|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Лђ`че е^сть ё^бо'гъ ходя'и въ простотњ` свое'и, неже бога'тъ ё^мђча'я ё^стнњ` свои`”
|
Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний.
|
|
2
|
2
|
|
И$дњже нњ'сть ё^че'нїа дш~и, нњсᲄь добро`, і^ иже скоръ е^сть нога'ми потъкне'тся”
|
Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться.
|
|
3
|
3
|
|
Нераꙁђ'мїе мђж'а гђ'битъ пђть е^го, б~а же вино'вна тво'ритъ срDцемъ”
|
Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа.
|
|
4
|
4
|
|
бога'тьство прилагаеT дрђги мно'ги, нищета же и^ эT сђщаго дрђг'а ё^лишаетъ”
|
Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його.
|
|
5
|
5
|
|
Свњдњтель ло'жъ без мђки не бђ'детъ, ѓ^клевета'яи же беꙁ# пра'вды не ё^бњжиT е^я`”
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується.
|
|
6
|
6
|
|
Мно'ꙁи же ё^гажда'ютъ преD лице'мъ цр~емъ, вся'къ же ѕо'лъ быва'етъ в# поноше'нїе мђж'еви”
|
Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки.
|
|
7
|
7
|
|
Вся'къ и^же ё^бо'гаго бра'та ненави'дитъ, эT ꙁаповњди дале'че бђ'детъ” Помышле'нїя бл~га приближа'ются вњ'дђщимъ е^я, и^ мђж'ъ же мђ'дръ ѓ^брящеT ю&” Мно'го творя'и ѕл^а ѓ^бря'щетъ ѕло'бђ, а^ и^же раздражаеT словеса` не сп~сется”
|
Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає.
|
|
8
|
8
|
|
Събира'яи мђ'дрость лю'битъ себе`, а^ и^же съхраня'етъ прмDрость ѓ^бря'щетъ бл~гая”
|
Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо.
|
|
9
|
9
|
|
Свњдњтель ложъ не без мђ'ки бђдетъ, а^ и^же ё^бо раZжDиза'етъ ѕло'бђ поги'бнетъ эT нея”
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине.
|
|
10
|
10
|
|
Не по'лза е^сть беꙁђ'мномђ пи'ща, аще рабъ начнетъ съ досажде'нїемъ наси'льствовати”
|
Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями.
|
|
11
|
11
|
|
Млsтивъ мђж'ᲆ долготерпе'ливъ дш~ею, похва'ла же е^го ми'мохо'диT ꙁако'нопрестђпныя”
|
Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин.
|
|
12
|
12
|
|
Цр~во преще'нїе, подо'бно рыка'нїю льво'вђ. ја%коже роса` на сњ'но, та'коже тихомђ неꙁло'бїе”
|
Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву.
|
|
13
|
13
|
|
СтDђ е^сть эTц~ђ сн~ъ ненакаꙁа'нъ, и^ нечи'сты мл~твы эT ё%стъ блђдника”
|
Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба.
|
|
14
|
14
|
|
до'мъ и^мњ'нїе раꙁдњля'ютъ эTц~ы сн~омъ, эT г~а съчета'ется жена` мђ'жеви.
|
Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа.
|
|
15
|
15
|
|
стра'хъ съдръжи'тъ ма'лъ жена`, дш~а же лњни'выхъ въꙁъа'лчюT”
|
Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод.
|
|
16
|
16
|
|
И$же храниT за'повњди съблюда'етъ свою дш~ђ, а^ нерадя'и ѓ^ свои^хъ пђтеX поги'бнеT”
|
Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
|
|
17
|
17
|
|
Ми'лђяи ни'ща вꙁаи^мъ даетъ бв~и, по дая'нїю же е^го възда'сть е^мђ”
|
Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
|
|
18
|
18
|
|
наказа'и сн~а свое^го та'ко бђдетᲆ въ бл~го ё^пова'я, в# досажDенїи же не въꙁносиTся дш~ею своею”
|
Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
|
|
19
|
19
|
|
ѕл^оё^менъ мђ'жъ мно'го эTщети'тся, а^ще ли гђби'тель е^сть дш~ђ свою приложитъ”
|
Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
|
|
20
|
20
|
|
Слђшаи сн~е эTц~а свое^го накаꙁа'нїе, да мђдръ бђдеши на послњдокᲆ свои”
|
Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
|
|
21
|
21
|
|
Мно'ги мы'сли вᲆ срDцы мђж'ђ, совTњ же гн~ь въ вњ'ки пребыва'етъ”
|
Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
|
|
22
|
22
|
|
Пло'дъ мђжеви млsтыни, лђче же ни'щь пра'веденъ, не'же бога'тъ ло'жᲆ”
|
Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
|
|
23
|
23
|
|
СтраX гн~ь живоT мђж'еви, а^ бестра'шныи въдвори'тся на мњ'стехъ” И$деже не блюде'тся ра'ꙁђмъ,
|
Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
|
|
24
|
24
|
|
съкрываяи в нњдрехъ рђ'цњ свои непра'веDно, н^и въ ё^ста своя донесе е^я`”
|
Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
|
|
25
|
25
|
|
Гђби'телю раны прїе'млющђ, беꙁђм'ныи коварнњи бђдетъ” А$ще же ѓ^блича'еши мђж'а мђдра, раꙁђмњетъ чю'в#ствїе”
|
Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.
|
|
26
|
26
|
|
Без#чествђяи эTц~а и^ эTрњя'и мт~рь свою, срамотђ прїимеT и^ поноше'нїе”
|
Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний.
|
|
27
|
27
|
|
Сн~ъ не послђшая накаꙁа'нїя эTц~а свое^го, поё^ча'ется словесе'мъ ѕло'мъ”
|
Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму.
|
|
28
|
28
|
|
Вырђча'я ѓ%трока несмы'слена, досажда'етъ ѓ^правда'нїю” Оу^ста же нечьсти'выхъ пожрђтᲆ сђды,
|
Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду.
|
|
29
|
29
|
|
готоваются не трђжа'ющимся ра'ны, и^ мђче'нїя подо'бно нераꙁђмњва'ющимъ”
|
Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.