|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И собра́шася къ Нему́ фарісе́є и нѣ́цыи от кни́жникъ, прише́дшіи от Ієрусали́ма: | Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, |
|
2
|
2
|
| и ви́дѣвше нѣ́кіихъ от учени́къ Єго́ нечи́стыми рука́ми, си́рѣчь неумове́ными, яду́щихъ хлѣ́бы, руга́хуся. | І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. |
|
3
|
3
|
| Фарисе́є бо и вси́ Іуде́є, а́ще не тры́юще умы́ютъ ру́къ, не ядя́тъ, держа́ще преда́нія ста́рецъ: | Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. |
|
4
|
4
|
| и от то́ржища, а́ще не поку́плются, не ядя́тъ. И и́на мно́га су́ть, я́же прія́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницамъ и чва́номъ и котло́мъ и одро́мъ. | І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. |
|
5
|
5
|
| Пото́мъ же вопроша́ху Єго́ фарісе́є и кни́жницы: почто́ ученицы́ Твои́ не хо́дятъ по преда́нію ста́рецъ, но неумове́ными рука́ми ядя́тъ хлѣ́бъ? | Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? |
|
6
|
6
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ, я́ко до́брѣ проро́чествова Іса́іа о ва́съ лицемѣ́рѣхъ, я́коже є́сть пи́сано: сі́и лю́діє устна́ми Мя́ чту́тъ, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́, | Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. |
|
7
|
7
|
| всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ: | Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. |
|
8
|
8
|
| оста́вльше бо за́повѣдь Бо́жію, держите́ преда́нія человѣ́ческая, креще́нія чва́номъ и сткля́ницамъ, и и́на подо́бна такова́ мно́га творите́. | Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. |
|
9
|
9
|
| И глаго́лаше и́мъ: до́брѣ отмета́єте за́повѣдь Бо́жію, да преда́ніє ва́ше соблюдете́: | І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? |
|
10
|
10
|
| Моисе́й бо рече́: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́: и и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ: | Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. |
|
11
|
11
|
| вы́ же глаго́лете: а́ще рече́тъ человѣ́къ отцу́ или́ ма́тери: корва́нъ, є́же є́сть да́ръ, и́же а́ще по́льзовался єси́ от мене́: | А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, |
|
12
|
12
|
| и не ктому́ оставля́ете єго́ что́ сотвори́ти отцу́ своєму́ или́ ма́тери своє́й, | то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. |
|
13
|
13
|
| преступа́юще сло́во Бо́жіє преда́ніємъ ва́шимъ, є́же преда́сте: и подо́бна такова́ мно́га творите́. | Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. |
|
14
|
14
|
| И призва́въ ве́сь наро́дъ, глаго́лаше и́мъ: послу́шайте Мене́ вси́ и разумѣ́йте: | І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: |
|
15
|
15
|
| ничто́же є́сть внѣу́ду человѣ́ка входи́мо въ о́нь, є́же мо́жетъ оскверни́ти єго́: но исходя́щая от него́, та́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: | нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. |
|
16
|
16
|
| а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ. | Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
17
|
17
|
| И єгда́ вни́де въ до́мъ от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученицы́ Єго́ о при́тчи. | І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. |
|
18
|
18
|
| И глаго́ла и́мъ: та́ко ли и вы́ неразу́мливи єсте́? Не разумѣ́ете ли, я́ко все́, є́же извнѣ́ входи́моє въ человѣ́ка, не мо́жетъ оскверни́ти єго́? | Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? |
|
19
|
19
|
| я́ко не вхо́дитъ єму́ въ се́рдце, но во чре́во: и афедро́номъ исхо́дитъ, истребля́я вся́ бра́шна. | Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. |
|
20
|
20
|
| Глаго́лаше же, я́ко исходя́щеє от человѣ́ка, то́ скверни́тъ человѣ́ка: | Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. |
|
21
|
21
|
| извну́трь бо от се́рдца человѣ́ческа помышле́нія зла́я исхо́дятъ, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, уби́йства, | Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, |
|
22
|
22
|
| татьбы́, лихои́мства, [оби́ды,] лука́вствія, ле́сть, студодѣя́нія, о́ко лука́во, хула́, горды́ня, безу́мство: | злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — |
|
23
|
23
|
| вся́ сія́ зла́я извну́трь исхо́дятъ и скверня́тъ человѣ́ка. | все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. |
|
24
|
24
|
| И отту́ду воста́въ, и́де въ предѣ́лы Ти́рски и Сідо́нски: и вше́дъ въ до́мъ, ни кого́же хотя́ше, дабы́ єго́ чу́лъ: и не мо́же утаи́тися. | І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. |
|
25
|
25
|
| Слы́шавши бо жена́ о Не́мъ, єя́же дщи́ имя́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ къ нога́ма Єго́: | Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; |
|
26
|
26
|
| жена́ же бѣ́ є́ллинска, сирофиники́сса ро́домъ: и моля́ше Єго́, да бѣ́са изжене́тъ изъ дще́ре єя́. | а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. |
|
27
|
27
|
| Іису́съ же рече́ є́й: оста́ви, да пе́рвѣе насы́тятся ча́да: нѣ́сть бо добро́ отъя́ти хлѣ́бъ ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. | Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. |
|
28
|
28
|
| Она́ же отвѣща́вши глаго́ла Єму́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ подъ трапе́зою ядя́тъ от крупи́цъ дѣте́й. | Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. |
|
29
|
29
|
| И рече́ є́й: за сіє́ сло́во, иди́: изы́де бѣ́съ изъ дще́ре твоєя́. | І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. |
|
30
|
30
|
| И ше́дши въ до́мъ сво́й, обрѣ́те бѣ́са изше́дша и дще́рь лежа́щу на одрѣ́. | І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. |
|
31
|
31
|
| И па́ки изше́дъ Іису́съ от предѣ́лъ Ти́рскихъ и Сідо́нскихъ, пріи́де на мо́ре Галіле́йско, между́ предѣ́лы Декапо́льски. | Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. |
|
32
|
32
|
| И приведо́ша къ Нему́ глу́ха и гугни́ва, и моля́ху Єго́, да возложи́тъ на́нь ру́ку. | І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. |
|
33
|
33
|
| И поє́мь єго́ от наро́да єди́наго [осо́бь], вложи́ пе́рсты Своя́ во у́шы єго́ и плю́нувъ косну́ся язы́ка єго́: | Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. |
|
34
|
34
|
| и воззрѣ́въ на не́бо, воздохну́ и глаго́ла єму́: єффаѳа́, є́же є́сть разве́рзися. | І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. |
|
35
|
35
|
| И а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, и разрѣши́ся у́за язы́ка єго́, и глаго́лаше пра́во. | І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. |
|
36
|
36
|
| И запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ: єли́ко же и́мъ То́й запреща́ше, па́че и́злиха проповѣ́даху. | І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. |
|
37
|
37
|
| И преи́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брѣ все́ твори́тъ: и глухі́я твори́тъ слы́шати, и нѣмы́я глаго́лати. | І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. |
