|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (За? д7‹.) По си1хъ (же) бЁ прaздникъ їудeйскій, и3 взhде ї}съ во їеrли1мъ. | Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. |
|
2
|
2
|
| Е$сть же во їеrли1мэхъ џвчаz купёль, ћже глаг0летсz є3врeйски виfесдA, пsть притвHръ и3мyщи: | В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. |
|
3
|
3
|
| въ тёхъ слежaше мн0жество болsщихъ, слэпhхъ, хромhхъ, сухи1хъ, чaющихъ движeніz воды2: | У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, |
|
4
|
4
|
| ѓгGлъ бо гDень на (всsко) лёто схождaше въ купёль и3 возмущaше в0ду: (и3) и4же пeрвэе влaзzше по возмущeніи воды2, здрaвъ бывaше, kцёмъ же недyгомъ њдержи1мь бывaше. | бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. |
|
5
|
5
|
| Бё же тY нёкій человёкъ, три1десzть и3 џсмь лётъ и3мhй въ недyзэ (своeмъ). | Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. |
|
6
|
6
|
| Сего2 ви1дэвъ ї}съ лежaща, и3 разумёвъ, ћкw мнHга лBта ўжE и3мsше (въ недyзэ), гlа є3мY: х0щеши ли цёлъ бhти; | Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? |
|
7
|
7
|
| TвэщA є3мY недyжный: є4й, гDи, человёка не и4мамъ, да, є3гдA возмути1тсz водA, ввeржетъ мS въ купёль: є3гдa же прихождY ѓзъ, и4нъ прeжде менє2 слaзитъ. | Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. |
|
8
|
8
|
| Гlа є3мY ї}съ: востaни, возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2. | Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. |
|
9
|
9
|
| И# ѓбіе здрaвъ бhсть человёкъ: и3 взeмъ џдръ св0й, и3 хождaше. Бё же суббHта въ т0й дeнь. | І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. |
|
10
|
10
|
| Глаг0лаху же жи1дове и3сцэлёвшему: суббHта є4сть, и3 не дост0итъ ти2 взsти nдрA (твоегw2). | Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. |
|
11
|
11
|
| Џнъ (же) tвэщA и4мъ: и4же мS сотвори2 цёла, т0й мнЁ речE: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2. | Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. |
|
12
|
12
|
| Вопроси1ша же є3го2: кто2 є4сть человёкъ рекjи ти2: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2; | Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? |
|
13
|
13
|
| И#сцэлёвый же не вёдzше, кто2 є4сть: ї}съ бо ўклони1сz, нар0ду сyщу на мёстэ. | А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. |
|
14
|
14
|
| Пот0мъ (же) њбрёте є3го2 ї}съ въ цeркви, и3 речE є3мY: сE здрaвъ є4си: ктомY не согрэшaй, да не г0рше ти2 что2 бyдетъ. | Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. |
|
15
|
15
|
| И$де (же) человёкъ, и3 повёда їудewмъ, ћкw ї}съ є4сть, и4же мS сотвори2 цёла. | Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. |
|
16
|
16
|
| И# сегw2 рaди гонsху ї}са їудeє, и3 и3скaху є3го2 ўби1ти, занE сі‰ творsше въ суббHту. | І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу. |
|
17
|
17
|
| Ї}съ же tвэщaваше и4мъ: (За? е7‹.) nц7ъ м0й досeлэ дёлаетъ, и3 ѓзъ дёлаю. | Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. |
|
18
|
18
|
| И# сегw2 рaди пaче и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти, ћкw не т0кмw разорsше суббHту, но и3 nц7A своего2 гlаше бGа, рaвенъ сS творS бGу. | Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. |
|
19
|
19
|
| Tвэщa же ї}съ и3 речE и5мъ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не м0жетъ сн7ъ твори1ти њ себЁ ничесHже, ѓще не є4же ви1дитъ nц7A творsща: ±же бо џнъ твори1тъ, сі‰ и3 сн7ъ тaкожде тв0ритъ. | На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. |
|
20
|
20
|
| Nц7ъ бо лю1битъ сн7а, и3 вс‰ показyетъ є3мY, ћже сaмъ твори1тъ: и3 бHлша си1хъ покaжетъ є3мY дэлA, да вы2 чудитeсz. | Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. |
|
21
|
21
|
| Ћкоже бо nц7ъ воскрешaетъ мє1ртвыz и3 живи1тъ, тaкw и3 сн7ъ, и4хже х0щетъ, живи1тъ. | Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. |
|
22
|
22
|
| Nц7ъ бо не сyдитъ ни комyже, но сyдъ вeсь дадE сн7ови, | Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, |
|
23
|
23
|
| да вси2 чтyтъ сн7а, ћкоже чтyтъ nц7A. (Ґ) и4же не чти1тъ сн7а, не чти1тъ nц7A послaвшагw є3го2. | щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. |
|
24
|
24
|
| (За? ѕ7‹.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw слyшаzй словесE моегw2 и3 вёруzй послaвшему мS и4мать жив0тъ вёчный, и3 на сyдъ не пріи1детъ, но преи1детъ t смeрти въ жив0тъ. | Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. |
|
25
|
25
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA мeртвіи ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, и3 ўслhшавше њживyтъ. | Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. |
|
26
|
26
|
| Ћкоже бо nц7ъ и4мать жив0тъ въ себЁ, тaкw дадE и3 сн7ови жив0тъ и3мёти въ себЁ | Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. |
|
27
|
27
|
| и3 w4бласть дадE є3мY и3 сyдъ твори1ти, ћкw сн7ъ чlвёчь є4сть. | І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. |
|
28
|
28
|
| Не диви1тесz семY: ћкw грzдeтъ чaсъ, въ џньже вси2 сyщіи во гробёхъ ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, | Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; |
|
29
|
29
|
| и3 и3зhдутъ сотв0ршіи бlгaz въ воскрешeніе животA, ґ сотв0ршіи ѕлaz въ воскрешeніе судA. | і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. |
|
30
|
30
|
| Не могY ѓзъ њ себЁ твори1ти ничесHже. (За? 17) Ћкоже слhшу, суждY, и3 сyдъ м0й прaведенъ є4сть, ћкw не и3щY в0ли моеS, но в0ли послaвшагw мS nц7A. | Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. |
|
31
|
31
|
| Ѓще ѓзъ свидётелствую њ мнЁ, свидётелство моE нёсть и4стинно: | Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. |
|
32
|
32
|
| и4нъ є4сть свидётелствуzй њ мнЁ, и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство, є4же свидётелствуетъ њ мнЁ: | Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. |
|
33
|
33
|
| вы2 послaсте ко їwaнну, и3 свидётелствова њ и4стинэ. | Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. |
|
34
|
34
|
| Ѓзъ же не t человёка свидётелства пріeмлю, но сі‰ гlю, да вы2 спасeни бyдете. | А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. |
|
35
|
35
|
| Џнъ бЁ свэти1лникъ горS и3 свэтS: вh же восхотёсте возрaдоватисz въ чaсъ свэтёніz є3гw2 [до врeмене въ свэтёніи є3гw2]. | Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. |
|
36
|
36
|
| Ѓзъ же и4мамъ свидётелство б0лэе їwaннова: дэлa бо, ћже дадE мнЁ nц7ъ, да совершY |, т† дэлA, ћже ѓзъ творю2, свидётелствуютъ њ мнЁ, ћкw nц7ъ мS послA. | Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. |
|
37
|
37
|
| И# послaвый мS nц7ъ сaмъ свидётелствова њ мнЁ. Ни глaса є3гw2 нигдёже слhшасте, ни видёніz є3гw2 ви1дэсте, | І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; |
|
38
|
38
|
| и3 словесE є3гw2 не и4мате пребывaюща въ вaсъ, занE, є3г0же т0й послA, семY вы2 вёры не є4млете. | і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. |
|
39
|
39
|
| И#спытaйте писaній, ћкw вы2 мнитE въ ни1хъ и3мёти жив0тъ вёчный: и3 т† сyть свидётєлствующаz њ мнЁ. | Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. |
|
40
|
40
|
| И# не х0щете пріити2 ко мнЁ, да жив0тъ и4мате. | Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. |
|
41
|
41
|
| Слaвы t человёкъ не пріeмлю, | Не приймаю слави від людей, |
|
42
|
42
|
| но разумёхъ вы2, ћкw любвE б9іz не и4мате въ себЁ. | але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. |
|
43
|
43
|
| Ѓзъ пріид0хъ во и4мz nц7A моегw2, и3 не пріeмлете менE: ѓще и4нъ пріи1детъ во и4мz своE, того2 пріeмлете. | Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. |
|
44
|
44
|
| Кaкw вы2 м0жете вёровати, слaву дрyгъ t дрyга пріeмлюще, и3 слaвы, ћже t є3ди1нагw бGа, не и4щете; | Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? |
|
45
|
45
|
| Не мни1те, ћкw ѓзъ на вы2 рекY ко nц7Y: є4сть, и4же на вы2 глаг0летъ, мwmсeй, нaньже вы2 ўповaете. | Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. |
|
46
|
46
|
| Ѓще бо бhсте вёровали мwmсeови, вёровали бhсте (ќбw и3) мнЁ: њ мнё бо т0й писA. | Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. |
|
47
|
47
|
| Ѓще ли тогw2 писaніємъ не вёруете, кaкw мои1мъ гlг0лwмъ вёру и4мете; | Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам? |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
