|
Глава 31
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Моя́ словеса́ реко́шася от Бо́га, царе́во проро́чество, єго́же наказа́ ма́ти єго́;
|
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
|
|
2
|
2
|
|
что, ча́до, (*соблюде́ши,) что річе́ніє Бо́жиє? перворо́дне, тебі́ глаго́лю, си́не: что, ча́до моєго́ чре́ва? что, ча́до мої́х моли́тв?
|
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
|
|
3
|
3
|
|
Не даждь жена́м твоєго́ бога́тства і твоєго́ ума́ і житія́ в послі́дній сові́т.
|
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
|
|
4
|
4
|
|
С сові́том все твори́, с сові́том пий вино́; си́льнії гнівли́ві суть, вина́ да не пію́ть,
|
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
|
|
5
|
5
|
|
да напи́вшеся не забу́дуть му́дрости і пра́во суди́ти немощни́м не возмо́гуть.
|
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
|
|
6
|
6
|
|
Даді́те сике́ра су́щим в печа́лех і вино́ пи́ти су́щим в болі́знех,
|
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
|
|
7
|
7
|
|
да забу́дуть убоже́ства і болі́зней не воспом'я́нуть ктому́.
|
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
|
|
8
|
8
|
|
Си́не, отверза́й уста́ твоя́ сло́ву Бо́жию і суди́ вся здра́во;
|
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
|
|
9
|
9
|
|
отверза́й уста́ твоя́ і суди́ пра́ведно, разсужда́й же убо́га і не́мощна.
|
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
|
|
10
|
10
|
|
Жену́ до́блю кто обря́щеть, дража́йші єсть ка́менія многоці́ннаго такова́я;
|
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
|
|
11
|
11
|
|
дерза́єть на ню се́рдце му́жа єя́; такова́я до́брих кори́стей не лиши́ться;
|
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
|
|
12
|
12
|
|
ді́лаєть бо му́жу своєму́ блага́я во все житіє́;
|
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
|
|
13
|
13
|
|
обрі́тши во́лну і лен, сотвори́ благопотре́бноє рука́ма свої́ма.
|
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
|
|
14
|
14
|
|
Бисть, я́ко кора́бль ку́плю ді́я, іздале́ча собира́єть себі́ бога́тство;
|
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
|
|
15
|
15
|
|
і востае́ть із но́щі, і даде́ бра́шна до́му і діла́ раби́ням.
|
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
|
|
16
|
16
|
|
Узрі́вши село́ купи́, от плодо́в же рук свої́х насади́ стяжа́ніє.
|
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
|
|
17
|
17
|
|
Препоя́савши крі́пко чре́сла своя́, утверди́ть ми́шці своя́ на ді́ло,
|
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
|
|
18
|
18
|
|
і вкуси́, я́ко добро́ єсть ді́лати, і не угаса́єть світи́льник єя́ всю нощ.
|
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
|
|
19
|
19
|
|
Ла́кти своя́ простира́єть на поле́зная, ру́ці же свої́ утвержда́єть на вретено́,
|
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
|
|
20
|
20
|
|
і ру́ці свої́ отверза́єть убо́гому, длань же простре́ ни́щу.
|
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
|
|
21
|
21
|
|
Не пече́ться о су́щих в дому́ муж єя́, єгда́ гді заме́длить, всі бо у нея́ оді́яні суть.
|
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
|
|
22
|
22
|
|
Сугу́ба одія́нія сотвори́ му́жу своєму́, от виссо́на же і порфи́ри себі́ одія́нія.
|
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
|
|
23
|
23
|
|
Сла́вен бива́єть во враті́х муж єя́, внегда́ а́ще ся́деть в со́нмищі со старі́йшини жи́тельми землі́.
|
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
|
|
24
|
24
|
|
Плащани́ці сотвори́ і продаде́ Фінікі́аном, опоя́санія же Ханане́йом.
|
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
|
|
25
|
25
|
|
Уста́ своя́ отве́рзе внима́тельно і зако́нно і чин запові́да язи́ку своєму́.
|
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
|
|
26
|
26
|
|
Крі́постію і лі́потою облече́ся, і возвесели́ся во дні послі́днія.
|
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
|
|
27
|
27
|
|
Ті́сни стезі́ до́му єя́, бра́шна же лі́ностнаго не яде́.
|
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
|
|
28
|
28
|
|
Уста́ своя́ отве́рзе му́дро і зако́нно.
|
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
|
|
29
|
29
|
|
Ми́лостиня же єя́ возста́ви ча́да єя́, і обогати́шася; і муж єя́ похвали́ ю;
|
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
|
|
30
|
30
|
|
мно́гі дще́рі стяжа́ша бога́тство, мно́гі сотвори́ша си́лу; ти же предуспі́ла і превознесла́ся єси́ над всі́ми;
|
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
|
|
31
|
31
|
|
ло́жнаго угожде́нія і су́єтния добро́ти же́нськия ність в тебі́; жена́ бо разу́мная благослове́нна єсть; страх же Госпо́день сія́ да хва́лить.
|
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
|
|
32
|
|
|
Даді́те єй от плодо́в усте́н єя́, і да хвали́м бу́деть во враті́х муж єя́.
|
