Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ въ то́й де́нь ца́рь а҆ртаѯе́рѯъ дарова̀ є҆сѳи́ри, є҆ли̑ка бѧ́хꙋ а҆ма́на клеветника̀ (і҆ꙋде́йска): и҆ мардохе́и при́званъ бы́сть ѿ царѧ̀, повѣ́да бо є҆сѳи́рь, ꙗ҆́кѡ сро́дникъ є҆́сть є҆́й.	У той день цар Артаксеркс віддав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї.
2	2
И҆ снѧ̀ ца́рь пе́рстень сво́й, є҆го́же ѿѧ̀ оу҆ а҆ма́на, и҆ даде́ мардохе́еви. И҆ поста́ви є҆сѳи́рь мардохе́а над̾ всѣ́мъ и҆мѣ́нїемъ а҆ма́новымъ,	І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана.
3	3
и҆ приложѝ глаго́лати ко царю̀, и҆ припадѐ пред̾ нога́ма є҆гѡ̀ (и҆ воспла́ка), и҆ молѧ́ше є҆го̀ ѿврати́ти ѕло́бꙋ а҆ма́новꙋ и҆ мы́сль є҆гѡ̀, є҆́юже помы́сли на і҆ꙋдє́и.	І продовжувала Есфир говорити перед царем і впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв.
4	4
И҆ прострѐ ца́рь є҆сѳи́ри же́злъ зла́тъ: воста́ же є҆сѳи́рь и҆ ста̀ пред̾ царе́мъ.	І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя,
5	5
И҆ речѐ є҆сѳи́рь: а҆́ще оу҆го́дио тѝ є҆́сть, и҆ ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю, послѝ возврати́ти писа̑нїѧ пѡ́сланнаѧ ѿ а҆ма́на, пи̑санаѧ на погꙋбле́нїе і҆ꙋде́ѡвъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ во (все́мъ) ца́рствїи твое́мъ:	і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Амадафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя;
6	6
ка́кѡ бо возмогꙋ̀ ви́дѣти ѡ҆ѕлобле́нїе люді́й мои́хъ и҆ ка́кѡ возмогꙋ̀ спасти́сѧ въ поги́бели ѻ҆те́чества моегѡ̀;	бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх?
7	7
И҆ речѐ ца́рь є҆сѳи́ри: а҆́ще всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ а҆ма́нѡва да́хъ и҆ дарова́хъ тебѣ̀, и҆ того̀ повѣ́сихъ на дре́вѣ, ꙗ҆́кѡ рꙋ́цѣ вознесѐ на і҆ꙋдє́и, что̀ є҆щѐ проси́ши;	І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв;
8	8
напиши́те и҆ вы̀ и҆́менемъ мои́мъ, ꙗ҆́коже оу҆го́дно є҆́сть ва́мъ, и҆ запеча́тайте пе́рстнемъ мои́мъ: є҆ли̑ка бо пи̑сана быва́ютъ царе́вымъ повелѣ́нїемъ и҆ запеча́таютсѧ пе́рстнемъ мои́мъ, не возмо́жно и҆̀мъ противорещѝ.	напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити.
9	9
И҆ при́звани бы́ша писцы̀ (царє́вы) въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, и҆́же є҆́сть нїса́нъ, въ два́десѧть тре́тїй де́нь тогѡ́жде мцⷭ҇а, и҆ написа́ша ѡ҆ і҆ꙋде́ехъ, є҆ли̑ка заповѣ́да мардохе́й, ко оу҆прави́телємъ и҆ ко нача́лникѡмъ воево́дъ ѿ і҆нді́йскїѧ страны̀ да́же до є҆ѳїо́пїи, сто̀ два́десѧть седмѝ воево́дамъ, во всѧ́кꙋю странꙋ̀ по своемꙋ̀ и҆́хъ ѧ̑зы́кꙋ.	І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх.
10	10
Напи̑сана же бы́ша велѣ́нїемъ царе́вымъ и҆ запечатлѣ́шасѧ пе́рстнемъ є҆гѡ̀: и҆ посла́ша писа̑нїѧ чрез̾ писмоно́сцы,	І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських,
11	11
ꙗ҆́кѡ повелѣ̀ и҆̀мъ жи́ти по зако́нѡмъ и҆́хъ во всѧ́цѣмъ гра́дѣ, и҆ да помога́ютъ и҆мъ, и҆ да сотворѧ́тъ сопе́рникѡмъ и҆́хъ и҆ проти́вникѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆́коже хотѧ́тъ,	про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати,
12	12
въ де́нь є҆ди́нъ по всемꙋ̀ ца́рствꙋ а҆ртаѯе́рѯовꙋ, въ третїйна́десѧть де́нь вторагѡна́десѧть мцⷭ҇а, и҆́же є҆́сть а҆да́ръ.	в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодумність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправедливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помститися у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною].
13	13
Списа́нїе же є҆пїсто́лїи си́це бѣ̀: ца́рь вели́кїй а҆ртаѯе́рѯъ сꙋ́щымъ ѿ і҆нді́и да́же до є҆ѳїо́пїи сто̀ два́десѧти и҆ седми́мъ нача́лствѡмъ страна́ми ѡ҆блада́ющымъ и҆ вла́стелємъ на́мъ доброжела́телствꙋющымъ, ра́доватисѧ. Мно́зи мно́жайшею благодѣ́телствꙋющихъ бла́гостїю частѣ́е чествꙋ́еми па́че мѣ́ры возгордѣ́шасѧ, и҆ не то́чїю подчине́нныхъ на́мъ и҆́щꙋтъ ѡ́ѕло́бити, но дово́лства не могꙋ́ще снестѝ, и҆ свои̑мъ благодѣ́телємъ начина́ютъ кова́рствовати: и҆ благодаре́нїе не то́кмѡ ѿ человѣ̑къ ѿе́млюще, но є҆щѐ (по ѡ҆бы́чаю) не прїѧ́вшихъ благодѣѧ́нїй киче́ньми возне́сшесѧ, всѧ̑ прⷭ҇нѡ назира́ющагѡ бг҃а ненави́дѧщагѡ ѕла̀ мнѧ́тъ и҆збѣжа́ти сꙋда̀. Мно́гажды же и҆ мно́гихъ ѿ поста́вленныхъ на власте́хъ, и҆̀мже оу҆вѣ́рисѧ дрꙋгѡ́въ оу҆строѧ́ти дѣла̀, ласка́телство крове́й непови́нныхъ вино́вными поставлѧ́ѧ, подве́рже неꙋврачєва́ннымъ ѕлы̑мъ, ѕлонра́вїѧ ло́жнымъ прельще́нїемъ тѣ́хъ, и҆̀же прельща́ютъ неѕлоби́вое благосе́рдїе владѣ́ющихъ. Ви́дѣти же лѣ́ть є҆́сть на́мъ взыскꙋ́ющымъ не толи́кѡ ѿ дре́внихъ, ꙗ҆́коже преда́хомъ, і҆сто́рїй, є҆ли́кѡ ѿ тѣ́хъ, ꙗ҆́же сꙋ́ть при нога́хъ непрепо́добнѡ содѣ̑ланнаѧ гꙋби́телствомъ недосто́йнѡ владѣ́ющихъ. Сегѡ̀ ра́ди внима́ти надлежи́тъ по си́хъ, во є҆́же ца́рство безмѧте́жно всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ съ ми́ромъ оу҆стро́ити, не оу҆потреблѧ́юще премене́нїй, приходѧ҆щаѧ же пред̾ ѻ҆чеса̀ всегда̀ съ прили́чнымъ предваре́нїемъ разсꙋжда́юще. Є҆гда́ бо а҆ма́нъ а҆мадаѳꙋ́евъ македѡ́нѧнинъ, и҆́стннѡ чꙋ́ждь пе́рсскїѧ кро́ве и҆ мно́гѡ ѿстоѧ́щь ѿ на́шеѧ бла́гости, страннолю́бнѡ прїѧ́тый ѿ на́съ, толи́кое человѣколю́бїе, є҆́же ко всѧ́комꙋ ꙗ҆зы́кꙋ и҆мѣ́емъ, полꙋчѝ, ꙗ҆́кѡ нарица́тисѧ є҆мꙋ̀ ѻ҆тце́мъ на́шимъ, и҆ покланѧ́емомꙋ ѿ всѣ́хъ, второ́е ца́рскагѡ престо́ла лицѐ содержа́ти: неꙋмѣ́рителенъ же въ го́рдости прилѣ́жнѡ и҆ска́лъ, ка́кѡ бы на́съ ѡ҆́бласти и҆ живота̀ лиши́ти, кꙋ́инѡ же на́шего блюсти́телѧ и҆ всегда́шнѧго благодѣ́телѧ мардохе́а и҆ непоро́чнꙋю ца́рства соѡ́бщницꙋ є҆сѳи́рь со всѣ́мъ и҆́хъ пле́менемъ многоилете́нными хи́тростей прельще́ньми и҆́щꙋщь на погꙋбле́нїе: си́ми бо ѡ҆́бразы возмнѣ̀ на́съ лиши́въ блюсти́телей взѧ́ти, и҆ вла́сть пе́рсскꙋю ко македѡ́нѧнѡмъ пренестѝ. Мы́ же і҆ꙋде́ѡвъ, ѿ трегꙋби́телнагѡ сегѡ̀ въ погꙋбле́нїе пре́данныхъ, ѡ҆брѣта́емъ не ѕлотво́рныхъ, но пра́веднѣйшими оу҆иравлѧ́емыхъ закѡ́ны, и҆ сꙋ́щихъ сынѡ́въ вы́шнѧгѡ, превелича́йнагѡ жива́гѡ бг҃а, оу҆правлѧ́ющагѡ на́мъ же и҆ прароди́телємъ на́шымъ ца́рствїе въ до́брѣйшемъ состоѧ́нїи. До́брѣ оу҆̀бо сотвори́те не оу҆потреблѧ́юще ѿ а҆ма́на а҆мадаѳꙋ́ева по́сланныхъ писа́нїй, поне́же ѻ҆́нъ сїѧ̑ содѣ́лавый при вратѣ́хъ сꙋ́сскихъ со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ повѣ́шенъ є҆́сть, досто́йный є҆мꙋ̀ вско́рѣ сꙋ́дъ возда́вшемꙋ всѣ́ми владѣ́ющемꙋ бг҃ꙋ. Спїса́нїе же є҆пїсто́лїи сеѧ̀ предложи́вше на всѧ́цѣ́мъ мѣ́стѣ со дерзнове́нїемъ, ѡ҆ста́вите і҆ꙋде́ѡвъ оу҆потреблѧти своѧ̑ зако́ны, спомоществꙋ́юще и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ да во вре́мѧ ско́рби воста́вшымъ на ни́хъ ѿмстѧ́тъ въ третїйна́десѧть де́нь вторагѡна́десѧть мцⷭ҇а а҆да́ра въ са́мый то́й де́нь: въ се́й бо (де́нь) всемогꙋ́щїй бг҃ъ вмѣ́стѡ погꙋбле́нїѧ и҆збра́ннагѡ ро́да сотворѝ и҆̀мъ весе́лїе. И҆ вы̀ оу҆́бо во и҆мени́тыхъ ва́шихъ пра́здницѣхъ знмени́тый де́нь со всѧ́кою ра́достїю провожда́йте, да и҆ нн҃ѣ, и҆ по си́хъ спасе́нїе на́мъ оу҆́бѡ и҆ доброжела́тєлнымъ пе́рсѡъ бꙋ́детъ, навѣтꙋ́ющымъ же на́съ въ па́мѧть погꙋбле́нїѧ. Всѧ́къ же гра́дъ и҆лѝ страна̀, ꙗ҆́же по си̑мъ не сотвори́тъ, всѧ́чески мече́мъ и҆ ѻ҆гне́мъ съ толи́кимъ потреби́тсѧ гнѣ́вомъ, ꙗ҆́кѡ не то́кмѡ человѣ́кѡмъ непрохо́дна, но и҆ ѕвѣрє́мъ и҆ пти́цамъ во всѧ́кое вре́мѧ ме́рзостнѣйша ѡ҆ста́витсѧ. И҆ списа́нїѧ сїѧ̑ да предложа́тсѧ ѻ҆чеви́днѡ во все́мъ ца́рствѣ, є҆́же готѡ́вымъ бы́ти всѣ̑мъ і҆ꙋде́ѡмъ на се́й де́нь ра́товати свои́хъ проти́вныхъ.	Список з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм.
14	14
Кѡ́нницы оу҆̀бо и҆зыдо́ша спѣ́шнѡ повелѣ̑ннаѧ ѿ царѧ̀ соверши́ти. Предлага́шесѧ же повелѣ́нїе и҆ въ сꙋ́сѣхъ.	Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті.
15	15
И҆ мардохе́й и҆зы́де ѡ҆блече́нъ въ ца́рскꙋю ѻ҆де́ждꙋ и҆ вѣне́цъ и҆мꙋ́щь златы́й, дїади́мꙋ вѷссо́ннꙋю, червле́нꙋю. Ви́дѣвше же сꙋ́щїи въ сꙋ́сѣхъ возра́довашасѧ,	І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо.
16	16
ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́ѡмъ бы́сть свѣ́тъ и҆ весе́лїе:	А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество.
17	17
во (всѧ́цѣмъ) гра́дѣ и҆ странѣ̀, и҆дѣ́же а҆́ще предлага́шесѧ повелѣ́нїе ра́дость и҆ весе́лїе бѣ̀ і҆ꙋде́ѡмъ, пирова́нїе и҆ оу҆тѣше́нме. И҆ мно́зи ѿ ꙗ҆зы̑къ ѡ҆брѣ́зовахꙋсѧ и҆ зако́нъ і҆ꙋде́йскїй прїима́хꙋ, стра́ха ра́ди і҆ꙋде́йскагѡ.	І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями.

← Глава́ з҃

Глава́ ѳ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт