Вступ

Віра, тобто живий зв'язок душі з Богом, не є чимось незмінним, набувним у готовому вигляді. Як і будь-які стосунки, вона має динаміку, може слабшати чи навпаки – рости та зміцнюватися. Зародження віри в людині пов'язане і з її волею, її розумом, її почуттями. Зростання віри не може бути відокремленим від трьох основних шляхів наближення до Бога: нравственних зусиль, спрямованих на добро, боротьби з внутрішніми ворогами людини (аскези) і, нарешті, молитви, якій і присвячені пропоновані сторінки.

«Почнімо справу молитви, — каже преподобний Марк Подвижник, — і, преуспіваючи поступово, виявимо, що не тільки надія на Бога, але й тверда віра і нелицемірна любов, і незлопам'ятство, і любов до братії, і утримання, і терпіння, і відання внутрішнє, і звільнення від спокус, благодатні обдарування, щире слізне каяття – через молитву отримують вірні» [3]. Зі слів святого випливає те, наскільки великим є значення молитви для християнина і як багато аспектів його життя вона охоплює. Молитва пов'язує наш дух із самим Джерелом життя. Її не можуть замінити ні богословські теорії, ні виключне служіння добру. І перші, і друге оживлюються молитвою, яка береже нашу віру від ухилів у відстороненість чи моралізаторство.

Стародавня приказка стверджує: «Молитва — труд нелегкий». Для людини невипробуваної це може здатися дивним; тимчасом той, хто зробив хоча би перші кроки в духовному житті, знає, як багато перешкод перед охочим здобути молитовний дар.

Бог відкритий до всіх, але надто часто промені Його благодатної сили наштовхуються на глухі віконниці та замкнені двері наших душ. Як їх розверзнути? Як підготувати себе до зустрічі з Неісповідимим?

Про це нам розповідали святі та подвижники, люди багатого духовного досвіду, які вважали за необхідне ділитися з іншими пізнаним ними на шляху молитовного «ділання». Проте їхня спадщина надто обсяжна, і до того ж часто твори подвижників пов'язані з умовами життя, далекими від тих, у яких ми перебуваємо нині. Виділити з цих праць ті, що можуть стати конкретним посібником для сучасної людини, і є метою цієї книжки.

Вона зорієнтована на тих, що вже пройшли початкові щаблі християнського життя і прагнуть це життя поглибити. «Посібник» передбачає у читача знайомство зі Святим Письмом та основами церковного віровчення, а також регулярну участь у богослужіннях та таїнствах.

Про молитву взагалі є чимало прекрасних книг, звернених до наших сучасників (наприклад, праці митрополита Антонія Сурозького). Ми ж тут зупинимося переважно на практичному боці молитовного життя, на тому, що сприяє йому, і на тому, що йому перешкоджає. Тому «Посібник» не варто розглядати як «книжку для читання». Він передбачає неспішне, уважне вивчення та практичне застосування вміщених у ньому вказівок. Саме з огляду на це він складений стисло, конспективно і схематично, тобто найсприятливішим методом для засвоєння та запам'ятовування. Побудова книжки двояке. З одного боку, розділи розташовані за зростанням складности, з іншого – вони розраховані те, щоб читач постійно повертався до прочитаного, оскільки між багатьма темами є паралелі.

По суті, автор нічого не каже від себе. Майже весь текст книги скомпоновано за працями Отців Церкви, подвижників і духовних письменників Сходу та Заходу. З авторства останніх найбільше використані праці сучасного вчителя молитви ієромонаха А. Каффареля. (Каноник Каффарель, що нині живе у Франції, керує духовним життям багатьох людей у різних країнах. У листі до автора він висловив велику радість з приводу того, що і в нас не згасає молитовний дух і прагнення до поглибленої молитви. Він надав нам свої книги, головна з яких — «Уроки розумної молитви» [4]. Тут наведено багато сторінок з неї, та зважаючи на те, що переказ досить вільний, ми нічого не брали в лапки.

Приношу щиру вдячність усім, хто допоміг з'явитися цій книзі.

Нехай зміцнить Бог кожного, хто вступає на нелегкий, але благословенний шлях молитви.