|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
И а́біє нау́тріє совѣ́тъ сотвори́ша архієре́є со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Іису́са ведо́ша и преда́ша [Єго́] Піла́ту.
|
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
|
|
2
|
2
|
|
И вопроси́ Єго́ Піла́тъ: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши.
|
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
|
|
3
|
3
|
|
И глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
|
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
|
|
4
|
4
|
|
Піла́тъ же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ.
|
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
|
|
5
|
5
|
|
Іису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Піла́ту.
|
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
|
|
6
|
6
|
|
На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ єди́наго свя́зня, єго́же проша́ху.
|
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
|
|
7
|
7
|
|
Бѣ́ же нарица́ємый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша.
|
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
|
|
8
|
8
|
|
И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ.
|
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
|
|
9
|
9
|
|
Піла́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска?
|
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
|
|
10
|
10
|
|
Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є.
|
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
|
|
11
|
11
|
|
Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ.
|
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
|
|
12
|
12
|
|
Піла́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йска?
|
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
|
|
13
|
13
|
|
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́.
|
Вони знову закричали: розіпни Його.
|
|
14
|
14
|
|
Піла́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́.
|
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
|
|
15
|
15
|
|
Піла́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́ніє сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Іису́са, би́въ, да про́пнутъ Єго́.
|
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
|
|
16
|
16
|
|
Во́ини же ведо́ша Єго́ вну́трь двора́, є́же є́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спі́ру,
|
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
|
|
17
|
17
|
|
и облеко́ша Єго́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ,
|
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
|
|
18
|
18
|
|
и нача́ша цѣлова́ти Єго́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій.
|
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
|
|
19
|
19
|
|
И бія́ху Єго́ по главѣ́ тро́стію, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Єму́.
|
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
|
|
20
|
20
|
|
И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Єго́, да про́пнутъ Єго́.
|
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
|
|
21
|
21
|
|
И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коєму Сі́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Єго́.
|
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
|
|
22
|
22
|
|
И приведо́ша Єго́ на Голго́ѳу мѣ́сто, є́же є́сть сказа́ємо Ло́бноє мѣ́сто.
|
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
|
|
23
|
23
|
|
И дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но віно́: О́нъ же не прія́тъ.
|
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
|
|
24
|
24
|
|
И распе́ншіи Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, мета́юще жре́бій о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ.
|
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
|
|
25
|
25
|
|
Бѣ́ же ча́съ тре́тій, и распя́ша Єго́.
|
Була третя година, і розіп’яли Його.
|
|
26
|
26
|
|
И бѣ́ написа́ніє вины́ Єго́ напи́сано: Ца́рь Іуде́йскъ.
|
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
|
|
27
|
27
|
|
И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, єди́наго о десну́ю и єди́наго о шу́юю Єго́.
|
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
|
|
28
|
28
|
|
И сбы́стся Писа́ніє, є́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся.
|
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
|
|
29
|
29
|
|
И мимоходя́щіи ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй,
|
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
|
|
30
|
30
|
|
спаси́ся Са́мъ и сни́ди со креста́.
|
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
|
|
31
|
31
|
|
Та́кожде и архієре́є руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́?
|
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
|
|
32
|
32
|
|
Христо́съ, Ца́рь Ізра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со креста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Єму́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́.
|
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
|
|
33
|
33
|
|
Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго.
|
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
|
|
34
|
34
|
|
И въ ча́съ девя́тый возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахѳані́? Є́же є́сть сказа́ємо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ єси́?
|
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
|
|
35
|
35
|
|
И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илію́ гласи́тъ.
|
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
|
|
36
|
36
|
|
Те́къ же єди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ сня́ти Єго́.
|
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
|
|
37
|
37
|
|
Іису́съ же пу́щь гла́съ ве́лій, и́здше.
|
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
|
|
38
|
38
|
|
И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є, свы́ше до ни́зу.
|
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
|
|
39
|
39
|
|
Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жій.
|
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
|
|
40
|
40
|
|
Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова ма́лаго и Іосі́и ма́ти, и Саломі́а,
|
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
|
|
41
|
41
|
|
я́же, и єгда́ бѣ́ въ Галіле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Єму́: и и́ны мно́гія, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Ієрусали́мъ.
|
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
|
|
42
|
42
|
|
И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, є́же є́сть къ суббо́тѣ,
|
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
|
|
43
|
43
|
|
пріи́де Іо́сифъ, и́же от Арімаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствія Бо́жія, дерзну́въ вни́де къ Піла́ту, и проси́ тѣлесе́ Іису́сова.
|
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
|
|
44
|
44
|
|
Піла́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
|
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
|
|
45
|
45
|
|
И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Іо́сифови.
|
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
|
|
46
|
46
|
|
И купи́въ плащани́цу и сне́мь Єго́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Єго́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба.
|
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
|
|
47
|
47
|
|
Марі́а же Магдали́на и Марі́а Іосі́єва зря́стѣ, гдѣ́ Єго́ полага́ху.
|
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
|
