Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Глава́ д҃	Глава 4

1	1
Мардохе́й же разꙋмѣ́въ замышлѧ́емое, раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище и҆ посы́пасѧ пе́пеломъ: и҆ скочи́въ въ простра́ннꙋю оу҆́лицꙋ гра́да, возопѝ во́племъ вели́кимъ и҆ го́рькимъ: взима́етсѧ ро́дъ ничто́же престꙋпи́вый.	Коли Мардохей дізнався про все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!]
2	2
И҆ прїи́де да́же до вра́тъ царе́выхъ и҆ ста̀: не лѣ́ть бо бѣ̀ є҆мꙋ̀ вни́ти во дво́ръ во вре́тище ѡ҆блече́нꙋ и҆ пе́пеломъ ѡ҆сы́панꙋ сꙋ́щꙋ.	І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом].
3	3
И҆ во всѧ́цѣй странѣ̀, и҆дѣ́же пока́зовахꙋсѧ писа̑нїѧ (царє́ва), во́пль бѣ̀ и҆ пла́чь и҆ рыда́нїе преве́лїе і҆ꙋде́ѡмъ, вре́тище и҆ пе́пелъ постила́хꙋ себѣ̀.	Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох.
4	4
И҆ внидо́ща рабы̑ни и҆ є҆ѵнꙋ́си цари̑цыны и҆ возвѣсти́ша є҆́й. И҆ смѧте́сѧ оу҆слы́шавши бы́вшее: и҆ посла̀ ри̑зы ѡ҆блещѝ мардохе́а и҆ снѧ́ти вре́тище є҆гѡ̀. И҆ не послꙋ́ша.	І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв.
5	5
Є҆сѳи́рь же призва̀ а҆храѳе́а скопца̀ своего̀, предстоѧ́щаго є҆́й,	Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохея довідатися: що це і від чого це?
6	6
и҆ посла̀ є҆го̀ оу҆вѣ́дати ѿ мардохе́а и҆́стинꙋ.	І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами.
7	7
Мардохе́й же сказа̀ є҆мꙋ̀ бы́вшее, и҆ ѡ҆бѣща́нїе, є҆́же ѡ҆бѣша̀ а҆ма́нъ царю̀ въ сокро́вищный до́мъ (положи́ти) десѧ́ть тысѧ́щъ тала̑нтъ сребра̀, да погꙋби́тъ і҆ꙋдє́й:	І розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх;
8	8
и҆ списа́нїе (повелѣ́нїѧ) и҆зда́ннагѡ въ сꙋ́сѣхъ (гра́дѣ) на погꙋбле́нїе и҆́хъ дадѐ є҆мꙋ̀, да пока́жетъ є҆сѳи́ри: и҆ речѐ є҆мꙋ̀, заповѣ́дати є҆́й и҆тѝ моли́ти царѧ̀ и҆ проси́ти є҆го̀ ѡ҆ лю́дехъ, помина́юши дни̑ смире́нїѧ твоегѡ̀, ка́кѡ воспита́на є҆сѝ въ рꙋцѣ̀ мое́й, занѐ а҆ма́нъ вторы́й по царѝ глаго́ла проти́вꙋ на́мъ на сме́рть: призовѝ гдⷭ҇а и҆ глаго́ли царю̀ ѡ҆ на́съ, да и҆зба́витъ на́съ ѿ сме́рти.	і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти].
9	9
Вше́дъ же а҆храѳе́й, повѣ́да є҆сѳи́ри всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑.	І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея.
10	10
И҆ речѐ є҆сѳи́рь ко а҆храѳе́ю: и҆дѝ къ мардохе́ю и҆ рцы̀:	І сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею:
11	11
поне́же всѝ ꙗ҆зы́цы ца́рствїѧ вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще вни́детъ ко царве́и во внꙋ́треннїй до́мъ не при́званъ, нѣ́сть є҆мꙋ̀ спасе́нїѧ, то́чїю къ немꙋ́же а҆́ще простре́тъ ца́рь златы́й же́злъ, сей спасе́нъ бꙋ́детъ: а҆́зъ же нѣ́смь звана̀ внити ко царю̀ сѐ оу҆жѐ три́десѧть дні́й.	усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд — смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів.
12	12
И҆ возвѣстѝ а҆храѳе́й мардохе́ю всѧ̑ глаго́лы є҆сѳи̑рины.	І переказали Мардохею слова Есфирі.
13	13
И҆ речѐ мардохе́й ко а҆храѳе́ю: и҆дѝ и҆ рцы̀ є҆́й: є҆сѳи́ре, да не рече́ши въ себѣ̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆ди́на спасе́шисѧ во ца́рствїи па́че всѣ́хъ і҆ꙋдє́й:	І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському.
14	14
занѐ а҆́ще преслꙋ́шаеши въ сїѐ вре́мѧ, ѿи́нꙋдꙋ по́мощь и҆ покро́въ бꙋ́детъ і҆ꙋде́ѡмъ, ты́ же и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ поги́бнете: и҆ кто̀ вѣ́сть, а҆́ще на сїѐ вре́мѧ воцари́ласѧ є҆сѝ;	Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського?
15	15
И҆ посла̀ є҆сѳи́рь прише́дшаго къ не́й ко мардохе́ю, глаго́лющи:	І сказала Есфир у відповідь Мардохею:
16	16
Ше́дъ соберѝ і҆ꙋдє́и и҆̀же въ сꙋ́сѣхъ, и҆ пости́тесѧ ѡ҆ мнѣ̀, и҆ не ꙗ҆ди́те нижѐ пі́йте трѝ дни̑ де́нь и҆ но́щь: а҆́зъ же и҆ слꙋжє́бницы моѧ̑ (та́кожде) не и҆́мамы ꙗ҆́сти: и҆ тогда̀ вни́дꙋ ко царю̀ кромѣ̀ зако́на, а҆́ще и҆ поги́бнꙋти мѝ приключи́тсѧ.	піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину.
17	17
И҆ ше́дъ мардохе́й сотворѝ, є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ є҆сѳи́рь, и҆ помоли́сѧ гдⷭ҇еви помина́ѧ всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ речѐ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и цр҃ю̀ вседержи́телю, ꙗ҆́кѡ во вла́сти твое́й сїѐ всѐ є҆́сть, и҆ нѣ́сть противомꙋ́дрствꙋѧй тебѣ̀, внегда̀ восхо́щеши спⷭ҇тѝ і҆и҃лѧ: ꙗ҆́кѡ ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ не́бо и҆ зе́млю и҆ всѐ оу҆дивлѧ́емое въ поднебе́снѣй и҆ гдⷭ҇ь є҆сѝ всѣ́хъ, и҆ нѣ́сть, и҆́же воспроти́витсѧ тебѣ̀ гдⷭ҇еви: ты̀ всѧ̑ вѣ́си, ты̀ зна́еши, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ не въ оу҆кори́знѣ ни въ го́рдости, нижѐ во тщела́вїи сотвори́хъ сїѐ, є҆́же не покланѧ́тисѧ прего́рдомꙋ а҆ма́нꙋ, поне́же благоволи́мъ бы́хъ лобза́ти и҆ слѣды̀ но́гъ є҆гѡ̀ спасе́нїѧ ра́ди і҆и҃лева, но сїѐ сотвори́хъ, да не возда́мъ сла́вы человѣ́кꙋ па́че сла́вы бж҃ѧ, и҆ не поклоню́сѧ ни комꙋ́же, кромѣ̀ тебє̀ гдⷭ҇а моегѡ̀, и҆ не сотворю̀ сїѧ̑ въ гордости: и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е, цр҃ю̀, бж҃е а҆враа́мовъ, пощадѝ лю́ди твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ назира́ютъ на́мъ въ поги́бель и҆ вожделѣ́ша погꙋби́ти є҆́же и҆з̾ нача́ла наслѣ́бдїе твоѐ: не пре́зри достоѧ̑нїѧ твоегѡ̀, є҆́же и҆зба́вилъ є҆сѝ тебѣ̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, и҆ оу҆млⷭ҇рдисѧ над̾ жре́бїемъ твои́мъ, и҆ ѡ҆братѝ рыда́нїе на́ше въ весе́лїе, да живꙋ́ще восхвали́мъ и҆́мѧ твое́, гдⷭ҇и, и҆ не погꙋбѝ оу҆́стъ восхвалѧ́ющихъ тѧ̀, гдⷭ҇и. И҆ ве́сь і҆и҃ль возопѝ ѿ крѣ́пости своеѧ̀, ꙗ҆́кѡ сме́рть и҆́хъ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ: и҆ є҆сѳи́рь цари́ца притечѐ ко гдⷭ҇ꙋ въ по́двизѣ сме́рти ѡ҆бдержи́ма, и҆ сне́мши ри̑зы сла́вы своеѧ̀, ѡ҆блече́сѧ въ ри̑зы тѣсноты̀ и҆ пла́ча, и҆ вмѣ́стѡ многоцѣ́нныхъ ма́стей и҆ благово́нныхъ пе́пеломъ и҆ гно́емъ посы́па главꙋ̀ свою̀, и҆ пло́ть свою̀ смирѝ ѕѣлѡ̀, и҆ ко́ждо мѣ́сто оу҆краше́нїѧ весе́лїѧ своегѡ̀ и҆спо́лни расте́рзанными власы̑ свои́ми, и҆ молѧ́шесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆илевꙋ и҆ речѐ: гдⷭ҇и мо́й, цр҃ю̀ на́шъ, ты̀ є҆сѝ є҆ди́нъ, помозѝ мѝ є҆ди́ный и҆ не и҆мѣ́ющей по́мощи ра́звѣ тебє̀, ꙗ҆́кѡ бѣда̀ моѧ̀ въ рꙋцѣ̀ мое́й: а҆́зъ слы́шахъ, гдⷭ҇и, ѿ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ въ пле́мени ѻ҆те́чества моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇и, прїѧ́лъ є҆сѝ і҆и҃лѧ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ и҆ ѻ҆тцы̀ на́шѧ ѿ всѣ́хъ пра́ѻтєцъ и҆́хъ въ наслѣ́дме вѣ́чное, и҆ сотвори́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, є҆ли̑ка гл҃алъ є҆сѝ: и҆ нн҃ѣ согрѣши́хомъ пред̾ тобо́ю, и҆ пре́далъ є҆сѝ на́съ въ рꙋ́ки вра̑гъ на́шихъ, зане́же сла́вихомъ бо́ги и҆́хъ: првⷣнъ є҆сѝ, гдⷭ҇и: и҆ нн҃ѣ не дово́лни бы́ша горе́стїю рабо́ты на́шеѧ, но положи́ша рꙋ́ки своѧ̑ на рꙋ́ки і҆́дѡлъ свои́хъ, и҆сто́ргнꙋти за́повѣдь оу҆стъ твои́хъ и҆ погꙋби́ти наслѣ́дїе твоѐ, и҆ загради́ти оу҆ста̀ хва́лѧщихъ тѧ̀ и҆ оу҆гаси́ти сла́вꙋ хра́ма твоегѡ̀ и҆ ѻ҆лтарѧ̀ твоегѡ̀, и҆ ѿве́рзти оу҆ста̀ ꙗ҆зы́кѡмъ во оу҆гождє́нїѧ сꙋ́етныхъ и҆ оу҆диви́тисѧ царе́ви плотско́мꙋ во вѣ́ки: не преда́ждь, гдⷭ҇и, ски́птра твоегѡ̀ си̑мъ, и҆̀же не сꙋ́ть, и҆ да не посмѣю́тсѧ въ паде́нїи на́шемъ, но ѡ҆братѝ совѣ́тъ и҆́хъ на нѧ̀, наче́ншаго же на на́съ въ при́тчꙋ положѝ: помѧнѝ, гдⷭ҇и, позна́нъ бꙋ́ди во времѧ ско́рби на́шеѧ и҆ менѐ сподо́би дерзнове́нїѧ: цр҃ю̀ богѡ́въ и҆ всѧ́кагѡ нача́лства содержи́телю, да́ждь сло́во благоꙋго́дно во оу҆ста̀ моѧ̑ пред̾ льво́мъ, и҆ премѣнѝ се́рдце є҆гѡ̀ въ ненави́дѣнїе вою́ющагѡ ны̀, во и҆стребле́нїе є҆гѡ̀ и҆ съ ни́мъ совѣ́тꙋющихъ: на́съ же и҆змѝ рꙋко́ю твое́ю и҆ помози́ ми є҆ди́нѣй и҆ не и҆мѣ́ющей ни когѡ́же, то́кмѡ тебѐ, гдⷭ҇и: всѣ́хъ ра́зꙋмъ и҆́маши и҆ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ возненави́дѣхъ сла́вꙋ беззако́нныхъ и҆ гнꙋша́юсѧ ло́жа неѡбрѣ́занныхъ и҆ всѧ́кагѡ и҆ноплеме́нника: ты̀ вѣ́си нꙋ́ждꙋ мою̀, ꙗ҆́кѡ гнꙋша́юсѧ зна́менїѧ го́рдости моеѧ̀, є҆́же є҆́сть на главѣ̀ мое́й во дне́хъ видѣ́нїѧ моегѡ̀, гнꙋша́юсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ рꙋ́бищъ ѡ҆скверне́нныхъ, и҆ не ношꙋ̀ є҆гѡ̀ въ де́нь молча́нїѧ моегѡ̀: и҆ не ꙗ҆дѐ раба̀ твоѧ̀ ѿ трапе́зы а҆ма́новы, и҆ не прославлѧ́хъ пи́ра царе́ва, нижѐ пїѧ́хъ вїно̀ тре́бищъ (і҆́дѡлскихъ): и҆ не возвесели́сѧ раба̀ твоѧ̀ ѿ днѐ премѣ́ненїѧ моегѡ̀ да́же донн҃ѣ, то́чїю ѡ҆ тебѣ̀, гдⷭ҇и бж҃е а҆враа́мовъ: бж҃е, могі́й над̾ всѣ́ми, оу҆слы́ши гла́съ безнаде́жныхъ, и҆ и҆зба́ви на́съ ѿ рꙋкѝ лꙋка́внꙋющихъ и҆ и҆зми́ мѧ ѿ стра́ха моегѡ̀.	І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість багатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложертовного, і не веселилася раба Твоя з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.]

← Глава́ г҃

Глава́ є҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт