|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Плы́ти па́ки кто̀ помы́сливъ и҆ сверѣ̑пыѧ вѡ́лны преходи́ти, носѧ́щагѡ є҆го̀ кораблѧ̀ тлѣ́ннѣйшее дре́во призыва́етъ: | Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить; |
|
2
|
2
|
| ѻ҆́ное бо жела́нїе пристѧжа́нїй оу҆мы́сли, хитре́цъ же мꙋ́дростїю содѣ́ла: | бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував, |
|
3
|
3
|
| тво́й же, ѻ҆́ч҃е, оу҆строѧ́етъ про́мыслъ: ꙗ҆́кѡ да́лъ є҆сѝ и҆ въ мо́ри пꙋ́ть и҆ въ волна́хъ стезю̀ крѣ́пкꙋю, | але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях; |
|
4
|
4
|
| показꙋ́ѧ, ꙗ҆́кѡ си́ленъ є҆сѝ ѿ всѧ́кагѡ спⷭ҇тѝ, а҆́ще и҆ без̾ хꙋдо́жества кто̀ взы́детъ. | показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння. |
|
5
|
5
|
| Хо́щеши же, да не бꙋ́дꙋтъ пра̑здна дѣла̀ премⷣрости твоеѧ̀: сегѡ̀ ра́ди и҆ малѣ́йшемꙋ дре́вꙋ ввѣрѧ́ютъ человѣ́цы дꙋ́шы (своѧ̑), и҆ преходѧ́ще вѡ́лны кораблеце́мъ и҆зба́влени сꙋ́ть. | Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні. |
|
6
|
6
|
| И҆ ѿ нача́ла бо, є҆гда̀ погиба́хꙋ го́рдїи и҆споли́ни, оу҆пова́нїе мі́ра въ кораблецѣ̀ и҆збѣжа́вшее, ѡ҆ста́ви вѣ́кꙋ сѣ́мѧ рожде́нїѧ, рꙋко́ю твое́ю оу҆стро́ено. | Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду. |
|
7
|
7
|
| Благослове́но бо дре́во, и҆́мже быва́етъ пра́вда. | Благословенне дерево, через яке буває правда! |
|
8
|
8
|
| Рꙋкотворе́нное же про́клѧто є҆́сть, и҆ сотвори́вый є҆̀: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́въ оу҆́бѡ содѣ́ла, сїе́ же тлѣ́нное бо́гомъ и҆менова́сѧ. | А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом. |
|
9
|
9
|
| Въ ра́внѣ бо ненави̑дима сꙋ́ть бг҃ꙋ и҆ нече́ствꙋѧй, и҆ нече́стїе є҆гѡ̀: | Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його; |
|
10
|
10
|
| и҆́бо сотворе́ное съ сотво́ршимъ мꙋ́чимо бꙋ́детъ. | і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране. |
|
11
|
11
|
| Сегѡ̀ ра́ди и҆ во і҆́дѡлѣхъ ꙗ҆зы́ческихъ бꙋ́детъ ка́знь, ꙗ҆́кѡ въ созда́нїи бж҃їи въ ме́рзость сотворе́ни сꙋ́ть и҆ въ собла́зны дꙋша́мъ человѣ́чєскимъ и҆ въ сѣ́ть нога́мъ бꙋ́ихъ. | Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних. |
|
12
|
12
|
| Нача́ло бо блꙋже́нїѧ оу҆мышле́нїе і҆́дѡлѡвъ: и҆з̾ѡбрѣ́тенїе же и҆́хъ тлѣ́нїе живота̀. | Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя. |
|
13
|
13
|
| Ниже́ бо бы́ша ѿ нача́ла, нижѐ бꙋ́дꙋтъ во вѣ́ки: | Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть. |
|
14
|
14
|
| тщесла́вїемъ бо человѣ́ческимъ внидо́ша въ мі́ръ, и҆ сегѡ̀ ра́ди кра́токъ и҆́хъ коне́цъ вмѣни́сѧ. | Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець. |
|
15
|
15
|
| Го́рькимъ бо пла́чемъ сѣ́тꙋѧ ѻ҆те́цъ ско́рѡ восхище́нагѡ ча́да ѡ҆́бразъ сотвори́въ, є҆го́же тогда̀ человѣ́ка ме́ртва, нн҃ѣ ꙗ҆́кѡ бо́га почтѐ: и҆ предадѐ подрꙋ̑чнымъ та̑йны и҆ жє́ртвы: | Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення. |
|
16
|
16
|
| пото́мъ вре́менемъ возмо́гшїй нечести́вый ѡ҆бы́чай, а҆́ки зако́нъ храни́мь бы́сть, и҆ мꙋчи́телей повелѣ́нїемъ почита́єма бѧ́хꙋ и҆зва̑ѧннаѧ: | Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество. |
|
17
|
17
|
| и҆̀хже въ лицѐ не могꙋ́ще чествова́ти человѣ́цы да́льнагѡ ра́ди ѡ҆бита́нїѧ, и҆здале́ча лицѐ и҆з̾ѡбрази́вше, ꙗ҆́вный ѡ҆́бразъ почита́емагѡ царѧ̀ сотвори́ша, ꙗ҆́кѡ да ѿстоѧ́щаго а҆́ки бли́з̾ сꙋ́щаго ласка́ютъ со прилѣжа́нїемъ. | Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому. |
|
18
|
18
|
| Въ продолже́нїе же ѕлоче́стїѧ и҆ не разꙋмѣ́ющихъ принꙋ́ди хꙋдо́жниково любоче́стїе. | До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника, |
|
19
|
19
|
| Се́й бо хотѧ̀ оу҆годи́ти держа́вствꙋющемꙋ, произведѐ хи́тростїю (свое́ю) подо́бїе на лꙋ́чшее: | бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою; |
|
20
|
20
|
| мно́жество же человѣ̑къ, привлече́но благоѡбра́зїемъ дѣ́ла, пре́жде вма́лѣ чествова́наго человѣ́ка нн҃ѣ въ бо́га вмѣни́ша. | а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством. |
|
21
|
21
|
| И҆ сїѐ бы́сть житїю̀ въ прельще́нїе, ꙗ҆́кѡ и҆лѝ ѕлоключе́нїю, и҆лѝ мꙋчи́телствꙋ послꙋжи́вше человѣ́цы, несоѻ́бщно и҆́мѧ ка́менїю и҆ древа́мъ ѡ҆бложи́ша. | І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев. |
|
22
|
22
|
| Посе́мъ не дово́лно бѣ̀ прельща́тисѧ ѡ҆ бж҃їи ра́зꙋмѣ, но и҆ въ вели́цѣй живꙋ́ще безꙋ́мїѧ бра́ни, толи̑каѧ ѕла̑ѧ мі́ръ и҆менꙋ́ютъ. | Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом. |
|
23
|
23
|
| И҆́бо и҆лѝ дѣтоꙋбі́йствєнныѧ жє́ртвы, и҆лѝ сокровє́нныѧ та̑йны, и҆лѝ неи́стѡвныѧ ѿ и҆ны́хъ зако́нѡвъ пи́ршєства творѧ́ше, | Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети, |
|
24
|
24
|
| нижѐ житїѧ̀, нижѐ бра́кѡвъ чи́стыхъ є҆щѐ хранѧ́тъ: є҆ди́нъ же дрꙋга́го и҆лѝ навѣ́томъ оу҆бива́етъ, и҆лѝ блꙋдѧ̀ ѡ҆скорблѧ́етъ. | вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить. |
|
25
|
25
|
| Всѧ̑ же смѣ́шєна сꙋ́ть, кро́вь и҆ оу҆бі́йство, татьба̀ и҆ ле́сть, растлѣ́нїе, невѣ́рство, смѧте́нїе, заклина́нїе, молва̀ благи́хъ, | Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна, |
|
26
|
26
|
| благода́ти забве́нїе, дꙋша́мъ ѡ҆скверне́нїе, рожде́нїю премѣне́нїе, бра́кѡвъ безчи́нїе, прелюбодѣѧ́нїе и҆ стꙋдодѣѧ́нїе. | забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста. |
|
27
|
27
|
| Недосто́йныхъ бо и҆́мене і҆́дѡлѡвъ слꙋже́нїе нача́ло всѧ́кагѡ ѕла̀, и҆ вина̀ и҆ коне́цъ є҆́сть: | Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла, |
|
28
|
28
|
| и҆́бо и҆лѝ веселѧ́щесѧ неи́стовствꙋютъ, и҆лѝ проро́чествꙋютъ лѡ́жнаѧ, и҆лѝ живꙋ́тъ непра́веднѣ, и҆лѝ кленꙋ́тсѧ ско́рѡ. | бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву. |
|
29
|
29
|
| На бездꙋ̑шныѧ бо і҆́дѡлы надѣ́ющесѧ, ѕлѣ̀ кленꙋ́щесѧ казни́ми бы́ти не ча́ютъ. | Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться. |
|
30
|
30
|
| За ѻ҆боѧ́ же на ни́хъ прїи́детъ сꙋ́дъ: поне́же ѕлѣ̀ мꙋ́дрствоваша ѡ҆ бз҃ѣ, вне́млюще і҆́дѡлѡмъ, и҆ непра́веднѡ клѧ́шасѧ ле́стїю, презрѣ́вше преподо́бїе. | Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе. |
|
31
|
31
|
| Не бо̀ си́ла кленꙋ́щихъ, но согрѣша́ющымъ сꙋ́дъ нахо́дитъ всегда̀ на престꙋпле́нїе непра́ведныхъ. | Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.