Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава́ ѳ҃і	Глава 19

1	1
Нечєсти́вымъ же до конца̀ без̾ ми́лости ꙗ҆́рость на́йде: предвѣ́дѣ бо и҆́хъ и҆ бꙋ̑дꙋщаѧ,	А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
2	2
ꙗ҆́кѡ ті́и ѿпꙋсти́вшїи, є҆́же ѿитѝ, и҆ со тща́нїемъ предпосла́вше и҆̀хъ, поженꙋ́тъ в̾слѣ́дъ раска́ѧвшесѧ:	що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
3	3
є҆ще́ бо въ рꙋка́хъ и҆мѣ́юще рыда̑нїѧ и҆ сѣ́тꙋюще над̾ гроба́ми ме́ртвыхъ, и҆́нъ себѣ̀ взѧ́ша по́мыслъ безꙋ́мїѧ, и҆ и҆̀хже молѧ́ще и҆згна́ша, си́хъ а҆́ки бѣглецє́въ гонѧ́хꙋ.	бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
4	4
Влеча́ше бо и҆̀хъ къ семꙋ̀ концꙋ̀ досто́йнаѧ нꙋ́жда, и҆ приклю́чшихсѧ забы́тїе вложѝ, да и҆ про́чꙋю къ мꙋче́нїємъ принапо́лнѧтъ ка́знь:	Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
5	5
и҆ лю́дїе оу҆́бѡ твоѝ пресла́вное пꙋтьше́ствїе пре́йдꙋтъ, ѻ҆ни́ же стра́ннꙋ ѡ҆брѧ́щꙋтъ сме́рть.	і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
6	6
Все́ бо творе́нїе во свое́мъ є҆мꙋ̀ ро́дѣ па́ки свы́ше преѡбразова́шесѧ, слꙋжа́щее сво́йствєннымъ твои̑мъ повелѣ́нїємъ, да ѻ҆́троцы твоѝ сохранѧ́тсѧ неврежде́ни.	Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
7	7
Ѡ҆́блакъ ѡ҆сѣнѧ́ѧй по́лкъ и҆́хъ, и҆ и҆з̾ преждебы́вшїѧ воды̀ ѿкры́тїе сꙋхі́ѧ землѝ ꙗ҆ви́сѧ, и҆ и҆з̾ мо́рѧ чермна́гѡ пꙋ́ть невозбра́ненъ, и҆ по́ле ѕла́чное ѿ волне́нїѧ ѕѣ́лнагѡ:	З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.
8	8
и҆́мже ве́сь ꙗ҆зы́къ про́йде, твое́ю рꙋко́ю покрове́ни, ви́дѧще ди̑внаѧ чꙋдеса̀.	Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
9	9
Ꙗ҆́коже бо ко́ни насы́тишасѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы взыгра́шасѧ, хва́лѧще тѧ̀, гдⷭ҇и, и҆зба́вльшаго и҆̀хъ:	Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
10	10
воспомѧнꙋ́ша бо є҆щѐ, ꙗ҆̀же во ѡ҆бита́нїи и҆́хъ, ка́кѡ оу҆́бѡ вмѣ́стѡ рожде́нїѧ живо́тныхъ и҆зведѐ землѧ̀ скні̑пы, вмѣ́стѡ же ры́бъ и҆зры́гнꙋ рѣка̀ мно́жество жа́бъ.	бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
11	11
Послѣди́ же ви́дѣша и҆ но́вое рожде́нїе пти́цъ, є҆гда̀ похотѣ́нїемъ подви́гшесѧ, проси́ша сла́достныѧ пи́щи.	А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
12	12
Во оу҆тѣше́нїе бо взыдо́ша и҆̀мъ ѿ мо́рѧ кра́стєли: и҆ мꙋчє́нїѧ грѣ̑шнымъ наидо́ша, не без̾ бы́вшихъ зна́менїй си́лою мо́лнїй: пра́веднѣ бо пострада́ша за своѧ̑ ѕлѡ́бы,	бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
13	13
и҆́бо лютѣ́йшее ненавидѣ́нїе стра́нныхъ соверши́ша: и҆ні́и оу҆́бѡ незна́емыхъ не прїе́млѧхꙋ прише́лцєвъ, сі́и же благодѣ́телей стра́нныхъ порабоща́хꙋ.	бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
14	14
И҆ не то́кмѡ, но а҆́ще ко́е разсмотре́нїе бꙋ́детъ и҆́хъ: занѐ вражде́бнѡ прїе́млѧхꙋ чꙋжды́хъ.	І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
15	15
Сі́и же съ пра́зднествами прїе́мше приѡбщи́вшихсѧ оу҆жѐ и҆́хъ ѡ҆бы́чаємъ, жесточа́йшими ѡ҆ѕло́биша трꙋда́ми.	а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
16	16
Побїе́ни же бы́ша и҆ ѡ҆слѣпле́нїемъ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нїи при две́рехъ пра́ведника, є҆гда̀ вели́кою ѡ҆бложе́ни тмо́ю, кі́йждо свои́хъ две́рїй прохо́да и҆ска́ше.	Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
17	17
Са́ми бо собо́ю стїхі̑и премѣнѧ́ємы, ꙗ҆́коже въ гꙋ́слехъ гла́сы сли́чїѧ и҆́мѧ премѣнѧ́ютъ, всегда̀ хранѧ́ще звꙋ́къ: є҆́же є҆́сть ви́дѣти ѿ зра́ка бы́вшихъ и҆звѣ́стнѡ.	Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
18	18
Земна̑ѧ бо въ вѡ́днаѧ прелага́хꙋсѧ, и҆ пла̑вающаѧ прехожда́хꙋ на зе́млю.	Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
19	19
Ѻ҆́гнь возмога́ше въ водѣ̀ вы́шше своеѧ̀ си́лы, и҆ вода̀ оу҆гаша́ющꙋю си́лꙋ забы̀.	Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
20	20
Пла́мень вопрекѝ оу҆доботлѣ́нныхъ живо́тныхъ не вредѝ пло́тей въ не́мъ ходѧ́щихъ, нижѐ таѧ́ше ледови́дный оу҆добота́ѧй ро́дъ сла́достныѧ пи́щи.	полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
21	21
По всемꙋ́ бо, гдⷭ҇и, возвели́чилъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ и҆ просла́вилъ є҆сѝ, и҆ не презрѣ́лъ є҆сѝ, во всѧ́цѣмъ вре́мени и҆ мѣ́стѣ предстоѧ́й.	Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.

← Глава́ и҃і

Сїрахъ* →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт