Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Глава́ є҃	Глава 5

1	1
И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ, є҆гда̀ преста̀ моли́тисѧ, совлече́сѧ и҆з̾ ри́зъ приско́рбныхъ и҆ ѡ҆блече́сѧ въ ри̑зы сла́вы своеѧ̀: и҆ бы́сть доброзра́чна, призыва́ющи всеви́дца бг҃а и҆ сп҃си́телѧ, и҆ взѧ̀ двѣ̀ рабы̑ни съ собо́ю, и҆ ѡ҆ є҆ди́нꙋ оу҆́бѡ ѡ҆пира́шесѧ а҆́ки сла́достьми ѡ҆би́лꙋющи, дрꙋга́ѧ же послѣ́доваше, да ѡ҆блегча́етъ ри̑зы є҆ѧ̀: и҆ сїѧ̀ червленѣ́ющисѧ доброто́ю красоты̀ своеѧ̀, и҆ лицѐ є҆ѧ̀ ѡ҆склаблѧ́ющеесѧ а҆́ки прелюби́вѣйше, се́рдце же є҆ѧ̀ стенѧ́ше ѿ стра́ха. И҆ проше́дши всѧ̑ двє́ри, ста̀ пред̾ царе́мъ. Ѻ҆́нъ же сѣдѧ́ше на престо́лѣ ца́рства своегѡ̀, ѡ҆болче́нъ во всѐ ѡ҆дѣѧ́нїе сла́вы своеѧ̀, ве́сь во зла́тѣ и҆ ка́менїихъ многоцвѣ́ныхъ, и҆ бѧ́ше стра́шеъ ѕѣлѡ̀: и҆ возве́дъ лицѐ своѐ ѻ҆гневи́дно сла́вою, ѕѣ́лною ꙗ҆́ростїю воззрѣ̀. И҆ падѐ цари́ца, и҆ и҆змѣни́сѧ лицѐ є҆ѧ̀ со ѡ҆слабле́нмемъ, и҆ преклони́сѧ на главꙋ̀ рабы́ни пред̾идꙋ́щїѧ. И҆ премѣнѝ бг҃ъ дꙋ́хъ царе́въ на кро́тость, и҆ потща́всѧ сни́де со престо́ла своегѡ̀ и҆ воспрїѧ́тъ ю҆̀ во ѡ҆в̾ѧ̑тїѧ своѧ̑, до́ндеже прїи́де въ себѐ, и҆ оу҆тѣ́ши ю҆̀ глагѡ́лы ми́рными и҆ речѐ є҆́й: что́ ти є҆́сть, є҆сѳи́ре; а҆́зъ є҆́смь бра́тъ тво́й, дерза́й, не оу҆мреши: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́бщее повелѣ́нїе на́ше є҆́сть, пристꙋпѝ.	На третій день Есфир [припинивши молитися, зняла одяг нарікання і] одяглася по-царськи, [і зробившись прекрасною, закликаючи всевидця Бога і Спасителя, узяла двох служниць, і на одну спиралася, ніби віддавшись насолоді, а друга йшла за нею, підтримуючи одіяння її. Вона була прекрасна в квітучості краси своєї, і лице її радісне, ніби сповнене любов’ю, але серце її було стиснуте страхом]. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому, перед домом царя; цар же сидів тоді на царському престолі своєму, в царському домі, прямо навпроти входу у дім, [убраний в усі одіяння величі своєї, увесь у золоті і коштовних каменях, і був дуже страшний]. Коли цар побачив царицю Есфир, яка стоїть надворі, вона знайшла милість в очах його. [Звернувши лице своє, що полум’яніло славою, він глянув із сильним гнівом; і цариця впала духом і змінилася у лиці своєму від ослаблення і схилилася на голову служниці, яка супроводжувала її. І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я — брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди.]
2	2
И҆ взе́мъ златы́й же́злъ (ца́рь) возложѝ на вы́ю є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆блобыза̀ ю҆̀ и҆ речѐ: глаго́ли мѝ. И҆ речѐ є҆мꙋ̀: ви́дѣхъ тѧ̀, господи́не, ꙗ҆́кѡ а҆́гг҃ла бжїѧ, и҆ смте́сѧ се́рдце моѐ ѿ стра́ха сла́вы твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ ди́венъ є҆сѝ, господи́не, и҆ лицѐ твоѐ благода́тей и҆спо́лнено. Бесѣ́дꙋющи же ѻ҆на̀ къ немꙋ̀, падѐ ѿ ѡ҆слабле́нїѧ. Ца́рь же смѧте́сѧ, и҆ всѝ рабѝ є҆гѡ̀ оу҆тѣша́хꙋ є҆ѧ̀.	І простягнув цар до Есфирі золотий скіпетр, що був у руці його, і підійшла Есфир і торкнулася кінця скіпетра, [і поклав цар скіпетр на шию її і поцілував її і сказав: говори мені. І сказала вона: я бачила в тобі, господарю, ніби ангела Божого, і збентежилося серце моє від страху перед славою твоєю, бо дивний ти, господарю, і лице твоє сповнене благодаті. — Але під час бесіди вона впала від ослаблення; і цар збентежився, і всі слуги його втішали її].
3	3
И҆ речѐ є҆́й ца́рь: что̀ хо́щешн, є҆сѳи́ре; и҆ что̀ проше́нїе твоѐ; бꙋ́детъ тѝ да́же и҆ до полꙋца́рства моегѡ̀.	І сказав їй цар: що тобі, царице Есфир, і яке прохання твоє? Навіть до половини царства дам тобі.
4	4
И҆ речѐ є҆сѳи́рь: де́нь моегѡ̀ пра́зднованїѧ дне́сь є҆́сть: а҆́ще оу҆̀бо оу҆го́дно є҆́сть царе́ви, да прїи́детъ ца́рь и҆ а҆ма́нъ на пи́ръ, є҆го́же сотворю̀ дне́сь.	І сказала Есфир: [нині в мене день святковий;] якщо царю благоугодно, нехай прийде цар з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому.
5	5
И҆ речѐ ца́рь: оу҆скори́те и҆тѝ по а҆ма́на, да сотвори́мъ сло́во є҆сѳи́рино. И҆ прїидо́ста ѻ҆́ба на пи́ръ, є҆го́же сотворѝ є҆сѳи́рь.	І сказав цар: сходіть швидше за Аманом, щоб зробити за словом Есфирі. І прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфир.
6	6
На пирꙋ́ же речѐ ца́рь ко є҆сѳи́ри: что́ є҆сть, є҆сѳи́ре цари́це; (и҆ ка́ѧ є҆́сть мы́сль проше́нїѧ твоегѡ̀; да́мъ тѝ и҆ до полꙋца́рства моегѡ̀,) и҆ бꙋ́детъ є҆ли́кѡ проси́ши.	І сказав цар Есфирі під час пиття вина: яке бажання твоє? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.
7	7
И҆ речѐ є҆сѳи́рь : проше́нїе моѐ и҆ моле́нїе:	І відповіла Есфир, і сказала: ось моє бажання і моє прохання:
8	8
а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ царе́мъ, да прїи́детъ ца́рь и҆ а҆ма́нъ є҆щѐ заꙋ́тра на пи́ръ, є҆го́же сотворю̀ и҆́ма, и҆ заꙋ́тра сотворю̀ сїѐ проше́нїе.	якщо я знайшла благовоління в очах царя, і якщо царю благоугодно задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, те нехай цар з Аманом прийде [ще завтра] на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово царя.
9	9
И҆ и҆зы́де а҆ма́нъ ѿ царѧ̀ ѕѣлѡ̀ ра́достенъ и҆ ве́селъ: ви́дѣвъ же мардохе́а і҆ꙋде́анина во дворѣ̀ (царе́вѣ не подви́гнꙋвшасѧ и҆ не кла́нѧющатѧ пре́д̾ ни́мъ), воз̾ѧри́сѧ ѕѣлѡ̀:	І вийшов Аман у той день веселий і добродушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді наповнився Аман гнівом на Мардохея.
10	10
и҆ вше́дъ въ до́мъ сво́й, призва̀ дрꙋ́ги своѧ̑ и҆ зѡса́рꙋ женꙋ̀ свою̀	Однак же стримався Аман. А коли прийшов у дім свій, то послав покликати друзів своїх і Зереш, дружину свою.
11	11
и҆ показа̀ и҆̀мъ бога́тство своѐ и҆ сла́вꙋ, є҆́юже возвели́чи є҆го̀ ца́рь, и҆ ꙗ҆́кѡ сотворѝ є҆го̀ пе́рваго бы́ти и҆ пра́вити ца́рствїе.	І розповів їм Аман про велике багатство своє і про численних синів своїх і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими.
12	12
И҆ речѐ а҆ма́нъ: не зва̀ цари́ца ни є҆ди́нагѡ на пи́ръ со царе́мъ, но то́чїю менѐ, и҆ наꙋ́трїе зва́ше мѧ̀:	І сказав Аман: та й цариця Есфир нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, крім мене; так і на завтра я покликаний до неї з царем.
13	13
но сїѧ̑ не сꙋ́ть мѝ оу҆гѡ́дна, є҆гда̀ ви́ждꙋ мардохе́а і҆ꙋде́анина во дворѣ̀ (царе́вѣ).	Але всього цього не достатньо для мене, доки я бачу Мардохея юдеянина, що сидить біля воріт царських.
14	14
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ зѡса́ра жена̀ є҆гѡ̀ и҆ дрꙋ́зїе: пригото́ви дре́во лакѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ, и҆ заꙋ́тра рече́ши царе́ви, и҆ да пове́шенъ бꙋ́детъ мардохе́й на дре́вѣ: ты́ же вни́ди со царе́мъ на пи́ръ и҆ весели́сѧ. И҆ оу҆го́денъ бы́сть а҆ма́нꙋ глаго́лъ се́й, и҆ оу҆гото́ва дре́во.	І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: нехай приготують дерево висотою в п’ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на ньому, і тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево.

← Глава́ д҃

Глава́ ѕ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт