|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́тъ: | Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. |
|
2
|
2
|
| глаго́лаху же: (но) не въ пра́здникъ, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска. | Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. |
|
3
|
3
|
| И су́щу Єму́ въ Виѳа́ніи, въ дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, пріи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пистикі́а многоцѣ́нна: и сокру́шши алава́стръ, возлива́ше Єму́ на главу́. | І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. |
|
4
|
4
|
| Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бы́сть? | Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? |
|
5
|
5
|
| можа́ше бо сіє́ продано́ бы́ти вя́щше тріє́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху є́й. | Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. |
|
6
|
6
|
| Іису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ є́й труды́ даєте́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́. | Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. |
|
7
|
7
|
| Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и єгда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате. | Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. |
|
8
|
8
|
| Є́же имѣ́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ тѣ́ло на погребе́ніє. | Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. |
|
9
|
9
|
| Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́стся Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, и є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять єя́. | Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. |
|
10
|
10
|
| И Іу́да Іскаріо́тскій, єди́нъ от обоюна́десяте, и́де ко архієре́ємъ, да преда́стъ Єго́ и́мъ. | І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. |
|
11
|
11
|
| Они́ же слы́шавше возра́довашася и обѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти. И иска́ше, ка́ко Єго́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ. | Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. |
|
12
|
12
|
| И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваємъ, да я́си па́сху? | У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. |
|
13
|
13
|
| И посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та, | І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, |
|
14
|
14
|
| и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ є́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ? | і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? |
|
15
|
15
|
| И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ. | І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. |
|
16
|
16
|
| И изыдо́ста ученика́ Єго́, и пріидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху. | І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. |
|
17
|
17
|
| И ве́черу бы́вшу пріи́де со обѣмана́десяте. | Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. |
|
18
|
18
|
| И возлежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю. | І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. |
|
19
|
19
|
| Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Єму́ єди́нъ по єди́ному: єда́ а́зъ? И другі́й: єда́ а́зъ? | Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? |
|
20
|
20
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: єди́нъ от обоюна́десяте, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло. | Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. |
|
21
|
21
|
| Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: до́брѣе бы́ло бы єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й. | Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. |
|
22
|
22
|
| И яду́щымъ и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́. | І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. |
|
23
|
23
|
| И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от нея́ вси́. | І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. |
|
24
|
24
|
| И рече́ и́мъ: сія́ є́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́єма: | І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. |
|
25
|
25
|
| ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ но́во во Ца́рствіи Бо́жіи. | Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. |
|
26
|
26
|
| И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нскую. | І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. |
|
27
|
27
|
| И глаго́ла и́мъ Іису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы. | І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. |
|
28
|
28
|
| Но пото́мъ, єгда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галіле́и. | По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. |
|
29
|
29
|
| Пе́тръ же рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся, но не а́зъ. | Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. |
|
30
|
30
|
| И глаго́ла єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сію́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. | І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. |
|
31
|
31
|
| О́нъ же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ є́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху. | Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. |
|
32
|
32
|
| И пріидо́ша въ ве́сь, є́йже и́мя Геѳсима́ніа: и глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся. | Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. |
|
33
|
33
|
| И поя́тъ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти. | І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. |
|
34
|
34
|
| И глаго́ла и́мъ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те. | І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. |
|
35
|
35
|
| И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще возмо́жно є́сть, ми́мо и́детъ от Него́ ча́съ: | І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. |
|
36
|
36
|
| и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ возмо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́: но не є́же А́зъ хощу́, но є́же Ты́. | І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. |
|
37
|
37
|
| И пріи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́глъ єси́ єди́наго часа́ побдѣ́ти? | Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? |
|
38
|
38
|
| Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́. | Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. |
|
39
|
39
|
| И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ. | І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. |
|
40
|
40
|
| И возвра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Єму́ отвѣща́ли. | І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. |
|
41
|
41
|
| И пріи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: приспѣ́ коне́цъ, пріи́де ча́съ: се́, предає́тся Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́ки грѣ́шникомъ: | І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. |
|
42
|
42
|
| воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ прибли́жися. | Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. |
|
43
|
43
|
| И а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, пріи́де Іу́да, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и кни́жникъ и ста́рецъ. | І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. |
|
44
|
44
|
| Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє и́мъ, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́ и веди́те [Єго́] сохра́нно. | Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. |
|
45
|
45
|
| И прише́дъ, а́біє присту́пль къ Нему́, глаго́ла [Єму́]: Равви́, Равви́. И облобыза́ Єго́. | І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. |
|
46
|
46
|
| Они́ же возложи́ша ру́цѣ Свои́ на Него́ и я́ша Єго́. | А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. |
|
47
|
47
|
| Єди́нъ же нѣ́кто от стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архієре́ова и урѣ́за єму́ у́хо. | Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. |
|
48
|
48
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? | Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. |
|
49
|
49
|
| По вся́ дни́ бѣ́хъ при ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дется Писа́ніє. | Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. |
|
50
|
50
|
| И оста́вльше Єго́, вси́ бѣжа́ша. | Тоді, залишивши Його, всі повтікали. |
|
51
|
51
|
| И єди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу. | Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. |
|
52
|
52
|
| О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от ни́хъ. | Але він, покинувши покривало, голим утік від них. |
|
53
|
53
|
| И ведо́ша Іису́са ко архієре́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы. | І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. |
|
54
|
54
|
| И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Єго́ и́де до вну́трь во дво́ръ архієре́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́ . | Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. |
|
55
|
55
|
| Архієре́є же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Іису́са свидѣ́телства, да умертвя́тъ Єго́: и не обрѣта́ху. | Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. |
|
56
|
56
|
| Мно́зи бо лжесвидѣ́телствоваху на Него́, и ра́вна свидѣ́телства не бя́ху. | Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. |
|
57
|
57
|
| И нѣ́цыи воста́вше лжесвидѣ́телствоваху на Него́, глаго́люще: | І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: |
|
58
|
58
|
| я́ко мы́ слы́шахомъ Єго́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сію́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду. | ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. |
|
59
|
59
|
| И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́телство и́хъ. | Але й таке свідчення їхнє не сходилось. |
|
60
|
60
|
| И воста́въ архієре́й посредѣ́, вопроси́ Іису́са, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ? | Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? |
|
61
|
61
|
| О́нъ же молча́ше и ничто́же отвѣщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ и глаго́ла Єму́: Ты́ ли єси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́ннаго? | Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? |
|
62
|
62
|
| Іису́съ же рече́: А́зъ є́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными. | Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. |
|
63
|
63
|
| Архієре́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей? | Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? |
|
64
|
64
|
| Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же вси́ осуди́ша Єго́ бы́ти пови́нна сме́рти. | Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. |
|
65
|
65
|
| И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и прикрыва́ти лице́ Єго́, и му́чити Єго́, и глаго́лати Єму́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху. | І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. |
|
66
|
66
|
| И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, пріи́де єди́на от рабы́нь архієре́овыхъ, | Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика |
|
67
|
67
|
| и ви́дѣвши Петра́ грѣ́ющася, воззрѣ́вши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Іису́сомъ бы́лъ єси́. | і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. |
|
68
|
68
|
| О́нъ же отве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́ріє: и але́кторъ возгласи́. | Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. |
|
69
|
69
|
| И рабы́ня ви́дѣвши єго́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от ни́хъ є́сть. | Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. |
|
70
|
70
|
| О́нъ же па́ки отмета́шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щіи глаго́лаху Петро́ви: вои́стинну от ни́хъ єси́: и́бо Галіле́анинъ єси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бится. | Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. |
|
71
|
71
|
| О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Єго́же вы́ глаго́лете. | Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. |
|
72
|
72
|
| И второ́є але́кторъ возгласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, єго́же рече́ єму́ Іису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ двакра́ты, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся. | Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. |
