|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. | И# бЁ мyжъ живhй въ вавmлHнэ, и4мz же є3мY їwакjмъ. |
|
2
|
2
|
| І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. | И# поS женY, є4йже и4мz сwсaнна, дщeрь хелкjева, добрA ѕэлw2 и3 боsщисz бGа. |
|
3
|
3
|
| Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. | Роди1тєлz же є3S прaвєдна, и3 научи1ста дщeрь свою2 по зак0ну мwmсeову. |
|
4
|
4
|
| Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. | Бё же їwакjмъ богaтъ ѕэлw2, и3 бЁ є3мY вертогрaдъ бли1з8 дворA є3гw2: и3 схождaхусz къ немY їудeє, понeже т0й бsше слaвнэе всёхъ. |
|
5
|
5
|
| І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом. | И# и3збр†на бhста двA ст†рца t людjи въ судіи6 въ то2 лёто, њ ни1хже гlа вLка, ћкw и3зhде беззак0ніе и3з8 вавmлHна t стaрєцъ судjй, и5же мнsхусz ўправлsти людjй. |
|
6
|
6
|
| Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи. | Сі‰ прихождaста чaстw въ д0мъ їwакjмль, и3 прихождaху къ ни1ма вси2 прsщіисz. |
|
7
|
7
|
| Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. | И# бhсть, внегдA tхождaху лю1діе њ полyдни, вхождaше сwсaнна и3 хождaше во вертогрaдэ мyжа своегw2. |
|
8
|
8
|
| І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, | И# смотрsста є3S џба ст†рца по вс‰ дни6 входsщую и3 и3сходsщую, и3 бhста въ похотёніи є3S, |
|
9
|
9
|
| і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. | и3 разврати1ста ќмъ св0й, и3 ўклон0ста џчи свои2, є4же не взирaти на нeбо, нижE поминaти судeбъ прaведныхъ. |
|
10
|
10
|
| Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого, | И# бёста џба ўsзвлєна п0хотію на ню2, и3 не возвэсти1ста дрyъ дрyгу болёзни своеS, |
|
11
|
11
|
| тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. | понeже стыдsстасz и3сповёдати вожделёніе своE, ћкw хотsста бhти съ нeю. |
|
12
|
12
|
| І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: | И# наблюдaста жад†юща по вс‰ дни6 зрёти ю5, и3 рёста дрyгъ ко дрyгу: |
|
13
|
13
|
| «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного, | п0йдемъ ќбо въ д0мъ, ћкw њбёда чaсъ є4сть. И# и3зшє1дша разыд0стасz дрyгъ t дрyга, |
|
14
|
14
|
| і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. | и3 возвр†щшасz пріид0ста во є3ди1но (мёсто), и3 и3стzз†вша дрyгъ t дрyга вины2, и3сповёдаста дрyгъ дрyгу похотёніе своE, и3 тогдA џбще ўстaвиста врeмz, когдA возм0гутъ џную њбрэсти2 є3ди1ну. |
|
15
|
15
|
| І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно. | И# бhсть є3гдA наблюдaста днE ўг0днагw, вни1де сwсaниа, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE, со двэмA т0чію nтрокови1цами, и3 восхотЁ мhтисz во вертогрaдэ, ћкw зн0й бsше. |
|
16
|
16
|
| І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. | И# не бsше никогHже тaмw, кромЁ двою2 стaрцєвъ сокровeнныхъ и3 стрегyщихъ є3S. |
|
17
|
17
|
| І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. | И# речE nтрокови1цамъ: принеси1те ми2 мaсло и3 мhло и3 двє1ри вертогр†дныz затвори1те, да и3змhюсz. |
|
18
|
18
|
| Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися. | И# сотвори1стэ ћкоже речE, и3 затвори1стэ двє1ри вертогр†дныz, и3 и3зыд0стэ зaдними двeрьми принести2 повелённое и4ма, и3 не ви1дэстэ стaрцєвъ, понeже бsста сокровє1нна. |
|
19
|
19
|
| І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: | И# бhсть, є3гдA и3зыд0стэ nтрокови6цы, востaста џба ст†рца, и3 тек0ста къ нeй, и3 рёста: |
|
20
|
20
|
| Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. | сE, двє1ри њгрaдныz затвори1шасz, и3 никт0же ви1дитъ нaсъ, ґ въ похотёніи твоeмъ є3смы2: сегw2 рaди соизв0ли нaмъ, и3 бyди съ нaми: |
|
21
|
21
|
| Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. | ѓще же ни2, то2 послyшествуемъ на тS, ћкw бЁ съ тоб0ю ю4ноша, и3 тогw2 рaди tпусти1ла є3си2 nтрокови1цъ t тебє2. |
|
22
|
22
|
| Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших. | И# возстенA сwсaнна и3 речE: тёсно ми2 tвсю1ду: ѓще бо сіE сотворю2, смeрть ми2 є4сть: ѓще же не сотворю2, не и3збёгну t рyкъ вaшихъ: |
|
23
|
23
|
| Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. | и3зволeніе ми2 є4сть не сотвори1вшей впaсти въ рyцэ вaши, нeжели согэши1ти пред8 бGомъ. |
|
24
|
24
|
| І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї, | И# возопи2 глaсомъ вели1кимъ сwсaнна: возопи1ста же и3 џба ст†рца проти1ву є4й, |
|
25
|
25
|
| і один побіг і відчинив двері саду. | и3 тeкъ є3ди1нъ, tвeрзе двє1ри вертогр†дныz. |
|
26
|
26
|
| Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею. | Е#гдa же ўслhшаша кли1чь во вертогрaдэ домaшніи, вскочи1ша зaдними двeрьми ви1дэти случи1вшеесz є4й. |
|
27
|
27
|
| І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. | Е#гдa же повёдаста стaрцы словесA сво‰, ўстыдёшасz раби2 є3S ѕэлw2, ћкw николи1же речeсz таково2 сл0во њ сwсaннэ. |
|
28
|
28
|
| І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть. | И# бhсть наyтріе, є3гдA собрaшасz лю1діе къ мyжу є3S їwакjму, пріид0ста и3 џба ст†рца пHлна беззак0ннагw помышлeніz на сwсaнну, є4же ўмори1ти ю5, |
|
29
|
29
|
| І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. | и3 рёста пред8 людьми2: посли1те по сwсaнну дщeрь хелкjеву, ћже є4сть женA їwакjмлz. nни1 же послaша. |
|
30
|
30
|
| І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її. | И# пріи1де тA и3 роди1тєлz є3S, и3 ч†да є3S и3 вси2 ќжики є3S. |
|
31
|
31
|
| Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, | Сwсaнна же бsше младA ѕэлw2 и3 добрA w4бразомъ. |
|
32
|
32
|
| і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. | Беззак0нніи же повелёста tкрhти ю5, бsше бо покровeна, ћкw да насhтzтсz добр0ты є3S. |
|
33
|
33
|
| Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. | Плaкаху же сyщіи при нeй и3 вси2 знaющіи ю5. |
|
34
|
34
|
| А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. | Вост†вша же џба ст†рца посредЁ людjй, возложи1ста рyцэ на главY є3S. |
|
35
|
35
|
| Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. | Сіs же плaчущи воззрЁ на нeбо, ћкw бsше сeрдце є3S ўповaz на гDа. |
|
36
|
36
|
| І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; | Рёста же џба ст†рца: ходsщымъ нaмъ nбои1мъ во вертогрaдэ, вни1де сіS со двэмA nтрокови1цами, и3 затвори2 двє1ри вертогр†дныz, и3 tпусти2 nтрокови6цы, |
|
37
|
37
|
| і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. | и3 пріи1де къ нeй ю4ноша, и4же бsше сокровeнъ, и3 возлежE съ нeю: |
|
38
|
38
|
| Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, | мh же сyще во ќглэ вертогрaда, ви1дэвше беззак0ніе, тек0хомъ на нS: |
|
39
|
39
|
| і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. | и3 ви1дэвше и5хъ смэшaющихсz, џнаго ќбw не мог0хомъ ћти понeже пaче нaсъ можaше, и3 tвeрзъ двє1ри вертогр†дныz и3зскочи2: |
|
40
|
40
|
| Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. | сію1 же є4мше, вопрошaхомъ, кто2 бЁ ю4ноша; и3 не восхотЁ повёдати нaмъ: њ сeмъ послyшествуемъ. |
|
41
|
41
|
| І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть. | И# вёрова и4ма с0нмъ ѓки ст†рцємъ людски6мъ и3 судіsмъ, и3 њсуди1ша ю5 на ўмeртвіе. |
|
42
|
42
|
| Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його! | И# возопи2 сwсaнна глaсомъ вели1кимъ и3 речE: б9е вёчиый и3 сокровeнныхъ вёдателю, свёдый вс‰ прeжде бытіS и4хъ! |
|
43
|
43
|
| Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. | ты2 вёси, ћкw лжY послyшествоваста на мS, и3 сE, ўмирaю, не сотв0рши ничесHже, њ ни1хже сjи слукaвноваста на мS. |
|
44
|
44
|
| І почув Господь голос її. | И# послyша гDь глaса є3S, |
|
45
|
45
|
| І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, | и3 вед0мэй є4й на погублeніе, воздви1же бGъ д¦омъ стhмъ џтрока ю4на, є3мyже и4мz даніи1лъ: |
|
46
|
46
|
| і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! | и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ: чи1стъ ѓзъ t кр0ве сеS. |
|
47
|
47
|
| Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? | Њбрати1шажесz вси2 лю1діе къ немy и3 рёша: что2 сл0во сіE, є4же ты2 глаг0леши; |
|
48
|
48
|
| Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? | Сeй же стaвъ средЁ и4хъ речE: си1це ли юр0диви, сhнове ї}лєвы, не и3спытaвше, ни и4стины разумёвше, њсуди1сте дщeрь ї}леву; |
|
49
|
49
|
| Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. | возврати1тесz на суди1ще: лжy бо сjи послyшествоваста на ню2. |
|
50
|
50
|
| І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. | И# возврати1шасz вси2 лю1діе съ потщaніемъ. И# рёша є3мY стaрцы: грzди2, сsди посредЁ нaсъ и3 возвэсти2 нaмъ, ћкw тебЁ дадE бGъ старёйшинство. |
|
51
|
51
|
| І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх. | И# речE къ ни6мъ даніи1лъ: разведи1те | дрyгъ t дрyга далeче, и3 вопрошY и5хъ. |
|
52
|
52
|
| Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, | Е#гдa же развед0ша є3ди1наго t другaгw, призвA є3ди1наго t ни1хъ и3 речE къ немY: њбетшaлый ѕлhми дeнми, нн7э приспёша грэси2 твои2, ±же твори1лъ є3си2 прeжде, |
|
53
|
53
|
| чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». | судS суды2 непрaвєдны и3 непови6нныz ќбw њсуждaж, прощaz же пови6нныz, гlющу бGу: непови1нна и3 прaведна не ўбивaй: |
|
54
|
54
|
| Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. | нн7э u5бо сію2 ѓще є3си2 ви1дэлъ, рцы2, под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 и5хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 тeрномъ. |
|
55
|
55
|
| Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. | Речe же даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 на твою2 главY: сe бо, ѓгGлъ б9ій пріи1мъ tвётъ t бGа, раст0ргнетъ тS полмA. |
|
56
|
56
|
| Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. | И# tпусти1въ є3го2 повелЁ привести2 другaго и3 речE є3мY: плeмz ханаaне, ґ не їyдино, добр0та прельсти1 тz, и3 похотёніе разврати2 сeрдце твоE: |
|
57
|
57
|
| Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. | си1це твори1ли є3стE дщeремъ ї}лєвымъ, w4ныz же боsшzсz живsху съ вaми, но (нн7э) дщeрь їyдина не претерпЁ беззак0ніz вaшегw: |
|
58
|
58
|
| Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. | нн7э u5бо глаг0ли ми2: под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 си1хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 чресми1ною. |
|
59
|
59
|
| Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. | Речe же є3мY даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 и3 ты2 на свою2 главY: ждeтъ бо ѓгGлъ б9ій мечeмъ разсэщи2 тS полмA, ћкw да потреби1тъ вы2. |
|
60
|
60
|
| Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, | И# возопи2 вeсь с0нмъ глaсомъ вели1кимъ и3 благослови2 бGа сп7сaющаго надёющыzсz на него2. |
|
61
|
61
|
| і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; | И# востaша на џба ст†рца, ћкw њбличи2 и5хъ даніи1лъ t ќстъ и4хъ, лжY послyшествовавшихъ. |
|
62
|
62
|
| і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. | И# сотвори1ша и4ма ћкоже слукaвноваста бли1жнему, сотвори1ти по зак0ну мwmсeову: и3 ўби1ша и5хъ, и3 спасeсz кр0вь непови1нна въ т0й дeнь. |
|
63
|
63
|
| Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. | Хелкjа же и3 женA є3гw2 похвали1ша бGа њ дщeри своeй сwсaннэ со їwакjмомъ мyжемъ є3S и3 со ќжиками всёми, ћкw не њбрётесz въ нeй стyднаz вeщь. |
|
64
|
64
|
| І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім. | Даніи1лъ же бhсть вели1къ пред8 людьми2 t днE тогw2 и3 пот0мъ. |
