Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Главa д7	Глава 4

1	1
(За? ™‹.) Да ўбои1мсz u5бо, да не когдA њстaвлену њбэтовaнію вни1ти въ пок0й є3гw2, kви1тсz кто2 t вaсъ лиши1всz.	Тому біймося, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось із вас не запізнився.
2	2
И$бо нaмъ благовэствовaно є4сть, ћкоже и3 w4нэмъ: но не п0льзова џнэхъ сл0во слyха, не растворeнное вёрою слhшавшихъ.	Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали.
3	3
Вх0димъ бо въ пок0й вёровавшіи, ћкоже речE: ћкw клsхсz во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й: ѓще и3 дэлHмъ t сложeніz мjра бhвшымъ.	А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого», хоч діла Його були завершені ще на початку світу.
4	4
Речe бо нёгдэ њ седмёмъ си1це: и3 почи2 бGъ въ дeнь седмhй t всёхъ дёлъ свои1хъ.	Бо десь сказано про сьомий день так: «І спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх».
5	5
И# въ сeмъ пaки: ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й.	І ще тут: «Hе ввійдуть до спокою Мого».
6	6
Понeже u5бо лишeни нёцыи [њстаeтсz нBкіимъ] вни1ти въ него2, и3 и5мже прeжде благовэствовaно бЁ, не внид0ша за непослушaніе:	Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніше благозвіщено, не ввійшли до нього за непокірність,
7	7
пaки нёкій ўставлsетъ дeнь, днeсь, въ дв7дэ гlz, по толи1цэхъ лётэхъ, ћкоже прeжде глаг0ласz: днeсь, ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ.	то Він призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як раніше сказано: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».
8	8
Ѓще бо бы џнэхъ ї}съ ўпок0илъ, не бы2 њ и3нёмъ дни2 глаг0лалъ по си1хъ.	Бо коли б Ісус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано після того про інший день.
9	9
U5бо њстaвлено є4сть (и3 є3щE) суббHтство лю1демъ б9іимъ:	Тому для народу Божого залишена ще субота.
10	10
вшeдый бо въ пок0й є3гw2, и3 т0й почи2 t дёлъ свои1хъ, ћкоже t свои1хъ бGъ.	Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11	11
Потщи1мсz u5бо вни1ти во џный пок0й, да не кто2 въ тy же при1тчу противлeніz впадeтъ.	Отже, постараймось увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.
12	12
Жи1во бо сл0во б9іе и3 дёйственно, и3 nстрёйше пaче всsкагw мечA nбою1ду nстрA, и3 проходsщее дaже до раздэлeніz души1 же и3 дyха, членHвъ же и3 мозгHвъ, и3 суди1телно помышлeніємъ и3 мhслемъ сердє1чнымъ.	Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.
13	13
И# нёсть твaрь неzвлeна пред8 ни1мъ, вс‰ же наг† и3 њб8zвлє1на пред8 nчи1ма є3гw2, къ немyже нaмъ сл0во.	І немає створіння, схованого від Hього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.
14	14
(За? ™№‹.) И#мyще u5бо ґрхіерeа вели1ка, прошeдшаго нб7сA, ї}са сн7а б9іz, да держи1мсz и3сповёданіz.	Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого.
15	15
Не и4мамы бо ґрхіерeа не могyща спострадaти нeмощемъ нaшымъ, но и3скушeна по всsчєскимъ по под0бію, рaзвэ грэхA.	Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха.
16	16
Да приступaемъ u5бо съ дерзновeніемъ къ пrт0лу блгdти, да пріи1мемъ млcть и3 блгdть њбрsщемъ во бlговрeменну п0мощь.	Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт