|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (За? ™l№.) Тёмже u5бо и3 мы2, толи1къ и3мyще њблежaщь нaсъ w4блакъ свидётелей, г0рдость всsку [брeмz всsко] tл0жше и3 ўд0бь њбстоsтелный грёхъ, терпёніемъ да течeмъ на предлежaщій нaмъ п0двигъ, | Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, |
|
2
|
2
|
| взирaюще на начaлника вёры и3 соверши1телz ї}са, и4же вмёстw предлежaщіz є3мY рaдости претерпЁ кrтъ, њ срамотЁ неради1въ, њ деснyю же пrт0ла б9іz сёде. | дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого. |
|
3
|
3
|
| Помhслите u5бо таков0е пострадaвшаго t грBшникъ на себE прекосл0віе, да не стужaете, душaми свои1ми њслаблsеми. | Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими. |
|
4
|
4
|
| Не u5 до кр0ве стaсте, проти1ву грэхA подвизaющесz, | Ви ще не до крови стояли, проти гріха змагаючись, |
|
5
|
5
|
| и3 забhсте ўтэшeніе, є4же вaмъ ћкw сынHмъ глаг0летъ: сhне м0й, не пренемогaй наказaніемъ гDнимъ, нижE њслабёй, t негw2 њбличaемь. | і забули втішення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім і не сумуй, коли він викриває тебе, |
|
6
|
6
|
| (За?.) Е#г0же бо лю1битъ гDь, наказyетъ: біeтъ же всsкаго сhна, є3г0же пріeмлетъ. | бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає». |
|
7
|
7
|
| Ѓще наказaніе терпитE, ћкоже сыновHмъ њбрэтaетсz вaмъ бGъ. Кот0рый бо є4сть сhнъ, є3гHже не наказyетъ nтeцъ; | Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько? |
|
8
|
8
|
| Ѓще же без8 наказaніz є3стE, є3мyже прич†стницы бhша вси2, u5бо прелюбодBйчищи є3стE, ґ не сhнове. | Коли залишаєтеся без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини. |
|
9
|
9
|
| Къ си6мъ, пл0ти нaшей nтцы2 и3мёхомъ наказaтєли, и3 срамлsхомсz: не мн0гw ли пaче повинeмсz nц7Y духовHмъ, и3 жи1ви бyдемъ; | До того ж коли ми, будучи карані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити? |
|
10
|
10
|
| Nни1 бо въ мaло днjй, ћкоже г0дэ и5мъ бЁ, накaзоваху нaсъ: ґ сeй на п0льзу, да причасти1мсz с™hни є3гw2. | Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святості Його. |
|
11
|
11
|
| Всsкое бо наказaніе въ настоsщее врeмz не мни1тсz рaдость бhти, но печaль: послэди1 же пл0дъ ми1ренъ научє1нымъ тёмъ воздаeтъ прaвды. | Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности. |
|
12
|
12
|
| Тёмже њслaблєнныz рyки и3 њслaблєннаz колBна и3спрaвите | Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна |
|
13
|
13
|
| и3 стєзи2 пр†вы сотвори1те ногaми вaшими, да не хр0мое соврати1тсz, но пaче да и3сцэлёетъ. | і ходіть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося. |
|
14
|
14
|
| (За? ™lв7.) Ми1ръ и3мёйте и3 с™hню со всёми, и4хже кромЁ никт0же ќзритъ гDа: | Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
|
15
|
15
|
| смотрsюще, да не кто2 лиши1тсz блгdти б9іz: да не кjй к0рень г0рести, вhспрь прозzбazй, пaкость сотвори1тъ, и3 тёмъ њсквернsтсz мн0зи: | Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди і щоб ним багато хто не осквернився; |
|
16
|
16
|
| да не кто2 блудодёй, и3ли2 скверни1тель, ћкоже и3сavъ, и4же за ћдь є3ди1ну tдaлъ є4сть первор0дство своE. | щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства. |
|
17
|
17
|
| Вёсте бо, ћкw и3 пот0мъ похотёвъ наслёдовати блгcвeніе, tвeрженъ бhсть: покаsніz бо мёста не њбрёте, ѓще и3 со слезaми поискaлъ є3гw2. | Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, був відкинутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його. |
|
18
|
18
|
| Не приступи1сте бо къ горЁ њсzзaемэй и3 разгорёвшемусz nгню2, и3 w4блаку и3 сумрaку, и3 бyрэ | Ви приступили не до гори, відчутної на дотик‚ і не до палючого вогню, не до темряви і мороку та бурі, |
|
19
|
19
|
| и3 трyбному звyку, и3 глaсу гlгHлъ, є3гHже слhшавшіи tрек0шасz, да не приложи1тсz и5мъ сл0во, | не до звуку сурми й голосу слів, що ті, які чули його‚ просили‚ щоб більше не мовилося слово до них, |
|
20
|
20
|
| не терпsху бо повелэвaющагw: ѓще и3 ѕвёрь прик0снетсz горЁ, кaменіемъ побіeнъ бyдетъ: | бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: «Якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою»; |
|
21
|
21
|
| и3 тaкw стрaшно бЁ ви1димое, мwmсeй речE: пристрaшенъ є4смь и3 трeпетенъ. | і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу». |
|
22
|
22
|
| Но приступи1сте къ сіHнстэй горЁ и3 ко грaду бGа живaгw, їеrли1му нбcному и3 тмaмъ ѓгGлwвъ, | Але ви приступили до гори Сиону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного і до безлічі ангелів, |
|
23
|
23
|
| торжествY и3 цRкви первор0дныхъ на нб7сёхъ напи1санныхъ, и3 судіи2 всёхъ бGу и3 духHмъ првdникъ совершeнныхъ, | до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, і до Судді всіх — Бога, і до духів праведників досконалих; |
|
24
|
24
|
| и3 къ ходaтаю завёта н0вагw ї}су и3 кр0ви кроплeніz, лyчше глаг0лющей, нeжели ѓвелева. | і до Посередника Завіту Нового Ісуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева. |
|
25
|
25
|
| (За? ™lG.) Блюди1те (же), да не tречeтесz гlющагw. Ѓще бо не и3збэжaша nни2 tрeкшіисz прbр0чествующагw на земли2, мн0жае пaче мы2 tрицaющіисz нбcнагw, | Глядіть‚ отже‚ не зречіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари вони‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес, |
|
26
|
26
|
| є3гHже глaсъ зeмлю тогдA поколебA, нн7э же њбэтовA, гlz: є3щE є3ди1ною ѓзъ потрzсY не т0кмw землeю, но и3 нб7омъ. | голос Якого тоді похитнув землю, нині ж обіцяє‚ говорячи: «Ще раз потрясу не тільки землю, але й небо». |
|
27
|
27
|
| Ґ є4же є3щE є3ди1ною, сказyетъ колeблемыхъ преложeніе, ѓки сотворeнныхъ, да пребyдутъ, ±же сyть неподви6жимаz. | Оте «ще раз» означає заміну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне. |
|
28
|
28
|
| (За?.) Тёмже цrтво непоколеби1мо пріeмлюще, да и4мамы блгdть, є4юже слyжимъ бlгоуг0днw бGу съ бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ, | Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом, |
|
29
|
29
|
| и4бо бGъ нaшъ џгнь поzдazй (є4сть). | тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає. |
