|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: не входsй двeрьми во дв0ръ џвчій, но прелaзz и4нудэ, т0й тaть є4сть и3 разб0йникъ: | Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. |
|
2
|
2
|
| ґ входsй двeрьми пaстырь є4сть nвцaмъ: | А хто входить у двері, той пастир овець. |
|
3
|
3
|
| семY двeрникъ tверзaетъ, и3 џвцы глaсъ є3гw2 слhшатъ, и3 сво‰ џвцы глашaетъ по и4мени, и3 и3зг0нитъ и5хъ: | Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. |
|
4
|
4
|
| и3 є3гдA сво‰ џвцы и3жденeтъ, пред8 ни1ми х0дитъ: и3 џвцы по нeмъ и4дутъ, ћкw вёдzтъ глaсъ є3гw2: | І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. |
|
5
|
5
|
| по чуждeмъ же не и4дутъ, но бэжaтъ t негw2, ћкw не знaютъ чуждaгw глaса. | За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. |
|
6
|
6
|
| Сію2 при1тчу речE и5мъ ї}съ: nни1 же не разумёша, что2 бsше, ћже гlаше и5мъ. | Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. |
|
7
|
7
|
| Речe же пaки и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь двeрь nвцaмъ. | Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. |
|
8
|
8
|
| Вси2, є3ли1кw (и4хъ) пріи1де прeжде менє2, тaтіе сyть и3 разб0йницы: но не послyшаша и4хъ џвцы. | Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. |
|
9
|
9
|
| (За? lѕ7.) Ѓзъ є4смь двeрь: мн0ю ѓще кто2 вни1детъ, сп7сeтсz: и3 вни1детъ и3 и3зhдетъ, и3 пaжить њбрsщетъ. | Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. |
|
10
|
10
|
| Тaть не прих0дитъ, рaзвэ да ўкрaдетъ и3 ўбіeтъ и3 погуби1тъ: ѓзъ пріид0хъ, да жив0тъ и4мутъ и3 ли1шше и4мутъ. | Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. |
|
11
|
11
|
| Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: пaстырь д0брый дyшу свою2 полагaетъ за џвцы: | Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. |
|
12
|
12
|
| ґ наeмникъ, и4же нёсть пaстырь, є3мyже не сyть џвцы сво‰, ви1дитъ в0лка грzдyща, и3 њставлsетъ џвцы, и3 бёгаетъ: и3 в0лкъ расхи1титъ и5хъ, и3 распyдитъ џвцы: | А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. |
|
13
|
13
|
| ґ наeмникъ бэжи1тъ, ћкw наeмникъ є4сть, и3 неради1тъ њ nвцaхъ. | А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: и3 знaю мо‰, и3 знaютъ мS мо‰: | Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. |
|
15
|
15
|
| ћкоже знaетъ мS nц7ъ, и3 ѓзъ знaю nц7A: и3 дyшу мою2 полагaю за џвцы. | Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. |
|
16
|
16
|
| И# и4ны џвцы и4мамъ, ±же не сyть t дворA сегw2: и3 ты6z ми2 подобaетъ привести2, и3 глaсъ м0й ўслhшатъ: и3 бyдетъ є3ди1но стaдо и3 є3ди1нъ пaстырь. | Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир. |
|
17
|
17
|
| (За? lз7.) Сегw2 рaди мS nц7ъ лю1битъ, ћкw ѓзъ дш7у мою2 полагaю, да пaки пріимY ю5: | Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. |
|
18
|
18
|
| никт0же в0зметъ ю5 t менє2, но ѓзъ полагaю ю5 њ себЁ: w4бласть и4мамъ положи1ти ю5, и3 w4бласть и4мамъ пaки пріsти ю5. Сію2 зaповэдь пріsхъ t nц7A моегw2. | Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. |
|
19
|
19
|
| Рaспрz же пaки бhсть во їудeехъ за словесA сі‰. | Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. |
|
20
|
20
|
| Глаг0лаху же мн0зи t ни1хъ: бёса и4мать и3 неи1стовъ є4сть: что2 є3гw2 послyшаете; | Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? |
|
21
|
21
|
| И#нjи глаг0лаху: сіи2 гlгHли не сyть бэснyющагwсz: є3дA м0жетъ бёсъ слэпы6мъ џчи tвeрсти; | Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим? |
