|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (За? м7д7.) Прeжде же прaздника пaсхи, вёдый ї}съ, ћкw пріи1де є3мY чaсъ, да прeйдетъ t мjра сегw2 ко nц7Y, возлю1бль сво‰ сyщыz въ мjрэ, до концA возлюби2 и5хъ. | Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. |
|
2
|
2
|
| И# вeчери бhвшей, діaволу ўжE вложи1вшу въ сeрдце їyдэ сjмwнову їскаріHтскому, да є3го2 предaстъ, | І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, |
|
3
|
3
|
| вёдый ї}съ, ћкw вс‰ дадE є3мY nц7ъ въ рyцэ, и3 ћкw t бGа и3зhде и3 къ бGу грzдeтъ: | Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, |
|
4
|
4
|
| востA t вeчери, и3 положи2 ри6зы, и3 пріeмъ лeнтіонъ, препоsсасz: | встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. |
|
5
|
5
|
| пот0мъ вліS в0ду во ўмывaлницу, и3 начaтъ ўмывaти н0ги ўчн7кHмъ и3 њтирaти лeнтіемъ, и4мже бЁ препоsсанъ. | Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. |
|
6
|
6
|
| Пріи1де же къ сjмwну петрY, и3 глаг0ла є3мY т0й: гDи, тh ли мои2 ўмhеши н0зэ; | Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? |
|
7
|
7
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: є4же ѓзъ творю2, ты2 не вёси нн7э, ўразумёеши же по си1хъ. | Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. |
|
8
|
8
|
| Глаг0ла є3мY пeтръ: не ўмhеши нHгу моє1ю во вёки. TвэщA є3мY ї}съ: ѓще не ўмhю тебE, не и4маши чaсти со мн0ю. | Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. |
|
9
|
9
|
| Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, не н0зэ мои2 т0кмw, но и3 рyцэ и3 главY. | Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. |
|
10
|
10
|
| Гlа є3мY ї}съ: и3змовeнный не трeбуетъ, т0кмw н0зэ ўмhти, є4сть бо вeсь чи1стъ: и3 вы2 чи1сти є3стE, но не вси2. | Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. |
|
11
|
11
|
| Вёдzше бо предаю1щаго є3го2: сeгw рaди речE, ћкw не вси2 чи1сти є3стE. | Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. |
|
12
|
12
|
| (За? м7е7.) Е#гдa же ўмы2 н0ги и4хъ, пріsтъ ри6зы сво‰, возлeгъ пaки, речE и5мъ: вёсте ли, что2 сотвори1хъ вaмъ; | Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? |
|
13
|
13
|
| Вы2 глашaете мS ўч™лz и3 гDа: и3 д0брэ глаг0лете, є4смь бо. | Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. |
|
14
|
14
|
| Ѓще u5бо ѓзъ ўмhхъ вaши н0зэ, гDь и3 ўч™ль, и3 вы2 д0лжни є3стE дрyгъ дрyгу ўмывaти н0зэ: | Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. |
|
15
|
15
|
| w4бразъ бо дaхъ вaмъ, да, ћкоже ѓзъ сотвори1хъ вaмъ, и3 вы2 твори1те. | Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. |
|
16
|
16
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2, ни послaнникъ б0лій послaвшагw є3го2. | Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. |
|
17
|
17
|
| Ѓще сі‰ вёсте, бlжeни є3стE, ѓще творитE |. | Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. |
|
18
|
18
|
| Не њ всёхъ вaсъ гlю: ѓзъ (бо) вёмъ, и5хже и3збрaхъ: но да писaніе сбyдетсz: kдhй со мн0ю хлёбъ воздви1же на мS пsту свою2. | Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. |
|
19
|
19
|
| Tсeлэ гlю вaмъ, прeжде дaже не бyдетъ, да, є3гдA бyдетъ, вёру и4мете, ћкw ѓзъ є4смь. | Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. |
|
20
|
20
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: пріeмлzй, ѓще кого2 послю2, менE пріeмлетъ: ґ пріeмлzй менE пріeмлетъ послaвшаго мS. | Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ рeкъ ї}съ возмути1сz д¦омъ и3 свидётелствова и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS. | Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. |
|
22
|
22
|
| Сзирaхусz u5бо междY соб0ю ўчн7цы2, недоумёющесz, њ к0мъ гlетъ. | Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. |
|
23
|
23
|
| Бё же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2 возлежS на л0нэ ї}совэ, є3г0же люблsше ї}съ: | Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. |
|
24
|
24
|
| поманy же семY сjмwнъ пeтръ вопроси1ти, кт0 бы бhлъ, њ нeмже гlетъ. | Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. |
|
25
|
25
|
| Напaдъ же т0й на пє1рси ї}сwвы, глаг0ла є3мY: гDи, кто2 є4сть; | Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? |
|
26
|
26
|
| TвэщA ї}съ: т0й є4сть, є3мyже ѓзъ њмочи1въ хлёбъ подaмъ. И# њм0чь хлёбъ, дадE їyдэ сjмwнову їскаріHтскому. | Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. |
|
27
|
27
|
| И# по хлёбэ тогдA вни1де въ џнь сатанA. Гlа u5бо є3мY ї}съ: є4же твори1ши, сотвори2 ск0рw. | І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. |
|
28
|
28
|
| Сeгw же никт0же разумЁ t возлежaщихъ, къ чесомY речE є3мY. | Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. |
|
29
|
29
|
| Нёцыи же мнsху, понeже ковчeжецъ и3мsше їyда, ћкw гlетъ є3мY ї}съ: купи2, є4же трeбуемъ на прaздникъ: и3ли2 ни1щымъ да нёчто дaстъ. | Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. |
|
30
|
30
|
| Пріи1мъ же џнъ хлёбъ, ѓбіе и3зhде: бё же н0щь. Е#гдA и3зhде, | Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч. |
|
31
|
31
|
| гlа ї}съ: (За? м7ѕ7.) нн7э прослaвисz сн7ъ чlвёческій, и3 бGъ прослaвисz њ нeмъ: | Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. |
|
32
|
32
|
| ѓще бGъ прослaвисz њ нeмъ, и3 бGъ прослaвитъ є3го2 въ себЁ, и3 ѓбіе прослaвитъ є3го2. | Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. |
|
33
|
33
|
| Ч†дца, є3щE съ вaми мaлw є4смь: взhщете менE, и3 ћкоже рёхъ їудewмъ, ћкw ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2: и3 вaмъ гlю нн7э. | Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. |
|
34
|
34
|
| Зaповэдь н0вую даю2 вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга: ћкоже возлюби1хъ вы2, да и3 вы2 лю1бите себE: | Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. |
|
35
|
35
|
| њ сeмъ разумёютъ вси2, ћкw мои2 ўчн7цы2 є3стE, ѓще люб0вь и4мате междY соб0ю. | З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. |
|
36
|
36
|
| Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, кaмw и4деши; TвэщA є3мY ї}съ: ѓможе (ѓзъ) и3дY, не м0жеши нн7э по мнЁ и3ти2: послэди1 же по мнЁ и4деши. | Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. |
|
37
|
37
|
| Глаг0ла є3мY пeтръ: гDи, почто2 не могY нн7э по тебЁ и3ти2; нн7э дyшу мою2 за тS положY. | Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. |
|
38
|
38
|
| TвэщA є3мY ї}съ: дyшу ли твою2 за мS положи1ши; ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: не возгласи1тъ ґлeктwръ, д0ндеже tвeржешисz менє2 три1щи. | Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
