йде странꙋ̀ да́же до дама́ска.	І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.
63	63
И҆ слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть нача̑лницы дими́трїєвы въ ка́дисѣ, и҆́же въ галїле́и, съ си́лою мно́гою, хотѧ́ще и҆зри́нꙋти є҆го̀ ѿ страны̀.	І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.
64	64
И҆ срѣ́тесѧ съ ни́ми, бра́та же своего̀ сі́мѡна ѡ҆ста́ви во странѣ̀.	Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.
65	65
И҆ ѡ҆полчи́сѧ сі́мѡнъ на веѳсꙋ́рꙋ, и҆ ра́товаша ю҆̀ дни̑ мнѡ́ги, и҆ заключѝ ю҆̀.	І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.
66	66
И҆ проси́ша оу҆ негѡ̀ десни́цꙋ прїѧ́ти, и҆ дадѐ и҆̀мъ, и҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ поста́ви въ не́мъстра́жꙋ.	І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.
67	67
І҆ѡнаѳа́нъ же и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ прїидо́ша къ водѣ̀ генниса́ръ:	А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.
68	68
и҆ и҆до́ша оу҆́трѡ ра́нѡ на по́ле насѡ́ръ, и҆ сѐ, по́лкъ и҆ноплеме́нникѡвъ срѣ́те є҆го̀ на по́ли, и҆ поста́виша на́нь лови́телство въ гора́хъ, са́ми же срѣто́ша ѿсꙋпроти́вꙋ.	І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.
69	69
Лови́телє же воста́ша ѿ мѣ́стъ свои́хъ и҆ соста́виша ра́ть,	І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,
70	70
и҆ побѣго́ша и҆̀же со і҆ѡнаѳа́номъ всѝ, и҆ ни є҆ди́нъ ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ, то́кмѡ маттаѳі́а сы́нъ а҆вессалѡ́мовъ, и҆ і҆ꙋ́да сы́нъ халфі́евъ, нача̑лницы вои́нскихъ си́лъ.	і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.
71	71
И҆ растерза̀ і҆ѡнаѳа́нъ ри̑зы своѧ̑, и҆ возложѝ зе́млю на главꙋ̀ свою̀, и҆ помоли́сѧ:	І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.
72	72
и҆ ѡ҆брати́сѧ на ни́хъ бра́нїю и҆ побѣдѝ и҆̀хъ, и҆ бѣго́ша.	Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.
73	73
И҆ ви́дѣша своѝ бѣжа́вшїи ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брати́шасѧ къ немꙋ̀, и҆ гна́ша съ ни́мъ да́же до ка́диса, да́же до полка̀ и҆́хъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ та́мѡ.	Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.
74	74
И҆ падо́ша ѿ и҆ноплемє́нникъ въ де́нь то́й трѝ ты́сѧщы мꙋже́й. и҆ возврати́сѧ і҆ѡнаѳа́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.

← Глава́ і҃

Глава́ в҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт