|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
(За? ™к7G.) Сёнь бо и3мhй зак0нъ грzдyщихъ бл†гъ, (ґ) не сaмый w4бразъ вещeй, на всsкое лёто тёмиже жeртвами, и5хже прин0сzтъ вhну, никогдaже м0жетъ приступaющихъ соверши1ти.
|
Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
|
|
2
|
2
|
|
Понeже престaли бы бhти приноси6мы, ни є3ди1ну ктомY и3мyщымъ с0вэсть њ грэсёхъ служaщымъ, є3ди1ною њчищє1ннымъ.
|
Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів.
|
|
3
|
3
|
|
Но въ ни1хъ воспоминaніе грэхHвъ на к0еждо лёто бывaетъ,
|
Але жертвами щороку нагадується про гріхи,
|
|
4
|
4
|
|
невозм0жно бо кр0ви ю4нчей и3 к0злей tпущaти грэхи2.
|
бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
|
|
5
|
5
|
|
Тёмже входS въ мjръ, гlетъ: жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же соверши1лъ ми2 є3си2:
|
Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.
|
|
6
|
6
|
|
всесожжeній и3 [тaкожде] њ грэсЁ не бlговоли1лъ є3си2.
|
Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.
|
|
7
|
7
|
|
ТогдA рёхъ: сE, и3дY: въ глави1знэ кни1жнэй написaсz њ мнЁ, є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е.
|
Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже».
|
|
8
|
8
|
|
Вhше гlz: ћкw жeртвы и3 приношeніz и3 всесожжeній и3 [тaкожде] њ грэсёхъ не восхотёлъ є3си2, нижE бlговоли1лъ є3си2: ±же по зак0ну прин0сzтсz:
|
Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив,
|
|
9
|
9
|
|
тогдA речE: сE, и3дY сотвори1ти в0лю твою2, б9е. Teмлетъ пeрвое, да втор0е постaвитъ.
|
потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге.
|
|
10
|
10
|
|
Њ нeйже в0ли њсщ7eни є3смы2 принесeніемъ тёла ї}съ хrт0ва є3ди1ною.
|
За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
|
|
11
|
11
|
|
И# всsкъ ќбw свzщeнникъ стои1тъ на всsкъ дeнь служS и3 ты6zжде мн0жицею приносS жє1ртвы, ±же никогдaже м0гутъ tsти грэхHвъ.
|
І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.
|
|
12
|
12
|
|
Џнъ же є3ди1ну њ грэсёхъ принeсъ жeртву, всегдA сэди1тъ њ деснyю бGа,
|
Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
|
|
13
|
13
|
|
пр0чее њжидaz, д0ндеже положaтсz врази2 є3гw2 подн0жіе н0гъ є3гw2:
|
чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його.
|
|
14
|
14
|
|
є3ди1нэмъ бо приношeніемъ соверши1лъ є4сть во вёки њсщ7aемыхъ.
|
Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
|
|
15
|
15
|
|
Свидётелствуетъ же нaмъ и3 д¦ъ с™hй, по рэчeнному бо прeжде:
|
Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:
|
|
16
|
16
|
|
сeй завётъ, є3г0же завэщaю къ ни6мъ по днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь, даS зак0ны мо‰ на сердцA и4хъ, и3 въ помышлeніихъ и4хъ напишY и5хъ:
|
«Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,
|
|
17
|
17
|
|
(тaже гlетъ гDь:) и3 грэхHвъ и4хъ и3 беззак0ній и4хъ не и4мамъ помzнyти ктомY.
|
і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше».
|
|
18
|
18
|
|
Ґ и3дёже tпущeніе си1хъ, ктомY нёсть приношeніz њ грэсёхъ.
|
А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи.
|
|
19
|
19
|
|
(За? ™к7д7.) И#мyще u5бо дерзновeніе, брaтіе, входи1ти во с™†z кр0вію ї}съ хrт0вою, путeмъ н0вымъ и3 живhмъ,
|
Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою,
|
|
20
|
20
|
|
є3г0же њбнови1лъ є4сть нaмъ завёсою, си1рэчь пlтію своeю,
|
яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,
|
|
21
|
21
|
|
и3 їерeа вели1ка над8 д0момъ б9іимъ,
|
і маючи великого Священика над домом Божим,
|
|
22
|
22
|
|
да приступaемъ со и4стиннымъ сeрдцемъ во и3звэщeніи вёры, њкроплeни сердцы2 t с0вэсти лукaвыz и3 и3змовeни тэлесы2 вод0ю чи1стою:
|
приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою,
|
|
23
|
23
|
|
да держи1мъ и3сповёданіе ўповaніz неукл0нное, вёренъ бо є4сть њбэщaвый:
|
будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;
|
|
24
|
24
|
|
и3 да разумэевaемъ дрyгъ дрyга въ поwщрeніи любвE и3 д0брыхъ дёлъ,
|
будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл,
|
|
25
|
25
|
|
не њставлsюще собрaніz своегw2, ћкоже є4сть нBкимъ њбhчай, но (дрyгъ дрyга) подвизaюще, и3 толи1кw пaче, є3ли1кw ви1дите приближaющійсz дeнь (сyдный).
|
не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
|
|
26
|
26
|
|
В0лею бо согрэшaющымъ нaмъ по пріsтіи рaзума и4стины, ктомY њ грэсёхъ не њбрэтaетсz жeртва,
|
Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи,
|
|
27
|
27
|
|
стрaшно же нёкое чazніе судA и3 nгнS рeвность, поsсти хотsщагw сопроти6вныz.
|
але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників.
|
|
28
|
28
|
|
Tвeрглсz кто2 зак0на мwmсeова, без8 милосeрдіz при двои1хъ и3ли2 тріeхъ свидётелехъ ўмирaетъ:
|
Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
|
|
29
|
29
|
|
коли1кw мнитE г0ршіz спод0битсz мyки, и4же сн7а б9іz попрaвый, и3 кр0вь завётную сквeрну возмни1въ, є4юже њс™и1сz, и3 д¦а блгdти ўкори1вый;
|
то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
|
|
30
|
30
|
|
Вёмы бо рeкшаго: мнЁ tмщeніе, ѓзъ воздaмъ, гlетъ гDь. И# пaки: ћкw сyдитъ гDь лю1демъ свои6мъ.
|
Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій».
|
|
31
|
31
|
|
Стрaшно (є4сть) є4же впaсти въ рyцэ бGа живaгw.
|
Страшно впасти в руки Бога Живого!
|
|
32
|
32
|
|
(За? ™к7е7.) Воспоминaйте же пє1рвыz дни6 вaшz, въ ни1хже просвэти1вшесz, мнHгіz стр†сти претерпёсте [мн0гъ п0двигъ под8sсте] страдaній,
|
Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
|
|
33
|
33
|
|
џво ќбw, поношeньми и3 скорбьми2 поз0ръ бhвше, џво же, w4бщницы бhвше живyщымъ тaкw:
|
то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi;
|
|
34
|
34
|
|
и4бо ќзамъ мои6мъ спострадaсте и3 разграблeніе и3мёній вaшихъ съ рaдостію пріsсте, вёдzще и3мёти себЁ и3мёніе на нб7сёхъ пребывaющее и3 лyчшее.
|
бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.
|
|
35
|
35
|
|
(За? ™к7ѕ7.) Не tлагaйте u5бо дерзновeніz вaшегw, є4же и4мать мздовоздаsніе вели1ко.
|
Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
|
|
36
|
36
|
|
Терпёніz бо и4мате потрeбу, да в0лю б9ію сотв0рше, пріи1мете њбэтовaніе:
|
Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.
|
|
37
|
37
|
|
є3щe бо мaло є3ли1кw є3ли1кw, грzдhй пріи1детъ и3 не ўкосни1тъ.
|
Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться».
|
|
38
|
38
|
|
Ґ првdный t вёры жи1въ бyдетъ: и3 ѓще њбинeтсz, не бlговоли1тъ дш7A моS њ нeмъ.
|
«Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя».
|
|
39
|
39
|
|
Мh же (брaтіе) нёсмы њбиновeніz въ поги1бель, но вёры въ снабдёніе души2.
|
Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.