|
22
|
22
|
| (За?.) Бhша же (тогдA) њбновлє1ніz во їеrли1мэхъ, и3 зимA бЁ. | Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. |
|
23
|
23
|
| И# хождaше ї}съ въ цeркви, въ притв0рэ соломHни. | Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. |
|
24
|
24
|
| Њбыд0ша же є3го2 їудeє, и3 глаг0лаху є3мY: док0лэ дyшы нaшz взeмлеши, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, рцы2 нaмъ не њбинyzсz. | Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. |
|
25
|
25
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: рёхъ вaмъ, и3 не вёруете: дэлA, ±же ѓзъ творю2 њ и4мени nц7A моегw2, т† свидётелствуютъ њ мнЁ: | Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. |
|
26
|
26
|
| но вы2 не вёруете: нёсте бо t nвeцъ мои1хъ, ћкоже рёхъ вaмъ: | Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. |
|
27
|
27
|
| (За? l}.) џвцы мо‰ глaса моегw2 слyшаютъ, и3 ѓзъ знaю и4хъ, и3 по мнЁ грzдyтъ: | Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. |
|
28
|
28
|
| и3 ѓзъ жив0тъ вёчный дaмъ и5мъ, и3 не поги1бнутъ во вёки, и3 не восхи1титъ и4хъ никт0же t руки2 моеS: | І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. |
|
29
|
29
|
| nц7ъ м0й, и4же дадE мнЁ, б0лій всёхъ є4сть: и3 никт0же м0жетъ восхи1тити и5хъ t руки2 nц7A моегw2: | Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. |
|
30
|
30
|
| ѓзъ и3 nц7ъ є3ди1но є3смA. | Я і Отець — єдине. |
|
31
|
31
|
| Взsша же кaменіе пaки їудeє, да побію1тъ є3го2. | Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. |
|
32
|
32
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: мнHга дwбрA дэлA kви1хъ вaмъ t nц7A моегw2: за к0е и4хъ дёло кaменіе мeщете на мS; | Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? |
|
33
|
33
|
| Tвэщaша є3мY їудeє, глаг0люще: њ добрЁ дёлэ кaменіе не мeщемъ на тS, но њ хулЁ, ћкw ты2, чlвёкъ сhй, твори1ши себE бGа. | Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. |
|
34
|
34
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: нёсть ли пи1сано въ зак0нэ вaшемъ: ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE; | Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? |
|
35
|
35
|
| Ѓще џныхъ речE богHвъ, къ ни6мже сл0во б9іе бhсть, и3 не м0жетъ разори1тисz писaніе: | Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — |
|
36
|
36
|
| є3г0же nц7ъ с™и2 и3 послA въ мjръ, вы2 глаг0лете, ћкw хулY гlеши, занE рёхъ: сн7ъ б9ій є4смь. | чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? |
|
37
|
37
|
| Ѓще не творю2 дэлA nц7A моегw2, не и3ми1те ми2 вёры: | Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; |
|
38
|
38
|
| ѓще ли творю2, ѓще и3 мнЁ не вёруете, дэлHмъ (мои6мъ) вёруйте: да разумёете и3 вёруете, ћкw во мнЁ nц7ъ, и3 ѓзъ въ нeмъ. | а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. |
|
39
|
39
|
| И#скaху u5бо пaки ћти є3го2: и3 и3зhде t рyкъ и4хъ, | Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. |
|
40
|
40
|
| и3 и4де пaки на w4нъ п0лъ їoрдaна, на мёсто, и3дёже бЁ їwaннъ прeжде крестS: и3 пребhсть тY. | І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. |
|
41
|
41
|
| И# мн0зи пріид0ша къ немY, и3 глаг0лаху, ћкw їwaннъ ќбw знaменіz не сотвори2 ни є3ди1нагw: вс‰ же, є3ли6ка речE їwaннъ њ сeмъ, и4стинна бsху. | І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. |
|
42
|
42
|
| И# мн0зи вёроваша въ него2 тY. | І багато хто там увірував у Нього. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
