|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И исходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́: Учи́телю, ви́ждь, каково́ ка́меніє и какова́ зда́нія. | І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! |
|
2
|
2
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся. | Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. |
|
3
|
3
|
| И сѣдя́щу Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Пе́тръ и Іа́ковъ, и Іоа́ннъ и Андре́й: | І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: |
|
4
|
4
|
| рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И ко́є [бу́детъ] зна́меніє, єгда́ и́мутъ вся́ сія́ сконча́тися? | скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? |
|
5
|
5
|
| Іису́съ же отвѣща́въ и́мъ, нача́тъ глаго́лати: блюди́теся, да не кто́ ва́съ прельсти́тъ. | Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, |
|
6
|
6
|
| Мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще, я́ко А́зъ є́смь: и мно́ги прельстя́тъ. | бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. |
|
7
|
7
|
| Єгда́ же услы́шите бра́ни и слы́шанія бра́немъ, не ужаса́йтеся: подоба́єтъ бо бы́ти: но не у́ кончи́на. | Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. |
|
8
|
8
|
| Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ тру́си по мѣ́стомъ, и бу́дутъ гла́ди и мяте́жи. Нача́ло болѣ́знемъ сія́. | Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. |
|
9
|
9
|
| Блюди́теся же вы́ са́ми: предадя́тъ бо вы́ въ со́нмища, и на собо́рищихъ біє́ни бу́дете: и предъ воєво́ды и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ. | Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. |
|
10
|
10
|
| И во всѣ́хъ язы́цѣхъ подоба́єтъ пре́жде проповѣ́датися Єва́нгелію. | І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. |
|
11
|
11
|
| Єгда́ же поведу́тъ вы́ предаю́ще, не пре́жде пецы́теся, что́ возглаго́лете, ни поуча́йтеся: но є́же а́ще да́стся ва́мъ въ то́й ча́съ, се́ глаго́лите: не вы́ бо бу́дете глаго́лющіи, но Ду́хъ Святы́й. | Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. |
|
12
|
12
|
| Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убію́тъ и́хъ. | Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. |
|
13
|
13
|
| И бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моєго́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ. | І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. |
|
14
|
14
|
| Єгда́ же у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу, идѣ́же не подоба́єтъ: чты́й да разумѣ́етъ: тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры: | Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; |
|
15
|
15
|
| и и́же на кро́вѣ, да не сла́зитъ въ до́мъ, ни да вни́детъ взя́ти чесо́ от до́му своєго́: | а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; |
|
16
|
16
|
| и и́же на селѣ́ сы́й, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зу свою́. | і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. |
|
17
|
17
|
| Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́. | Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! |
|
18
|
18
|
| Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́. | Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. |
|
19
|
19
|
| Бу́дутъ бо дні́є ті́и ско́рбь, якова́ не бы́сть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бо́гъ, доны́нѣ, и не бу́детъ. | Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. |
|
20
|
20
|
| И а́ще не бы́ Госпо́дь прекрати́лъ дні́й, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: но избра́нныхъ ра́ди, и́хже избра́, прекрати́тъ дни́. | І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. |
|
21
|
21
|
| Тогда́ а́ще кто́ рече́тъ ва́мъ: се́, здѣ́ Христо́съ, или́: се́, о́ндѣ: не ими́те вѣ́ры. | Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. |
|
22
|
22
|
| Воста́нутъ бо лжехри́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія и чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя. | Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. |
|
23
|
23
|
| Вы́ же блюди́теся: се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ вся́. | Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. |
|
24
|
24
|
| Но въ ты́я дни́, по ско́рби то́й, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, | Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, |
|
25
|
25
|
| и звѣ́зды бу́дутъ съ небесе́ спа́дающя, и си́лы, я́же на небесѣ́хъ, подви́жутся. | і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. |
|
26
|
26
|
| И тогда́ у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою. | І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. |
|
27
|
27
|
| И тогда́ по́слетъ А́нгелы Своя́ и собере́тъ избра́нныя Своя́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от конца́ земли́ до конца́ не́ба. | І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. |
|
28
|
28
|
| От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ вѣ́твіє єя́ бу́детъ мла́до и израща́єтъ ли́ствіє, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва: | Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. |
|
29
|
29
|
| та́ко и вы́, єгда́ сія́ ви́дите быва́юща, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ. | Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. |
|
30
|
30
|
| Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко не и́мать прейти́ ро́дъ се́й, до́ндеже вся́ сія́ бу́дутъ. | Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. |
|
31
|
31
|
| Не́бо и земля́ пре́йдутъ, словеса́ же Моя́ не пре́йдутъ. | Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. |
|
32
|
32
|
| О дни́ же то́мъ или́ о часѣ́ никто́же вѣ́сть, ни А́нгели, и́же су́ть на небесѣ́хъ, ни Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ. | Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. |
|
33
|
33
|
| Блюди́те, бди́те и моли́теся: не вѣ́сте бо, когда́ вре́мя бу́детъ. | Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. |
|
34
|
34
|
| Я́коже человѣ́къ отходя́ оста́вль до́мъ сво́й, и да́въ рабо́мъ свои́мъ вла́сть, и кому́ждо дѣ́ло своє́, и вратарю́ повелѣ́, да бди́тъ. | Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, |
|
35
|
35
|
| Бди́те у́бо: не вѣ́сте бо, когда́ госпо́дь до́му пріи́детъ, ве́черъ, или́ полу́нощи, или́ въ пѣтлоглаше́ніє, или́ у́тро: | так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. |
|
36
|
36
|
| да не прише́дъ внеза́пу, обря́щетъ вы́ спя́щя. | Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. |
|
37
|
37
|
| А я́же ва́мъ глаго́лю, всѣ́мъ глаго́лю: бди́те. | А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. |
