|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
Сн~ъ хђдо'женъ послђшли'въ эTц~ђ, сн~ъ же ѓ^слђшли'въ поги'бель.
|
Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.
|
|
2
|
2
|
|
эT плоD пра'веDнаго снњсть сн~ъ бл~гъ, дш~а же зако'нопресᲄђпникъ гибнTђ беꙁъ го'да.
|
Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.
|
|
3
|
3
|
|
и^же храниT своя ё^ста` блюде'тъ свою` дш~ђ, а^ не ѓ^паси'выи ё^стна'ма ё^страши'тъ себе`.
|
Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.
|
|
4
|
4
|
|
въ по'хотехъ е^сть всякъ нетя'гᲆ, рђки же въстанъливыX вᲆ прилежа'нїи.
|
Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.
|
|
5
|
5
|
|
словесе непра'веDна ненави'дитᲆ пра'веDникъ, нечьсти'выи же стыдиTся и^ не и'мать дръꙁнове'нїя.
|
Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.
|
|
6
|
6
|
|
пра'вда съхрани'тъ беZзлоби'выя, нечьсти'ваy бляди'ва тво'ритъ грᲇхъ”
|
Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.
|
|
7
|
7
|
|
Сђть богатя'ще себе` ничесоже и^мђще, и^ сђть смиря'ющеся въ мно'ѕњ богаTствњ”
|
Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.
|
|
8
|
8
|
|
И$ꙁбавле'нїе мђ'жђ дш~и свое е^го бога'тьство, ни'щїи же не посᲄоиT въ ꙁапрњще'нїи.
|
Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.
|
|
9
|
9
|
|
свњтъ пра'веDникоM прsно, свњтъ же нечьсти'выхъ ё^гаснетъ” дш~а же льсти'выхъ блђ'дяT въ грњсњхъ, пра'веднїи же щедрђ'ют# и^ ми'лђютъ.
|
Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]
|
|
10
|
10
|
|
ѕлы'и же съ досажде'нїеM тво'ритъ ѕла'я, себњ же разђмњ'ющїи премђ'дрїи сђть”
|
Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість.
|
|
11
|
11
|
|
И$мњнїе поспњшно съ безаконїемъ ё^мале'нно быва'етъ, собира'яи же себњ съ бл~гочестїемъ и^зобилитъ” Пра'веDныи щедри'тъ и^ да'етъ,
|
Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.
|
|
12
|
12
|
|
лђче есть подвиѕа'ти срDце ѓ^браща'ющеся, и^ на ё^пова'нїе ведђщ'е, дре'во б^о животно е^сть жела'нія до'бра.
|
Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя.
|
|
13
|
13
|
|
и^же не послђша'етъ ве'щи и^ ве'щь не послђш'аетъ е^го, а^ боя'ися за'повњди се'и ꙁдраvствђетъ”
|
Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається.
|
|
14
|
14
|
|
Сн~ђ лђка'вомђ ничтоy е^сть бл~го, рабђ же мђдрђ поспњюTся дњ'ла въ бл~гое, і^ и^справя'тся е^мђ пђтїе е^го.
|
[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]
|
|
15
|
15
|
|
за'повњди мђдрђ и^сточ#никъ живота`, несмысляи же эT сњти ё%мретᲆ.
|
Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
|
|
16
|
16
|
|
раꙁђмъ бл~гъ да'етᲆ блгDть, разђмњти же зако'нъ мы'сли е^сть бл~ги, пђтїе же ниꙁъмђдрђ'ющихъ въ погибели.
|
Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.
|
|
17
|
17
|
|
ра'бъ хђдоh дњ'етъ с ра'ꙁђмомъ, беꙁђмныи же и^сходатаитъ себњ мђ'кђ”
|
Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство.
|
|
18
|
18
|
|
Цр~ь дръзъ въпадетъ въ ѕло, совњт же мђдрыхъ и^ꙁба'витъ е^го.
|
Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння.
|
|
19
|
19
|
|
нищета и^ беꙁъчестїе эTе'млетъ наказанїе, храня'и же ѓ^бличенїе просла'виTся”
|
Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі.
|
|
20
|
20
|
|
Жела'нїя бл~говњрныхъ наслаждаюT дш~ђ, дњ'ла же нечьсти'выхъ дале'че эT ра'ꙁђма”
|
Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.
|
|
21
|
21
|
|
Ходя'и же съ премђдрыM премђ'дръ бђдетъ, а^ ходя'и же съ безђмными позна'нъ бђдетъ.
|
Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.
|
|
22
|
22
|
|
съгрњша'ющая пости'гнеT ѕл^о, а^ пра'веDныя же пости'гнђтъ бл~гая”
|
Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.
|
|
23
|
23
|
|
Бл~гъ мђжъ наслњ'дитъ сн~ы сн~овъ, щади'т же ся правеDнымъ богатество нечьсти'выX”
|
Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.
|
|
24
|
24
|
|
ПравеDнїи скончаю^т# въ бога'тьствњ лњта мно'га, нечести'вїи же поги'бнђтъ въско'рњ”
|
Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.
|
|
25
|
25
|
|
И$же щадиT же'ѕлъ свои ненави'диT сн~а свое^го, а^ любя и& прилQњно накаꙁђеT”
|
Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.
|
|
26
|
26
|
|
ПравеDныи ја^ды'и насыщаеT дш~ђ свою`, дш~а же нечести'выX ненасыще'ни”
|
Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.