|
Глава́ є҃і
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Ты́ же бг҃ъ на́шъ бл҃гъ и҆ и҆́стиненъ, долготерпѣли́въ и҆ въ млⷭ҇ти оу҆правлѧ́ѧй всѧ̑. | Але Ти, Бог наш, благий та істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво. |
|
2
|
2
|
| И҆́бо а҆́ще согрѣши́мъ, твоѝ є҆смы̀, вѣ́дꙋще держа́вꙋ твою̀: и҆ а҆́ще не согрѣши́мъ, вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ вмѣни́хомсѧ. | Якщо ми і згрішаємо, ми — Твої, що визнаємо владу Твою; але ми не будемо грішити, знаючи, що ми визнані Твоїми. |
|
3
|
3
|
| Є҆́же бо зна́ти тебѐ, всесоверше́на (є҆́сть) пра́вда, и҆ вѣ́дѣти держа́вꙋ твою̀, ко́рень є҆́сть безсме́ртїѧ. | Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою — корінь безсмертя. |
|
4
|
4
|
| Ниже́ бо прельстѝ на́съ человѣ́ческое ѕлохи́трое оу҆мышле́нїе, нижѐ сѣннопи́саныхъ трꙋ́дъ безпло́дный, ви́дъ и҆зва́ѧнъ разли́чными ша̑ры, | Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марний труд художників — зображення, розмальовані різними фарбами, |
|
5
|
5
|
| и҆́хже зра́къ безꙋ̑мнымъ прихо́дитъ въ похотѣ́нїе, и҆ лю́бѧтъ ме́ртвагѡ ѡ҆́браза ви́дъ бездꙋ́шный. | погляд на які збуджує у безумних похотіння і жагу до бездушного вигляду мертвого образа. |
|
6
|
6
|
| Ѕлы́хъ люби́телїе досто́йнїи таковы́хъ наде́ждъ и҆ творѧ́щїи, и҆ лю́бѧщїи, и҆ чествꙋ́ющїи. | І ті, що роблять, і ті, хто має похіть, і хто шанує, є любителі зла, достойні таких надій. |
|
7
|
7
|
| И҆́бо скꙋде́льникъ, мѧ́гкꙋю зе́млю мнꙋ́щь со трꙋдо́мъ, дѣ́лаетъ ко слꙋже́нїю на́шемꙋ ко́еждо: но ѿ тогѡ́жде бре́нїѧ созда̀ и҆ ꙗ҆̀же чи́стыхъ дѣ́лъ слꙋжє́бныѧ сосꙋ́ды, и҆ сопроти̑вныѧ, всѧ̑ подо́бнѣ: си́хъ же ѻ҆бои́хъ коегѡ́ждо є҆́сть оу҆потребле́нїе, сꙋдїѧ̀ є҆́сть бренодѣ́латель. | Гончар мне м’яку землю, старанно ліпить усякий сосуд на служіння нам; з однієї і тієї самої глини виробляє посуд, потрібний і для чистих діл і для нечистих — усе однаково; але яке для кожного з них вживання, суддя — той самий гончар. |
|
8
|
8
|
| И҆ ѕлотрꙋ́дникъ бо́га сꙋ́етна ѿ тогѡ́жде твори́тъ бре́нїѧ, и҆́же ма́лѡ пре́жде ѿ землѝ сотворе́нъ бы́въ, по ма́лѣ и҆́детъ, и҆з̾ неѧ́же взѧ́тъ бы́сть, и҆стѧ́занъ ѡ҆ дꙋше́внѣмъ долзѣ̀. | І суєтний трудівник з тієї самої глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і скоро піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його. |
|
9
|
9
|
| Но є҆́сть є҆мꙋ̀ прилѣжа́нїе, не ꙗ҆́кѡ и҆́мать трꙋди́тисѧ, нижѐ ꙗ҆́кѡ краткоконе́чно житїѐ и҆́мать: но ревнꙋ́етъ златодѣ́лателємъ и҆ сребролїѧ́телємъ, и҆ мѣ́ди дѣ́лателємъ подража́етъ, и҆ сла́вꙋ мни́тъ, ꙗ҆́кѡ сквє́рнаѧ дѣ́лаетъ. | Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і наслідує мідників, і ставить собі у славу те, що робить мерзоти. |
|
10
|
10
|
| Пе́пелъ бо є҆́сть се́рдце є҆гѡ̀, и҆ землѝ хꙋ́ждше оу҆пова́нїе є҆гѡ̀, и҆ бре́нїѧ безче́стнѣе живо́тъ є҆гѡ̀: | Серце його — попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд; |
|
11
|
11
|
| ꙗ҆́кѡ не оу҆вѣ́дѣ созда́вшагѡ є҆го̀, и҆ вдохнꙋ́вшагѡ є҆мꙋ̀ дꙋ́шꙋ дѣйстви́тельнꙋю, и҆ вдꙋ́нꙋвшагѡ дꙋ́хъ живо́тный. | бо він не пізнав Того, Хто сотворив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя. |
|
12
|
12
|
| Но вмѣни́ша и҆гра́лище бы́ти живо́тъ на́шъ, и҆ житїѐ всѐ оу҆пражне́но на приѡбрѣ́тенїе: и҆́бо глаго́лютъ, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ ѿкꙋ́дꙋ либо, а҆́ще и҆ ѿ ѕла̀, приѡбрѣта́ти. | Вони вважають життя наше забавою і житіє прибутковою торгівлею, тому що говорять, що слід же звідкілясь здобувати прибуток, хоч би і зі зла. |
|
13
|
13
|
| Се́й бо па́че всѣ́хъ вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ согрѣша́етъ, ѿ вещества̀ землена́гѡ оу҆дѡ́бныѧ къ сокрꙋше́нїю сосꙋ́ды и҆ и҆зваѧ̑нїѧ содѣва́ѧй. | Утім, такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні сосуди і статуї. |
|
14
|
14
|
| Вси́ же пребезꙋ́мнѣйшїи и҆ ѡ҆каѧ́ннѣйшїи, па́че дꙋшѝ младе́нческїѧ, вразѝ люді́й твои́хъ ѡ҆блада́вшїи и҆́ми: | Найбільше ж нерозумні з усіх і бідніші розумом за самих немовлят — вороги народу Твого, які пригноблюють його, |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆́кѡ всѧ̑ і҆́дѡлы ꙗ҆зы́чєски вмѣни́ша въ бо́ги, и҆̀мже нижѐ ѻ҆че́съ оу҆потребле́нїе ко зрѣ́нїю, нижѐ но́здри въ привлече́нїе а҆́ера, нижѐ оу҆́ши слы́шати, нижѐ пе́рсты рꙋ́къ во ѡ҆сѧза́нїе, и҆ но́ги и҆́хъ пра̑здны ко хожде́нїю. | тому що вони вважають богами усіх ідолів язичницьких, у яких нема ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику, і ноги яких нездатні для ходіння. |
|
16
|
16
|
| Человѣ́къ бо сотворѝ и҆̀хъ, и҆ дꙋ́ха взаи́мъ взѧ́въ созда̀ и҆̀хъ: ни є҆ди́нъ бо человѣ́къ мо́жетъ себѣ̀ подо́бна бо́га созда́ти: | Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніякий чоловік не може створити бога, як він сам. |
|
17
|
17
|
| сме́ртенъ же сы́й ме́ртва дѣ́лаетъ рꙋка́ма беззако́нныма: лꙋ́чшїй бо є҆́сть і҆́дѡлѡвъ свои́хъ: (ꙗ҆́кѡ) се́й оу҆́бѡ поживѐ, ѻ҆́нїи же никогда̀. | Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він довершеніший за божества свої, бо він жив, а ті — ніколи. |
|
18
|
18
|
| И҆ живо́тныхъ ме́рзкихъ чтꙋ́тъ: безꙋ̑мнаѧ бо сравнѧ́ємаѧ и҆ны́хъ сꙋ́ть хꙋ́ждша. | Притім вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за усіх. |
|
19
|
19
|
| Нижѐ є҆ли́кѡ вожделѣ́ти ꙗ҆́кѡ въ лицы̀ живо́тныхъ бла̑га сꙋ́ть, ѿбѣго́ша же и҆ бж҃їѧ хвалы̀ и҆ блгⷭ҇ве́нїѧ є҆гѡ̀. | Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.