|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| ТогдA u5бо пілaтъ поsтъ ї}са, и3 би2 (є3го2): | Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. |
|
2
|
2
|
| и3 в0ини сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша є3мY на главY, и3 въ ри1зу багрsну њблек0ша є3го2, | І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, |
|
3
|
3
|
| и3 глаг0лаху: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. И# біsху є3го2 по лани1тома. | і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. |
|
4
|
4
|
| И#зhде u5бо пaки в0нъ пілaтъ, и3 глаг0ла и5мъ: сE, и3звождY є3го2 вaмъ в0нъ, да разумёете, ћкw въ нeмъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю. | Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. |
|
5
|
5
|
| И#зhде же в0нъ ї}съ, носS терн0венъ вэнeцъ и3 багрsну ри1зу. И# глаг0ла и5мъ: сE, чlвёкъ. | Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік! |
|
6
|
6
|
| Е#гдa же ви1дэша є3го2 ґрхіерeє и3 слуги6, возопи1ша глаг0люще: (За? ….) распни2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2, и3 распни1те, ѓзъ бо не њбрэтaю въ нeмъ вины2. | Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. |
|
7
|
7
|
| Tвэщaша є3мY їудeє: мы2 зак0нъ и4мамы, и3 по зак0ну нaшему д0лженъ є4сть ўмрeти, ћкw себE сн7а б9іz сотвори2. | Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. |
|
8
|
8
|
| Е#гдA u5бо слhша пілaтъ сіE сл0во, пaче ўбоsсz, | Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. |
|
9
|
9
|
| и3 вни1де въ претHръ пaки, и3 глаг0ла ї}сови: tкyду є3си2 ты2; Ї}съ же tвёта не дадE є3мY. | І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. |
|
10
|
10
|
| Глаг0ла же є3мY пілaтъ: мнё ли не гlеши; не вёси ли, ћкw влaсть и4мамъ распsти тS и3 влaсть и4мамъ пусти1ти тS; | Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? |
|
11
|
11
|
| TвэщA ї}съ: не и4маши влaсти ни є3ди1ныz на мнЁ, ѓще не бы2 ти2 дано2 свhше: сегw2 рaди предaвый мS тебЁ б0лій грёхъ и4мать. | Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. |
|
12
|
12
|
| T сегw2 и3скaше пілaтъ пусти1ти є3го2. Їудeє же вопіsху, глаг0люще: ѓще сего2 пyстиши, нёси дрyгъ кeсаревъ: всsкъ, и4же царS себE твори1тъ, проти1витсz кeсарю. | З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. |
|
13
|
13
|
| Пілaтъ u5бо слhшавъ сіE сл0во, и3зведE в0нъ ї}са и3 сёде на суди1щи, на мёстэ глаг0лемэмъ ліfострwт0нъ, є3врeйски же гаввafа. | Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. |
|
14
|
14
|
| Бё же пzт0къ пaсцэ, чaсъ же ћкw шестhй. И# глаг0ла їудewмъ: сE, цRь вaшъ. | Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! |
|
15
|
15
|
| Nни1 же вопіsху: возми2, возми2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: цRs ли вaшего распнY; Tвэщaша ґрхіерeє: не и4мамы царS т0кмw кeсарz. | Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря. |
|
16
|
16
|
| ТогдA u5бо предадE є3го2 и5мъ, да рaспнетсz. Поeмше же ї}са и3 вед0ша: | І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. |
|
17
|
17
|
| и3 носS кrтъ свои2, и3зhде на глаг0лемое л0бное мёсто, є4же глаг0летсz є3врeйски голг0fа, | І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; |
|
18
|
18
|
| и3дёже пропsша є3го2, и3 съ ни1мъ и4на двA сю1ду и3 сю1ду, посредё же ї}са. | там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. |
|
19
|
19
|
| Написa же и3 т‡тла пілaтъ, и3 положи2 на кrтЁ. Бё же напи1сано: ї}съ назwрzни1нъ, цRь їудeйскій. | Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. |
|
20
|
20
|
| СегH же тjтла мн0зи чт0ша t їудє1й, ћкw бли1з8 бЁ мёсто грaда, и3дёже пропsша ї}са: и3 бЁ напи1сано є3врeйски, грeчески, ри1мски. | Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. |
|
21
|
21
|
| Глаг0лаху u5бо пілaту ґрхіерeє їудeйстіи: не пиши2: цRь їудeйскій: но ћкw сaмъ речE: цRь є4смь їудeйскій. | Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. |
|
22
|
22
|
| TвэщA пілaтъ: є4же писaхъ, писaхъ. | Пилат відповів: що я написав — те написав. |
|
23
|
23
|
| В0ини же, є3гдA пропsша ї}са, пріsша ри6зы є3гw2, и3 сотвори1ша четhри ч†сти, коемyждо в0ину чaсть, и3 хітHнъ: бё же хітHнъ нешвeнъ, свhше и3сткaнъ вeсь. | Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. |
|
24
|
24
|
| Рёша же къ себЁ: не предерeмъ є3гw2, но мeтнемъ жрє1біz њ нeмъ, комY бyдетъ: да сбyдетсz писaніе, глаг0лющее: раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ и3 њ їматjсмэ моeй метaша жрє1біz. В0ини u5бо сіS сотвори1ша. | Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили. |
|
25
|
25
|
| (За? …№.) Стоsху же при кrтЁ ї}совэ м™и є3гw2, и3 сестрA м™ре є3гw2, марjа клеHпова, и3 марjа магдали1на. | Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. |
|
26
|
26
|
| Ї}съ же ви1дэвъ м™рь и3 ўчн7кA стоsща, є3г0же люблsше, гlа м™ри своeй: жeно, сE, сhнъ тв0й. | Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. |
|
27
|
27
|
| Пот0мъ гlа ўчн7кY: сE, м™и твоS. И# t тогw2 часA поsтъ ю5 ўчн7къ во сво‰ си. | Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе. |
|
28
|
28
|
| Посeмъ вёдый ї}съ, ћкw вс‰ ўжE соверши1шасz, да сбyдетсz писaніе, гlа: жaжду. | Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! |
|
29
|
29
|
| Сосyдъ же стоsше п0лнъ џцта. Nни1 же и3сп0лнивше гyбу џцта и3 на тр0сть в0нзше, придёша ко ўстHмъ є3гw2. | Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. |
|
30
|
30
|
| Е#гдa же пріsтъ џцетъ ї}съ, речE: соверши1шасz. И# прекл0нь главY, предадE д¦ъ. | Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух. |
|
31
|
31
|
| Їудeє же, понeже пzт0къ бЁ, да не њстaнутъ на крестЁ тэлесA въ суббHту, бё бо вели1къ дeнь тоS суббHты, моли1ша пілaта, да пребію1тъ гHлени и4хъ и3 в0змутъ. | А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. |
|
32
|
32
|
| Пріид0ша же в0ини, и3 пeрвому ќбw преби1ша гHлени, и3 друг0му распsтому съ ни1мъ: | Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. |
|
33
|
33
|
| на ї}са же пришeдше, ћкw ви1дэша є3го2 ўжE ўмeрша, не преби1ша є3мY г0леній, | А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. |
|
34
|
34
|
| но є3ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3мY прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA. | Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. |
|
35
|
35
|
| И# ви1дэвый свидётелствова, и3 и4стинно є4сть свидётелство є3гw2, и3 т0й вёсть, ћкw и4стину глаг0летъ, да вы2 вёру и4мете. | І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. |
|
36
|
36
|
| Бhша бо сі‰, да сбyдетсz писaніе: к0сть не сокруши1тсz t негw2. | Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього. |
|
37
|
37
|
| И# пaки друг0е писaніе глаг0летъ: воззрsтъ нaнь, є3г0же пробод0ша. | Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи. |
|
38
|
38
|
| (За? …в7.) По си1хъ же моли2 пілaта їHсифъ, и4же t ґримаfeа, сhй ўчн7къ ї}совъ, потаeнъ же стрaха рaди їудeйска, да в0зметъ тёло ї}сово: и3 повелЁ пілaтъ. Пріи1де же и3 взsтъ тёло ї}сово. | Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. |
|
39
|
39
|
| Пріи1де же и3 нікоди1мъ, пришeдый ко ї}сови н0щію прeжде, носS смэшeніе смЂрнено и3 ґл0йно, ћкw лjтръ сто2. | Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. |
|
40
|
40
|
| Пріsста же тёло ї}сово, и3 њбви1ста є5 ри1зами со ґрwм†ты, ћкоже њбhчай є4сть їудewмъ погребaти. | Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. |
|
41
|
41
|
| Бё же на мёстэ, и3дёже распsтсz, вёртъ [вертогрaдъ], и3 въ вeртэ гр0бъ н0въ, въ нeмже николи1же никт0же положeнъ бЁ: | На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. |
|
42
|
42
|
| тY u5бо пzткA рaди їудeйска, ћкw бли1з8 бsше гр0бъ, положи1ста ї}са. | Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
