Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 2

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5

Chapter 2	Глава 2

1	1
Therefore the Lord hath made good his word, which he pronounced against us, and against our judges that judged Israel, and against our kings, and against our princes, and against the men of Israel and Juda,	І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
2	2
to bring upon us great plagues, such as never happened under the whole heaven, as it came to pass in Jerusalem, according to the things that were written in the law of Moses;	що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
3	3
that a man should eat the flesh of his own son, and the flesh of his own daughter.	що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший — плоть дочки своєї.
4	4
Moreover he hath delivered them to be in subjection to all the kingdoms that are round about us, to be as a reproach and desolation among all the people round about, where the Lord hath scattered them.	І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
5	5
Thus we were cast down, and not exalted, because we have sinned against the Lord our God, and have not been obedient unto his voice.	І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
6	6
To the Lord our God appertaineth righteousness: but unto us and to our fathers open shame, as appeareth this day.	У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших — сором на лицях, як сьогодні.
7	7
For all these plagues are come upon us, which the Lord hath pronounced against us.	Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
8	8
Yet have we not prayed before the Lord, that we might turn every one from the imaginations of his wicked heart.	Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
9	9
Wherefore the Lord watched over us for evil, and the Lord hath brought it upon us: for the Lord is righteous in all his works which he hath commanded us.	І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10	10
Yet we have not hearkened unto his voice, to walk in the commandments of the Lord, that he hath set before us.	Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
11	11
And now, O Lord God of Israel, that hast brought thy people out of the land of Egypt with a mighty hand, and high arm, and with signs, and with wonders, and with great power, and hast gotten thyself a name, as appeareth this day:	І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
12	12
O Lord our God, we have sinned, we have done ungodly, we have dealt unrighteously in all thine ordinances.	згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13	13
Let thy wrath turn from us: for we are but a few left among the heathen, where thou hast scattered us.	Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
14	14
Hear our prayers, O Lord, and our petitions, and deliver us for thine own sake, and give us favour in the sight of them which have led us away:	Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
15	15
that all the earth may know that thou art the Lord our God, because Israel and his posterity is called by thy name.	щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16	16
O Lord, look down from thine holy house, and consider us: bow down thine ear, O Lord, to hear us.	Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
17	17
Open thine eyes, and behold; for the dead that are in the graves, whose souls are taken from their bodies, will give unto the Lord neither praise nor righteousness:	Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
18	18
but the soul that is greatly vexed, which goeth stooping and feeble, and the eyes that fail, and the hungry soul, will give thee praise and righteousness, O Lord.	але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
19	19
Therefore we do not make our humble supplication before thee, O Lord our God, for the righteousness of our fathers, and of our kings,	Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
20	20
for thou hast sent out thy wrath and indignation upon us, as thou hast spoken by thy servants the prophets, saying,	бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
21	21
Thus saith the Lord, Bow down your shoulders to serve the king of Babylon: so shall ye remain in the land that I gave unto your fathers.	Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22	22
But if ye will not hear the voice of the Lord, to serve the king of Babylon,	а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
23	23
I will cause to cease out of the cities of Juda, and from without Jerusalem, the voice of mirth, and the voice of joy, the voice of the bridegroom, and the voice of the bride: and the whole land shall be desolate of inhabitants.	Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
24	24
But we would not hearken unto thy voice, to serve the king of Babylon: therefore hast thou made good the words that thou spakest by thy servants the prophets, namely, that the bones of our kings, and the bones of our fathers, should be taken out of their places.	Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
25	25
And lo, they are cast out to the heat of the day, and to the frost of the night, and they died in great miseries by famine, by sword, and by pestilence.	І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
26	26
And the house which is called by thy name hast thou laid waste, as it is to be seen this day, for the wickedness of the house of Israel and the house of Juda.	Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
27	27
O Lord our God, thou hast dealt with us after all thy goodness, and according to all that great mercy of thine,	І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
28	28
as thou spakest by thy servant Moses in the day when thou didst command him to write thy law before the children of Israel, saying,	як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
29	29
If ye will not hear my voice, surely this very great multitude shall be turned into a small number among the nations, where I will scatter them.	«якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
30	30
For I knew that they would not hear me, because it is a stiffnecked people: but in the land of their captivities they shall remember themselves,	Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
31	31
and shall know that I am the Lord their God: for I will give them an heart, and ears to hear:	і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують.
32	32
and they shall praise me in the land of their captivity, and think upon my name,	І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
33	33
and return from their stiff neck, and from their wicked deeds: for they shall remember the way of their fathers, which sinned before the Lord.	і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
34	34
And I will bring them again into the land which I promised with an oath unto their fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, and they shall be lords of it: and I will increase them, and they shall not be diminished.	І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
35	35
And I will make an everlasting covenant with them to be their God, and they shall be my people: and I will no more drive my people of Israel out of the land that I have given them.	Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».

← Chapter 1

Chapter 3 →

1 2 3 4 5

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament