Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ є҃і	Глава 15

1	1
И҆ посла̀ ца́рь а҆нтїо́хъ сы́нъ дими́трїа царѧ̀ посла̑нїѧ ѿ ѻ҆стровѡ́въ морски́хъ сі́мѡнꙋ а҆рхїере́ю и҆ нача́лникꙋ ꙗ҆зы́ка і҆ꙋде́йска и҆ всемꙋ̀ ꙗ҆зы́кꙋ.	І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.
2	2
И҆ бѧ́хꙋ содержа́ще ѡ҆́бразъ се́й: ца́рь а҆нтїо́хъ сі́мѡнꙋ жерцꙋ̀ вели́комꙋ и҆ ꙗ҆зы́ка нача́лникꙋ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскомꙋ ра́доватисѧ:	Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися.
3	3
поне́же мꙋ́жїе гꙋби́телє ѡ҆держа́ша ца̑рствїѧ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, хощꙋ́ же снабдѣ́ти ца́рство, да оу҆стро́ю є҆̀ ꙗ҆́коже бѣ̀ пре́жде, и҆ ѿ стра́нъ собра́хъ мно́жество си́лъ и҆ сотвори́хъ корабли̑ вѡ́инскїѧ,	Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;
4	4
хощꙋ́ же и҆зы́ти во странꙋ̀, да ѿмщꙋ̀ растли́вшымъ странꙋ̀ на́шꙋ и҆ ѡ҆пꙋстоши́вшымъ гра́ды мнѡ́ги въ ца́рствїи (мое́мъ),	і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві.
5	5
нн҃ѣ оу҆̀бо оу҆твержда́ю тебѣ̀ всѧ̑ ѡ҆ставлє́нїѧ да́ней, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́виша тебѣ̀ бы́вшїи пре́жде менє̀ ца́рїе, и҆ є҆ли̑ки и҆́ны да́ры ѡ҆ста́виша тебѣ̀,	Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі;
6	6
и҆ попꙋсти́хъ тебѣ̀ твори́ти кова́нїе ѡ҆со́быхъ пѣ́нѧзей во странѣ̀ твое́й,	дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй.
7	7
і҆ерⷭ҇ли́мꙋ же и҆ ст҃ы́немъ бы́ти свобѡ́днымъ: и҆ всѧ̑ ѻ҆рꙋ̑жїѧ, є҆ли̑ка оу҆гото́валъ є҆сѝ, и҆ тверды̑ни, и҆̀хже созда́лъ є҆сѝ, и҆̀хже держи́ши, да бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀:	Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.
8	8
и҆ ве́сь до́лгъ царе́въ, и҆ ꙗ҆̀же подоба́ютъ царе́ви, ѿнн҃ѣ и҆ во всѐ вре́мѧ да ѡ҆ста́вѧтсѧ тебѣ̀:	І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.
9	9
є҆гда́ же ѡ҆держи́мъ ца́рство на́ше, просла́вимъ тебѐ и҆ лю́ди твоѧ̑ и҆ свѧти́лище сла́вою вели́кою, ꙗ҆́кѡ да ꙗ҆вле́нна бꙋ́детъ сла́ва ва́ша по все́й землѝ.	Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».
10	10
Лѣ́та сто̀ се́дмьдесѧтъ четве́ртагѡ и҆зы́де а҆нтїо́хъ въ зе́млю ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѝ вѡ́и, ꙗ҆́кѡ ма̑лымъ бы́ти ѡ҆ста́вшымъ со трѵ́фѡномъ.	У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.
11	11
И҆ гна́ше є҆го̀ а҆нтїо́хъ ца́рь, и҆ прїи́де бѣжа́щь въ дѡ́рꙋ, ꙗ҆́же при мо́ри:	І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря;
12	12
вѣ́дѧше бо, ꙗ҆́кѡ собра́шасѧ ѕла̑ѧ на́нь и҆ ѡ҆ста́виша є҆го̀ во́ини.	бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.
13	13
И҆ ѡ҆полчи́сѧ а҆нтїо́хъ на дѡ́рꙋ, и҆ съ ни́мъ двана́десѧть те́мъ мꙋже́й бра́нныхъ и҆ ѻ҆́смь ты́сѧщъ ко́нникѡвъ:	І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
14	14
и҆ ѡ҆бстꙋпѝ гра́дъ, и҆ корабли̑ ѿ мо́рѧ прїидо́ша, и҆ ѡ҆скорблѧ́ше гра́дъ ѿ землѝ и҆ мо́рѧ, и҆ не ѡ҆ста́ви ни є҆ди́наго и҆зы́ти и҆ вни́ти.	й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15	15
Прїи́де же нꙋми́нїй и҆ и҆̀же съ ни́мъ ѿ ри́ма, и҆мꙋ́ще посла́нїе царє́мъ и҆ страна́мъ, въ ни́хже напи̑сана сїѧ̑:	Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:
16	16
леѵкі́й ѵ҆па́тъ ри́мскїй птоломе́ю царю̀ ра́доватисѧ:	«Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися.
17	17
послы̀ і҆ꙋде́йстїи прїидо́ша къ на́мъ дрꙋ́зи на́ши и҆ спобѡ́рницы, ѡ҆бновлѧ́юще пре́жнюю дрꙋ́жбꙋ и҆ споборе́нїе, по́слани ѿ сі́мѡна а҆рхїере́а и҆ люді́й і҆ꙋде́йскихъ,	Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,
18	18
принесо́ша же и҆ щи́тъ златы́й мна̑съ ты́сѧщи:	і принесли золотий щит у тисячу мин.
19	19
оу҆го́дно оу҆̀бо бы́сть на́мъ писа́ти ко царє́мъ и҆ страна́мъ, да не нано́сѧтъ и҆̀мъ ѕѡ́лъ и҆ да не ра́тꙋютъ и҆̀хъ, ни градѡ́въ и҆́хъ, ни страны̀ и҆́хъ, и҆ да не спобора́ютъ ра́тꙋющымъ проти́вꙋ и҆́хъ:	Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.
20	20
и҆ и҆зво́лисѧ на́мъ прїѧ́ти ѿ ни́хъ щи́тъ:	Ми розсудили прийняти від них щит.
21	21
а҆́ще оу҆̀бо нѣ́цыи гꙋби́телє пребѣжа́ша ѿ страны̀ и҆́хъ къ ва́мъ, преда́йте и҆̀хъ сі́мѡнꙋ а҆рхїере́ю, да ѿмсти́тъ и҆̀мъ по зако́нꙋ своемꙋ̀.	Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім».
22	22
Та̑ѧжде написа̀ дими́трїю царю̀ и҆ а҆тта́лꙋ, и҆ а҆рїара́ѳꙋ и҆ а҆рса́кꙋ,	Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку,
23	23
и҆ во всѧ̑ страны̑, и҆ самѱа́кꙋ и҆ спартїа́тѡмъ, и҆ въ ди́лонъ и҆ въ мѵ́ндонъ, и҆ въ сѷкїѡ́нъ и҆ въ карі́ю, и҆ въ са́монъ и҆ въ памфѷлі́ю, и҆ въ лѷкі́ю и҆ въ а҆лїкарна́съ, и҆ въ ро́дъ и҆ въ фасилі́дꙋ, и҆ въ кѡ́ю и҆ въ сїди́нꙋ, и҆ въ а҆ра́дъ и҆ въ гортѵ́нꙋ, и҆ въ кні́дъ и҆ въ кѵ́пръ и҆ въ кѷрині́ю.	і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
24	24
Списа́нїе же и҆́хъ написа́ша сі́мѡнꙋ а҆рхїере́ю.	Список з цих листів написали Симону первосвященику.
25	25
А҆нтїо́хъ же ца́рь ѡ҆полчи́сѧ на дѡ́рꙋ втори́цею, наводѧ̀ вы́нꙋ на ню̀ рꙋ́ки и҆ миха̑ны творѧ̀, и҆ заключѝ трѵ́фѡна є҆́же не входи́ти нижѐ и҆сходи́ти.	Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.
26	26
И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ сі́мѡнъ двѣ̀ ты́сѧщы мꙋже́й и҆збра́нныхъ въ по́мощь є҆мꙋ̀ и҆ сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды мнѡ́ги.	І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;
27	27
И҆ не восхотѣ̀ и҆̀хъ прїѧ́ти, но ѿве́рже всѧ̑, є҆ли̑ка завѣща̀ є҆мꙋ̀ пре́жде, и҆ ѿчꙋжди́сѧ ѿ негѡ̀.	але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.
28	28
И҆ посла̀ къ немꙋ̀ а҆ѳинові́а є҆ди́наго ѿ дрꙋгѡ́въ свои́хъ, да побесѣ́дꙋетъ съ ни́мъ, глаго́лѧ: вы̀ держитѐ і҆ѻппі́ю и҆ газа́рꙋ и҆ краегра́дїе є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, гра́ды ца́рства моегѡ̀,	І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого;
29	29
предѣ́лы и҆́хъ ѡ҆пꙋстоши́сте, и҆ сотвори́сте ꙗ҆́звꙋ вели́кꙋ на землѝ, и҆ госпо́дствовасте мѣста́ми мно́гими въ ца́рствїи мое́мъ:	ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.
30	30
нн҃ѣ оу҆̀бо ѿдади́те гра́ды, и҆̀хже взѧ́сте, и҆ да̑ни мѣ́стъ, и҆́миже ѡ҆госпо́дствовасте внѣ̀ предѣ́лѡвъ і҆ꙋде́йскихъ:	Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.
31	31
а҆́ще же нѝ, дади́те мѣ́стѡ си́хъ пѧ́ть сѡ́тъ тала́нтѡвъ сребра̀, и҆ за ѡ҆пꙋстоше́нїе, и҆́мже ѡ҆пꙋстоши́сте, и҆ за да̑ни градѡ́въ дрꙋгі̑ѧ пѧ́ть сѡ́тъ тала́нтѡвъ: а҆́ще же нѝ, прише́дше пора́тꙋемъ ва́съ.	Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».
32	32
И҆ прїи́де а҆ѳинові́й дрꙋ́гъ ца́рскїй во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ ви́дѣ сла́вꙋ сі́мѡновꙋ, и҆ сокро́вище зла́та и҆ сребра̀, и҆ оу҆строе́нїе дово́лно, и҆ оу҆жасе́сѧ, и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ словеса̀ ца̑рска.	І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.
33	33
И҆ ѿвѣща́въ сі́мѡнъ, речѐ є҆мꙋ̀: нижѐ чꙋждꙋ́ю зе́млю прїѧ́хомъ, нижѐ чꙋжда̑ѧ ѡ҆держа́хомъ, но наслѣ́дїе ѻ҆тє́цъ на́шихъ, ѿ вра̑гъ же на́шихъ въ нѣ́кое вре́мѧ непра́веднѡ оу҆держа́сѧ:	Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.
34	34
мы́ же вре́мѧ и҆мꙋ́ще воспрїѧ́хомъ наслѣ́дїе ѻ҆тє́цъ на́шихъ:	Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.
35	35
ѡ҆ і҆ѻппі́и же и҆ газа́рѣхъ, и҆̀хже про́сиши, сі́и творѧ́хꙋ въ лю́дехъ ꙗ҆́звꙋ ве́лїю въ странѣ̀ на́шей, ѿ си́хъ дади́мъ тала̑нтъ сто̀. И҆ не ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ а҆ѳинові́й словесѐ.	Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;
36	36
Возврати́сѧ же съ ꙗ҆́ростїю ко царю̀ и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ словеса̀ сїѧ̑ и҆ сла́вꙋ сі́мѡновꙋ и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка ви́дѣ. И҆ прогнѣ́васѧ ца́рь гнѣ́вомъ ве́лїимъ.	але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.
37	37
Трѵ́фѡнъ же всѣ́дъ къ кора́бль, ѿбѣжѐ во ѻ҆рѳѡсїа́дꙋ.	Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.
38	38
И҆ поста́ви ца́рь кендеве́а воево́дою примо́рскимъ и҆ си̑лы пѣхѡ́тныѧ и҆ кѡ́нныѧ дадѐ є҆мꙋ̀.	Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська
39	39
И҆ повелѣ̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆полчи́тисѧ проти́вꙋ лица̀ і҆ꙋде́йска, и҆ заповѣ́да є҆мꙋ̀ созда́ти кедрѡ́нъ и҆ оу҆тверди́ти врата̀, и҆ да ра́тꙋетъ лю́ди. Ца́рь же гонѧ́ше трѵ́фѡна.	і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.
40	40
И҆ прїи́де кендеве́й во і҆амні́ю и҆ нача̀ раздража́ти лю́ди и҆ входи́ти во і҆ꙋде́ю и҆ плѣни́ти лю́ди и҆ оу҆бива́ти: и҆ созда̀ кедрѡ́нъ	І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;
41	41
и҆ поста́ви та́мѡ ко́нники и҆ си̑лы, ꙗ҆́кѡ да и҆сходѧ́ще прохо́дѧтъ пꙋти̑ і҆ꙋдє́йскїѧ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ ца́рь.	і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.

← Глава́ д҃і

Глава́ ѕ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт