Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
Плы́ти па́ки кто̀ помы́сливъ и҆ сверѣ̑пыѧ вѡ́лны преходи́ти, носѧ́щагѡ є҆го̀ кораблѧ̀ тлѣ́ннѣйшее дре́во призыва́етъ:	Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
2	2
ѻ҆́ное бо жела́нїе пристѧжа́нїй оу҆мы́сли, хитре́цъ же мꙋ́дростїю содѣ́ла:	бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував,
3	3
тво́й же, ѻ҆́ч҃е, оу҆строѧ́етъ про́мыслъ: ꙗ҆́кѡ да́лъ є҆сѝ и҆ въ мо́ри пꙋ́ть и҆ въ волна́хъ стезю̀ крѣ́пкꙋю,	але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях;
4	4
показꙋ́ѧ, ꙗ҆́кѡ си́ленъ є҆сѝ ѿ всѧ́кагѡ спⷭ҇тѝ, а҆́ще и҆ без̾ хꙋдо́жества кто̀ взы́детъ.	показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння.
5	5
Хо́щеши же, да не бꙋ́дꙋтъ пра̑здна дѣла̀ премⷣрости твоеѧ̀: сегѡ̀ ра́ди и҆ малѣ́йшемꙋ дре́вꙋ ввѣрѧ́ютъ человѣ́цы дꙋ́шы (своѧ̑), и҆ преходѧ́ще вѡ́лны кораблеце́мъ и҆зба́влени сꙋ́ть.	Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.
6	6
И҆ ѿ нача́ла бо, є҆гда̀ погиба́хꙋ го́рдїи и҆споли́ни, оу҆пова́нїе мі́ра въ кораблецѣ̀ и҆збѣжа́вшее, ѡ҆ста́ви вѣ́кꙋ сѣ́мѧ рожде́нїѧ, рꙋко́ю твое́ю оу҆стро́ено.	Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду.
7	7
Благослове́но бо дре́во, и҆́мже быва́етъ пра́вда.	Благословенне дерево, через яке буває правда!
8	8
Рꙋкотворе́нное же про́клѧто є҆́сть, и҆ сотвори́вый є҆̀: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́въ оу҆́бѡ содѣ́ла, сїе́ же тлѣ́нное бо́гомъ и҆менова́сѧ.	А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом.
9	9
Въ ра́внѣ бо ненави̑дима сꙋ́ть бг҃ꙋ и҆ нече́ствꙋѧй, и҆ нече́стїе є҆гѡ̀:	Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
10	10
и҆́бо сотворе́ное съ сотво́ршимъ мꙋ́чимо бꙋ́детъ.	і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.
11	11
Сегѡ̀ ра́ди и҆ во і҆́дѡлѣхъ ꙗ҆зы́ческихъ бꙋ́детъ ка́знь, ꙗ҆́кѡ въ созда́нїи бж҃їи въ ме́рзость сотворе́ни сꙋ́ть и҆ въ собла́зны дꙋша́мъ человѣ́чєскимъ и҆ въ сѣ́ть нога́мъ бꙋ́ихъ.	Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
12	12
Нача́ло бо блꙋже́нїѧ оу҆мышле́нїе і҆́дѡлѡвъ: и҆з̾ѡбрѣ́тенїе же и҆́хъ тлѣ́нїе живота̀.	Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
13	13
Ниже́ бо бы́ша ѿ нача́ла, нижѐ бꙋ́дꙋтъ во вѣ́ки:	Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.
14	14
тщесла́вїемъ бо человѣ́ческимъ внидо́ша въ мі́ръ, и҆ сегѡ̀ ра́ди кра́токъ и҆́хъ коне́цъ вмѣни́сѧ.	Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
15	15
Го́рькимъ бо пла́чемъ сѣ́тꙋѧ ѻ҆те́цъ ско́рѡ восхище́нагѡ ча́да ѡ҆́бразъ сотвори́въ, є҆го́же тогда̀ человѣ́ка ме́ртва, нн҃ѣ ꙗ҆́кѡ бо́га почтѐ: и҆ предадѐ подрꙋ̑чнымъ та̑йны и҆ жє́ртвы:	Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
16	16
пото́мъ вре́менемъ возмо́гшїй нечести́вый ѡ҆бы́чай, а҆́ки зако́нъ храни́мь бы́сть, и҆ мꙋчи́телей повелѣ́нїемъ почита́єма бѧ́хꙋ и҆зва̑ѧннаѧ:	Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.
17	17
и҆̀хже въ лицѐ не могꙋ́ще чествова́ти человѣ́цы да́льнагѡ ра́ди ѡ҆бита́нїѧ, и҆здале́ча лицѐ и҆з̾ѡбрази́вше, ꙗ҆́вный ѡ҆́бразъ почита́емагѡ царѧ̀ сотвори́ша, ꙗ҆́кѡ да ѿстоѧ́щаго а҆́ки бли́з̾ сꙋ́щаго ласка́ютъ со прилѣжа́нїемъ.	Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
18	18
Въ продолже́нїе же ѕлоче́стїѧ и҆ не разꙋмѣ́ющихъ принꙋ́ди хꙋдо́жниково любоче́стїе.	До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника,
19	19
Се́й бо хотѧ̀ оу҆годи́ти держа́вствꙋющемꙋ, произведѐ хи́тростїю (свое́ю) подо́бїе на лꙋ́чшее:	бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою;
20	20
мно́жество же человѣ̑къ, привлече́но благоѡбра́зїемъ дѣ́ла, пре́жде вма́лѣ чествова́наго человѣ́ка нн҃ѣ въ бо́га вмѣни́ша.	а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.
21	21
И҆ сїѐ бы́сть житїю̀ въ прельще́нїе, ꙗ҆́кѡ и҆лѝ ѕлоключе́нїю, и҆лѝ мꙋчи́телствꙋ послꙋжи́вше человѣ́цы, несоѻ́бщно и҆́мѧ ка́менїю и҆ древа́мъ ѡ҆бложи́ша.	І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев.
22	22
Посе́мъ не дово́лно бѣ̀ прельща́тисѧ ѡ҆ бж҃їи ра́зꙋмѣ, но и҆ въ вели́цѣй живꙋ́ще безꙋ́мїѧ бра́ни, толи̑каѧ ѕла̑ѧ мі́ръ и҆менꙋ́ютъ.	Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.
23	23
И҆́бо и҆лѝ дѣтоꙋбі́йствєнныѧ жє́ртвы, и҆лѝ сокровє́нныѧ та̑йны, и҆лѝ неи́стѡвныѧ ѿ и҆ны́хъ зако́нѡвъ пи́ршєства творѧ́ше,	Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
24	24
нижѐ житїѧ̀, нижѐ бра́кѡвъ чи́стыхъ є҆щѐ хранѧ́тъ: є҆ди́нъ же дрꙋга́го и҆лѝ навѣ́томъ оу҆бива́етъ, и҆лѝ блꙋдѧ̀ ѡ҆скорблѧ́етъ.	вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить.
25	25
Всѧ̑ же смѣ́шєна сꙋ́ть, кро́вь и҆ оу҆бі́йство, татьба̀ и҆ ле́сть, растлѣ́нїе, невѣ́рство, смѧте́нїе, заклина́нїе, молва̀ благи́хъ,	Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,
26	26
благода́ти забве́нїе, дꙋша́мъ ѡ҆скверне́нїе, рожде́нїю премѣне́нїе, бра́кѡвъ безчи́нїе, прелюбодѣѧ́нїе и҆ стꙋдодѣѧ́нїе.	забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.
27	27
Недосто́йныхъ бо и҆́мене і҆́дѡлѡвъ слꙋже́нїе нача́ло всѧ́кагѡ ѕла̀, и҆ вина̀ и҆ коне́цъ є҆́сть:	Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,
28	28
и҆́бо и҆лѝ веселѧ́щесѧ неи́стовствꙋютъ, и҆лѝ проро́чествꙋютъ лѡ́жнаѧ, и҆лѝ живꙋ́тъ непра́веднѣ, и҆лѝ кленꙋ́тсѧ ско́рѡ.	бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву.
29	29
На бездꙋ̑шныѧ бо і҆́дѡлы надѣ́ющесѧ, ѕлѣ̀ кленꙋ́щесѧ казни́ми бы́ти не ча́ютъ.	Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться.
30	30
За ѻ҆боѧ́ же на ни́хъ прїи́детъ сꙋ́дъ: поне́же ѕлѣ̀ мꙋ́дрствоваша ѡ҆ бз҃ѣ, вне́млюще і҆́дѡлѡмъ, и҆ непра́веднѡ клѧ́шасѧ ле́стїю, презрѣ́вше преподо́бїе.	Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе.
31	31
Не бо̀ си́ла кленꙋ́щихъ, но согрѣша́ющымъ сꙋ́дъ нахо́дитъ всегда̀ на престꙋпле́нїе непра́ведныхъ.	Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.

← Глава́ г҃і

Глава́ є҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт