|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
и^ помяни` сътворшаго т^я въ дн~ь ю'ности твоея, прїидђтъ днїе ѕлобы твоея. и^ приспњ'ютъ лњта в нихже речеши нњсть м^и в нихъ хотњнїя,
|
І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!»
|
|
2
|
2
|
|
до'ндеже не померъкнетъ слн~це и^ свTњ и^ лђна` и^ звњзды, и^ ѓ^братяTся ѓ^блаци поза'ди дожда.
|
доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем.
|
|
3
|
3
|
|
въ дн~ь вънь же подви'жђтся стра'жїе до'мђ, и^ раꙁвратяTся мђжїе си'лы. и^ ё^праꙁнятся ме'лющїи ја%ко и^ꙁнемогоша, и^ помрачаTся гляда'ющая въ сква'жняхъ,
|
У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно;
|
|
4
|
4
|
|
и^ затворяT две'ри на тръжищи, в немощи гласа ме'лющїя” И$ въста'неT на глаs пти'ца, и смиря'тся вся дщеря пњсныя.
|
і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу;
|
|
5
|
5
|
|
и^б^о на высотђ` ё'зрятъ, и^ ё'жасъ на пђти`. и^ процвњтетъ кляпышᲆ и^ ѓ^тол#стњ'етъ ѓ^кри'да, и^ раз#дрђшится всякъ кипари'съ. ја^ко и^деT чл~къ в домъ вњка е^го, и^ ѓ^быидо'ша на тръжищи пла'чющїи.
|
і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; —
|
|
6
|
6
|
|
дондеже не преврати'тся ю^же сребра` и^ не сокрђшиTся и^скђса ꙁлаTная. и^ сокрђшаTся водоно'сы ё^ и^сто'чника е^го, и^ сло'миTся ко'ло въ колїи`.
|
доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем.
|
|
7
|
7
|
|
и^ въз#вратится прь'сть на' землю ја%коже б^њ, и^ дх~ъ въз#вратится къ б~ђ и^же е^сть далᲆ е^мђ”
|
І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його.
|
|
8
|
8
|
|
Сђ'ета сђ'етъствїи рече собо'рникъ, всяческа'я сђ'ета,
|
Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта!
|
|
9
|
9
|
|
и^ ли'ш#шее. ја%ко бы'сть собо'рникъ мDђръ, и^ ја%ко сказа` съ чл~комъ ра'зMђ. и^ ё'хо и^слњдиT красоты` при'точныя,
|
Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч.
|
|
10
|
10
|
|
многа възыска` собо'рникъ е^же ѓ^брњсти словеса` хотњнїя, и^ напи'сана пра'востїю словеса` и%стинны”
|
Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно.
|
|
11
|
11
|
|
Словеса` мђдрыхъ ја%ко ѓ^стны воло'выя, и^ ја%ко гвоздїе раждеже'ни, и^же эT сложе'нїя да'ни бы'ша эT па'стыря е^ди'наго
|
Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря.
|
|
12
|
12
|
|
и^ꙁъѓ^би'лїе вели'ко эT нихъ” Сн~е мои храни кни'ги мно'ги сътворити нњсть б^о конца`, и^ ё^ченїи мно'го трђда плоти”
|
А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло.
|
|
13
|
13
|
|
конецъ же словђ все послђшаи. б~а боися и^ ꙁа'повњди е^го храни`, ја%ко того всякъ чл~къ”
|
Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини;
|
|
14
|
14
|
|
ЈА/ко все сътворе'нїе приведетъ б~ъ на сђдъ, въ всякомъ преꙁренїю а^ще л^и бл~го а^ще л^и лђка'во”
|
бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.