Віктор Малахов. Уроки владики Калліста

щось, мабуть, знайдуть і вони, а, можливо, кого-небудь з них ця книга заохотить поглянути на мир з більшою довірою і любов'ю. А для тих духовно вимогливих наших сучасників, чий шлях до віри й у вірі завжди є дуже нелегким, книга єпископа Калліста — безцінна. Безперечно, тут немає жодної поступки технологічному раціоналізму і прагматизму себелюбства, що до такої міри притаманні сучасному світогляду; немає жодної спроби додати до містичної суті християнства і розчинити її в «очевидностях» лінивого обивательського розуму. Навпаки, автор наголошує на «важких», зобов'язальних моментах у розумінні покаяння, безнастанної молитви, духовного наставництва, мучеництва; саме осмислення цих понять приводить нас до усвідомлення згаданого вище перетворення далекого у близьке, що постає як актуальна життєва задача перед кожним, для кого цінності християнства є важливими. У книзі, проте, є і дещо інше: надзвичайна — і водночас абсолютно непоказна — чуйність і шанобливість церковного діяча до моральної проблематики, сформованої глибинним досвідом загального дорослішання людства упродовж свого існування. Накопичення такого досвіду — процес безповоротний; цілком зрозуміло, що співзвучна йому моральна свідомість, яка чи не найбільше зобов'язана саме християнству, в якийсь момент, підвищуючи планку своєї екзистенційної вимогливості, починає ставити представникам Церкви «непідходящі» питання, які виходять за межі традиційних, давно готових відповідей.

Думається, у таких випадках — а нині їх чимало — дуже великим спрощенням, якщо не прямою неправдою, було б говорити про «гординю», про «самозвеличування» тих, хто має сумніви і шукає відповіді. Мабуть-таки, йдеться про смиренне прийняття власної відповідальності за те велике, і переважно гірке, знання, дароване людям у XX ст. Це знання вимагає від усіх нас нової міри етичної серйозності у нашому ставленні до життя і світу. І владика Калліст, як бачили читачі «Внутрішнього Царства», не намагається уникнути у своїй книзі тих болісних проблем, що з цього виникають. Навпаки — як дбайливий провідник, він разом з нами їх формулює, а відтак запрошує до спільного їх вирішення, осяяного духовним горінням такої інтенсивності, що в ньому переплавляється будь-який сумнів, згоряє біль виснаженої недовір'ям душі.

Насмілюся зауважити, що сам спосіб поєднання відвертої істини християнства і непохитності, яку нам важко здобути тут і тепер, у нашому земному бутті, обраний єпископом Каллістом в дусі найкращих зразків православної традиції: через сумлінне вникнення до самої суті проблеми, безоглядне примноження щирості, сердечного сенсу й тепла. Адже тільки щирість здатна уможливити бачення яскравих іскр світла у глибині християнських віків, і вона дуже відчутна і у Йоана Лествичника та Ісаака Сиріна, у Серафима Саровського та старця Силуана та багатьох інших подвижників, святих, мислителів, чиї слова і вчинки немов спалахують на сторінках «Внутрішнього Царства», напоумляючи й підтримуючи нас. І ось — варто лише трохи докласти зусиль — ми вже з ними у єдиному соборі, у спільному молінні за всіх, ми вже стоїмо перед Логосом, Який любить кожного з нас і для Якого жодна жива душа не залишиться чужою...

...Тихо, виразно, переконливо веде далі владика Калліст свої уроки, і незримі контури Царства, яке всередині нас, поступово прояснюються для читача, відкриваючи радісний і утаємничений шлях — шлях, який автору відкрився під час випадкового відвідування лондонського храму св. Філіпа літнього дня того далекого 1952 року. Так мирянин входить у Церкву, і Церква вступає в сучасний світ, і знову — немов ненавмисно, поволі — відтворюється те єднання буття й любові, що видавалося вже неможливим. Покаяння і молитва, відчуття подиву й мовчання, смерть і воскресіння, подвижницькі свідчення про Христа, любов до людей, тварин та рослин, надія на всесвітнє спасіння — все, про що розповідає православний мислитель з Оксфорда, у його висвітленні складає цілісний образ Царства. Про все це хотілося б розмірковувати й далі, ставити запитання, з чимось не погоджуватися. Але саме з поваги до кардинальної значущості розглядуваного предмета, не думаю, що це доречно було б робити тут, у післямові до цієї чудової книги. Уроки викладено. Помовчимо. Вникнемо.

* * *

І все ж таки розмову з владикою Каллістом, як мало з ким ще, хотілося б продовжити. Розмову довірительну, зосереджену, найкраще десь у церкві, біля намоленої ікони, у теплому сяйві свічок... Праці о. Калліста викликають таке бажання.

Віктор Малахов

А

Августин, єпископ Гіппонський, блж. (354-430) 18, 170, 195,212

Авраам, авва (IV ст.) 107

Агапій, старець Валаамський (XIX ст.) 89

Амант, Ів 148

Амвросій Медіоланський, св. (бл. 339 — 397) 98

Амвросій Оптинський, св. (1812 — 1891) 66

Аммон, авва (IV ст.) 96, 112

Арнобій Сіккський (IV ст.) 214

Амфілохій Патмоський, архімандрит 151

Андерхілл, Евелін (1875 —1941) 66,68

Андрій Константинопольський, св., юродивий (VII ст., з інших джерел — IX–X ст.) 161,167,168,175,178,179,181,182,183

Андрій Критський, св. (бл. 660 — 740) 164

Антіох з монастиря св. Савви (VII ст.) 81

Антоній (Блум), митрополит Сурозький (народ. 1914) 26,32,110,115

Антоній, інок монастиря св. Савви (XX ст.) 89

Антоній Єгипетський (Великий), св. (бл. 251-356) 83,91,95,98,106,111,112,127,132,135,136,137,142,144,148,168

Арістотель (384 — 322 до Р. Х.) 187,232,233

Арсеній, авва (бл. 360 — 449) 95,97, 167

Афанасій, єпископ Александрійський, св. (бл. 296 — 373) 127,131,135

Афанасьєв Микола (1893 —1966) 22, 30

Б

Баркер, сер Ернст (1874 —1960) 15

Барт, Ґотліб (1799-1862) 216

Бейкер, Августин (1575-1641) 148

Бенедикт Нурсійський, св. (бл. 480 — бл. 550) 150

Бердяєв, Микола (1871 —1948) 79,191

Бернанос, Джордж (1888-1948) 210

Блейк, Вільям (1757-1827) 143,193

Борис (Годунов), російський цар (1552 —1605) 158

Борис, св., київський князь († 1025) 19

Бособр, Юлія де (леді Намьє) (1893 -1977) 12,38,118,122,157,176

Брок Себастьян (народ. 1938) 211,219

Брянчанінов, див. Ігнатій (Брянчанінов), свт.

Бубер, Мартин (1878-1965) 79,123

Бурго, Дональд Пол, професор 220

В

Вільямс, Ральф Воган (1872-1958) 47

Вільямс, Чарльз (1886-1945) 122, 125,176

Вінсент Леранський, св. († до 450 р.) 202

Віттгенштейн, Людвиг (1889-1951) 206

Валентин, Жак 159

Вальсамон Теодор, патріарх Антіохійський (бл. 1130 — після 1195) 180

Варсануфій Газький, св. (VI ст.) 95,96, 102,112,125,127, 130,142,143,147,153,155

Василій (Великий), свт., архієпископ Кесарійський (бл. 330 — 379) 18,35,55,57,87,92,97,208

Василій (Кривошеїн), архієпископ (1900 —1985) 11,26

Василій, блж., юродивий († 1552) 162, 177

Веген, Генрі (1622 —1695) 187

Водделл, Елен (1889-1965) 26

Володимир, київський князь († 1015) 8, 72

Воткин І. І. (1888-?) 52

Г

Гійон, мадам (1648 —1717) 105

Геракліт (VI ст. до Р. Х.) 172

Гліб, київський князь († 1015) 19